Математичні моделі й методи обгрунтування управлінських рішень, сфери їх використання в управлінській діяльності”

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Апреля 2010 в 13:45, Не определен

Описание работы

Вступ
Моделі і методи прийняття управлінських рішень
Математичні моделі і методи прийняття рішень
Застосування математичних моделей і методів в практиці управління
Висновки

Файлы: 1 файл

r28859.doc

— 227.00 Кб (Скачать файл)

      

КУРСОВА РОБОТА

 

        на тему: “Математичні моделі й методи обгрунтування управлінських рішень, сфери їх використання в управлінській діяльності”

 

ЗМІСТ

 
 

Вступ.  ........................................................................................ с. 3 
 

  1. Моделі і  методи прийняття управлінських  рішень................ с. 5
 
 
 
  1. Математичні моделі і методи прийняття рішень................... с. 13
 
 
 
  1. Застосування  математичних моделей і методів  в практиці управління.......................................................................... с. 24
 
 

Висновки..................................................................................... с. 27 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.

 

    Кожен день нам доводиться вирішувати безліч питань: чи варто придбати ту чи іншу річ, як розподілити сімейний бюджет, що з’їсти на обід або чи варто вдягати теплий одяг? І кожен з нас незалежно від віку і статі намагається знайти якомога раціональнішу відповідь на те чи інше питання, бо від цього залежатимуть всі подальші наслідки. Кожен в житті приходить до відповідей на ці питання різними шляхами: хтось читає гороскоп, хтось кидає монету, хтось радиться з другом, а дехто йде навмання.

    Майже кожну мить хтось із нас робить те, що прийнято називати прийняттям рішення. Це поняття вживають у повсякденній лексиці при вирішенні соціально-побутових проблем, але в цій роботі я намагатимусь розкрити сутність цього поняття з управлінської точки зору. Метою моєї роботи насамперед є довести те, що одним з найважливіших інструментів сучасного менеджера є вміння оперувати математикою поряд з управлінськими науками, те, що для запобігання проблем в бізнесі менеджер повинен мати уяву про безліч методів для вирішення тієї чи іншої проблеми.

    Завдання  моєї роботи – дати відповіді на питання : для чого менеджери приймають рішення, як відбувається процес прийняття рішення, які методи вживаються при прийнятті рішень, що являють собою математичні моделі в сфері прийняття управлінських рішень та яким чином ці моделі можуть вживатися на практичному рівні?

    На  сьогодняшній день різні світові  літературні видання пропонують читачам дуже велике різномаїття  книжок та періодичних видань присв’ячених теорії та практиці прийняття рішень. При написанні цієї роботи я звертався  як до класиків американського менеджменту (Мескон М.Х., Альберт М., Хедоурі Ф., Еддоус М., Стенсфілд Р. і т. ін), так і до сучасних вітчизняних та російських авторів (Трояновський В.М., Шарапов О.Д., Беспалов Б.А. і т. ін). Хочу відзначити, що на мій погляд праці американських авторів більш легкіші до сприйняття та місцями мають описово-пізнавальний характер, тоді коли вітчизняні та російські видання викладені в більшості у науковому стилі, хоча огляд математичних моделей у вітчизняних книжках представлено  більш складно та поглиблено. Це свідчить про глибокий аналіз тих теоретичних засад, які сформовані американським менеджментом. Американські автори будують свої твори таким чином, щоб вони були доступні для всіх рангів управління, а також для широкого кола читачів, в той час коли вітчизняні науковці схиляються до формалізованого викладення.

    Наприклад всім відомий американський підручник  “Основи Менеджменту” (Мескон М.Х. та інші) освітлює питання про моделі прийняття управлінських рішень на мій погляд не досить глибоко. Ігрові методи показані на прикладах декількох матриць і те ж стосується експертних методів. Такий підхід на мою думку непогано сприяє засвоєнню матеріалу, але не дає змоги молодим менеджерам або просто зацікавленим особам здійснити якісь практичні заходи, використовуючи цей метод. Особисто мені дуже сподобався підручник В.М. Трояновського “Математичне моделювання в менеджменті”. Тут перелічені всі можливі моделі й методи математичного розв’язку управлінських і економічних задач, приведені конкретні приклади впровадження методів у життя, а також приклади побудови моделей. Недоліки цього підручнику – надто конспективний характер і те, що він розрахований на читача, який вже має досить поглиблені знання з теорії прийняття рішень, а також добре вміє оперувати знаннями з вищої математики, теорії ймовірностей і статистики.

    Хотілося  б відзначити, що проблема прийняття  управлінських рішень не дуже добре  освітлена в українських періодичних  виданнях. Я спробую пояснити чому. По-перше,  тому, що процес прийняття  рішень повинен бути унікальним для кожної фірми і мало хто з менеджерів хотів би освітлювати свої особисті підходи, а по-друге, процес прийняття рішень повинен враховувати фактори, які є індивідуальними для кожної ситуації, і тому навряд чи обмін досвідом допоможе прийняти вірне рішення. Найчастіше в періодичних виданнях освітлюються проблеми управління персоналом, мотивації підлеглих, побудови доскональної організаційної структури, а не стратегії прийняття управлінських рішень.

    Перед тим як перейти до викладення основного  плану цієї роботи, я хотів би розглянути ще один підручник американських авторів М. Еддоуса та Р. Стенсфілда “Методи прийняття рішень”, який на мою думку повинен викликати інтерес у менеджерів, які схильні до застосування математичної методології в прийнятті рішень. Автори дуже доступно описують всі необхідні теоретичні засади з векторної алгебри, лінійного програмування, теорії ігор, імітаційних моделей, математичної статистики та інших наук необхідних для вільного оперування моделями прийняття рішень. Матеріал підручника легко сприймається навіть при недостатній озброєності математико-статистичними знаннями.

    Для більш наочного сприйняття матеріалу  в своїй роботі я буду використовувати  математичні формули, матриці, статистичні  таблиці, діаграми та інші об’єкти.

1.   Моделі і методи  прийняття управлінських  рішень.

 

    При прийнятті рішень в практиці управління постає питання про задачу прийняття рішень. Отже спробуємо з’ясувати навіщо менеджери приймають рішення і чого вони таким чином досягають.

    Задача  прийняття рішень спрямована на визначення найкращого (оптимального) або сприятливого способу  дій для досягнення однієї або декількох цілей. Під ціллю розуміється в широкому смислі ідеальне уявлення бажаного стану чи результату діяльності [3, c.11]. Бажаний стан чи результат для особи, що приймає рішення може означати прибуток фірми, заволодіння долею ринку, подолання конкурентної боротьби, зниження собівартості продукції тощо. Найчастіше у житті трапляється так, що бажаний стан дещо віддалений або взагалі відсутній і той стан який існує в конкретний момент прийнято називати фактичним станом, тобто тим, що не залежить від волі особи, яка приймає рішення (ОПР). Отже, якщо фактичний стан не відповідає бажаному стану, то має місце проблемна ситуація, або проблема, виробітка плану подолання якої і складає сутність задачі прийняття рішень.

    Проблемна ситуація може виникати за умов коли:

    • функціонування управлінської системи в певний момент часу не забезпечую досягнення бажаних цілей організації;
    • функціонування цієї системи не може забезпечити досягнення цих цілей і в майбутньому;
    • система вимагає докорінних змін поставлених цілей.

    Виявлення проблемної ситуації являє собою 1-й  етап процесу прийняття рішень. Для  того, щоб не забігати наперед, слід зробити перелік всіх етапів цього  процесу, лише після чого перейти до розгляду власне методології процесу. Таким чином процес прийняття управлінських рішень складається з наступних етапів:

    

    

    

    

    

                              

    

                                      

                      

                              Рис.1

    Другий  етап процесу прийняття рішень –  це накопичення інформації з проблеми, а саме збирання відомостей щодо проблеми, яка вирішується. На третьому етапі  при опрацюванні альтернатив  менеджер повинен враховувати такі вимоги як взаємовиключність альтернатив та забезпечення однакових умов описування альтернатив. Коли на 4-му етапі ми підходимо до оцінки альтернатив, то наші альтернативи повинні умовно пройти крізь “3 сита”:

  1. Чи є альтернатива реалістичною?
  2. Чи відповідає альтернатива можливостям організації?
  3. Чи є прийнятливими наслідки реалізації альтернативи?

Тепер, коли описані всі етапи процесу  прийняття рішень, слід визначити  саме поняття прийняття рішення: прийняття рішення – це порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації на закладі критеріїв етапу діагнозу проблеми і прийняття остаточного рішення [4, лекція №3].

    Кінцевим  результатом задачі прийняття рішень являється рішення. Із змістовної точки зору рішенням може бути курс дії, спосіб дії, план роботи, варіант проекту тощо. Рішення являється одним з видів розумової діяльності і волевиявлення людини.

    Перед тим як перейти до розгляду моделей  та методів прийняття управлінських  рішень, слід зазначити, що не кожен  метод може застосовуватись в  будь-якій ситуації. Тобто кожне  рішення або кожна задача прийняття рішення може вирішуватися в різних умовах. Для визначення цих умов слід провести класифікацію задач прийняття рішень за різними ознаками (ступінь визначенності інформації, зміст рішень, направленість рішень тощо), серед яких нас найбільше цікавить ступінь визначеності інформації – ступінь повноти і достовірності даних, необхідних для прийняття рішеннь. За ступенем повноти визначеності інформації задачі прийняття рішень класифікують на три групи:

    • задачі в умовах визначеності;
    • задачі в умовах ймовірнісної визначеності;
    • задачі в умовах невизначеності.

    Отже, для кожної групи умов в практиці управління використовуються та чи інша методологія.

    Прийняття рішень в умовах визначеності провадяться  при наявності повної і достовірної  інформації щодо проблемної ситуації, умов рішень і наслідках його реалізації. Для даного класу задач прийняття рішень немає необхідності довизначати проблемну ситуацію гіпотетичними ситуаціями. Цілі і обмеження формально визначаються у вигляді цільових функцій. Критерій вибору обирається у вигляді мінімума або максимума цільової функції. Наявність переліченої інформації дозволяє побудувати формальну математичну модель задачі прийняття рішень і здійснити знаходження оптимального рішення алгоритмічним шляхом без втручання людини. Для вирішення цього класу задач прийняття рішень застосовуються різні методи оптимізації, наприклад, методи математичного програмування: лінійного, нелінійного, динамічного.

    Задачі  прийняття рішень в умовах невизначеності безпосередньо пов’язані з управлінськими рішеннями. Для цих задач характерна більша неповнота і недостовірність інформації, багатоманіття і складність впливу різних факторів соціального, економічного, політичного та іншого характеру. Ці обставини не дозволяють, по крайній мірі в теперішній час, побудувати адекватні математичні моделі вирішення задач по визначенню оптимального рішення. Тому активну роль в пошуці оптимального або сприятливого рішення виконує людина.

    Математичні моделі, що розглядаютсяв задачах  прийняття рішень в умовах визначеності та ймовірнісної визначеності, описують найпростіші ситуації, характерні для функціонування технічних систем. Тому задачі даного класу широко застосовуються для синтезу управління в автоматичних системах і мають дуже посереднє відношення до задач прийняття управлінських рішень в організаційних системах [7, с.21]. Я насмілюсь зауважити, що точка зору автора стосовно сфери застосування математичних моделей є дещо невірною або застарілою. В якості аргументу я приведу вислів зі статті “Quantitive Methods For Organizational Decision-Making” (“Кількісні методи організаційного прийняття рішень”) американського сучасного вченого Гарі Барфута в оригіналі: “Mathematical data and quantitive methods can be an aid and beneficial in determining the best opinion" – “математичні дані та кількісні методи можуть дуже добре допомогти у визначенні найкращої думки”.

    Як  я вже зазначав раніше, кожен управлінець  для прийняття оптимального рішення  використовує свою методологію. Звичайно не можна стверджувати, що скільки  менеджерів, стільки й методів прийняття рішень. Це твердження було б варним, коли б ми випустили з нього словосполучення “методів прийняття”. В теорії менеджменту існує досить багато класифікацій даних методів. Оскільки глибоке пояснення кожного методу не є завданням цієї роботи, я лише наведу перелік цих методів з коротким описанням, посилаючись на класифікацію з точки зору ступеню влади управлінців в організації. На мій погляд такий підхід до класифікації методів прийняття рішень є всеохоплюючим, тобто під кожен з цих методів може бути застосований метод за іншим класифікаційним підходом (статистичні, математичні і т. ін.).

Информация о работе Математичні моделі й методи обгрунтування управлінських рішень, сфери їх використання в управлінській діяльності”