Контрольна робота по "Охране труда"

  Запалення — загорання, яке супроводжується полум'ям. Основні ознаки пожежі - вогонь, дим, полум'я, іскри. Усі матеріали поділяються на: 

• неспалимі (вогнетривкі);
• важкоспалимі;
• спалимі.

  Процес  горіння можливий, якщо існує горюча речовина, джерело запалення та окиснювач. Горіння припиняється при зменшенні вмісту кисню до 12... 14%.

  Деякі гази та речовини (водень, сурма, окремі метали) горять у хлорі. Деякі речовини (торф, вугілля, сажа, промащене дрантя) здатні самозайматися при контакті з повітрям. Горючі речовини у суміші з окиснювачем утворюють горючі суміші. Горючі суміші можуть бути твердими та газоподібними. Газоподібні суміші горять за певної концентрації та температурі повітря відповідно (1,4-7,5% та 57—87°С). Для твердих та рідких горючих речовин визначальною є температура.

  Речовини, які мають підвищену пожежоздатність, називаються пожежонебезпечними (вибухонебезпечними, вогненебезпечними).

  За  ступенем пожежонебезпечності приміщення поділяють на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д. Категорії встановлюються відповідними інстанціями залежно від властивостей використовуваних речовин та матеріалів і технологічних процесів.

  До  категорії А належать пожежо- та вибухонебезпечні виробництва, у технологічних процесах яких використовують: горючі гази і пари, які мають нижню межу вибуховості до 10% об'єму повітря; рідини, які мають температуру спалаху парів до 28°С; речовини, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем, повітрям чи одне з одним. До категорії А належать допоміжні приміщення, призначені для заряджання акумуляторів, майстерні з іх ремонту.

  Категорія Б — пожежо- і вибухонебезпечні виробництва, в технологічних процесах яких використовують горючі гази, нижня межа вибухонебезпеки котрих перевищує 10% об'єму повітря; рідини, які мають температуру спалаху 28—6ГС ; вогненебезпечні рідний, які нагріваються в умовах виробництва до температури спалаху і вище; горючі пил та волокна, нижня межа вибуховості яких — 65 г/м³ та менше до об'єму повітря. До цієї категорії належать приміщення спеціальних складів-холодильників (машинні відділення аміачних холодильних установок, приміщення для зберігання аміаку та ін.).

Категорія В - пожежонебезпечні виробництва, в  технологічних процесах котрих використовуються рідини з температурою спалаху парів понад 6ГС; горючі пил чи волокна, нижня межа вибуховості яких понад 65 г/м³ до об'єму повітря речовини, які здатні горіти при взаємодії з водою, киснем повтіря чи одне з одним, а також тверді речовини і матеріали, які згоряють.

  Категорія Г - виробництва, на яких обробляються речовини, матеріали, які не горять, у гарячому, розпеченому чи розплавленому стані з виділеннями тепла, іскр та полум'я, а також із спалюванням твердого, рідкого чи газоподібного палива.

  Категорія Д — виробництва, де обробляють та зберігають речовини і матеріали, що не згорають, у холодному стані. До цієї категорії належать приміщення, призначені для зберігання виробів із металу та скла.

  За  вогнестійкістю будівлі та споруди  поділяють на 5 ступенів:

1. - ступінь — будинки із природних та штучних кам'яних матеріалів, бетону, залізобетону з використанням листових плитових негорючих матеріалів;
2. - ступінь - те саме, але у перекриттях використовуються незахищені сталеві конструкції;
3. - ступінь — те саме, але у перекриттях використовуються дере-в'яні конструкції, захищені важкогорючими листовими чи плитовими матеріалами;
4. - ступінь - будинки з несучими та відгороджувальними конструкціями з деревини, захищені від впливу вогню та значих температур штукатуркою чи іншими матеріалами;

5. - ступінь - будинки без вимог щодо меж вогнестійкості та меж поширення в огню.

  90% пожеж виникають з вини людини, 7—8% -від блискавок, 2-3% - з інших причин. Основні причини пожеж:

• несправності опалювальних систем та неправильне користування ними;
• несправності електрообладнання і порушення правил експлуатації;
• необережне поводження з вогнем і нагрівальними приладами;
• паління у недозволених місцях;
• самозаймання і самозапалювання горючих речовин;
• неправильне зберігання паливо-мастильних матеріалів;
• блискавки, розряди статичної електрики, вибухи парів, газів тощо;
• використання спеціальних запалювальних засобів. 
  Основні способи гасіння пожеж базуються на трьох принципах:

- зниження температури горючої речовини до рівня нижче температури її запалювання;

- зниження концентрації кисню повітря у зоні горіння до

- припинення надходження парів і газів горючої речовини (більшість горючих речовин при нагріванні переходить у газо- чи пароподібний стан).

Для припинення   горіння   використовуються:

- вода у вигляді струменя чи у розпиленому вигляді;

- водяна пара при концентрації до 35% об'єму повітря в приміщенні;

- повітряно-механічна піна;

- інертні гази (вуглекислота, вуглекислий газ тощо);

- порошкоподібні суміші (сода, пісок, флюси та їх суміші);

- пожежні покриви із брезенту й азбесту.

    Література:

1. Безпека життєдіяльності. Я. Бедрій Львів 1999р.
2. Безпека життєдіяльності людини. В.М. Лапін Львів 1999р.
3. Безопасность жизнедеятельности. (краткий конспект лекций)

О.Н. Русак Львов 1991г.

    4. Безопасность жизнедеятельности. (конспект лекций, часть I)

С.В. Белов 1992г.

    5. Безпека життєдіяльності. І.П. Пістун та інші. Львів 2000 “Афіша”