Проблеми оподаткування прибутку підприємств в Україні та можливості їх вирішення

     Рис. 2.1. Структурно-логічна схема оподаткування дивідендів, що їх виплачують емітенти корпоративних прав 

     Удосконалити  оподатковування дивідендів можна, знизивши податкову ставку проти  базової, але без зменшення суми податку на прибуток акціонерного підприємства на суму утриманого і сплаченого ним  до бюджету податку на дивіденди.

     Згідно  з Законом № 1344 встановлено обов’язкову сплату в бюджет відповідної частини чистого прибутку суб’єктами господарювання, в статутному фонді яких державі належить частка (акції, паї) за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року. Аналогічний порядок установлений для державних і казенних підприємств [3]. 

     2.2. Використання податків для регулювання діяльності підприємства 

     Суспільне призначення податків виявляється  у функціях, які вони виконують. Побудова ефективної системи оподатковування залежить від реалізації функцій податків. Однак у нормативних документах з оподатковування функції податків не визначено, а в підручниках та наукових публікаціях автори називають різні функції, що їх виконують податки: фіскальну, регулювальну, стимулювальну, розподільну, соціальну та інші. При цьому спроби обґрунтування значної кількості функцій є недостатньо аргументованими. Не можна погодитися, скажімо, з тим, що податки виконують самостійну стимулювальну функцію. Оподатковування – це стягнення податків з окремих платників. Логічно постає питання – чи можна стимулювати, стягуючи певні платежі? Функції податків не можна ототожнювати з принципами оподатковування, побудови податкової системи, де одним з них є стимулювання підприємницької діяльності [29].

     Порядок обчислення окремих податків та умови  їх сплати можуть позитивно впливати на діяльність підприємств у цілому чи на окремі напрямки їхньої діяльності. На основі цього робиться спроба наділити податки стимулювальною функцією. Але насправді – це виявлення їхньої регулювальної функції. Стягнення окремих податків може обмежувати, створювати несприятливі умови для діяльності суб’єктів господарювання, у чому також виявляється регулювальна функція податків. На наш погляд, найбільш обґрунтованим є судження, що податки виконують дві основні функції – фіскальну та регулювальну.

     Фіскальна функція податків є важливою для  характеристики їхнього суспільного призначення. Вона виявляється в мобілізації коштів у розпорядження держави, формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання її функцій та реалізується через розподіл частини валового національного продукту.

     Фіскальна функція притаманна всім податкам. Для реалізації цієї функції важливе  значення має постійність і стабільність надходження коштів у розпорядження держави. Це досягається встановленням порядку визначення об’єкта оподатковування, методики його розрахунку, визначенням розміру ставок податків і термінів їх сплати, запровадженням штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

     З підвищенням ролі держави зростає  значення регулювальної функції  податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні  напрямки, показники діяльності суб’єктів господарювання. Слід звернути увагу, що виявлення регулювальної функції податків визначається багатьма обставинами, факторами і є досить складним питанням у системі оподатковування. Виконання податками цієї функції безпосередньо залежить від досконалості законодавчих і нормативних документів з оподаткування та їх практичної реалізації. Безперечно, що можливість виявлення регулювальної функції окремими податками є різною, а отже, має місце і різний їхній вплив на діяльність підприємства.

     Посилення регулювальної функції податків має важливе практичне значення для вдосконалення оподатковування суб’єктів господарювання. Це необхідно враховувати, розробляючи відповідні законодавчі і нормативні документи з оподатковування [16].

     У разі використання податків для регулювання  діяльності підприємств важливе значення має правильне розв’язання таких питань:

     1.Установлення об’єкта оподатковування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

       2. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою, що істотно впливає на здійснення фіскальної й регулювальної функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть установлюватися в грошовому виразі на одиницю оподатковування або у відсотках до об’єкта оподатковування. Відсоткові ставки оподатковування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об’єкта оподатковування), прогресивними (зростають зі збільшенням об’єкта оподатковування), регресивними (знижуються зі збільшенням об’єкта оподатковування).

     3. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами для підприємств можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (платежі за ресурси, відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).

     4. Установлення термінів сплати податків (податкового періоду). Для різних податків вони різні і залежать від об’єкта оподатковування, розміру податків і джерел сплати. Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого законами.

     Для уникнення негативного впливу сплати податків на фінансово-господарську діяльність підприємств важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотних коштів підприємства для сплати податків.

     5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на виявлення регулювальної функції податків. Вони можуть надаватися за окремими податками і платниками податків, а також визначатися для окремих об’єктів оподаткування.

     6. Стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства суб’єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються в разі таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов’язкових платежів державі; приховування об’єктів від оподатковування, навмисне заниження суми податку. При цьому вияв регулювальної функції податків залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

     Умови та розмір штрафних (фінансових) санкцій  за порушення податкового законодавства [27]:

     - У разі неподання податкової декларації в строки, визначені законодавством, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або його затримку.

     - Якщо платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію і контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків, додатково до вказаного вище штрафу платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний місяць затримки подання податкової декларації. Однак сума штрафу має становити не більше п’ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов’язання або не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     - Якщо під час перевірки контролюючим органом буде виявлено заниження суми податкових зобов’язань, заявлених у податковій декларації, і податковий орган самостійно доначислить суму податкового зобов’язання, платник податку зобов’язаний сплатити штраф у розмірі п’яти відсотків Від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку чи збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, в якому платник податків отримав відповідне повідомлення контролюючого органу. При цьому сума штрафу не повинна перевищувати п’яти відсотків суми недоплати та бути не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     - Якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання та самостійно погашає суму недоплати і штраф у розмірі п’яти відсотків суми недоплати, додаткові штрафи, а також адміністративні заходи не застосовуються.

     - Якщо контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки в податковій декларації, що призвели до заниження суми податкового зобов’язання, і самостійно нараховує суму податкового зобов’язання платника податків, останній повинен сплатити штраф у розмірі п’яти відсотків суми донарахованого податку, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

     - За умови, коли платник податків не сплачує узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених законодавством, сплачується штраф у таких розмірах:

     – за затримки до 30 календарних днів – у розмірі десяти відсотків указаної суми;

     – за затримки від 31 до 90 календарних днів – у розмірі двадцяти відсотків такої суми;

     – за затримки понад 90 календарних днів – у розмірі п’ятдесяти відсотків такої суми [8]. 

     2.3. Приклад формування фінансових результатів та оподаткування прибутку підприємства 

     В якості прикладу для розрахунку уми  податку на прибуток візьмемо фірму  «Тетра». Спеціалізація фірми «Тетра» – виробництво та реалізація комп’ютерних комплектуючих, периферійних пристроїв, мережевого обладнання та комп’ютерних аксесуарів.

     Розглянемо  асортимент продукції, виробляємої  «Тетра» із визначенням собівартості виробництва одиниці продукції. Вихідні дні щодо найменування продукції та її собівартості наведені у Додатку А. (таблиця А.1).

     Розрахуємо  ціни на продукцію за умови того, що планова рентабельність фірми  становить 25%, отже ціна одиниці виробу:

           Ц_і = С + П + ПДВ; (2.1)

     

     

     Розраховані ціни на вироби «Тетра» наведені у таблиці А.2 додатку А.

     Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за формулою:

           В = Р – Ц, (2.2)

     де  В – виручка,

     Р – кількість реалізованих виробів,

     Ц – ціна реалізації кожного виробу.

     Обсяг реалізації можна розрахувати укрупненим методом виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на початок планового періоду і віднімаючи такі на кінець планового періоду. Плановий обсяг реалізації розраховують за формулою:

           Р = З₁ + Т – З₂, (2.3)

     де  Р – обсяг реалізації в плановому  періоді;

     З₁ – залишки кожного виду готових виробів на складі та відвантажених на початок планового періоду;

     Т – випуск товарної продукції в  плановому періоді;

     З₂ – залишки кожного виду виробів на складі на кінець планового періоду.

     Порядок обчислення обсягу реалізації та виручки  від реалізації продукції фірми  «Тетра» методом прямого рахунку наведено в табл. 2.1. Розрахунок здійснено за умов того, що на початок року залишок готової продукції (у вартісному виразі становив) 25589,4 тис. грн., а наприкінці періоду цей показник становив 40456,4 тис. грн.

     Отже, розрахувавши виручку від реалізації продукції підприємства «Тетра» можна довести, що найбільшою є виручка від реалізації за наступними видами продукції: сканери НР, сканери (для штрих-кодів) та підсилювачи.

     Загальна  виручка від реалізації продукції  фірми «Тетра» становила 123540 тис. грн. у звітному 2009 році. 
 
 
 
 

     Таблиця 2.1

     Обчислення  обсягу реалізації продукції, тис. грн.

        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     На  підставі попередніх розрахунків щодо формування виручки від реалізації продукції, складемо звіт про фінансові  результати фірми «Тетра» (табл. 2.2), щоб дослідити як використовується виручка від реалізації продукції та трансформується у складову частину чистого прибутку підприємства.

     Отже, чистий прибуток підприємства «Тетра» зріс наприкінці звітного періоду на 5,16%, але це сталося не за рахунок підвищення виторгу від реалізації продукції. Причини такого зменшення виручки від реалізації продукції розглянемо у наступному підрозділі.