Аналіз неплатоспроможності підприємства та рекомендації щодо фінансової санації

    Джерелами інформації для проведення розрахунків  економічних показників і виявлення ознак неплатоспроможності чи банкрутства є вибіркові показники з документів фінансової звітності підприємства, які подаються у табличній формі, наведеній у додатку до Методичних вказівок.

    Поточною  неплатоспроможністю може характеризуватися фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідно до законодавчого визначення розглядається як неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов’язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.

    На  майбутні фінансові труднощі підприємства та ймовірність його банкрутства, за дослідженнями Комітету з узагальнення практики аудирування (Великобританія), можуть вказувати негативні результати, аналіз у динаміки зазначених нижче явищ:

• суттєві втрати в основній виробничій діяльності, що постійно повторюються;
• перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;
• надмірне використання короткострокових позикових коштів як джерела фінансування довгострокових вкладень;
• стійке низьке значення коефіцієнтів ліквідності;
• хронічна нестача оборотних коштів;
• стійке зростання до небезпечних меж частки позикових коштів у загальній сумі джерел засобів;
• неправильна реінвестиційна політика;
• перевищення розміру позикових коштів над встановленими лімітами;
• хронічне невиконання зобов’язань перед інвесторами, кредиторами та акціонерами (щодо своєчасності повернення позик, виплати процентів і дивідендів);
• висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;
• наявність наднормативних залежалих товарів і виробничих запасів;
• погіршання відносин з установами банківської системи;
• вимушене використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;
• використання у виробничому процесі устаткування з термінами експлуатації, що минули;
• потенційні втрати довготермінових контрактів;
• негативні зміни в портфелі замовлень.

    До  показників і критеріїв, несприятливі значення яких не дають підстав розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але водночас вказують на те, що за певних умов ситуація може різко погіршитися, належать:

• втрата професійних співробітників апарату управління;
• вимушені зупинки, а також порушення ритмічності виробничого процесу;
• недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів діяльності підприємства від якогось одного конкретного проекту, типу устаткування, типу активів і т. ін.;
• надмірна ставка на можливу і прогнозовану успішність і прибутковість нового проекту;
• участь підприємства в судових процесах з непередбаченим кінцевим результатом;
• втрата ключових контрактів;
• недооцінка необхідності постійного технічного і технологічного оновлення підприємства;
• неефективні довгострокові погоджування;
• політичний ризик, пов’язаний з підприємством в цілому або з його ключовими підрозділами.

    Причини виникнення банкрутства підприємства можна поділити на дві групи:

    а)ті, які не залежать від підприємства;

    б)ті, які залежать від підприємства. 

    До  перших можна віднести:

• недосконалість фінансової, грошової, кредитної політики держави;
• недосконалість податкової системи;
• недосконалість нормативної і законодавчої бази реформування економіки країни;
• досить високий рівень інфляції;

    до  других:

• зниження обсягів продажу за умов недосконалого вивчення попиту, відсутності каналів збуту, реклами;
• зниження обсягів виробництва;
• зниження якості та ціни продукції;
• невиправдано високі витрати;
• низька рентабельність продукції;
• високі борги;
• неспроможність керівництва працювати та обирати ефективну фінансову, цінову, інвестиційну політику в умовах ринку та конкуренції.

     У нинішніх економічних умовах змінюються підходи до управління діяльністю підприємств. Велику роль у підвищенні ефективності діяльності господарюючих суб’єктів  відіграє фінансовий аналіз. Оволодіння методикою фінансового аналізу допоможе керівництву і спеціалістам підприємства у досягненні високих результатів його роботи, в забезпеченні високої платоспроможності та фінансової стійкості, конкурентоспроможності. 
 
 
 
 
 
 

     2 АНАЛІЗ НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТІ ПІДПРИЄМСТВА 
 

    2.1 Аналіз коефіцієнтів ліквідності 

      Ліквідність суб’єкта господарювання  показує його можливість погашати  свою заборгованість. Коефіцієнти  ліквідності визначаються відношенням  величини ліквідного майна, тобто  засобів, які можуть бути використані для оплати боргів до поточних зобов’язань. В залежності від того, якими платіжними засобами (активами) підприємство має можливість здійснювати оплату своїх зобов’язань, розраховують:

    - загальний коефiцiєнт покриття(платоспроможностi)

    - коефiцiєнт швидкої лiквiдностi

    - коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi

    -частка оборотних активiв в загальнiй сумi активiв

    -частка виробничих запасiв в оборотних активах

    Загальний коефiцiєнт покриття(платоспроможностi) показує, скільки грошових одиниць  оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань. 

           К_п = Ф.1(сума ряд.260-270): (ряд.620) (2.1)  

    К_п 2006=(20810+143):51736=0,405  

    К_п 2007=(19739+87):59537=0,333

    К_п 2008=(10903+139):74937=0,147 

      Критичне значення коефіцієнта  покриття = 1. При коефіцієнті покриття <1 підприємство має неліквідний баланс. Значення коефіцієнта покриття у межах 1-1,5 свідчить про те, що підприємство може своєчасно ліквідувати борги.

    Таким чином, виходячи з розрахунків за формулою 2.1, можна зробити висновок, що підприємство не має змоги вчасно сплатити за своїми зобов’язаннями, оскільки розраховані коефіцієнти не відповідають поставленим нормативам. 

    

    Рисунок 2.1 – Коефіцієнти покриття за 2006-2008 роки 

    Виходячи  з рисунку 2.1 ми спостерігаємо зміну динаміки коефіцієнту покриття, який у 2006 році складав 0,405 і зменшився у 2007 році до 0,333 .Зміни відбулися за рахунок зменшення суми оборотних активів ,більш швидкими темпами, ніж суми поточних зобов’язань. А також зменшився і у 2008 році до 0,147. Значення показника нижче за нормативне і мається тенденція на його погіршення, тобто на зменшення платоспроможності підприємства.

    Коефiцiєнт  швидкої лiквiдностi можна одержати, якщо на покриття зобов’язань підприємство передбачає мобілізувати оборотні активи в частині грошових коштів і коштів в розрахунках. Він дорівнює частці від ділення цієї частини оборотних активів на суму поточних зобов’язань підприємства.

      

          К_шв = Ф.1(сума ряд.150-250): (ряд.620) (2.2) 

    К_шв2006=(4957+4957+8792+3850):51736=0,44

    К_шв2007=(4561+4686+125+8792+2853):59537=0,35

    К_шв2008=(2487+2487+441+2852):74937=0,11 

    Теоретично  виправдана оцінка цього коефіцієнта  знаходиться в межах 0,5-1,0.

    Таким чином, виходячи з розрахунків за формулою 2.2, можна зробити висновок, що підприємство не має змоги сплатити за своїми зобов’язаннями, оскільки наведені коефіцієнти не відповідають нормативним значенням. 

      

    Рисунок 2.2 – Коефіцієнти швидкої лiквiдностi за 2006-2008 роки 

    Виходячи  з рисунку 2.2 ми спостерігаємо зміну динаміки коефіцієнту швидкої ліквідності, який у 2006 році складав 0,44, зменшився у 2007 році до 0,35, а у 2008 до 0,11 .Зміни відбулися за рахунок зменшення суми частини оборотних активів ,більш швидкими темпами, ніж суми поточних зобов’язань підприємства. Ця динаміка  вважається  негативною, оскільки направлена на зменшення.

    Наймобільнішою  частиною оборотних активів є  гроші. Оборотні активи в грошах готові до платежу й розрахунків негайно, тому відношення їх до поточних зобов'язань підприємства називають коефіцієнтом абсолютної ліквідності.

     

             К_ал= Ф.1(сума ряд.220-240): (ряд.620)            (2.3) 

    К_ал 2006=0

    К_ал 2007=0

    К_ал 2008=0 

    Теоретично  достатнє значення коефіцієнту абсолютної ліквідності згідно з визначеними  нормативами – понад 0,2.

    Таким чином, виходячи з розрахунків за формулою 2.3, можна зробити висновок, що підприємство не має достатньої кількості оборотних активів в грошах, готових до платежу й розрахунків негайно.

    Оцінка  надійності визначених коефіцієнтів ліквідності  здійснюється в процесі вивчення питомої ваги оборотних активів та їх окремих видів в складі майна підприємства. Оборотні активи в господарській діяльності використовують тільки в певному поєднанні з основними засобами. Від оптимального співвідношення майна оборотного і постійного капіталу значною мірою залежить ефективність роботи суб’єкта господарювання.

    Частка  оборотних активів в активах  визначається шляхом ділення оборотних  активів на валюту балансу і показує  іх питому вагу  в майні підприємства.

          Ч_оа= Ф.1(ряд.260): (ряд.280) (2.4) 

    Ч_0а 2006=20810:66151=0,32

    Ч_0а 2007=19739:65443=0,3

    Ч_0а 2008=10903:55744=0,2

    Таким чином виходячи з розрахунків за формулою 2.4, можна зробити висновок, що у 2006 році питома вага оборотних активів в майні підприємства складає 0,32, у 2007 – 0,3,а у 2008 році - 0,2,що свідчить про зниження надійності визначених коефіцієнтів ліквідності по роках.  

    

    Рисунок 2.3 – Частка оборотних активів  в активах за 2006-2008 роки 

    Виходячи  з рисунку 2.3 ми спостерігаємо зміну  динаміки частки оборотних активів в загальній сумі активів, яка у 2006 році складала 0,32, у 2007 – 0,3 і зменшилася у 2008 році до 0,2 .Зміни відбулися за рахунок збільшення суми валюти балансу ,більш швидкими темпами, ніж суми оборотних активів підприємства. Ця динаміка  вважається  негативною, оскільки спостерігається зменшення показника.

    Наявність виробничих запасів у підприємства характеризує його можливість продовжувати господарську діяльність.

    Частка  виробничих запасів в поточних активах  визначається як відношення виробничих запасів до оборотних активів і показує їх питому вагу в майні оборотного капіталу.