Сутність та основні елементи фінансових ресурсів підприємства

Св – ставка відсотка за кредит, яка сплачується підприємством за використання залученого капіталу, %;

ВК – сума власного капіталу;

ПК – сума позикового капіталу.

Плече фінансового важеля (ВК/ПК) є мультиплікатором зміни диференціала, тобто посилює його дію як в позитивному, так і негативному напрямках.

Дія фінансового важеля полягає в тому, що підприємство, яке використовує позикові кошти, виплачує відсотки за кредит і, тим самим, збільшує постійні витрати й, таким чином, зменшує прибуток і рентабельність. Нарощування фінансових витрат за позиковими коштами супроводжується збільшенням сили важеля й зростанням підприємницького ризику. Фінансовий важіль дозволяє визначити безпечний обсяг позикових коштів, розраховувати допустимі умови кредитування та має велике значення в забезпеченні фінансової стійкості господарюючого суб’єкта [12, с. 139]. 

Широта практичного застосування механізму фінансового левериджу обумовлюється ще й тим, що цей показник можна розрахувати не лише в цілому, за всім обсягом позикового капіталу, але й в розрізі кожного з його джерел (короткостроковим і довгостроковим кредитам тощо).Необхідно відзначити, що західні економісти вважають оптимальним його значення на рівні 30-50% [5, с. 156]. Якщо кредит приносить менше 30% додаткового прибутку, то залучення таких кредитів не є оптимальним рішенням. В той же час при значенні більше 50% у підприємства підвищуються фінансові ризики.

Рентабельність власного капіталу значною мірою залежить від умілого маневрування величиною ефекту фінансового левериджу. До певного моменту підвищити ефект фінансового важеля можна екстенсивно за рахунок збільшення його плеча. Але при цьому потрібно враховувати такі правила фінансового менеджменту:

1. Не можна надмірно  збільшувати частку позикових  коштів у структурі капіталу, оскільки при цьому значно  підвищується ризик втрати фінансової  стійкості, і будь-які затримки  у виробничому процесі або  несприятливі зміни ринкової  кон'юнктури (на ринках кредитних  ресурсів, готової продукції, сировини  тощо) можуть призвести до значного  від'ємного значення ефекту фінансового  важеля.

2. Регулювати величину плеча важеля можна лише залежно від значення диференціала. Більші можливості для нарощення позикового капіталу мають ті підприємства, у яких значний запас диференціала. Але при цьому потрібно пам'ятати, що зміна плеча фінансового важеля в свою чергу впливає і на величину диференціала. Чим більше плече, тим дорожче будуть коштувати для підприємства позикові фінансові ресурси за рахунок включення до їх вартості премії за ризик [5, с. 161].

Показник сили дії фінансового левериджу характеризує фінансовий ризик, пов'язаний зі структурою капіталу. Чим більше значення цього показника, тим більший ризик неповернення кредитів з відсотками для банкірів та ризик невиплати дивідендів для акціонерів. Ситуація ще більше ускладнюється, коли одночасно підвищується комерційний ризик, тобто ризик недоотримання операційного прибутку від основної діяльності підприємства.

Враховуючи, що, за даними Міністерства фінансів, ставка податку на прибуток з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року становила  21%, а з 1  січня  2013  року  по  31  грудня  2013  року  становила 19%  відсотків, розрахуємо ефект фінансового левериджу для ПАТ ″ДніпроАЗОТ″:

 

ЕФЛ2012=(1-0,21)*(0,1-0,17)*(785451/374956)= - 0,116

ЕФЛ2013=(1-0,19)*(0,13-0,19)*(786384/488534)= - 0,078

 

На основі проведених розрахунків можна зробити висновок, що досліджуваному підприємству не дуже вигідно нарощувати частку позикового капіталу.

Метод оптимізації структури капіталу за критерієм мінімізації її вартості. Процес оптимізації за допомогою цього методу заснований на попередній оцінці вартості власного та позикового капіталу за різних умов його залучення та здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу [16, с. 44].

Метод оптимізації структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Цей метод передбачає процес диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. В економічній літературі виокремлюють три підходи до фінансування груп активів підприємства, подані на рисунку 3.1 [4, с. 67].

 

 

 

 

 

 

                                                                                                          

 

 

 

 

 

 

 Рис. 3.1. Підходи до фінансування активів підприємства.

 

 

 При цьому КПК − короткостроковий позиковий капітал; ДПК – довгостроковий позиковий капітал; ВК – власний капітал. Залежно від поглядів засновників створеного підприємства обирається варіант фінансування активів. На мій погляд, саме цей метод дозволяє врахувати особливості кожного підприємства та погляди засновників [4, с. 67]. 

Отже, залежно від того, як фінансові менеджери відносяться до ризику, залежить вибір підприємством особливих підходів до фінансування своїх активів. Якщо підприємство впевнене в тому, що короткострокові зобов’язання будуть легко поновлені, то, застосувавши агресивний підхід, воно заощадить значні кошти на оплаті запозичень. З іншого боку, коли немає впевненості, що можна буде постійно підтримувати зобов’язання на визначеному рівні (що характерно для вітчизняної економіки), поміркований підхід, або навіть консервативний, буде ефективнішим [4, с. 68]. 

Оптимізація структури капіталу є однією з найскладніших проблем у фінансовому менеджменті. Для ПАТ ″ДніпроАЗОТ″ та для вітчизняних підприємств загалом оптимізацію структури капіталу варто здійснювати за допомогою послідовного виконання деяких таких етапів: 

1. Проаналізувати склад  капіталу в динаміці за періоди (квартали, роки) та тенденції зміни  його структури, а також вплив, який вони здійснюють на фінансову стійкість та ефективність використання капіталу досліджуваного підприємства. 

2. Оцінити вплив основних  факторів, що визначають структуру  капіталу: галузеві особливості операційної діяльності, стадію життєвого циклу організації, кон’юнктуру товарного ринку, кон’юнктуру фінансового ринку, рівень рентабельності операційної діяльності, податковий тиск на підприємство, ступінь концентрації акціонерного капіталу. 

3. Провести оптимізацію  структури капіталу за критерієм  максимізації рівня фінансової  рентабельності. Необхідною умовою  приросту рентабельності власного  капіталу є перевищення рентабельності  активів середньовідсоткової ставки  кредиту. Оскільки коефіцієнт фінансового  левериджу підсилює позитивну  дію цього диференціала, його  значення повинно бути максимальним, що досягається за умови рівного співвідношення власного та позикового капіталу. 

4. Здійснити оптимізацію  структури капіталу за критерієм  мінімізації його вартості. Розрахунок  середньозваженої вартості капіталу, тобто сумарного обсягу власного  та позикового капіталу та  витрат на їх обслуговування, дозволяє обрати таку пропорцію, за якої цей показник буде  мінімальним, а розмір залученого  капіталу досягне значення, за  якого максимізуватиме ринкову  вартість організації. 

5. Реалізувати оптимізацію  структури капіталу за критерієм  мінімізації рівня фінансових  ризиків. Вибір одного з методів  фінансування активів повинен  враховувати рентабельність підприємства, його кредитний рейтинг та платоспроможність. Чим сильніша позиція організації за цими показниками, тим ризикованіший метод фінансування вона обирає. 

6. Визначити фінансову  стратегію організації через  формування відповідного показника  цільової структури капіталу.  Побудова фінансової стратегії має ґрунтуватись на визначенні основних цілей на майбутнє та завдань щодо досягнення запланованих показників. Згідно з ними здійснюватиметься подальше формування цільової структури капіталу організації шляхом залучення фінансових коштів з відповідних джерел [12, с. 142] .

Оптимізація структури фінансових ресурсів підприємства – одна з найскладніших у фінансовому менеджменті, оскільки, приймаючи рішення про застосування будь-якого джерела, важливо оцінити вартість цього джерела. Як власні, так і залучені джерела фінансування діяльності підприємств мають свою вартість, що складається із сум витрат на залучення кожного джерела. Розрахунок ефекту фінансового левериджу для ПАТ ″ДніпроАЗОТ″ надав можливість визначити, що для підприємства нарощувати частку позикового капіталу не є дуже вигідним на сьогоднішньому етапі його розвитку.

Як свідчить досвід високорозвинутих країн, найкраще підтримувати частку позикового капіталу на рівні 40 % (що відповідає значенню плеча важеля 0,67), оскільки саме в цьому випадку ринок цінних паперів найкраще оцінює акції підприємства.

Висновки за 3 розділом

 

1. Оптимізaція структури  кaпітaлу – це вaжливий етaп  стрaтегічного aнaлізу кaпітaлу, який  полягaє у визнaченні тaкого  співвідношення між вaртістю, втіленою  в кошти підприємствa, які йому  нaлежaть і приносять прибуток, тa вaртістю, інвестовaною в грошові  кошти, які зaлучaються нa основі їх повернення, зa умови якого досягaється мaксимaльнa ефективність діяльності підприємствa.

2. У процесі оптимізaції  структури кaпітaлу необхідно  врaховувaти кінцевий результaт  діяльності підприємствa, тобто фінaнсовий  результaт від звичaйної діяльності  до оподaткувaння.

3. Оптимaльне співвідношення між влaсним і позиковим кaпітaлом визнaчaється для кожного підприємствa індивідуально, в зaлежності від всіх його особливостей.

4. Побудова будь-якої фінансової стратегії має ґрунтуватись на визначенні основних цілей на майбутнє та завдань щодо досягнення запланованих показників. Згідно з ними здійснюватиметься подальше формування цільової структури капіталу організації шляхом залучення фінансових коштів з відповідних джерел.

5. Під чaс розрaхунку оптимaльного співвідношення влaсного тa позикового кaпітaлу необхідно врaховувaти не лише вже відпрaцьовaні методи оптимізaції структури кaпітaлу, aле й покaзники резерву кaпітaлу, рентaбельності кaпітaлу підприємствa тa кредитоспроможності.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Для будь-якого підприємства успішна діяльність сьогодні неможлива без ефективного управління фінансовими ресурсами, які мають створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства на ринку.

Під фінансовими ресурсами підприємства розуміють грошові доходи й надходження, які перебувають у розпорядженні суб’єкта господарювання та призначені для виконання фінансових зобов’язань, здійснення витрат із розширеного відтворення й економічного стимулювання працівників. Обсяг і структура фінансових ресурсів підприємств визначаються такими факторами:

• форма власності та організаційно-правові форми підприємництва;
• галузева приналежність підприємства;
• стратегічні цілі й поточні завдання підприємницької діяльності;
• новостворене або чинне підприємство, вартість фінансових ресурсів на ринку капіталів;
• структура фінансового капіталу, що формується та ін.

Ці фактори впливають не тільки на обсяг і структуру фінансового капіталу, а й на вибір джерел його формування.

Основними джерелами формування фінансового капіталу є як власні фінансові ресурси, так і позикові. Власні фінансові ресурси можуть формуватись із зовнішніх та внутрішніх джерел власних коштів. Позикові фінансові ресурси також можуть формуватись із зовнішніх та внутрішніх джерел позикових коштів.

Основними елементами фінансових ресурсів є:

• амортизаційні відрахування;
• прибуток;
• оборотні кошти;
• бюджетні асигнування;
• надходження з державних цільових фондів;
• надходження з централізованих фондів;
• кредити.

Основними показниками формування та використання фінансових ресурсів підприємства є наступні групи фінансових показників:

1. показники оцінки фінансової стійкості
2. показники оцінки ліквідності
3. грошові потоки підприємства
4. показники оцінки ділової активності.

Загальна оцінка фінансового стану ПАТ ″ДніпроАЗОТ″ дозволила визначити що збільшилась частка основних фондів, що позитивно характеризує майновий стан підприємства й свідчить про розвиток його виробничої діяльності; зменшилась частка оборотних  засобів у валюті балансу. Також спостерігається зростання суми власних джерел фінансування капіталу підприємства, тобто ПАТ ″ДніпроАЗОТ″ більшу частину свого капіталу сформувало за рахунок власних джерел, що значно вплинуло на покращення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансової стійкості ПАТ ″ДніпроАЗОТ″ характеризує підприємство як фінансово стійке. Згідно з оцінкою фінансової стійкості, можна сказати, що динаміка більшості показників чинить позитивний вплив на діяльність ПАТ ″ДніпроАЗОТ″ у звітному періоді. Зростання коефіцієнту фінансової незалежності свідчить про те, що значення поступово наближається до нормативного (0,5), що означає меншу залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. У 2013 р. також збільшився коефіцієнт фінансової стабільності  з 0,45 до 0,58, що свідчить про збільшення забезпеченості заборгованості власними коштами. За звітний рік дещо зріс показник коефіцієнта фінансової стійкості – на  0,3, який характеризує частку стабільних джерел фінансування в їх загальному обсязі, що свідчить про покращення ситуації на досліджуваному підприємстві. Також позитивним, безумовно, є зниження показнику фінансового левериджу приблизно на 22% говорить про зменшення залежності підприємства від довгострокових зобов’язань та підвищення фінансового ризику. На одиницю сукупних джерел фінансування припадало у 2012 році 0,69 одиниця позикового, що дещо перевищує нормативне значення, а в 2013 році спостерігається зміна цього показника, а саме його зменшення приблизно на 9%, що свідчить проте, що показник наближається до норми.