Аналіз неплатоспроможності підприємства та рекомендації щодо фінансової санації

          Ч_вз= Ф.1(сума ряд.100-120): (ряд.260) (2.5) 

    Ч_вз2006=(216+588):20810=0,04

    Ч_вз2007=(143+2126):19739=0,12

    Ч_вз2008=(14+3129):10903=0,29 

    Таким чином, виходячи з розрахунків за формулою 2.5, можна зробити висновок, що у 2006 році питома вага виробничих запасів в майні підприємства складає 0,04,у 2007 році - 0,12,а у 2008 – 0,29. Спостерігається тенденція росту показника, що є позитивною динамікою. Але це все ще свідчить про низьку можливість підприємства продовжувати господарську діяльність, оскільки частка виробничих запасів за нормативним значенням має становити >0,5 . 

 
Рисунок 2.4 – Частка виробничих запасів  в поточних активах

за 2006-2008 роки 

    Виходячи  з рисунку 2.4 ми спостерігаємо зміну динаміки частки виробничих запасів в поточних активах, яка у 2006 році склав 0,04 , збільшилася до 2007 року на 0,08 пункти і складав 0,12, а у 2008 році досягла 0,29. Така динаміка вважається позитивною. Але показник не досяг очікуваного нормативу, і все ще є < 0,5.

           Узагальнимо визначені коефіцієнти  за даними фінансової звітності підприємства в таблиці 2.1. 

    Таблиця 2.1 - Показники ліквідності підприємства

     

    По  суті коефіцієнти ліквідності визначають рівень платоспроможності підприємства.

    Негативним  слід вважати стан даного підприємства, тому що коефіцієнт абсолютної ліквідності менше 0,2, та коефіцієнт швидкої ліквідності менше 0,5. Тобто підприємство вважається банкрутом і може бути ліквідоване, а його майно продане. В нашому ж випадку жоден з коефіцієнтів ліквідності не відповідає нормативам і тому підприємство безнадійне.

    Сутність  ліквідності і платоспроможності  визначає не тільки взаємовідносини  підприємства з партнерами, суб’єктами фінансового ринку, державою, а й його успішне функціонування чи банкрутство.

    З метою визначення стану підприємства розрахуємо коефіцієнт критичної ліквідності:

    

    Ккл= (2.6) 

    Ккл2006=20810-(216+588+2404)/51736=0,34

    Ккл2007=19739-(143+2126+1264)/59537=0,27

    Ккл2006=10903-(14+3129+2006)/74937=0,077 

    Для оцінки реального рівня ліквідності  підприємства необхідно також провести аналіз ліквідності балансу шляхом групування активів і пасивів  за їх ліквідністю. 

    

    Рисунок 2.5 – Коефіцієнт критичної ліквідності  за 2006-2008 роки 

    Виходячи  з Рисунка 2.5 можна сказати що показник критичної ліквідності не перевищує норматив. Його зміна повинна знаходитися у межах 0,7-0,8. 

    2.2 Аналіз коефіцієнтів платоспроможності

             

    Згідно  розрахованим коефіцієнтам ліквідність  знаходяться нижче потрібного рівня, у зв’язку з цим необхідно  визначити ступінь неплатоспроможності  підприємства.

    Поточна неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, коли на певний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу.

    Показник  поточної неплатоспроможності підприємства визначається за формулою: 

                        П_П = ДФІ + ПФІ + ГКЕ – ПЗ                       (2.7) 

    де  ДФІ – довгострокові фінансові  інвестиції;

    ПФІ – поточні фінансові інвестиції;

    ГКЕ – грошові кошти та їх еквіваленти;

    ПЗ  – поточні зобов’язання.  

    Показник  поточної неплатоспроможності підприємства: 

    Пп2006=0+0+0-51736=-51736

    Пп2007=0+0+0-59537=-59537

    Пп2008=0+0+0-74937=-74937 

    Від'ємний  результат свідчить про поточну  неплатоспроможність підприємства. І з роками вона має тенденцію  до зросту. Це можно побачити на Рисунок 2.6. 

    

    Рисунок 2.6 – Показник поточної неплатоспроможності підприємства за 2006-2008 роки. 

    З рисунку 2.6 ми бачимо прогресуючу неплатоспроможність, що є негативною динамікою для підприємства.

    Критична  неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, що відповідає потенційному банкрутству, коли на початок і кінець звітного періоду мають місце поточна неплатоспроможність, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними коштами наприкінці звітного періоду менші від їх нормативних значень 1,5 і 0,1.

    Коефіцієнт  покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається: 

                                        К_П = ОА : ПЗ                                 (2.8) 

    де  ОА – загальна сума оборотних активів;

    ПЗ  – загальна сума поточних зобов’язань. 
 
 

    Коефіцієнт покриття дорівнює: 

    Кп2006=20810/51736=0,4

    Кп2007=19739/59537=0,33

    Кп2008=10903/74937=0,15 

    Коефіцієнт  покриття менше нормативного значення надкритичної неплатоспроможності 1,5, та має характер зменшення. Це є негативною тенденцією для підприємства. Це можна побачити на Рисунку 2.7. 

    

    Рисунок 2.7 – Коефіцієнт покриття за 2006-2008 роки. 

    Коефіцієнт  забезпечення власними коштами характеризує наявність оборотних коштів у  підприємства, необхідних для його фінансової стійкості, і визначається за формулою: 

                              К_З = (ВК – НОА) : ОА                                 (2.9) 

    де  ВК – джерела власних та прирівняних  до них коштів (власний капітал);

    НОА – необоротні активи. 

    Кз2006=11764-45198/20810= -1,61

    Кз2007=3621-45617/19739= -2,13

    Кз2008=-21173-44675/10903= -6,04 

    Коефіцієнт  забезпечення власними коштами у 2006 році складав -1,61, після чого у 2007 знизився до -2,13, і досяг рівня -6,04 у 2008 році. Показник не відповідає нормативу, який дорівнює 0,1. Це вказує на дуже нестабільне  становище підприємства в зв’язку з нестабільним  забезпеченням власними коштами. 

    

    Рисунок 2.8 – Коефіцієнт забезпечення власними коштами у 2006-2008 роках. 

    На  Рисунку 2.8 ми бачимо негативну динаміку зменшення коефіцієнту забезпечення власними коштами. Найбільше зниження коефіцієнта було у 2008 році, у порівнянні з 2007 роком, коли він складав -1,61 він знизився на 3,91, тобто складав -6,04. 

    Залежно від значення розрахованих показників визначають ступень неплатоспроможності  підприємства (таблиця 2.2). 

    Таблиця 2.2 – Ступінь неплатоспроможності підприємства

 
 

    Отже  підприємство характеризується надкритичною неплатоспроможністю.

    Надкритична неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, коли за підсумками року коефіцієнт покриття менше одиниці й підприємство не отримало прибутку; в цьому випадку повинна застосовуватись ліквідаційна процедура. 
 
 
 
 
 

    2.3 Аналіз ліквідності балансу 

    Спочатку  розрахуємо ліквідність активів  балансу підприємства:

    - Перша група (А₁) — це абсолютно ліквідні активи, такі як грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення.

                           А1 = Ф1 стр.220+230+240                     (2.10) 

    А1(2006)=0

    А1(2007)=0

    А1(2008)=0 

    - Друга група (А₂) — активи, що швидко реалізуються. Це готова продукція, відвантажені товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність таких активів різна і залежить від низки чинників: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банках, попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, місцезнаходження контрагентів та їх платоспроможності, умов надання комерційних кредитів покупцям, форм розрахунків тощо. 

    А2 = Ф1 стр.130+…+210                                                (2.10) 

    А2(2006)=2404+4957+4957+8792=21110

    А2(2007)=1264+4561+4686+125+8792=19428

    А2(2008)=2006+2487+2487+441=7421

    

    Рисунок 2.9 – Кількість активів, що швидко реалізуються за 2006-2008 роки. 

    - Третя група (А₃) — це активи, що повільно реалізуються. До них належать виробничі запаси та незавершене виробництво. 

    А3 = Ф1 стр.100+…+140+250+270                              (2.11) 

    А3(2006)=216+588+2404+3850+143=7201

    А3(2007)=143+2126+1264+2853+87=6473

    А3(2008)=14+3129+2006+2852+139=8140 

    

    Рисунок 2.10 – Кількість активів, що повільно реалізуються за 2006-2008 роки