- Четверта група (А₄) — це активи, що важко реалізуються. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові вкладення, незавершене будівництво. 

    А4 = Ф1 стр.080                                                     (2.12) 

    А4(2006)=45198

    А4(2007)=45617

    А4(2008)=44675 

    

    Рисунок 2.10 – Кількість активів, що важко  реалізуються за 2006-2008 роки. 

    Ліквідність пасивів балансу:

    - Перша група (П₁) — найбільш термінові зобов’язання (кредиторська заборгованість та кредити банку, строк повернення яких настав). 

    П1 = Ф1 стр.530                                                 (2.13) 

    П1(2006)=19823

    П1(2007)=15334

    П1(2008)=10004 

    

    Рисунок 2.11 – Кількість найбільш термінових зобов’язань за 2006-2008 роки. 

    - Друга група (П₂) — середньострокові зобов’язання (короткострокові кредити банку). 

    П2 = Ф1 стр.640-380-480-530                                           (2.14) 

    П2(2006)=66151-11764-19823=34564

    П2(2007)=65443-3621-15334=46488

    П2(2008)=55744+21173-10004=66913 

    

    Рисунок 2.12 – Кількість середньострокових  зобов’язань за 2006-2008 роки. 

    - Третя група (П₃) — довгострокові зобов’язання (довгострокові кредити банку і позики). 

    П3 = Ф1 стр.480+430+630                                             (2.15) 

    П3(2006)=2651

    П3(2007)=113+2172=2285

    П3(2008)=288+1692=1980 

    

    Рисунок 2.13 – Кількість довгострокових зобов’язань  за 2006-2008 роки.

    - Четверта група (П4) — власний (акціонерний) капітал, що постійно є в розпорядженні підприємства. 

    П4 = Ф1 стр.380                                           (2.16) 

    П4(2006)=11764

    П4(2007)=3621

    П4(2008)=-21173 

    

    Рисунок 2.14 – Кількість власного капіталу за 2006-2008 роки. 

    Баланс  вважають абсолютно ліквідним, якщо: 

      А₁ ≥ П₁;

      А₂ ≥ П₂;

      А₃ ≥ П₃;

      А₄ ≤ П₄. 
 
 

    Співвіднесемо ці дані по роках: 

    - Співвідношення даних за 2006 рік: 

    0< 19823

    21110 < 34564

    7201 > 2651

    45198  > 11764 

    - Співвідношення даних за 2007 рік: 

    0 <  15334

    19428  <  46488

    6473 > 2285

    45617  >  3621 

    - Співвідношення даних за 2008 рік: 

    0  <  10004

    7421 <  24567

    8140 > 1980

    44675  >  21173 

    Згідно  отриманим результатам, ми маємо  порушення умов системи співвідношень  по кожному року (вони збігаються тільки в 3 рівнянні).  Тобто наш баланс не є абсолютно ліквідним, і при цьому нехватка коштів за однією групою активів не компенсується їх надлишком в іншій. 
 

3 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

 

     В стратегічному плануванні виділяються  три основні напрямки дальшого розвитку підприємства :

     - розроблення (створення) нових видів продукції, тобто розробка, виробництво і продаж нових товарів на вже існуючих для підприємства ринках;

     - розширення ринків збуту, тобто продаж виготовлених товарів на нових ринках;

     - диверсифікація виробничо-збутової діяльності, тобто розробка і виробництво нових товарів з послідуючим продажем їх на нових ринках тенденцій

     Завдання  дальшого розвитку підприємства може бути також вирішене шляхом розроблення (створення) нових видів продукції, що потребує витрат на технологічні дослідження, або розширення ринків збуту, що потребує витрат на маркетинг цих ринків. Якщо оточення даного підприємства представлено порівняно невеликими фірмами, які відрізняються за своїм орієнтуванням на ринок і технологічними можливостями, то можна вибрати стратегію диверсифікації, намагаючись придбати або контролювати інші фірми.

       Треба також мати на увазі  ще такі особливості поведінки  підприємств. Щоб вижити, вони  застосовують різні варіанти  стратегії, які передбачають:

     - розпорошення ризику, тобто здійснення своїх операцій не на одному, а на кількох ринках, а також виробництво цілого ряду товарів широкого асортименту;

     - адаптацію до умов, що змінюються, тобто інвестування в маркетинг,  пошук можливостей випуску нових  товарів для того, щоб оперативно реагувати на зміну зовнішнього середовища;

     - пасивний маркетинг, тобто відмова  від наступу на позиції конкурента, а звідси - відсутність ризику  зустрічного удару;

     - цільові відрахування з прибутку, тобто створення відповідних  резервів в результаті успішної комерційної діяльності на "чорний день".

     Після того, як стратегія подальшого розвитку підприємства остаточно вибрана, вона мас бути перетворена в конкретний оперативний план по маркетингу, виробництву, інвестиціям, прибутку.

     Фінансово-господарський стан нашого підприємства визнано поганим, тому треба розробити пропозиції стосовно його санації.

     Санація підприємства може здійснюватись шляхом:

     - погашення боргів підприємства;

     - злиття збиткового підприємства  з фінансове міцним підприємством;

     - переоформлення короткотермінових  кредитів у довготермінові;

     - випуску і розміщення цінних  паперів для мобілізації фінансових  ресурсів;

     - продажу майна підприємства-боржника  іншому підприємству. При цьому враховуються соціальні наслідки можливого припинення діяльності підприємства або його окремого виробництва;

• інші.

За  формальними ознаками розрізняють  два види санації:

а) санація  без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство

б) санація  із залученням нового фінансового капіталу.

В першому  випадку санація може здійснюватися  в таких формах:

• зменшення номінального капіталу підприємства;
• конверсія власності в борг;
• конверсія боргу у власність;
• пролонгація строків сплати заборгованості;
• добровільне зменшення заборгованості;
• самофінансування.

 

    Санація із залученням нового фінансового капіталу може приймати такі форми:

• альтернативна санація;
• зменшення номінального капіталу з послідуючим його збільшенням (двоступінчата санація);
• безповоротна фінансова допомога власників;
• безповоротна фінансова допомога персоналу;
• емісія облігацій конверсійного займу;
• залучення додаткових позик.

    Заходи  щодо поліпшення фінансового стану  нашого підприємства.

    Так само, як аналіз фінансової підсистеми підприємства припускає комплексну оцінку діяльності всіх аспектів його діяльності, заходи щодо поліпшення фінансового стану припускають вироблення рекомендацій, що стосуються всіх сторін производственно - господарської діяльності підприємства, включаючи виробничу, маркетингову, і власне фінансову підсистему.

     Реорганізація всіх сторін діяльності припускає :

    Серйозну  постановку маркетингової діяльності підприємства по глибокому і всебічному дослідженню ринків збуту по видах  тканин, готового одягу й ін., просування зазначених товарів на ринку.

1. Постановку фінансової функції як в операційної, інвестиційної, так і власне фінансової діяльності з використання сучасних методик керування фінансами
2. Ліквідації всіх технологічних недоліків. ( придбання оптимальної кількості необхідного устаткування),..
3. Упровадження максимально гнучкої системи ціноутворення на підприємстві пристосованої до потреб ринків.

     Керування оборотними активами і поточними  зобов'язаннями підприємства.

     З проведеного в роботі аналізу  можна зробити висновок про те, що однієї із самих гострих проблем підприємства є стан поточних активів і пасивів - дефіцит власних оборотних коштів, надзвичайно низькі показники ліквідності й оборотності, високий розмір дебіторської і кредиторської заборгованості, що погіршується ситуація в сфері взаємних розрахунків фірми й ін.

     Це  свідчить як про несприятливість  умов зовнішнього економічного, правового  фінансового середовища (дефіцит  оборотних коштів у покупців і  постачальників, дорожнеча і важкоприступність  довгострокових кредитів для інвестування виробничої діяльності підприємства, модернізації його технологій і відновлення застарілих основних фондів і ін.). Однак крім об'єктивних проблем функціонування виробничо-господарської діяльності підприємства, очевидні недоліки і прорахунки в керуванні оборотними активами і поточними зобов'язаннями, що, у сполученні з несприятливістю зовнішнього середовища, привели підприємство до досить хитливого фінансового стану.

     Виходячи  з вищевикладеного, одним з основних заходів щодо поліпшення фінансового положення підприємства є оптимізація керування його оборотними активами.

     При оптимальному керуванні поточні  активи і поточні пасиви можуть змінюватися  щодня і вимагають ретельного моніторингу. При дефіциті засобів  керування поточними активами погіршується і їхнє використання в іншім місці може виявитися найбільш ефективним (наприклад, зменшення витрат на обслуговування кредитів, проведення довгострокових перспективних фінансових вкладень і ін.).

     В даний час компанія користається кредитами на поповнення оборотних коштів в основному з місцевих джерел. Цьому сприяє наявність на складі величезних запасів готової продукції і товарів, що не призначені під конкретні замовлення.

ВИСНОВКИ

 

     Благополучний фінансовий стан підприємства - це важлива  умова його безперервного й ефективного функціонування і уникнути такого негативного фактора як банкрутство. Для його досягнення необхідно забезпечити постійну платоспроможність суб'єкта, високу ліквідність його балансу, фінансову незалежність і високу результативність господарювання.

     Для цього ми вивчали численні показники, які характеризують  всі сторони  діяльності підприємства (виробництво, його потенціал, організацію, реалізацію, фінансові операції, рух грошових потоків) для виявлення глибинних  причин зміни фінансового становища. Застосувався комплексний аналіз фінансового стану підприємства, створювалися реальні передумови для керування окремими показниками, і відповідно і для посилення їхнього впливу на поліпшення фінансового  клімату.