Фінансовий контроль та його роль в економічній системі держави

    Ревізор може виконувати й інші слідчо-юридичні дії. До них належать опитування і  розгляд письмових пояснень від службових осіб у зв'язку з виявленими ревізією недоліками, складання позовної заяви у судові органи.

    Систематизований  виклад недоліків  у акті комплексної  ревізії — комплекс прийомів узагальнення результатів проведеного контролю відповідно до правил Єдиної державної системи діловодства. Використовують ці прийоми при складанні актів комплексної ревізії, тематичних перевірок і бстежень, доповідних і службових записок за результатами контролю, висновків (звітів) аудиторів.

    Прийняття рішень за результатами ревізії — спосіб впливу суб'єкта на об'єкт контролю, що забезпечує його функціонування у заданих параметрах і режимах. Застосовують цей спосіб при розробці і виданні наказів, розпоряджень, службового листа за результатами ревізії, тематичної перевірки, обстеження тощо.

    Контроль  за виконанням прийнятих рішень — прийом реалізації прийнятих рішень, який передбачає встановлення фактичного стану об'єкта контролю і його поведінки відповідно до управлінської дії. Наприклад, перевіряють виконання розпорядчих документів за результатами ревізії щодо відшкодування заподіяного збитку підприємству, ліквідації браку продукції, зменшення непродуктивних втрат (штрафів, пені, неустойки тощо).

    Отже, метод фінансово-господарського контролю -це сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його законодавчого та нормативно-правового регулювання в умовах ринкової економіки. 

       2 Особливості функціонування  суб’ектів фінансового контролю

       2.1 функції державного  казначейства України

    Державне  казначейство України є центральним  органом виконавчої влади і керується  у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами  Верховної Ради України, указами  і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 31 липня 1995 р. № 590.

    Діяльність  Державного казначейства фінансується за рахунок державного бюджету України. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків. Державне казначейство у своїй діяльності взаємодіє з органами законодавчої і виконавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями. Воно виступає з'єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі між органами виконавчої влади та установами банківської системи. Цей процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис доходів та видатків державного бюджету, кошториси та плани асигнувань), та закінчується складанням звітності після проведення процедур попереднього контролю перед здійсненням платежу.

    Суть  діяльності Державного казначейства полягає  в тому, що воно забезпечує виконання  державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових платежів та проведення видатків державного бюджету через оплату рахунків суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

    Сутність  казначейства як і будь якого іншого поняття чи категорії проявляється у виконуваних функціях, які характеризують прояв його суті в дії, а також завдання, права та обов'язки, пов'язані з його діяльністю.

    Функції казначейства

    Відповідно  до Положення про Державне казначейство за від 31 липня 1995 р. №590 на Державне казначейство в Україні покладено виконання таких функцій:

    здійснює  касове виконання державного бюджету  та бюджетів самоврядування за доходами та видатками;

    організовує управління наявними коштами державного бюджету, державних позабюджетних фондів і бюджетів самоврядування у межах видатків, визначених на відповідний період;

    здійснює  контроль за цільовим спрямуванням бюджетних  коштів на стадії проведення платежу  на підставі підтверд жуючих документів, наданих розпорядниками бюджетних  коштів;

    проводить облік касового виконання та складання  звітності про стан виконання  державного бюджету та бюджетів самоврядування;

    здійснює  облік, обслуговування та погашення  зовнішнього і внутрішнього боргів держави відповідно до чинного законодавства;

    здійснює розмежування загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, проводить взаєморозрахунки між ними. Розмежування з бюджетами нижчого рівня здійснюються за умови укладання угод між органами Держказначейства та відповідними Радами;

    відповідно  до укладених угод відкриває та обслуговує рахунки розпорядників бюджетних  коштів в органах Держказначейства;

    здійснює  оплату рахунків за дорученням розпорядників бюджетних коштів відповідно до чинних нормативних актів. При цьому Держказначейство не несе відповідальності за зобов'язаннями, прийнятими розпорядниками бюджетних коштів;

    отримує звіти про виконання кошторисів доходів і видатків від розпорядників бюджетних коштів, здійснює звірку даних обліку органів Держказначейства з даними обліку розпорядників;

    здійснює  у безспірному порядку стягнення  належних державному бюджетові коштів по взаєморозрахунках між бюджетами;

    забезпечує  роботу інформаційно-обчислювальної системи Держказначейства та її взаємодію з інформаційними системами Національного та комерційних банків України, міністерств, відомств та інших органів виконавчої влади, установ та організацій;

    управляє  поточними залишками казначейських  рахунків з метою отримання доходів та зарахування їх до загального та спеціального фондів державного бюджету;

    розробляє та затверджує нормативно-правові акти та єдині правила організації  роботи з питань казначейського виконання  бюджетів усіх рівнів, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування, кошторисів доходів та видатків бюджетних установ, відкриття рахунків в органах Державного казначейства;

    здійснює  роботу щодо добору, розстановки кадрів, створення ефективної системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, забезпечує проведення єдиної державної політики з питань державної служби в органах Держказначейства;

    організовує та здійснює внутрішньосистемний контроль і аудит;

    здійснює інші функції, передбачені чинним законодавством України.  

    При цьому Державне казначейство має  реалізувати принцип Єдиного  казначейського рахунку державного бюджету у поєднанні з централізованою  системою, яка дасть змогу 

    мати  вичерпну інформацію про щоденний стан державних фінансів, забезпечить можливість маневрування фінансовими ресурсами держави. За цих умов за банківською системою залишається здійснення функцій акумуляції коштів Державного бюджету України, їх зберігання та перерахування за дорученням органів Державного казначейства, а також прийом, зберігання та видачу готівки. А за міністерствами та відомствами залишається право розподілу асигнувань за напрямами видатків коштів, затвердженими державним бюджетом України.

    Як  свідчить світовий досвід, такий розподіл функцій щодо касового виконання державного бюджету між фінансовою та банківською системами є найбільш ефективним, оскільки дає можливість зосередити всі важелі управління державним бюджетом у руках головного фінансового агента держави в особі Державного казначейства України. 
 

    2.2 Діяльність державной контрольно-ревізійної служби України 

    Зміст    контрольно-ревізійного    процесу

    Фінансово-господарський  контроль у всіх галузях національної економіки, насамперед, у його основній ланці — підприємстві, здійснюється проведенням ревізій тематичних, вибіркових, суцільних та інших контрольних перевірок за допомогою певних прийомів. Сукупність організаційних, методичних і технічних прийомів, здійснюваних за допомогою певних процедур, становить контрольно-ревізійний процес. Всякий динамічний процес, пов'язаний з використанням засобів і предметів праці, а також самої праці, складається з організаційної, технологічної та завершальної стадій. Щодо контрольно-ревізійного процесу такими стадіями є: організаційна, дослідна, узагальнення та реалізації результатів контролю. Організовують і безпосередньо здійснюють цей процес контрольно-ревізійні підрозділи, які є в структурі органів управління, на які покладено контрольні функції на підприємствах.

    Принципову  схему змісту контрольно-ревізійного процесу подано на рис. 5.1.

    Організаційна стадія включає в себе вибір об'єкта ревізії та її організаційно-методичну підготовку.

     Вибір об'єкта ревізії  полягає у встановленні першочерговості об'єкта перевірки, тобто підприємства, яке в плані проведення ревізій за тривалістю міжревізійного періоду повинно підлягати комплексній ревізії або контрольній перевірці, окремі показники його діяльності (невиконання державного замовлення, нерентабельна робота, незабезпечення збереження цінностей та ін.) зумовлюють потребу у невідкладних контрольних діях. Виходячи з характеру діяльності підприємства, змісту контролю, визначають потребу в спеціалістах, яких слід залучити з апарату ревізуючої організації для виконання контрольно-ревізійного процесу, тобто формують ревізійну бригаду. Після цього видається організаційно-розпорядчий документ — наказ, розпорядження керівника ревізуючої організації. У цьому документі вказують найменування підприємства, яке ревізують, вид ревізії, період, за який перевіряють діяльність його, прізвище, ім'я та по батькові, посаду кожного члена ревізійної бригади, визначають її керівника, строк проведення ревізії. Керівником ревізійної бригади, як правило, призначають працівника контрольно-ревізійної служби, який має спеціальну освіту і практичний досвід ревізійної роботи.

    Організаційно-методична  підготовка ревізії  починається з вивчення стану економіки об'єкта ревізії. Ревізійна бригада до виїзду на об'єкт контролю вивчає плани виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та виконання їх за ревізійний період. Для цього як джерела інформації використовують бізнес-план підприємства, річну і періодичну фінансову і статистичну звітність, акт попередньої ревізії та рішення по ній, документи тематичних перевірок, обстежень, різного роду службових розслідувань і прийнятих за ними рішень. Аналізують фінансовий стан підприємства, збереження його власності, розрахунково-кредитні відносини, платоспроможність, рішення вищого органу управління за поданнями органів державного контролю, зауваження установ банків, податкових, фінансових органів з питань їхньої компетенції. Вивчають і аналізують також іншу інформацію про діяльність підприємства за ревізійний період.

    На  підставі вивчення економіки підприємства, яке ревізують, керівник ревізійної бригади розробляє програму ревізії, яку затверджує керівник організації, що призначає ревізію. В ній зазначають об'єкт контролю, його зміст і послідовність перевірки, періоди для вибіркового і суцільного контролю тощо. Потім вибирають методику ревізії — визначають методичні прийоми і контрольно-ревізійні процедури, застосування їх при перевірці різних об'єктів контролю, використання засобів обчислювальної техніки тощо. Конкретизують ці питання при розробці плану-графіка ревізії, який передбачає встановлення перевірки кожного об'єкта (розділу, теми) і виконавців, виходячи із загального строку проведення ревізії. Якщо проводиться ревізія корпорації, підприємства, концерну, акціонерного товариства великим складом ревізійної бригади, то затрати часу доцільно розраховувати за допомогою сітьового графіка, яким передбачити паралельне виконання різних контрольно-ревізійних процедур, з тим, щоб завершили весь контрольно-ревізійний процес у запланований строк.

    Завершується  організаційно-методична підготовка ревізії до виїзду на підконтрольне підприємство складанням робочого плану ревізора, де кожний виконавець за виділеному йому керівником бригади об'єкту і строку завершення контролю, встановлює проміжні інтервали часу і елементи виконання робіт.

    Дослідна  стадія контрольно-ревізійного  процесу

    здійснюється  ревізійною бригадою безпосередньо  на об'єкті ревізії—підприємстві. При цьому забезпечується додержання принципу раптовості ревізії. Складається ця стадія з двох етапів — передцослідного і дослідного.

    Переддослідний  етап включає низку процедур організаційного характеру, спрямованих на створення необхідних умов для якісного проведення ревізії в установлені строки.

    Дослідний етап - це виконання контрольно-ревізійних процедур з перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за допомогою найпростіших засобів обчислювальної техніки, а також способом діалогового спілкування з ПЕОМ.

    Стадія  узагальнення та реалізації результатів контролю включає в себе узагальнення і реалізацію результатів контрольно-ревізійного процесу.

    Узагальнення  результатів контролю - це систематизація недоліків у діяльності підконтрольного підприємства. При цьому виявлені недоліки групують, оформляють результати проміжного контролю, складають аналітичні таблиці, слідчо-юридичне обгрунтування, узагальнюють і відображають результати ревізії в акті.