Особливості звітності страхових компаній України щодо інвестування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

Наукова робота

з дисципліни: "Інвестиційна стратегія страхових компаній"

на тему: "Особливості звітності страхових компаній України щодо інвестування"

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 5 курсу 4 групи

ФФБС

Хороша Дар'я

 

 

 

Київ 2014

ЗМІСТ

 

ВСТУП

1. Податкова звітність страхових компаній
2. Бухгалтерська та спеціалізована звітність страхових компаній
3. Особливості складання фінансової звітності страхової компанії за міжнародними стандартами

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Концентрація страховими організаціями значних фінансових ресурсів перетворює страхування у важливий фактор розвитку економіки шляхом активної інвестиційної політики. Страхові компанії перетворюють пасивні кошти, отримані від різних страхувальників в активний капітал, що діє на ринку. У процесі здійснення своєї діяльності вони залучають кошти в якості внесків клієнтів, які згодом трансформуються в страхові резерви, які є гарантією виплати відшкодування в результаті виникнення страхового випадку. Таким чином, з моменту надходження цих коштів у страхову компанію до моменту виплати відшкодування, такі ресурси залишаються тимчасово вільними, що призводить до потреби формування ними інвестиційного портфеля. На сьогодні в Україні недостатність внутрішнього капіталу є серйозною проблемою, тому збільшення обсягу інвестиційних можливостей вітчизняних страховиків є одним із найважливіших чинників, які впливають

на збільшення економічного ефекту від страхування. Володіючи значними фінансовими ресурсами, страхові компанії можуть надати свої грошові фонди для реалізації найрізноманітніших проектів загальнодержавного значення, забезпечуючи цим самим солідне фінансування пріоритетних галузей національної економіки.

Об’єктом дослідження є інвестиційна діяльність страхових компаній України.

Інвестиційна діяльність стала невід’ємною частиною страхового бізнесу і це відзначають у своїх працях вітчизняні та зарубіжні вчені: В. Базилевич, З. Ватаманюк, Е. Жуков, О. Заруба, Ю. Кравченко, Б. Міркін, А. Правдивцев, О. Ромащенко, В. Суторміна, Н. Ткаченко, Ф. Фабоцці, Т. Шульга та ін. Низка вчених досліджують інвестиційні можливості страхових компаній. В. М. Фурман комплексно дослідив і оцінив ризики в інвестиційній та фінансовій діяльності страхових компаній [16]. І. В. Майданченко на основі фінансової звітності страхових компаній аналізує структуру страхових резервів та причини нерозвиненості реального інвестування у сфері страхових відносин [8]. Німецькі дослідники Рікардо Джуччі, Фолькер Хенке досліджують структуру активів українських страхових компаній та дають рекомендації для удосконалення економічної політики держави щодо ринку страхових послуг [4].

Інвестиційна діяльність господарюючих суб’єктів має вагоме значення для розвитку економіки країни в цілому. Велика роль у припливі інвестицій в національну економіку відводиться страховим організаціям. Це пов’язано з тим, що в їх розпорядженні протягом деякого періоду часу знаходяться залучені в якості страхових внесків фінансові ресурси, які на певних умовах можуть бути використані в якості джерела інвестицій. Перерозподілені за допомогою страхових компаній ресурси є основним джерелом довгострокового капіталу, що є важливим чинником розвитку економіки країни.

Інтеграція України у світове співтовариство зумовила розробку та прийняття законодавчих актів та реформування системи бухгалтерського обліку і приведення її до міжнародних стандартів. Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" сформовано законодавчу базу для фінансової звітності, в основі якої було покладено Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), з метою зрозумілості інформації зарубіжним інвесторам.

Розробником МСБО є Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), який затвердив базові принципи. Для українських страхових організацій при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності необхідно дотрмуватись таких загальноприйнятих принципів: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичності.

Основним фінансовим документом страхових організацій є баланс,  який характеризує фінансові можливості та стійкість страховика. Перелік та структура статей балансу страхової організації відповідно до МСФЗ формуються з урахуванням особливостей страхової діяльності.

Однак наразі залишається не вирішеною проблема недостатньої інформативності типових форм фінансової звітності страхових компаній для можливості задоволення інформаційних потреб зовнішніх користувачів, а саме страхувальників та інвесторів.

Мета дослідження полягає у вивченні системи звітності страхових компаній, визначення її складових груп (за видами звітності), встановлення якісних характеристик звітної інформації та вимог користувачів до неї; пошук напрямів удосконалення звітності страховиків для підвищення ефективності управління страховою діяльністю та залучення капіталу інвесторів для можливості розвитку страхової компанії (розширення сфери послуг) та максимізації прибутків.

 

 

1. Податкова звітність  страхових компаній

У сучасних умовах бухгалтерський облік і звітність страхових компаній зазнає суттєвих змін, які пов’язані з обов’язковістю переходу на міжнародні стандарти обліку та звітності страхових компаній, зареєстрованих у формі публічних акціонерних товариств. Оподаткування податком на прибуток страховиків вимагають пояснень і уточнень через особливості формування страхових та нестрахових доходів та витрат для цілей оподаткування за різними ставками. З огляду на це важливого практичного значення набуває дослідження процесу формування прибутку страхової компанії для оподаткування податком на прибуток.

Страхова компанія як суб’єкт господарювання може бути утворена в різних організаційно-правових формах. У табл. 1 наведено основні форми організації страхових компаній, які існують у світі.

Таблиця 1

Організаційні форми страхових компаній

 

Номер форми організації	Назва форми організації	Пояснення механізму функціонування
Перша	на акціонерній основі	страхова компанія здійснює випуск акцій і є акціонерним товариством
Друга	на «взаємній основі»	всі учасники страхової компанії мають поліси, тому страхова компанія не випускає акцій
Третя	кооперація	внутрішнє страхування
Четверта	синдикати	система, котра містить у своєму складі страхові компанії та брокерські фірми

Джерело: [Історія страхування : підручник / С. К. Реверчук, Т. В. Сива, С. І. Кубів, О. Д. Вовчак ; за ред. С. К. Реверчука. – К. : Знання, 2005. – 213 с.

, с. 52–75]

Відповідно до Закону України «Про страхування», страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю, а також одержали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Серед учасників повинно бути не менше трьох страховиків [2].

В окремих випадках вітчизняним страховим законодавством передбачено створення державних страхових компаній (єдиним власником яких є держава), а у їх назвах необхідно використовувати слова "державна", "національна". В Україні єдиною державною страховою компанією є Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", серед акціонерів якої є Фонд державного майна України, якому належить 25% плюс 1 акція.

Станом на 31.12.2013рык в Украъны було зареэстровано 407компаный, у тому числі СК "life"– 62 компанії, СК "non-life" – 345 компанії, (станом на 31.12.2012 – 414 компанії, у тому числі СК "life" – 62 компанії, СК "non-life" – 352 компаній).

Прибуток страховика розподіляється за спільними для всіх суб’єктів підприємницької діяльності принципами. Схема розподілу прибутку залежить від форми організації страхової компанії (акціонерне товариство відкритого або закритого типу, командитне, повне товариство, товариство з додатковою відповідальністю) і регулюється Законом України «Про господарські товариства» та установчими документами страховика. Особливістю розподілу прибутку страхової компанії є те, що згідно із Законом України «Про страхування» за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто прибутку, який реінвестовано у страхову компанію, вона може створювати вільні резерви з метою зміцнення своєї платоспроможності.

На рис. 1 зображено розподіл страхових компаній в Україні за формами організації на 30.09.2011 року.

Рис. 1. Розподіл страхових компаній за формами організації в Україні

 

Оскільки більшість страховиків є публічними акціонерними товариствами (або відкритими акціонерними товариствами до 30.04.2011 року), то всі вони зобов’язані з 2012 року перейти на ведення обліку і складання звітності за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку й фінансової звітності відповідно до ст. 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1].

Загальновідомо, що 1 січня поточного року вступив в дію Податковий кодекс України (далі ПКУ), що докорінно змінило податкову систему в країні. Значні зміни відбулись, зокрема, у механізмі справляння податку на прибуток підприємств, до ряду яких чинне законодавство включає як банківські установи, так і страхові компанії. Свою ж увагу зосередимо на питаннях оподаткування прибутку страховиків. При цьому будемо досліджувати переваги та недоліки чинного порядку розрахунку та сплати податку на прибуток страховиками в Україні і порівнювати його з досвідом європейських країн.

Отже, встановлені ставки податку на прибуток страхової компанії у більшості країнах Європи вищі від українських. Так, в Австрії загальна ставка податку на прибуток становить 34 %, в Бельгії – 40,17 %, в Данії – 30 %, в Греції – 35 %, в Ірландії – 36 %, в Італії – 52,2 %, в Нідерландах – 35 %, в Португалії – 39,6 %, у Великій Британії – 31 %, у Фінляндії – 29 %, у Швеції – 28 %, в Китаї – 33 % [2].

На відміну від інших суб’єктів господарювання страхові компанії використовують особливі ставки для оподаткування прибутку, отриманого за результатами діяльності. У табл. 2 здійснено систематизацію ставок, які застосовують страховики у своїй діяльності.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2

Ставки податку на прибуток для суб’єктів страхової діяльності

 

Ставка податку на прибуток	Об’єкт оподаткування, до якого застосовується ставка податку	Номер статті, пункту, підпункту ПКУ, що регламентує ставку податку	Термін дії ставки
0%	провадження діяльності зі страхування життя	п. 156.2 ст. 156 ПКУ	не встановлено граничного терміну
0%	доходи у межах договорів із обов'язкових видів страхування, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь фізичних осіб – нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів "Зелена карта"	п.160.6 ст. 160 ПКУ	не встановлено граничного терміну
0%	доходи від договорів страхування або перестрахування із страховиками та перестраховиками - нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також під час укладання договорів перестрахування з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту	п.160.6 ст. 160 ПКУ	не встановлено граничного терміну
3%	доходи від провадження страхової діяльності, крім діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення	п. 8 підр. 4 р. XX «Перехідні положення» ПКУ	за результатами діяльності до 31 грудня 2012 року
4%	доходи у межах договорів страхування ризиків за межами України, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь нерезидентів	п.160.6 ст. 160 ПКУ	не встановлено граничного терміну
12%	в інших випадках, що не передбачені вищезазначеними ставками, – за ставкою 12 відсотків суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат	п.160.6 ст. 160 ПКУ	не встановлено граничного терміну
16%	доходи страховика від діяльності, не пов’язаної із страховою діяльністю, а також доходи, одержані страховиком у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування	п. 151.1 ст. 151 ПКУ	21% – до 31 грудня 2012 р., 19% – до 31 грудня 2013 р., 16% – до 31 грудня 2014 р.