Контрольна робота по "Охране труда"

    Пасивна й активна увага взаємодіють  і доповнюють одна одну.

    Активна увага, вимагаючи вольового зусилля  і нервового напруження, швидше втомлює людину.

    Розрізняють і зовнішньоспрямовану (табло приладів) і внутріш-ньоспрямовану(думки, переживання) увагу.

    Обсяг уваги — кількість об'єктів, котрі можуть бути сприйняті одночасно і досить чітко.

    Звичайно  людина охоплює поглядом 6—8 об'єктів, при виконанні певної роботи — 2—3 об'єкта. Обсяг уваги пов'язаний з розподіл ом уваги.

    Розподіл  уваги - це здатність людини зосередити увагу на декількох об'єктах чи одночасно виконувати дві і більше дій.

    Швидкість переключення уваги  — здатність швидко змінювати об'єкти, на яких спрямована увага, швидкість переходу від одного виду діяльності до іншого, що вдосконалюється в процесі проф-Діяльності і підвищує надійність робітників в критичній ситуації. Для безпеки праці велике значення має обачність, тобто здатність бачити те, що необхідно у дану мить.

    Основа  обачності — розподіл і переключення уваї и, що забезпечує своєчасне визначення можливості ускладнення ситуації і правильну послідовність дій, що запобігають аварійним ситуа -ціям. Інтенсивність і стійкість уваги — важливі якості людини.

    Інтенсивність уваги — це ступінь її напруження при сприйнятті об'єкта: із збільшенням інтенсивності уваги сприйняття стає повнішим і чіткішим.

    Стійкість уваги — утримання необхідної інтенсивності уваги протягом тривалого часу, що залежить від ступеня тренованості людини.

    Неуважність — протилежна стійкості уваги і умовно поділяється на три ступеня:

• неуважність через слабкість та нестійкість активної уваги як результат неготовності діяти;
• надмірна інтенсивність і трудність переключення уваги я к результат зосередження на певному різновиді діяльності, питаннях чи проблемах під впливом надмірних особистих переживань;
• слабка інтенсивність уваги при перевтомі, у хворобливому стані чи після вживання алкоголю, що характеризується слабкою концентрацією і ше більш слабким переключенням;

    Найчастіше  увага знижується при перевтомі. Правила тренування уваги:

• уважно виконувати роботу завжди і в будь-якій ситуації;
• зосереджувати увагу в будь-який момент на певному предметі чи діяльності;
• ставитися з зацікавленням до предмета чи роботи, що підви -щує увагу;
• чітка організація праці і здоровий психологічний клімат в колективі;
• дисциплінованість, рішучість і наполегливість;
• постійні вольові зусилля.

    Сенсомоторні  реакції — зворотні дії людини на усякі відчуття. які сприймаються органами чуттів. Дані реакції бувають прості і складні.

    Прості  сенсомоторні реакції— це швидка відповідь наперед відомим простим рухом на раптовий сигнал, який також наперед відомий (швидке натискання кнопки чи реакція на сигнал лампочки).

    Складні сенсомоторні реакції  — це відповідь на декілька наперед відомих сигналів, на кожний з яких слід відповідати певним наперед відомим рухом (послідовне засвічування на табло 2—3 різнокольорових лампочок, які гасять, натискаючи на відповідні кнопки). В кожній сенсомоторній реакції є прихований (латентний) і моторний періоди.

    Латентний період — це час від моменту появи сигналу до початку руху. Латентний період простої реакції в середньому становить на звуковий сигнал -0,14с, на світло - 0,2 с

    Моторний  період - час виконання руху. 

3. Вплив іонізуючого випромінювання на людину.

      У результаті дії іонізуючого випромінювання на організм людини в тканинах можуть виникати складні фізичні, хімічні та біологічні процеси. При цьому порушується нормальне протікання біохімічних реакцій та обмін речовин в організмі.

    В залежності від поглинутої дози випромінювання та індивідуальних особливостей організму  викликані зміни можуть носити зворотний  або незворотний характер. При  незначних дозах опромінення  уражені тканини відновлюються. Тривалий вплив доз, які перевищують  гранично допустимі межі, може викликати  незворотні зміни в окремих органах  або у всьому організмі й виразитися в хронічній формі променевої хвороби. Віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини.

    При вивченні дії на організм людини іонізуючого  випромінювання були виявлені такі особливості:

    - висока  руйнівна ефективність поглинутої  енергії іонізуючого випромінювання, навіть дуже мала його кількість може спричинити глибокі біологічні зміни в організмі;

    - присутність  прихованого періоду негативних  змін в організмі, він може  бути досить довгим при опроміненнях  у малих дозах;

    - малі  дози можуть підсумовуватися чи накопичуватися;

    - випромінювання  може впливати не тільки на  даний живий організм, а й на його нащадків (генетичний ефект);

    - різні органи живого організму мають певну чутливість до опромінення. Найбільш чутливими є: кришталик ока, червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні (особливо кровотворні) органи, молочні залози, статеві органи;

    - різні організми мають істотні відмінні особливості реакції на дози опромінення;

    - ефект  опромінення залежить від частоти  впливу іонізуючого випромінювання. Одноразове опромінення у великій  дозі спричиняє більш важкі  наслідки, ніж розподілене у часі.

    При одноразовому опроміненні всього тіла людини можливі такі біологічні порушення в залежності від сумарної поглинутої дози випромінювання:

    Доза 60 Гр (6000 рад) призводить до того, що смерть, як правило, настає протягом декількох  годин або діб. Якщо доза опромінення  перевищує 60 Гр, людина може загинути під час опромінення.

    Репродуктивні органи та очі мають особливо високу чутливість до опромінення. Одноразове опромінення при дозі лише 0,1 Гр (10 рад) призводить до тимчасового безпліддя, доза понад 2-3 Гр (200 рад) може призвести  до постійного безпліддя.

    Очі людини уражаються при дозах 2...5 Гр (200...500 рад). Встановлено, що професійне опромінення із сумарною дозою 0,5...2 Гр (50...200 рад), отримане протягом 10-20 років, призводить до помутніння кришталика.

    Небезпека радіоактивних елементів для  людини визначається здатністю організму  поглинати та накопичувати ці елементи. Тому при потраплянні радіоактивних  речовин усередину організму  уражаються ті органи та тканини, у  яких відкладаються ті чи інші ізотопи: йод - у щитовидній залозі; стронцій - у кістках; уран і плутоній - у нирках, товстому кишечнику печінці; цезій - у м'язовій тканині; натрій поширюється по всьому організму. Ступінь небезпеки залежить від швидкості виведення радіоактивних речовин з організму людини. Більша частина людських органів є мало чутливою до дії радіації. Так, нирки витримують сумарну дозу приблизно 23 Гр (2300 рад), отриману протягом п'яти тижнів, сечовий міхур -55 Гр (5500 рад) за один місяць, печінка - 40 Гр (4000 рад) за місяць.

    Ймовірність захворіти на рак знаходиться в прямій залежності від дози опромінення. Перше місце серед онкологічних захворювань займають лейкози. їх дія, що веде до загибелі людей, виявляється приблизно через 10 років після опромінення. 

4. Дії населення і правила  поведінки при  аваріях на АЕС.

      При аваріях на АЕС, на підприємствах атомної промисловості з викидом у зовнішнє середовище радіоактивних продуктів може бути радіоактивне зараження за межами території станції. Це призведе до опромінення населення і забруднення навколишнього середовища вище допустимого рівня, встановленого для нормальної роботи АЕС. При цьому на службовців впливає гама-опромінення. При отриманні сигналу про аварію на АЕС робоча зміна ховається у сховищах, а населення — у захисних спорудах. При цьому одягаються засоби індивідуального захисту, береться запас їжі, води, предметів першої необхідності. Якщо обставини змушують людей ховатись у квартирах або у виробничих приміщеннях, то потрібно провести герметизацію: прикрити тканиною вікна, у будинках з пічним опаленням перекрити труби. Слід пам'ятати, що дози опромінення значно менші під час перебування людей у різних будинках і спорудах. На зараженій місцевості потрібно поводитись дуже обережно: використовувати засоби індивідуального захисту, не ходити без потреби по вулиці. При виході зі сховища необхідно вдягати засоби індивідуального захисту органів дихання й шкіри. Режим поведінки людей на місцевості, зараженій радіонуклідами, їх трудова діяльність, час перебування у сховищах, укриття та інші питання вирішують органи самоврядування на підставі даних штабів ЦО. З населенням проводиться медична профілактика шляхом прийому протирадіаційних препаратів до і після опромінення.

    У зв'язку з тим, що територія в радіусі  30 км підлягає тривалому радіоактивному зараженню, основним засобом захисту є евакуація. В першу чергу евакуйовуються діти дошкільного віку. В цьому разі збірні евакопункти не створюються, а евакуація проводиться безпосередньо від будинків. Евакуація проводиться на автомашинах і пішки у два етапи. На першому етапі людей підвозять транспортом до контрольно-перевірного пункту і висаджують там. На другому етапі евакуйовані проходять дозиметричний контроль, медичний огляд, при необхідності санітарну обробку і чистим транспортом розвозяться по пунктах розселення. Основним шляхом проникнення радіоактивних речовин в організм є органи дихання, травлення, шкіра. При проведенні ліквідації використовують протигази, респіратори, костюми Л-1. Одягати і знімати їх дозволяється тільки у спеціально відведених місцях. Після закінчення робіт необхідно пройти дозиметричний контроль для визначення ступеня ураження засобів індивідуального захисту, шкіри, потім пройти санітарну обробку. На ураженій території заборонено їсти, пити, лежати і сидіти на землі.

    У результаті аварії на ЧАЕС виникло  радіоактивне забруднення величезної території країни (Київська, Житомирська, Чернігівська, Волинська і Черкаська  області), що, окрім онкологічних, призвело до комплексу різноманітних захворювань  під назвою «чорнобильський синдром». Це різноманітні психоматичні захворювання, прискорення старіння і смерть. З цим явищем зіткнулись також японці після Хіросіми і Нагасакі.

    У даний час на основі світового і вітчизняного досвіду розроблено систему захисту людини від пошкоджуючих дій ядерного впливу. Ця система передбачає використання передусім природних факторів, котрі супроводжують повсякденне життя кожної людини і визначає 12 правил захисту медицини. Ось деякі з них:

    — генозахисне харчування (воно врятувало  генофонд японців від наслідків Хіросіми і Нагасакі);

    — очищення організму від радіонуклідів, хімічних і біологічних генотоксікандів;

    — методи стимуляції захисних сил організму, біотехнологія генозахисної дії  продуктів бджолярства;

— навчання методів  корекції психіки (аутотренінг, медитація).    

5. Надзвичайні ситуації пов’язані  з пожежами вибухами. Пожежно-вибухна  характеристика приміщень.

  Серед причин виникнення НС особливе місце  займають пожежі та вибухи. Протягом року у світі реєструється понад 5 млн. пожеж. Безпосередньо при пожежах гине 60 тис. осіб.

НС, що виникають  внаслідок пожеж, поділяють на:

• техногенного характеру (пожежі у будинках, на комуні-кацях і технологічному обладнанні промислових об'єктів; пожежі на об'єктах видобування, переробки та зберігання легкозаймистих, спалимих та вибухових речовин; пожежі на транспорті, на шахтах, підземних та гірських виробках, метрополітенах, пожежі в будинках та спорудах житлового, соціально-побутового та культурного призначення);
• природного характеру (лісові пожежі, пожежі степових та хлібних масивів; торфяні пожежі, підземні пожежі)

  Пожежа  — це неконтрольований процес горіння, який супроводжується знищенням матеріальних цінностей і може призвести до загибелі людей.

  Горінням  називається хімічна реакція  окислення, котра супроводжується виділенням великої кількості тепла.

  Загорання - виникнення горіння під впливом джерала запалювання.