Фінансовий контроль та його роль в економічній системі держави

    Реалізація  результатів контролю є завершальним етапом в контрольно-ревізійному процесі. Ревізійна бригада разом з керівництвом підприємства, де було проведено ревізію, обговорюють результати контролю у трудовому колективі, доповідають про них на зборах активу (акціонерів), виробничій нараді. Обговорення результатів ревізії оформляють спеціальним протоколом. Надання гласності результатам контролю, зміцнення його демократичних принципів дає змогу об'єктивно визначити причини недоліків у діяльності підприємства і розробити проект профілактичних заходів щодо запобігання недолікам у подальшій роботі підприємства.

    Отже, контрольно-ревізійний процес є системним впливом на суб'єкт підприємницької діяльності з метою її оптимізації та нормативно-правового регулювання в умовах ринкових відносин. 

    Державна   контрольно-ревізійна   служба України.

    Законом України про державну контрольно-ревізійну  службу передбачено створення її при Міністерстві фінансів України в складі Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділах (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

    Головним  завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах і державних

    фондах, бюджетних установах, а також  на підприємствах і в організаціях, які отримуюють кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, подання пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень нормативних актів та запобігання їм у подальшій діяльності.

    Державна  контрольно-ревізійна служба має  централізовану організаційну структуру. Головне контрольно-ревізійне управління України очолює начальник, який призначається Кабінетом Міністрів України. Керівників регіональних контрольно-ревізійних управлінь і підрозділів призначають вищі керівники за підпорядкованістю. Структурні підрозділи контрольно-ревізійної служби є юридичними особами, мають самостійні кошториси, поточні та інші рахунки в банках.

    Функції державної контрольно-ревізійної служби полягають у проведенні ревізій та аудиту фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності у міністерствах, відомствах, підприємствах і організаціях, які утримуються за рахунок державного бюджету. До її функції також належить проведення ревізій та аудиту правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються із державного бюджету, контролюють повноту оприбуткування, використання і збереження валютних коштів; перевіряють виконання рішень за результатами проведення ревізій.

    Важливою  функцією державної контрольно-ревізійної служби є складання нормативно-методичних документів щодо проведення контрольно-ревізійної роботи, узагальнення досвіду цієї роботи та поширення його у контрольно-ревізійних підрозділах, а також міністерствах і відомствах.

    Головне контрольно-ревізійне управління України  та його підрозділи мають право:

• в процесі ревізії, аудиту проводити інвентаризацію фактичної наявності грошей, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції та ін.;
• безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі й інші приміщення для обстеження їх з питань, пов'язаних з ревізією або аудитом;
• припиняти операції на рахунках у банках та інших

    фінансово-кредитних  установах у випадках, коли керівництво  об'єкта, який ревізують, перешкоджає виконанню контрольно-ревізійних процедур;

• залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини, матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів, готової продукції, інших контрольно-ревізійних процедур з оплатою за рахунок спеціально передбачених для цього коштів;
• вимагати від керівників об'єктів, які ревізують, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, у необхідних випадках опечатувати каси та касові приміщення, склади, архіви, а в разі виявлення підроблень, інших зловживань вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізії або аудиту, залишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;
• одержувати від Національного банку України та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції й залишки коштів на рахунках об'єктів, які ревізують або перевіряють, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм власності —довідки і копії документів про операції та розрахунки з об'єктом, який ревізують;

    • одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, які ревізують, письмові пояснення з питань, що виникають у ході ревізії, аудиту;

• пред'являти керівникам та іншим службовим особам об'єктів, які ревізують, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати у бюджет виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
• стягувати у доход бюджету кошти, одержані за угодами, без встановлених законом підстав;

    • накладати у випадках, передбачених законодавством, на керівників та інших службових осіб підприємств адміністративні стягнення;

    • застосовувати до підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені законодавством з оподаткування;

    • проводити контрольні заходи спільно з іншими контролюючими органами державного фінансового контролю.

    Ревізії, контрольні перевірки проводять  на підставі розпорядчого документа, підписаного начальником служби, управління, керівником підрозділів служби в районі, місті. За ініціативою державної контрольно-ревізійної служби ревізія підприємства, установи, організації проводиться не частіше від одного разу на рік. За дорученням правоохоронних органів ревізію проводять у будь-який час.

    Скарги  на дії ревізорів розглядаються  і вирішуються керівниками підрозділів  державної контрольно-ревізійної служби. Подання скарги не припиняє оскаржуваної дії службових осіб державної контрольно-ревізійної служби.

    Органи  державної контрольно-ревізійної служби проводять ревізії та аудит суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності за постановою правоохоронних органів. Ці самі органи надають допомогу ревізорам у виконанні ними службових обов'язків.

    Службові  особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади. Законні вимоги ревізорів є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, які ревізують. Ці особи при виконанні своїх службових обов'язків перебувають під захистом закону.

    Викладені функції державної контрольно-ревізійної служби в Україні, права і обов'язки посадових осіб цієї служби не поширюються на контроль місцевих Рад народних депутатів (муніципальний контроль), профспілковий і відомчий контроль.

    Отже, Державна контрольно-ревізійна служба в Україні координує проведення контрольних заходів в економіці держави, сприяє правопорядку у фінансово-господарській діяльності. 

    2.3 Внутрішній контроль  суб’єктів господарювання.

    Внутрішній  контроль суб’єктів господарювання здійснюєтся на декилькох ланках. По перше це операціі з коштами в касах, а по друге контроль операцій з виробничими запасами.

    Контроль  операцій з коштами у касах  здійснюється окремо від інших господарських  операцій, коли питання стосуються нестачі коштів, порушення нормативних документів, що регулюють облік коштів у касах підприємства та на його банківських рахунках з метою привласнення коштів окремими працівниками (касирами, бухгалтерами). Нерідко зловживання з коштами пов'язані не тільки з касовими і банківськими операціями, а й реалізацією товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, робіт і послуг. У цих випадках відповідно до завдань контролюючих органів проводиться комплексна ревізія господарських операцій, відображених у системі бухгалтерського обліку. Незалежно від обсягу господарських операцій основним завданням контролю є збереження коштів, при нестачах - встановлення розміру заподіяної шкоди, відповідальних за них конкретних осіб та виявлення причин, що зумовили правопорушення з метою їх профілактики.

    Виплата заробітної плати персоналу, оплата витрат на службові відрядження та ін. на підприємствах здійснюються головною касою або її філіалами в цехах, виробничих одиницях, дільницях коштами, одержаними готівкою з установи банку, де відкрито рахунки підприємства. Виняток становлять підприємства торгівлі і громадського харчування, на яких крім головної каси є ще операційні каси у магазинах, їдальнях, кафе, буфетах, де використовуються реєстратори розрахункових операцій (електронні контрольно-касові апарати тощо). На цих підприємствах виплата заробітної плати продавцям та іншим працівникам може здійснюватися операційними касами торговельної одиниці.

    Відповідно  до завдань контролю операцій з коштами  ревізор визначає об'єкти, джерела  інформації, методичні прийоми контролю, узагальнення і реалізації його результатів (рис. 11.1).

    Слід  пам'ятати, що приведений стандарт застосовується окремо до кожного з питань, поставлених на вирішення контролю і ревізії.

    Об'єктами контролю операцій з коштами є: збереження коштів і цінних паперів; касові і банкові операції; первинна документація і бухгалтерський облік операцій з коштами. Важливим об'єктом є також нестача коштів і збитки, їх обґрунтованість та встановлення відповідальних за них осіб.

    Джерелами інформації, які використовуються під час контролю операцій з коштами, є нормативно-правові акти, що регулюють операції з коштами у касах підприємств та фактографічна (бухгалтерська) інформація, висновки різного роду експертиз (техніко-криміналістична експертиза документів, графічнознавча, авторознавча та ін.), первинні документи і облікові регістри, касова звітність.

    За  змістом і призначенням інформацію поділяють на нормативно-довідкову (НДІ) і фактографічну, яка використовується для контролю кожного питання, передбаченого програмою ревізії. Досліджуючи операції з коштами ревізія використовує НДІ (табл.11.1), загальнодержавні нормативні акти, затверджені органами державного управління, а також НДІ, затверджену органами управління і відомчими нормативними документами, якими регулюють операції з коштами підприємств.

    Первинна  документація, регістри бухгалтерського  обліку і звітність, акти ревізій і перевірок, в яких знайшли відображення операції з коштами, ревізією сприймаються як об'єкти контролю, з одного боку, та джерела інформації, з іншого.

    Контроль  використовує первинну документацію, затверджену Державним комітетом статистики для оформлення касових операцій з коштами. До них належать: прибутковий і видатковий касові ордера, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, касова книга.

    Регістри  аналітичного і синтетичного обліку використовують при перевірці операцій з коштами на таких рахунках: ЗО «Каса», який поділяється на субрахунки 301 "Каса в національній валюті" та 302 "Каса в іноземній валюті".

    Контроль і ревізія проводять свої дослідження операцій з застосуванням системи методичних прийомів.

    Органолептичні  методичні прийоми  - інвентаризація, вибіркові та суцільні спостереження, службові розслідування. Застосовують їх при ревізії (інвентаризації) готівки коштів у касі в національній та іноземній валютах, цінних паперів, одержанні пояснень від матеріально відповідальних осіб з приводу виявлення недоліків тощо.

    Розрахунково-аналітичні методичні прийоми  застосовуються для аналізу платіжної спроможності підприємства, вивчення ревізією кредитно-розрахункових відносин тощо. За допомогою аналітичних розрахунків визначають ритмічність надходження виручки із операційних кас магазинів, їдалень, кафе, ресторанів на поточний рахунок у банку, а також для встановлення повноти оприбуткування виручки у головній касі підприємства.

    Крім  того, розрахунково-аналітичні методичні  прийоми ревізор застосовує при перевірці повноти оплати послуг, які надаються окремим громадянам. Наприклад, при оплаті будівництва дач, транспортних перевезень будівельних матеріалів тощо.

    Методичні прийоми документалістики при контролі операцій з коштами включають: