Контрольна робота по "Охране труда"

Контрольна  робота

 

1. Вплив здорового способу життя на професійну діяльність людини.
2. Психологічні властивості людини. Увага та сенсомоторні реакції.
3. Вплив іонізуючого випромінювання на людину.
4. Дії населення і правила поведінки при аваріях на АЕС.
5. Надзвичайні ситуації пов’язані з пожежами вибухами. Пожежно-вибухна характеристика приміщень.

Література. 
 

1. Вплив здорового способу  життя на професійну діяльність людини.

    Здоров'я  людини грунтується на основі генетичних факторів, способу життя та екологічних умов. Однак певною мірою воно залежить також від свідомого ставлення людини до себе та оточуючого середовища. Здоров'я людини — стан повного соціально-біологічного комфорту,  коли функція всіх органів і систем організму виважені з природним і соціальним середовищем, відсутні будь-які хвилювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.  Критерій здоров'я визначається комплексом показників. Однак за найзагальнішими рисами здоров'я індивідуума можна визначити як природний стан організму, що хактеризується повною зрівноваженістю будь-яких виражених хворобливих змін.  Слід пам'ятати, що здоров'я залежить від багатьох факторів які об'єднуються в одне інтегральне поняття —здоровий спосібжиття. Його метою є навчити людину розумно ставитися до свого здоров'я, фізичної та психічної культури, загартовувати свій організм, вміло організовувати працю і відпочинок.

    До  основних складових здорового способу життя належать: 

    1. Спосіб життя. Має велике значення  для здоров'я людини і складається з чотирьох категорій:

    •   економічної (рівень життя),

    •   соціологічної (якість життя),

    •   соціально-психологічної (стиль життя),

    •   соціально-економічної (устрій життя)

    2. Рівень культури. Слід пам'ятати, що людина — суб'єкт і одночасно — головний результат своєї діяльності. Культура з цієї точки зору — це самосвідоме ставлення до самого себе. Однак люди дуже часто нехтують своїм здоров'ям, ведуть неправильний спосіб життя, не дотримуються режиму переїдають, курять. Тому для здоров'я потрібні знання, які увійшли б у повсякденну звичку людини.

    3. Здоров'я в ієрархії потреб. Не  завжди в житті людини здоров'я  займає перше місце порівняно з речами та іншими матеріальними благами. У результаті це призводить до шкоди не лише своєму здоров'ю, а й здоров'ю майбутніх поколінь. Отже, здоров'я повинно займати перше місце в ієрархії потреб людини.

    4. Мотивування. На превеликий жаль, ціну здоров'я більшість людей усвідомлює лише тоді, коли воно значно втрачено. Тільки тоді виникає прагнення вилікувати захворювання, стати здоровим.

    5. Зворотні зв'язки — нерозумне  і довге випробовування стійкості свого організму нездоровим способом життя (алкоголь, нікотин). Тільки через певний час спрацьовують зворотні зв'язки людини, коли вона кидає шкідливі звички, проте це вже часто запізно.

    6. Установа на довге здорове  життя.   У повсякденному житті а вміло мобілізувати резерви свого організму на подолання раздів життєвого характеру, на зменшення ризику захворювань, що сприяє довголіттю

    7. Навчання здоровому способу життя.  Джерелом навичок з цього питання  є передусім приклад батьків,  допомагає також і санітарна  освіта Важливим фактором, що визначає реакцію людини на екстремальну ситуацію, є її психофізичні якості та загальний стан. Вони проявляються через чутливість людини до виявлення сигналів небезпеки, перед реакцією на ці сигнали. Показники, які зумовлюють можливості людини виявити небезпечну ситуацію та адекватно вщреагувати на неї, залежать від і, індивідуальних особливостей, зокрема від її нервової системи. На поведінку людини у небезпечній ситуації впливає й її психічний та фізичний стан.

    8. Психічний стан. Сучасна людина зустрічається з багатьма факторами ризику, що негативно впливають на стан й нервової та серцево-судинної систем, знижує опірність організму. При цьому виникає стресова реакція організму. Так, наприклад, психічна травма, отримана внаслідок конфлікту, виводить людину з нормального психічного стану, що може призвести до суттєвих змін у виконанні професійних функцій і загального функціонального стану. У перекладі «стрес» означає «напруження», тобто відповідь організму на поставлену перед ним проблему.

    Стрес — це сукупність загальних неспецифічних біохімічних, фізіологічних і психологічних реакцій організму внаслідок дії надзвичайних подразників різної природи і характеру, які викликають порушення функцій органів.

    Повне звільнення від стресу означає смерть, тому слабкий стресе нормальним явищем у житті і потрібним для реалізації людської повноцінності. Однак якщо він інтенсивний і довготривалий, то може стати основою розвитку захворювань або зумовити смерть.

    Медичні та соціологічні дослідження серед різних категорій населення показують, що люди по-різному реагують на надзвичайні ситуації. Є люди, стресостійкі до побутових негараздів, але дуже стресореактивні до сімейних проблем та невдач у коханні, інші боляче сприймають невдачі на роботі, ще інші — втрату соціального статусу.

    Відомо, що в осіб до 30 років життєві потреби значно більші, ніж у людей старшого віку, а відтак стресові стани у них переважають.

    Велике  значення для розвитку стресового стану  має поведінка в екстремальних  умовах (аварія, кримінальна ситуація, стихійне лихо). Неправильна поведінка у таких ситуаціях найчастіше є причиною шкідливих наслідків стресу. Вона зумовлює результат стресу більше, ніж фактори зовнішнього середовища. У цих випадках стрес може виявитись у вигляді паніки, суєти, істерики.

    Стійкість організму до різноманітних стресових станів є дуже індивідуальною. Деякі люди без усіляких наслідків переносять надзвичайно складні екстремальні ситуації, ніколи не непритомніють, не втрачають сили волі, психологічної рівноваги. Інші вже при незначних екстрімальних ситуаціях втрачають витримку і віру в себе. Від чого це залежить?

    По-перше, індивідуальна чутливість до екстремальних  ситуацій зумовлена типом вищої  нервової діяльності. Чотири типи темпераментів: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік. Холерик — характеризується швидкістю дій, сильними почуттями і пристрастями, що швидко виникають. Це яскраво виражається в мові, жестах, міміці. Холерик завжди вважає себе правим, важко визнає свої помилки.

    Сангвінік — характеризується жвавістю, швидкою збуджуваністю та легкою зміною емоцій. Сангвінік товариський, але не є постійним, на нього не можна покладатися у скрутну хвилину.

    Флегматик — характеризується поміркованістю, не поспішає у вирішенні проблем. Надійний, не дратівливий, не скаржиться, проте байдужий до інших.

    Меланхолік — характеризується схильністю до депресії, настроїв суму, пригніченості. Впадає у відчай у надзвичайних екстремальних ситуаціях, стає нездатним подолати труднощі. Належність до того чи іншого типу залежить від уміння володіти собою, своєю волею, почуттями та пристрастями в екстремальних умовах.

    Для загартованості психічного стану людині треба використовувати фізичну  працю, заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі та інші природні фактори.

    По-друге, уміння володіти собою, керувати емоціями, психоемоційним напруженням. Це значить постійно контролювати свої дії, вчинки, залишатися врівноваженим навіть у найбільш напружених обставинах

    Слід  зазначити, що існують різноманітні психологічні засоби зняття нервового напруження для відновлення працездатності, до яких належать: психотерапія, психопрофілактика, психогігієна.

    Психотерапія  — це терапевтичне використання гіпнозу, коли він є лікувальним, не піддаючи хворого ніякому ризику. Психотерапію можна використовувати при невротичних розладах, які сталися внаслідок надзвичайних ситуацій, для послаблення страху і тривоги.

    Психопрофілактика — аутогенне психом'язове тренування, яке має на меті навчити людину свідомо корегувати деякі процеси в організмі, які дають змогу захистити психіку людини від шкідливих дій і «настроїти» її на переборення труднощів та стресових станів. Його можна застосовувати для відновлення сил перед робочим днем, у перервах, а також після робочого дня.

    Для зняття почуття тривоги, страху є  певні тести, формули. Для більш  швидкого відновлення сил після втоми рекомендується використовувати навіюваний сон, тобто навчитися вводити себе на певний час у сон і самостійно виходити з нього бадьорим. Тривалість навіюваного сну 30 — 40 хв.

    Психогігієна — включає мистецтво взаємовідносин між людьми, гармонію людини і природи, комфортні умови побуту, різні види відпочинку.

    Найважливішим для людини є її фізичний стан здоров'я, який залежить як від біологічних  факторів (спадковості), так і від  складного комплексу соціальних, економічних, гігієнічних, кліматогеографічних та інших умов навколишнього середовища.

    Під впливом несприятливих факторів рівень фізичного стану здоров'я знижується, а поліпшення умов сприяє його підвищенню.

    Виходячи  із концепції фізичного здоров'я, основним його критерієм слід вважати  енергопотенціал біосистеми, оскільки життєдіяльність будь-якого живого організму залежить від акумуляції і мобілізації енергії для  забезпечення фізичних функцій Виходячи з цього, стан фізичного розвитку людини характеризується його антропометричними даними: — ріст — це процес збільшення кількості та розмірів клітин і тканин організму. Ріст людини в основному завершується до 23 років, у дівчат — до 18, у юнаків — до 20. Найпростіший метод визначення оптимальної маси тіла полягає в тому, що ідеальна маса в кілограмах дорівнює зросту в сантиметрах мінус 100; — інші дані: форма грудної клітки, мускулатура.

    Здоров'я  людини, опірність її організму до несприятливих умов навколишнього середовища, працездатність значною мірою залежать від харчування. Правильне і раціональне харчування є важливим фактором забезпечення життєдіяльності людини, росту та розвитку організму, запобігання та лікування хвороб, у тому числі й тих, які сталися внаслідок надзвичайних ситуацій.

    Важливим  фактором фізичного здоров'я є  загартування організму.

    Загартування — це підвищення стійкості організму до несприятливих умов деяких факторів навколишнього середовища (наприклад низької і високої температур) шляхом систематичного дозованого впливу цих факторів на організм.

    В основі загартування лежить властивість організму людини пристосовуватись до зміни умов навколишнього середовища. У людини відбувається процес пристосування організму до нових умов існування — виникає адаптація.

    Загартування  холодом є практично найважливішим, оскільки переохолодження організму  сприяє виникненню респіраторних вірусних захворювань. В організмі, стійкому до низьких температур, тепло утворюється інтенсивніше, що сприяє ліпшому кровообігу і зменшує можливість виникнення інфекційних захворювань та обморожень.

    Інші  засоби зміцнення здоров'я — ранкова  гігієнічна гімнастика, перебування на природі — у лісі, парку, біля моря, у горах та ін. 

2. Психологічні  властивості людини. Увага та сенсомоторні реакції.

    До  основнихпсихологічнихвластивостейлюдини, які забезпечують її психологічну надійність з точки зору БЖД, належать пам'ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, темперамент, почуття обережності тощо.

    Увага—це  і психологічний стан, який характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності та міру зосередженості на відносно малій (дії, предметі, праці, явищі), який стає усвідомленим та концентрує на собі психологічні і фізичні зусилля людини протягом певного виннику часу.

    Увага—це  концентрація свідомості на певному  об'єкті чи діяль-ності з одночасним відвертанням від всього іншого; фізіологічною  основою увага є осередок оптимального збудження певноїділян-ки кори великих півкуль головного мозку.

    Людська свідомість постійно спрямована на якісь  об'єкти, думки чи діяльність. Увага пов'язана з волею. Залежно від волі увага буває активною і пасивною.

    Пасивна увага виникає без свідомого вольового зусилля під впливом зовнішніх подразників і триває доти, поки вони діють (сильний звук, світло тощо). Це низька форма уваги, яка виникає за законом орієнтовного рефлексу і є спільною для людини і тварини.

    Активна увага — свідома увага, яка вимагає вольового зусилля ізавжди спрямована на сприйняття об'єктів і явищ з наперед поставленою метою (праця оператора).