Технологiя виробництва мяса бройлерiв у фермерських i присадибних господарствах

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ  УКРАЇНИ

 

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ТВАРИННИЦТВА ТА ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ

 

 

 

Факультет технології

виробництва і переробки 

продукції тваринництва Кафедра птахівництва

 

 

 

 

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА  М'ЯСА  БРОЙЛЕРІВ У ФЕРМЕРСЬКИХ І ПРИСАДИБНИХ ГОСПОДАРСТВАХ

 

Курсовий проект

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент 3 курсу

2 групи денної форми навчання

Коваленко Є.П.

 

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1………………………………………………………………………….5

1.1Перспективні кроси м’ясних курей, яких використовують в Україні……..5

2. Вирощування бройлерів………………………………………………………6
3. Вимоги до параметрів мікроклімату при вирощуванні курчат-бройлерів...8

1.3.1Температура………………………………………………………………8

1.3.2 Освітлення……………………………………………………………….9

1.3.3 Повітрообмін…………………………………………………………….9

1.4Годівля курчат-бройлерів……………………………………………………10

РОЗДІЛ 2 . Розрахункова частина……………………………………………..14

2.1 Вихідні дані для  розрахунку………………………………………………..14

2.2 Методика розрахунків………………………………………………………15

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….22

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Розведення та вирощування  курчат-бройлерів – важливе джерело  збільшення виробництва м’яса в  нашій країні та розширення його асортименту. Відгодовувати курчат-бройлерів  в промислових умовах економічно вигідно.

Розвиток бройлерної промисловості  пов’язаний як з високою дієтичною, харчовою якістю, так і з економічними перевагами порівняно з виробництвом інших видів м’ясної птиці.[8].

Бройлери характеризуються скороспілістю, ефективним використанням  кормів, відносно невеликими витратами  кормів на одиницю продукції, швидкою  зворотністю обігових засобів, високою  рентабельністю виробництва.

Основним резервом збільшення виробництва м’яса являється  виробництво м’яса бройлерів.

Бройлер – це гібридне м’ясне курча 42-60 денного віку, незалежно якої статі, яке відрізняється інтенсивним ростом, високою м’ясною скороспілістю, хорошими м’ясними якостями.

Відносно низький рівень життя населення України, а також  недостатня зайнятість людей на селі спонукає селян займатися птахівництвом, причому у тих напрямах, які  не настільки зайняті великі підприємствами, а саме: розведенням курей комбінованої продуктивності, гусей, качок та індиків. При цьому дрібнотоварне виробництво забезпечує розмаїття асортименту і, частіше всього, більш високу якість продукції. Вироблена присадибниками продукція більш наближена за якістю до так званої органічної, яка в розвинених країнах реалізується за цінами вдвічі і більше вищими, ніж отримана за технологіями, які не вважаються прийнятними для тварин чи птиці.

Практично повна відсутність  на теренах України такого виробництва  примушує все більшу увагу звертати на продукцію, що виробляється у присадибних  та фермерських господарствах. Ведення  сучасного присадибного господарства спрямоване на використання більш пристосованих до умов утримання та годівлі різних видів птиці . При відносно меншій продуктивності такі кури зносять більш якісні «домашні» яйця, а більший термін утримання дає змогу отримувати і якісніше «зріле» м’ясо.

В використання гібридної птиці у промисловому виробництві, яке характеризується розміщенням великого поголів’я птиці на відносно «тісних» територіях, пов’язане із занадто «жорстким» ветеринарним забезпеченням (понад 20 вакцинацій від різних хвороб), що не притаманно присадибному господарюванню, і технологічне обладнання й технології, які застосовуються при великому товарному виробництві, не використовуються при утриманні птиці відносно малим поголів’ям у зв’язку з економічною недоцільністю.

Таким чином, наявність розвинених селянських та фермерських господарств  є одним із варіантів забезпечення населення України високоякісною  продукцією птахівництва, а в будь-які  складні періоди такі підприємства можуть навіть «виправити» ситуацію у галузі.[7].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

1. Перспективні кроси м’ясних курей, яких використовують в Україні

За період господарського використання створено більше 600 порід  курей. Їх розподіляють на яєчні , м'ясо-яєчні , м’ясні, декоративні та спортивні (бійцеві).

У наш час чистопородне розведення курей для виробництва  яєць та м’яса у спеціалізованих  птахівничих підприємствах не проводиться. Для цього використовують спеціалізовані кроси яєчних та м’ясних курей.

Жодна із 15-ти відомих м’ясних  порід курей не використовують в  наш час для виробництва м’яса  бройлерів. Усі ці старовинні та класичні в минулому породи (кохінхін, брама, лангшан, фавероль, орпінгтон, гудан, ла-флеш, крекер, доркінг та інші) у наш  час використовуються в якості декоративних. Птиці більшості цих порід  притаманні висока жива маса (до 5,5 кг в півнів), соковите та ніжне м’ясо. Проте їх не використовують у бройлерній індустрії через низьку несучість курей ( до 120-140 яєць на рік) та повільний ріст курчат.

Усі сучасні кроси м’ясних курей є 4-х лінійними. Вони створені з використанням двох порід – плімутрок білий та корніш.

Корніш. Жива маса півнів становить 4,2-4,6 кг, курей – 3,2-3,5 кг , несучість 100-120 яєць, маса яйця 52-60 г. Шкарлупа яєць має світло-коричневий колір. Вивід  курчат становить близько 70%. Курчата мають біле або світло-жовте забарвлення пуху та дуже швидко ростуть.

Плімутрок. Жива маса півнів 3,2- 3,7 кг, курей – 2,7-3,0 кг. Несучість  становить 165 – 180 яєць, маса яєць 55-60 г, забарвлення шкарлупи – від світло - до темно-коричневого. Добові курчата мають біле або світло-жовте забарвлення пуху.

На використанні порід  корніш та плімутрок білий , як це вже  було зазначено вище, базується сучасне  бройлерне виробництво. У кросах м’ясних курей породу корніш завжди використовують в якості батьківської форми, а плімутрок – материнської.[1].

Найбільш поширеними в  нашій країні є такі кроси м’ясних  курей: «Кобб-500» та «Арбор Айкерс» (американське походження), «Росс-308» (британське), «Гібро» (голандське), «Ломанн м’ясний» (німецьке), «Старбро» (канадське), «Хаббард м’ясний» (французьке), «Смєна» (російське походження). Всі ці кроси 4-лініні та 2-х порідні. [3].