Сутність та основні елементи фінансових ресурсів підприємства

 

 

ВСТУП

 

Головною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства, які виступають у ролі господарюючих суб’єктів. Вони здійснюють виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність, у результаті якої виробляють відповідні види продукції, реалізують її, отримують доходи й заощадження, розподіляють, формують відповідні фонди грошових коштів.

Структурна перебудова народного господарства країни передбачає першочерговий розвиток фінансово-кредитної системи, спрямований на забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів окремих підприємств. Організація фінансової роботи підприємства безпосередньо впливає на оборотність фінансів та, відповідно, на кінцеві фінансові результати. Крім того, актуальність вивчення шляхів та способів фінансування підприємства викликана ще й відсутністю централізованого ресурсного забезпечення.

Проблемам дослідження та удосконалення шляхів формування фінансових ресурсів підприємства та їхнього використання  присвячено наукові роботи таких вчених, як Бланк І.О., Дєєва Н.М., Омелянович Л.О.,        Петленко Ю.В.,  О.В., Подольська В.О. та інші.

Метою курсової роботи є вивчення фінансових ресурсів підприємств та аналіз їхнього формування та використання, а також розробка основних шляхів оптимізації структури фінансових ресурсів підприємства.

До завдань курсової роботи можна віднести:

• визначення сутності фінансових ресурсів та їх основних елементів;
• розгляд основних показників формування та використання фінансових ресурсів підприємства;
• надання організаційно-економічної характеристики підприємства;
• оцінка ділової активності ПАТ ″ДніпроАЗОТ″ на основі основних показників фінансової звітності;
• розробка шляхів оптимізації структури фінансових ресурсів підприємства.

Об’єктом дослідження курсової роботи виступають фінансові ресурси підприємства. Предмет дослідження – аналіз формування та використання фінансових ресурсів підприємства.

Інформаційною базою даного дослідження послужили сучасна наукова література, матеріали фахових періодичних видань, нормативно-правові акти, які регулюють господарські відносини підприємств, статистичні дані, фінансова звітність підприємства

У курсовій роботі використано загальнонаукові сучасні методи дослідження: метод синтезу та узагальнення (при визначенні сутності фінансових ресурсів підприємства та  основних показників їхнього формування та використання); метод групування (при систематизації досліджень); метод аналізу абсолютних показників, структурний та горизонтальний аналіз (при дослідженні основних показників фінансової звітності); метод порівняння (при оцінці відповідності показників нормативним значенням); розрахунково-аналітичний метод (при визначенні основних коефіцієнтів фінансової звітності); індексний метод.

Курсова робота містить елементи наукової новизни, зокрема, визначені основні шляхи оптимізації структури фінансових ресурсів підприємства, оскільки встановлення ринкових умов зумовлює потребує певного вдосконалення шляхів та способів формування та використання фінансових ресурсів сучасних підприємств. Курсова робота складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Вступ обґрунтовує актуальність теми дослідження, визначає мету, завдання, предмет, об’єкт, інформативну базу та використані методи дослідження. В основній частині досліджується визначена проблема. Висновки узагальнюють основні результати курсової роботи.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ  РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1. Сутність та основні елементи фінансових ресурсів підприємства

 

Успішна діяльність будь-якого підприємства неможлива без ефективного управління фінансовими ресурсами, які мають створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства на ринку. Врешті-решт виграє той, хто зуміє залучити якнайбільше ресурсів з найменшими витратами.

Стабільність функціонування підприємства ґрунтується на достатній кількості фінансових ресурсів та їх стабільному кругообігу.

Під фінансовими ресурсами підприємства слід розуміти грошові доходи й надходження, які перебувають у розпорядженні суб’єкта господарювання та призначені для виконання фінансових зобов’язань, здійснення затрат із розширеного відтворення й економічного стимулювання працівників підприємства. Фінансові ресурси формуються ще до початку діяльності підприємства в процесі створення статутного фонду [5, с. 83]. Далі ці кошти інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва.

Фінансові взаємини підприємства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних ресурсів підприємства, його прибутків, залучення позикових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл прибутків, які утворюються в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства [8, с. 36].

Отже, до фінансових ресурсів будь-якого підприємства належать грошові фонди та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі.

Фінансові ресурси, що формуються на рівні підприємств, забезпечують можливість здійснення виробництва продукції, інвестування, формування оборотних коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов’язань перед бюджетом, фінансово-кредитною системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків. Їхній рух опосередковує рух матеріальних та трудових ресурсів, усіх необхідних складових організації виробничого процесу.

На формування та використання фінансових ресурсів підприємств впливають різноманітні чинники, які відповідно до суб’єктів підприємницької діяльності доцільно поділяти на внутрішні (несистематичні) – пов’язані безпосередньо з діяльністю окремого підприємства та зовнішні (систематичні) – не пов’язані діяльністю окремого підприємства [4, с. 52].

До внутрішніх чинників можна віднести:

• рівень досконалості фінансової структури підприємства (деталізація фінансових завдань);
• якість організації управління фінансовими ресурсами;
• оптимізація потоків сировини/готової продукції з метою мінімізації запасів та відповідних витрат;
• вироблення оптимальної структури виробничого циклу з метою забезпечення найбільшої віддачі обладнання, зниження впливу сезонності виробництва шляхом випуску альтернативних видів продукції;
• налагодження роботи з посередницькими організаціями, забезпечення зв’язку збутової стратегії з виробничою;
• позиціонування, вибір сегментів ринку згідно виробничих можливостей;
• визначення критеріїв цінової політики, позиціонування продукції в координатах ″ціна – якість″;
• аналіз існуючого ринку продукції;
• якість фінансового, управлінського та податкового обліку;
• планування дистриб’юторської мережі, планування роботи з контрагентами та її узгодження з фінансовим планом підприємства;
• планування рекламної кампанії підприємства;
• здійснення цінової політики виходячи з витрат на виробництво, пошук шляхів їх зниження, аналіз цін конкурентів;
• аналіз структури витрат та шляхів її оптимізації;
• загальна оцінка ефективності функціонування виробництва та узгодження його з фінансовим планом підприємства;
• визначення критеріїв відповідності кваліфікації працівників обійманим посадам відповідно організаційної структури, делегування повноважень, визначення меж відповідальності;
• характеристика персоналу відповідно організаційної структури та фінансового плану підприємства [5, с. 89].

До зовнішніх або систематичних чинників слід відносити:

– інфляцію;

– зміну ціни на ресурси;

– зміну політичного курсу влади;

– зміну правового поля;

– стан розвитку фінансового ринку;

– стан економіки в цілому[5, с. 92] .

Усі вищеперераховані чинники мають вплив на формування та використання фінансових ресурсів через регулювання структури та потужності різноманітних фінансових джерел.

Структура та розмір фінансових ресурсів залежить від обсягу виробництва та його ефективності. Зв’язок між розміром фінансових ресурсів та обсягом виробництва є неоднозначним, оскільки основним регламентуючим фактором збільшення обсягів виробництва є як величина фінансових ресурсів, так і навпаки [12, с. 305 . Наприклад, недостатній розмір фінансових ресурсів веде до скорочення обсягу виробництва та неможливості його розширення, зниження рівня використання виробничих потужностей, недостатнього забезпечення матеріальними, трудовими та іншими ресурсами та, як наслідок, до ще більшого скорочення фінансових ресурсів.

Достатній розмір фінансових ресурсів забезпечує: фінансову стійкість, платоспроможність, стабілізацію обсягів виробництва, а також можливість його розширення; високий, проте не повний рівень використання виробничих потужностей; достатній рівень забезпечення організації матеріальними ресурсами, а, отже, здатність у процесі виробництва відшкодувати авансовані фінансові ресурси в обсязі, який не буде поступатися використаному.

Надлишковий обсяг фінансових ресурсів сприяє:

• тенденції збільшення обсягів виробництва;
• розширенню асортименту продукції, яка випускається;
• освоєнню нових видів продукції;
• повному використанню існуючих виробничих потужностей;
• повному забезпеченню підприємства необхідними товарно-матеріальними цінностями, що забезпечить зростання обсягів фінансових ресурсів [15, с. 57] .

Проте надлишковий обсяг фінансових ресурсів може також призвести до перевитрат через недоцільне їх використання та до скорочення обсягів виробництва, що, безумовно, є негативним для будь-якого підприємства.

Утворення власного фінансового капіталу підприємства відбувається за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів (рис. 1.1.).

До зовнішніх джерел належать кошти, що формуються за рахунок особистих внесків і за рахунок можливостей фінансового ринку. Це кошти засновників, що вкладаються у статутний капітал, кошти, що надходять за рахунок випуску акцій і пайові внески учасників. Також до зовнішніх джерел належать кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави - це страхові відшкодування, фінансові ресурси державного і місцевих бюджетів, що використовуються на безповоротній основі та інша безплатна фінансова допомога [8, с. 41].

До внутрішніх джерел відносяться фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства - це прибуток та амортизаційні відрахування [8, с. 41].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Джерела формування власного капіталу підприємства

 

Позиковий капітал також формується із зовнішніх і внутрішніх джерел. До зовнішніх позикових коштів належать:

• кредити банків;
• облігаційні позики;
• позики небанківських кредитних установ [21, с. 270].

До внутрішніх джерел створення позикового капіталу відносяться:

• заборгованість за майно, що знаходиться в оренді;
• реструктуризований борг за кредити;
• відстрочена податкова заборгованість;
• кредити, не сплачені у визначений термін;
• кредиторська заборгованість, термін виплати якої ще не настав;
• прострочена кредиторська заборгованість [21, с. 272].

Отже, можна зробити висновок, що фінансові ресурси підприємств  є грошовими доходами і накопиченнями, які формуються в юридичних осіб у процесі їхньої господарської діяльності за рахунок власних, позикових і залучених джерел фінансування та використовуються для формування активів підприємства, грошових резервів, виконання фінансових зобов'язань, стимулювання працівників, а також для здійснення будь-яких інших заходів із метою забезпечення ефективності розвитку підприємства.

На відміну від проміжних підприємств, окремі господарюючі суб'єкти в межах своєї діяльності відтворюють особливу господарську поведінку, яка дозволяє поглинати ресурси кредиторів і перетворювати їх у власну дебіторську заборгованість, затягувати терміни розрахунків за наявними боргами та ін. Під впливом сукупності зовнішніх і внутрішніх чинників порушується фінансова стійкість підприємства: майно набуває непродуктивної та неліквідної форми, фінансові ресурси підприємства використовуються нераціонально [13, с. 94]. Крім того, недостатня забезпеченість підприємства фінансовими ресурсами супроводжується низьким рівнем ефективності  їхнього використання.