Характеристика швидкісних якостей

ВСТУП

РОЗДІЛ  І. ХАРАКТЕРИСТИКА ШВИДКІСНИХ ЯКОСТЕЙ

1. Силові здібності
2. Швидкість та методика її розвитку
3. Гнучкість

РОЗДІЛ  ІІ ОСНОВИІ МЕТОДИКИ ВИХОВАННЯ ШВИДКІСНИ

ЯКОСТЕЙ. МЕТОДИКА УДОСКОНАЛЕННЯ ШВИДКОСТІ     АЦИКЛІЧНИХ РУХОВИХ ДІЙ

     2.1. Контроль розвитку прудкості та деякі особливості

     методики  виховання швидкісних якостей у школярів

 2.2. Вікова динаміка природного розвитку прудкості

 2.3. "Швидкісний бар'єр", його профілактика та усунення

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП

     Підлітковий вік – це період тривалого рухового вдосконалення моторних здібностей, великих можливостей у розвитку рухових якостей. [5. c. 18]

     Аналіз  існуючої практики показує, що застосовується сьогодні в багатьох видах спорту методика виховання спеціальних  швидкісних якостей, які вимагають принципового перегляду. Особливо це стосується швидкісно-силових видів спорту, в яких змагальна величина подоланих опорів значно нижче гранично можливої (легкоатлетичні метання, стрибки, спринтерські дистанції і т. д.).

     У процесі виховання спеціальних швидкісних якостей вирішуються дві задачі: Підвищення силового потенціалу специфічних м'язових груп і підвищення ступеня його використання при виконанні основної вправи.

     Спеціальні  швидкісні якості у кваліфікованих спортсменів на будь-якому етапі цілорічного тренування розвиваються в умовах високої інтенсивності виконання вправ. Тому, щоб уникнути стресових явищ, необхідно систематично, з урахуванням індивідуальних особливостей і функціонального стану організму, чергувати у тижневому циклі великі обсяги тренувальної роботи з середніми і малими тобто застосовувати варіативний принцип.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  І. Характеристика швидкісних якостей 

Одним з основних завдань, що вирішується в процесі фізичного виховання, є забезпечення оптимального розвитку фізичних якостей, притаманних людині.

     Фізичними якостями прийнято називати вроджені (генетично успадковані) морфо-функціональні якості, завдяки яким можлива матеріально виражена активність людини, яка включає свій повний прояв в доцільній руховій діяльності. До основних фізичних якостей відносять м'язову силу, швидкість, витривалість, гнучкість та спритність.

     Стосовно  до динаміки, зміни показників фізичних якостей вживаються терміни «розвиток» та «виховання». Термін розвиток характеризує природний хід змін фізичної якості, а термін виховання передбачає активне і направлення, вплив на зростання показників фізичної якості.

     У сучасній літературі використовують терміни  «фізичні якості» і «фізичні (рухові) здібності». Однак вони нетотожні. У  найзагальнішому вигляді рухові здібності можна розуміти як індивідуальні особливості, що визначають рівень рухових можливостей людини.

     Основу  рухових здібностей людини складають фізичні якості, а форму прояву - рухові вміння та навички. До руховим здібностям відносять силові, швидкісні, швидкісно-силові, рухово-координаційні здібності, загальну і специфічну витривалість. Необхідно пам’ятати, що коли йдеться про розвиток сили м'язів або швидкості, під цим слід розуміти процес розвитку відповідних силових або швидкісних здібностей.

     У кожної людини рухові здібності розвинені по-свойому. В основі різного розвитку здібностей лежить ієрархія різних вроджених (спадкових) анатомо-фізіологічних задатків.

- Анатомо-морфологічні  особливості мозку і нервової  системи (властивості нервових процесів - сила, рухливість, врівноваженість, індивідуальні варіанти будови кори, ступінь функціональної зрілості її окремих областей та ін.);

- Фізіологічні (особливості серцево-судинної та  дихальної систем - максимальне споживання  кисню, показники периферичного кровообігу та ін);

- Біологічні (особливості біологічного окислення,  ендокринної регуляції, обміну  речовин, енергетики м'язового  скорочення та ін.);

- Тілесні  (довжина тіла і кінцівок, маса  тіла, маса м'язової і жирової  тканини і др.);

- Хромосомні (генні).

     На  розвиток рухових здібностей впливають  також і психодинамічні задатки (властивості психодинамічних процесів, темперамент, характер, особливості  регулювання та саме регуляції | психічних  станів та ін).

     Про здібності людини судять не тільки за його досягненням у процесі навчання або виконання будь-яких рухової діяльності, але і по тому, як швидко і легко він набуває ці вміння і навички.

     Здібності виявляються і розвиваються в  процесі виконання діяльності, але  це завжди результат спільних дій спадкових і середовищних факторів. Практичні межі розвитку людських здібностей визначаються такими чинника, як тривалість людського життя, методи виховання і навчання дітей і т.д., Але зовсім не закладені в самих здібностях. Досить удосконалити методи виховання і навчання, щоб межі розвитку здібностей негайно підвищилися.

     Для розвитку рухових здібностей необхідно  створювати певні умови діяльності, використовуючи відповідні фізичні вправи на швидкість, на силу і т.д. Однак ефект тренування цих здібностей залежить, крім того, від індивідуальної норми реакції на зовнішні навантаження.

     Педагог з фізичної культури і спорту повинен  добре знати основні засоби і  методи розвитку різних руховихздібностей, а також способи організації занять. У цьому випадку він зможе точніше підібрати оптимальне поєднання засобів, форм і методів вдосконалення відповідно до конкретних умов.

1.1.Силові  здібності

     Сила - це здатність людини долати зовнішній  опір або протистояти йому за рахунок  м'язових зусиль (напруг).

     Силові  здібності - це комплекс різних проявів людини у певній рухової діяльності, в основі яких лежить поняття «сила».

Силові  здібності виявляються не самі по собі, а через яку-небудь рухову діяльність. При цьому вплив на прояв силових здібностей надають різні фактори, внесок яких у кожному конкретному випадку змінюється в залежності від конкретних рухових дій та умов їх здійснення, види силових здібностей, вікових, статевих і індивідуальних особливостей людини. Серед них виділяють: 1) власно - м'язові; 2) центрально-нервові; 3) особистісно-психічні; 4) біомеханічні; 5) біохімічні; 6) фізіологічні фактори, а також різні умови зовнішнього середовища, в яких здійснюється рухова діяльність.

     До  власне- м'язових чинників відносять: Скоротливі властивості м'язів, які залежать від співвідношення білих (відносно швидко скорочуються) і червоних (повільно скорочуються) м'язових волокон; активність ферментів  м'язового скорочення; потужність механізмів анаеробного енергозабезпечення м'язової роботи; фізіологічний поперечник і масу м'язів; Суть центрально-нервових чинників полягає в інтенсивності (частоті) ефекторних імпульсів, що посилаються до м'язів, в координації їх скорочень і розслаблення, трофічному влия ¬ му центральної нервової системи на їх функції.Від особистісно-психічних факторів залежить готовність людини до прояву м'язових зусиль. Вони включають в себе мотиваційні та вольові компоненти, а також емоційні процеси, що сприяють прояву максимальних або тривалих м'язових напружень.

     Певний  вплив на прояв силових здібностей надають біомеханічні (розташування тіла і його частин у просторі, міцність ланок опорно-рухового апарату, величина переміщуваних мас і ін.), Біохімічні (гормональні) і фізіологічні (особливості функціонування периферичного і центрального кровообігу, дихання та ін) чинники.

     Розрізняють власне силові здібності і їх з'єднання  з іншими фізичними здібностями (швидкісно-силові, силова спритність, силова витривалість)

Власне  силові здібності виявляються:

     1) при відносно повільних скорочення  м'язів, у вправах, виконуваних з околопредельном, граничними обтяженнями (наприклад, при присіданнях зі штангою досить великої ваги);

     2) при м'язових напруженнях ізометричного  (статичного) типу (без зміни довжини  м'яза). Відповідно до цього розрізняють повільну силу і статичну силу.

     Власне  силові здібності характеризуються великою м'язовою напругою і проявляються в долає, поступливому і статичному режимах роботи м'язів. Вони визначаються фізіологічним поперечником м'язи  і функціональними можливостями нервово-м'язового апарату.

     Статична сила характеризується двома її особливостями прояву:

      1) при напрузі м'язів за рахунок  активних вольових зусиль людини (активна статична сила); 2) при  спробі зовнішніх сил або під  впливом власної ваги людини насильно розтягнути напружену м'яз (пасивна статична сила).

     Виховання власне силових здібностей може бути направлено на розвиток максимальної сили (важка атлетика, гиревий спорт, силова акробатика, легкоатлетичні метання і ін);

     Швидкісно-силові здібності характеризуються неграничними напругами м'язів, їх виявляють з необхідною, часто максимальною потужністю у вправах, виконуваних зі значною швидкістю, але не досягає, як правило, граничної величини. Вони проявляються в рухових діях, в яких поряд зі значною силою м'язів потрібно і швидкість рухів (наприклад, відштовхування у стрибках у довжину й у висоту. |З місця і з розбігу, фінальне зусилля при метанні спортивних снарядів і т.п.). При цьому, чим значніше зовнішнє обтяження, долає спортсменом (наприклад, при підйомі штанги на груди), тим більшу роль відіграє силовий компонент, а при меншому отягощении (наприклад, при метанні списа) зростає значимість швидкісного компонента.

До швидкісно-силових  здібностей відносять:

1) швидку  силу;

2) вибухову  силу.

     Швидка  сила характеризується неграничних  напругою м'язів, проявляють у вправах, які виконуються зі значною швидкістю, не досягає граничної величини.

     Вибухова  сила відбиває здатність людини по ходу виконання рухової дії досягати максимальних показників сили в можливо  короткий час (наприклад, при низькому старті в бігу на короткі дистанції, у легкоатлетичних стрибках і метаннях і т.д.). Для оцінки рівня розвитку вибухової сили користуються швидкісно-силових індексом / в рухах, де розвиваються зусилля близькі до максимуму:

I = Fmax \ tmax

де  Fmax-рівень максимальної сили, що проявляється в конкретній вправі;

tmax - максимальний час до моменту досягнення Fmax.

Вибухова  сила характеризується двома компонентами: Стартовою силою і прискорює силою. Стартова сила - це характеристика здатності м'язів до швидкого розвитку робочого зусилля в початковий момент їхньої напруги..

     До  специфічних видів силових здібностей відносять силову витривалість і силову спритність.

     У залежності від режиму роботи м'язів виділяють статичну і динамічну  силову витривалість. Динамічна силова витривалість характерною для циклічної і ациклической діяльності, а статична силова витривалість типова для діяльності, пов'язаної з утриманням робочої напруги в певній позі.

     Силова  спритність проявляється там, де є змінний  характер режиму роботи м'язів, мінливі та непередбачувані ситуації діяльності (регбі, боротьба, хокей з м'ячем і ін). Її можна визначити, як «здатність точно диференціювати м'язові зусилля різної величини в умовах непередбачених ситуацій і змішаних режимів роботи м'язів».