Фінансовий контроль та його роль в економічній системі держави

• інформаційне моделювання - визначають нормативно-довідкову і фактографічну інформацію, яка повністю відображає інформаційну модель операцій з коштами;
• нормативно-правове регулювання - застосовується для виявлення відхилень фактично виконаних операцій з коштами від нормативних актів;

    •експертизи різних видів - використовуються при вивченні недоброякісних документів за операціями з коштами (підроблення касових ордерів, підчищання сум у платіжних відомостях, повторне використання квитанцій на здавання виручки у банк тощо);

    • дослідження документів - за формою і змістом відображених операцій, зустрічна перевірка виданих коштів банком та їх оприбуткування у касі підприємства, взаємний 
контроль операцій і документів, аналітична і логічна перевірка операцій з коштами. Фактографічна інформація з обліку операцій у національній та іноземній валюті у касі підприємства за документальними джерелами, приведена у табл.

    Особливу  увагу ревізору необхідно приділити  обліку і використанню іноземної  валюти, що надходить до каси підприємства. Іноземна валюта в касі підприємства відображається у бухгалтерському  обліку як у номінальній вартості валюти так і у грошовій одиниці України - гривнях.

    До  каси іноземна валюта може надходити  з валютного рахунку від покупців у оплату проданого товару (виконаних робіт, наданих послуг) підприємством, від підзвітних осіб як залишок не використаного авансу. Із каси валюта може вноситися до банку - на валютний рахунок, видаватися у підзвіт для покриття витрат на відрядження за кордон або у випадках, дозволених законодавством, стороннім організаціям в оплату їх продукції (робіт, послуг).

    Оцінка  операцій з надходження (вибуття) валюти здійснюється за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на дату оприбуткування (видачі) валюти.

    Документування  іноземної валюти в касі аналогічне обліку у національній українській  валюті.

    Аналітичний облік іноземної валюти в касі підприємства ведеться за кожним найменуванням (долари США, євро, рублі Російської Федерації та ін.).

    Синтетичний облік валюти ведеться на субрахунку 302 "Каса в іноземній валюті", відкритого за найменуваннями іноземної валюти. Відхилення, які пов'язані зі зміною курсу іноземної валюти, відображаються на рахунку у кореспонденції з рахунком 79 "Фінансові результати". Курсові різниці визначаються розрахунково-аналітичними прийомами.

    Курсові різниці в іноземній валюті, як правило, утворюються від різниці у вартості іноземної валюти при її одержані із банку, відображаються на бухгалтерському субрахунку 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".

    Методичні прийоми узагальнення і реалізації результатів  контролю включають групування попередніх результатів дослідження в хронологічній, систематизованій і хронологічно-систематизованій послідовності у Журналі ревізора. Сюди також належать прийоми аналітичного групування недоліків операцій з коштами, встановленими ревізією з кожного досліджуваного питання (відомість неоприбуткованої виручки, таблиця заниження оплати послуг, наданих окремим громадянам та ін.). Результати перевірки операцій з коштами узагальнюють у акті або окремому розділі цього акту з додатком Журналу ревізора і аналітичних відомостей, таблиць та інших доказів.

    До  цих прийомів належить також реалізація результатів контролю (розробка пропозицій щодо профілактики недоліків) та їх передача органам господарського управління, реалізація результатів контролю засновниками підприємства.

    Отже, при контролі і ревізії операцій з грошовими коштами у національній та іноземній валютах реалізується принцип системності у виявленні правопорушень та запобігання їх повторення у наступних правовідносинах.

    Ще  значну частину займає контроль і  ревізія операцій з вироничими запасами.

    Виробничі запаси - це предмети праці, які в процесі виробництва втрачають або повністю змінюють початкову форму і переносять свою вартість на знову створюваний продукт протягом одного виробничого циклу. До них належать сировина і матеріали, напівфабрикати, нафтопродукти, різні види палива, будівельні матеріали і устаткування до введення в дію, запасні частини, агрегати, малоцінні і швидкозношувані предмети тощо. Вся ця різновидність матеріальних цінностей за економічною роллю у процесі суспільного відтворення продукту належить до складу оборотних коштів, які безупинно здійснюють кругообіг за трьома стадіями.

    Об'єкти контролю операцій з виробничими  запасами такі:

• кількісне і якісне приймання матеріальних цінностей від постачальників, а також при внутрішньому переміщенні у міжцеховому напрямі, між матеріально відповідальними особами, складами і виробництвом. При цьому ревізія перевіряє повноту оприбуткування матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку, відповідність їх за якістю супровідним і приймальним документам, складеним матеріально відповідальними особами, а також матеріалів, що надійшли без супровідних документів;
• збереження матеріальних цінностей і закріплення матеріальної відповідальності - за даними бухгалтерського обліку перевіряють,чи відповідає стан складського господарства вимогам збереження цінностей (наявність ваговимірювальних приладів та час їх клеймування, обладнання складів стелажами, полицями, шафами, контейнерами, протипожежним устаткуванням). Разом з тим перевіряють наявність запобіжної сигналізації, запорів, засобів техніки безпеки тощо. Закріплення матеріальної відповідальності ревізія перевіряє за даними договорів про матеріальну відповідальність, складеними між адміністрацією підприємства і конкретними працівниками;
• норми витрат матеріалів на виробництво та їх дотримування - ревізія перевіряє обґрунтованість затвердження норм та їх застосування у лімітно-забірних картах і відомостях на витрачання матеріалів, а також при стимулюванні економії витрат на виробництво продукції, виконанні робіт і послуг;
• брак і псування матеріальних цінностей і тари -досліджують причини, що зумовили виникнення негативних явищ, розмір непродуктивних втрат, встановлюють осіб, відповідальних за завдані збитки;
• малоцінні і швидкозношувані предмети (МШП), їх використання і збереження - перевіряють придбання МШП, нарахування зносу, а також списання при видачі у експлуатацію предметів на витрати виробництва і контроль за їх використанням;
• при виявленні фактів безгосподарності або нестачі чи привласнення цінностей ревізія встановлює відповідальних осіб за завдані збитки та розмір їх відшкодування;
• первинна документація з обліку матеріальних цінностей перевіряється ревізією щодо достовірності відображуваних у ній господарських операцій;
• бухгалтерський облік і звітність як об'єкти контролю вивчають щодо достовірності даних, закріплення матеріальної відповідальності за цінності, здійснення контролю за господарськими операціями, пов'язаними з прийманням та витрачанням матеріалів;
• нестача цінностей та збитки, їх обґрунтованість і відповідальні особи - ревізія узагальнює перевірку інших об'єктів, де виявлено збитки, перевіряє, чи відповідають вони за розміром даним бухгалтерського обліку та іншим доказам; наскільки правильно встановлено матеріальну відповідальність конкретних працівників та розмір відшкодування збитків.

    Джерелами інформації контролю операцій з матеріальними цінностями є нормативно-довідкова і фактографічна інформація. Використання ревізією НДІ (нормативних актів про поставку продукції виробничо-технічного призначення, її приймання та використання, з питань обліку і контролю матеріальних ресурсів, затверджених Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими органами державного управління).

    За  допомогою фактографічної інформації і НДІ ревізія, використовуючи методичні прийоми документалістики, перевіряє насамперед збереження матеріальних ресурсів, зокрема, укладення договорів про повну матеріальну відповідальність працівників, дотримання трудового законодавства, створення умов для чинності договорів та ін.; наявність підписів матеріально відповідальних осіб на облікових регістрах, які відображують підзвітність у них цінностей (оборотні відомості, машинограми та ін.). Ревізія вивчає організацію поточного контролю за збереженням і витрачанням цінностей, роботою матеріально відповідальних осіб, строками проведення інвентаризацій.

    Розрахунково-аналітичні методичні прийоми

    складаються з економічного аналізу, аналітичних  та статистичних розрахунків і економіко-математичних методів.

    Економічний аналіз застосовується при встановленні ритмічності поставки сировини на підприємство, виявленні відхилень від норм при витрачанні матеріалів та встановленні факторів, що зумовили перевитрати сировини тощо. Аналітичні та статистичні розрахунки використовують за допомогою обчислювально-розрахункових і логічних процедур, за якими складають порівняльні відомості, таблиці зіставлення витрат матеріалів та нагромадження їх за певні періоди, виявляють факти порушення технології у виробничих підрозділах, на конвеєрних лініях та ін.

    Економіко-математичні  методи допомагають виявити різного роду перевитрати сировини і матеріалів у заготівельних цехах при розкроюванні тканин, списанні перевитрат на міжлекальні вирізи, а також розкроюванні листового заліза, розпилювання фанери і деревини та ін.

    Методичні прийоми узагальнення і реалізації

    контролю  операцій з матеріальними ресурсами  істотних відмінностей від контролю операцій з коштами не мають.

    Одночасно слід зауважити, що специфіка приймання  матеріальних цінностей, зберігання та витрачання їх передбачає під час контролю складання аналітичних таблиць, машинограм, відомостей для використання у системі доказів.

    Отже, контроль операцій з виробничими запасами (матеріальними цінностями) сприяє їх збереженню, раціональному використанню, а також реалізації та встановлені відповідальних осіб за заподіяння втрат, нестач або псуванні цінностей. 

3.   Напрямки удасконалення  фінансового понтролю в Україні.

    У цілому є всі підстави стверджувати, що стара всеохоп-лююча система  державного фінансового контролю в  Україні ліквідована, а нова, яка  відповідала б завданням побудови ринкової економіки, ще не створена. Діюча  ж система фінансового контролю в Україні далека від досконалості.

    По-перше, вона не має узаконеної загальної  процедури фінансового контролю, яка повинна бути обов'язковою до виконання при здійсненні контролю як усіма контролюючими органами, так і підконтрольними об'єктами.

    По-друге, законодавчо не визначено переліку і статусу органів, які покликані  здійснювати державний фінансовий контроль з дотримання у своїй  діяльності загальної процедури державного контролю і специфічних процедурних стандартів.

    Із  цієї причини нині немає однозначної відповіді на те, чи належать до системи державного фінансового контролю Фонд державного майна, Державна інспекція по контролю за цінами, Антимонопольний комітет.

    По-третє, відсутні нормативно-правові акти, які мають визначити відповідальність за несвоєчасне, нецільове або неповне фінансування видатків.

    По-четверте, обслуговування рахунків ряду розпорядників  бюджетних коштів і надалі здійснюватиметься  поза межами системи Державного казначейства.

    Отже, доцільно вжити ряд заходів, спрямованих на підвищення ефективності державного фінансового контролю в частині виявлення фінансових порушень, вироблення механізмів визначення міри відповідальності, а також відшкодування заподіяних збитків. Основні з них такі:

• удосконалення порядку здійснення фінансового контролю органами законодавчої і виконавчої влади;
• розроблення механізму взаємодії і чітке розмежування повноважень і відповідальності між органами державного фінансового контролю з метою недопущення дублювання і паралелізму в роботі;
• доопрацювання основних положень взаємодії органів державного фінансового контролю з правоохоронними органами;
• удосконалення системи контролю за дотриманням законодавства України при здійсненні валютних, експортно-імпортних і інших зовнішньоекономічних операцій;
• розроблення єдиної системи обліку результатів і оцінки якісних і кількісних параметрів діяльності органів державного фінансового контролю;
• розроблення більш дійового механізму повернення незаконно використаних державних ресурсів і одержаних доходів від їх використання в бюджети і позабюджетні фонди — протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;
• розроблення порядку співробітництва з органами державного фінансового контролю країн СНД, інших іноземних держав і міжнародних організацій, які займаються питаннями державного фінансового контролю;
• підвищення якості підготовки і перепідготовки спеціалістів у галузі державного фінансового контролю;
• підвищення кадрового, інформаційного, технічного і матеріального забезпечення органів державного фінансового контролю.

    Для створення повноцінної правової бази фінансового контролю потрібне визначення її елементів, принципів і форм організації контролю та порядку взаємодії контролюючих органів у Законі "Про фінансовий контроль в Україні", що дасть змогу не допустити дублювання їхніх функцій, упорядкувати і підвищити ефективність державного і недержавного фінансового контролю.

    У проекті цього закону передбачено:

    — створення цілісної системи спеціалізованого державного фінансового контролю, закріплення за Міністерством фінансів України статусу головного органу фінансового контролю у системі виконавчої влади;

• визначення об'єктів, суб'єктів фінансового контролю, фінансового правопорушення, методологічного та методичного фінансового забезпечення;
• усунення дублювання у системі органів державного контролю шляхом чіткого розмежування функцій органів управління та суб'єктів фінансового контролю;
• урегулювання контролю у тих сферах фінансової діяльності, які не охоплені або не повністю охоплені системою фінансового контролю (сфера діяльності вищих органів державної влади, система місцевого самоврядування, сфера діяльності органів внутрішнього відомчого контролю, комунального фінансового контролю, незалежного фінансового контролю);
• створення системи спеціального державного фінансового контролю за законністю діяльності органів місцевого самоврядування у фінансовій сфері, що, зокрема, передбачає створення регіональних контрольних органів, які не матимуть вертикального підпорядкування і керівники яких призначатимуться Президентом України за поданням прем'єр-міністра України.

    Ухвалення зазначеного законопроекту завершило  б створення правових основ функціонування цілісної системи фінансового контролю в Україні, сприяло б загалом зміцненню державної влади, місцевого самоврядування і стабільності фінансової системи, становленню ефективної системи державного контролю.

    Одним із напрямів підняття ефективності фінансового  контролю як на державному, так і на регіональному рівнях є запровадження системи контролінгу. Контролінг — це управлінська концепція, що підтримує процеси прийняття рішень і управління за допомогою цілеспрямованого забезпечення інформацією з метою досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності. Сфера завдань контролінгу включає планування, контроль, оперативне керівництво, інформаційне забезпечення процесу управління.