Проблеми оподаткування прибутку підприємств в Україні та можливості їх вирішення

     До  складу валових витрат слід включати [4]:

     1. Суми будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) для їх дальшого використання у власній господарській діяльності.

     2. Суми будь-яких витрат, сплачених  (нарахованих) протягом звітного  періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), охороною праці.

     Витрати на оплату праці включають витрати (у грошовій або натуральній формі) на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших видів заохочень працівників підприємств виходячи з тарифних ставок, а також винагород і виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру.

     До  складу валових витрат відносять також будь-які витрати на виплату або нарахування відсотків за борговими зобов’язаннями протягом звітного періоду, які пов’язані з веденням господарської діяльності платником податку.

     3. Витрати на поточний і капітальний  ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення та інші види поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації в сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

     4. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (загальнодержавних і місцевих), установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком: податку на прибуток, податку на нерухомість, податку на дивіденди, податків на доходи нерезидентів, податків на доходи від ігрового бізнесу.

     До  складу валових витрат відносять  суми зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування та на інші види загальнообов’язкового соціального страхування фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платниками податку.

     5. Суму перевищення балансової вартості запасів купованих товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектувальних виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції на початок звітного кварталу понад їхню балансову вартість на кінець того самого звітного кварталу [8].

     6. Сума перевищення балансової  вартості понад виручку від  продажу окремих об’єктів основних фондів групи першої та нематеріальних активів.

     7. Суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих):

     - до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад чи до неприбуткових організацій у розмірі не менше 2 %, але не більше 5 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду. Призупинено з 1.01.2004 p.[7];

     - організаціям працедавців та їх об’єднанням, створеним відповідно до закону з цього питання, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 % фонду оплати праці платника податку на прибуток у розрахунку за звітний рік.

     8. Суми коштів, переказаних підприємствами  всеукраїнських об’єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, коли на цих підприємствах як на основному місці роботи працює не менше 75 % таких осіб, згаданим об’єднанням для проведення благодійної діяльності (не більше 10 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду).

     9. Суми коштів, унесених у страхові  резерви (в порядку, передбаченому Законом «Про оподаткування прибутку підприємств»).

     10. Згідно з Законом № 349-1V дозволено включати до складу валових витрат такі витрати платника податку на прибуток:

     - добровільні страхові платежі на користь найманих працівників, які перебувають у трудових відносинах та в яких це місце є основним місцем роботи, у сумі фактично сплачених страхових платежів, але ці платежі не перевищують 15 % від заробітної плати;

     - на утримання пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких обумовлена законодавством або колективними договорами (обмежено до 1.01.2005 р. в розмірі 50 % фактично здійснених витрат);

     - 50 % витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів;

     - суму вимог кредитора, який не може звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство у зв’язку з тим, що безспірні вимоги такого кредитора до боржника сукупно становлять суму, меншу за 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

     11. Суми витрат, не включених до  складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв’язку з утратою або псуванням документів чи з допущенням помилок у розрахунках податкового зобов’язання, виявлених у звітному податковому періоді.

     12. Суми безнадійної заборгованості  в частині, що не була віднесена  до валових витрат, коли відповідні  дії зі стягнення таких боргів не дали позитивного результату, а також суми заборгованості, щодо яких минув строк позовної давності [5].

     Щоб мати право на валові витрати, підприємство повинно довести їх зв’язок зі своєю господарською діяльністю.

     Не  дозволяється включати до складу валових витрат платника податку такі витрати: не пов’язані з веденням господарської діяльності; пов’язані з придбанням, добудовою об’єкта незавершеного будівництва та введенням його в експлуатацію, які виникають у покупця об’єкта незавершеного будівництва протягом терміну будівництва, визначеного умовами приватизації (з 1.01.2004). Дані витрати підлягають амортизації починаючи з наступного кварталу після введення добудованого об’єкта в експлуатацію; на придбання торгових патентів; сплату штрафів та неустойок; на утримання органів управління об’єднань платників податку, включаючи утримання холдингових компаній; на виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав; на виплату дивідендів; суми збитків платника податку, зазнаних у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, нижчими, за звичайні.

     Амортизаційні відрахування. Оподатковуваний прибуток зменшується на суму амортизаційних відрахувань, які виключаються зі скоригованого валового доходу.

     З другого півріччя 1997 р. для обчислення оподатковуваного прибутку були встановлені підвищені норми амортизаційних відрахувань, які визначались у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в таких розмірах (у розрахунку на календарний квартал): група І – 1,25 %, група II – 6,25 %, група III – 3,75 %.

     Платник податку на прибуток міг самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи III.

     Згідно  з Законом № 349-IV для нарахування амортизаційних відрахувань при обчисленні оподатковуваного прибутку основні фонди підлягають розподілу за такими групами [8]:

     Група 1 – будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі в житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

     Група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

     Група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4.

     Група 4 – електронно-обчислювальні машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

     Норми амортизації встановлюються у відсотках  до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 – 2 %; група 2–10%; група 3 – 6 %; група 4 – 15%.

     Вказані норми амортизації основних фондів 1–3 груп уведені з 1.01.2004 р. По групі 4 вони почали застосовуватися в 2003 р. Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують зазначених норм. Таке рішення [4]:

     - приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року;

     - доводиться до відома податкового органу з поданням декларації за перший квартал звітного податкового року.

     Особливість податкової амортизації полягає  в тому, що, на відміну від її бухгалтерського  обліку, амортизуються витрати платника податку на придбання, самостійне виготовлення об’єктів, ремонт, реконструкцію, модернізацію основних фондів.

     Амортизації підлягають витрати на придбання (створення) проведення ремонту основних фондів, їхню реконструкцію і модернізацію та інші витрати для поліпшення фондів, які перевищують 10 % витрат до вартості основних фондів на початок року, що були включені до складу валових витрат.

     Пільги  за оподатковування прибутку. Чинний порядок оподатковування прибутку підприємств передбачає отримання суб’єктами господарювання певних пільг. Це має місце за таких обставин.

     По-перше, за визначення валових витрат, на суму яких зменшується оподатковуваний  прибуток. До цих витрат відносять такі: суми коштів або вартість майна, добровільно переказаних (переданих) до бюджету чи неприбутковим організаціям; суми коштів, переказаних підприємствами всеукраїнських об’єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згаданим підприємствам для проведення благодійної діяльності; суми коштів, спрямовані на фінансування утримання (експлуатацію) об’єктів соціальної інфраструктури підприємств; суми коштів, унесені в страхові резерви; суми коштів, спрямовані на страхування ризиків та добровільні страхові платежі на користь найманих працівників; витрати на утримання та експлуатацію фондів природоохоронного призначення; витрати, не включені до складу валових витрат минулих податкових періодів у зв’язку з утратою чи псуванням документів або допущеними помилками в розрахунках податкового зобов’язання, виявлених у звітному податковому періоді в межах законодавчо встановленого строку позовної давності [22].

     По-друге, пільги суб’єкти господарювання одержують через амортизаційні відрахування, на суму яких зменшується оподатковуваний прибуток. Здійснюючи оновлення основних фондів-поліпшуючи їх структуру в умовах застосування підвищених норм амортизаційних відрахувань з 2004 p., підприємства – платники податку на прибуток можуть досягнути зменшення об’єкта оподаткування та податку на прибуток.

     По-третє, зниженню податкового тиску на суб’єктів підприємництва з числа резидентів сприяє така особливість оподатковування прибутку.

     Ставки  оподатковування прибутку. Основну  ставку податку було встановлено  в розмірі 30 % до об’єкта оподаткування. З 1 січня 2004 р. ставка оподаткування знижується до 25 %. Передбачено й інші ставки оподаткування.

     Так, дохід нерезидентів від фрахту у  зв’язку зі здійсненням міжнародних перевезень оподатковується за ставкою 6 %.

     Термін  сплати податку на прибуток. Визначений у законі квартальний податковий період оподатковування прибутку справляє позитивний вплив на фінансовий стан підприємств – платників податку. Скасовано сплату авансових внесків з податку на прибуток.

     Платники  податку подають до податкового  органу за місцем реєстрації декларацію про прибуток підприємства протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу або 60 календарних днів після закінчення року. Декларація про оподатковуваний прибуток складається наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. За звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року – повну. Податок сплачується в бюджет не пізніше 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації.

     Підприємства  – виробники сільськогосподарської продукції подають податкову декларацію про прибутки, розрахунок податку на прибуток і сплачують податок одночасно з поданням річного бухгалтерського звіту.

     Платники  податку на прибуток подають бухгалтерську звітність за результатами своєї діяльності за рік тільки статистичним органам, тобто подання бухгалтерської звітності податковим адміністраціям не є обов’язковим [3].

     Оподаткування дивідендів. Законом «Про оподаткування  прибутку підприємств» передбачене оподаткування нарахованих дивідендів та прирівняних до них виплат. Оподатковування дивідендів не можна розглядати як самостійний податок. Він реалізується тільки в системі оподатковування прибутку. На рис. 1.2 зображено схему оподаткування дивідендів. її аналіз і аналіз відповідних положень Закону дають змогу дійти таких висновків [34]: 1) платниками податку на дивіденди в бюджет є емітенти корпоративних прав незалежно від того, чи є вони платниками податку на прибуток; 2) оподаткування дивідендів здійснюється за ставкою оподаткування прибутку підприємства; 3) джерелом сплати податку на дивіденди є частина чистого або нерозподіленого прибутку підприємства – емітента. Отже, на суму зазначеного податку не зменшується сума дивідендів, які отримають власники корпоративних прав (юридичні та фізичні особи); 4) виплата дивідендів акціями (частками, паями) звільняють емітента корпоративних прав від оподаткування дивідендів; 5) нарахована сума оподаткування дивідендів уноситься до бюджету як авансовий внесок з податку на прибуток, і на його суму зменшується загальна сума податку на прибуток звітного (податкового) періоду; 6) платників єдиного податку зобов’язали сплачувати податок на дивіденди. До ухвалення Закону № 349-IV вони могли цього не робити (щоправда таке право вони мали обстоювати в суді). 7) отримані юридичними особами дивіденди не враховуються за визначення їхнього оподатковуваного прибутку і не оподатковуються.