Математичні моделі й методи обгрунтування управлінських рішень, сфери їх використання в управлінській діяльності”

 
 
 

  
 
 
 

    Звичайно, приведене описання експертних оцінок не являється вичерпним. Вище перелічені лише деякі основні типи оцінок, але також неповний перелік дає достатнє уявлення про різномаїття можливостей оцінювання при проведенні експертизи. 
 
 
 
 
 
 

3.   Застосування математичних  моделей і методів  в практиці управління.

 

Чи легко  собі уявити сучасного українського підприємця, що сидить в своєму офісі та креслить на папері симплекс-таблицю? Звичайно, що ні. Але в розвинених західних країнах не лише на фірмах створюються економетричні, аналітичні відділи, але й цілі науково-дослідні інститути працюють над розробками математичних моделей, які потім упішно використовуються в економіці, менеджменті, фінансовій та банківській сферах тощо. Чому ж нашій країні таке низьке місце приділяється даній методології? Справа в тому, що поняття «менеджмент» та «менеджер» для наших підприємців мають зовсім не той відтінок, який їм слід би мати. Після розпаду СРСР все більш менш активне людство почало оволодівати підприємницьким сектором економіки. З’явилося багато до цього часу невідомих термінів: бартер, біржа, холдінг, дивіденд, менеджер, брокер і ще дуже багато інших. В старій системі освіти цими термінами не оперували, а американська наука менеджмент взагалі була чужою. Як правило в більшості випадків підприємницький сектор окупували ті люди, які дуже віддалені від економічних та управлінських знань. Тому про раціональні технології прийняття управлінських рішень говорити не має сенсу. Це прийде і в нашу країну. Але не через рік і не через два, а з лише з тим поколінням менеджерів, яке оволодіває цими знаннями вже тепер на високому рівні. Не дарма часто чуємо і абсурдні вислови, коли наприклад касир називається менеджером по продажу і т.ін.

    Давайте розглянемо застосування вищеперелічених  моделей, нехтуючи сучасними умовами. Отже, почнемо спочатку. Ми починали розгляд моделей з моделі лінійного програмування. Різновидом цієї моделі є транспортна задача, яка на мою думку представляє найбільший інтерес в сучасному малому бізнесі. Підприємець, нехтуючи побічними факторами, може легко побудувати дану модель і тим самим збільшити приботок та мінімізувати витрати палива  та робочого часу на перевезення. Що стосується динамічного програмування, то вище мною вже розглядався досить життєвий приклад про розподіл капіталовкладень.

    Досить  складну побудову має модель управління запасами, яка повинна застосовуватися для вирішення проблемних ситуації на підприємствах практично всіх галузей. Наведемо приклад:

    Нехай q-обсяг замовлення, q₀-оптимальний обсяг замовлення, S_i-рівень запасів до початку і-го інтервалу, t_S-інтервал часу між двома замовленнями, S₀-оптимальний рівень запасів до початку деякого інтервалу, t_S0-оптимальний інтервал часу між замовленнями, T – період часу, для якого шукається оптимальна стратегія, R – повний попит за час Т, С₁ – вартість зберігання одиниці продукції за одиицю часу, С₂ – штраф за нестачу одиниці продукції, С_S – вартість замовлення, вартість запуску партії у виробництво, Q – очікувані сімарні затрати.

    Нехай фірма повинна постачати своїи  клієнтам R виробів рівномірно протягом інтервалу Т. Нестача не допускається, тобто штраф С₂ нескінченно великий. Змінні затрати складаються з затрат на зберігання готового продукту і затрат на запуск у виробництво чергової партії виробів. Зрозуміло, що число потрібних партій R/q, t_S=(Tq/R)/ Якщо на початку інтервалу на складі q виробів, в кінці – нуль, відвантаження йде рівномірно, то середній запас q/2, затрати на зберігання: 0,5C₁qt_S, загальна вартість створення запасів в інтервалі t_s буде 0,5C₁qt_S+C_S, а за Т повна вартість Q=(0,5C₁qt_S+C_S)R/q=(0,5C₁qTq/R+C_S)R/q=0,5C₁Tq+C_SR/q.

    Розв’язок цієї задачі нескладно отримати з  рівняння dq/dQ=0.

      
[8, с.45].

Особисто  мені дуже сподобався приклад з теорії ігор з використанням матриці  рішень. Таких прикладів може бути безліч, але не всі вони завжди мають  оптимальний роз’вязок. Якщо ми пригадаємо приклад з автомобільним салоном, то там гравець поводив себе дуже обережно, обираючи стратегію найменшого, але 100%-во гарантованого прибутку. На практиці ж найчастіше підприємець або ОПР грає на власний ризик з метою отримати максимум і втратити мінімум. При чому побудувати ігрову матричну модель дуже важко, бо не завжди ясно, чи враховано всі стратегії твого конкурента чи ні. Дуже багато життєвих прикладів розглядається американськими авторами в підручниках “Основи менеджменту” та “Методи прийняття рішень” [5 і 9], з яких стає зрозуміло, що в багатьох західних компаніях працюють цілі відділи, очолювані професійними економетристами, які розробляють цілі проекти математичного моделювання в організаціях. Недарма в цих організаціях щорічно зростають показники ефективноств їх діяльності. Науково-дослідні інститути закордоном працюють над новими моделями, які раніше чи пізніше пристосуються до практики управління.

    Щоб якимось чином впорядкувати та зробити  більш наочним питання про  сфери застосування тих чи інших моделей і методів наведемо таблицю (див. табл.7). 

    Таблиця 7:

Сфери застосування моделей і методів обгруниування  управлінських рішень.

Висновки.

 

    Роздержавлення  власності та створення досить великої  кількості приватних, колективних, акціонерних, змішаних підприємств як необхідна умова переходу до ринку істотно змінює цілі, організаційну структуру, функції та методи господарської діяльності підприємств. В умовах конкуренції, яка зароджується, вже сьогодні змінюються психологія та ставлення трудових колективів до економіки свого підприємства, починаються заінтересовані пошуки шляхів підвищення ефективності виробництва, впровадження нових технологій і більш конкурентоспроможних виробів, економічних методів використання ресурсів. Причому це стає актуальним як для недержавних, так і для державних підприємств [2, с.85].

    Надзвичайно широкі можливості в розв’язанні  завдань по створенню та реорганізації  підприємств, вибору оптимальних управлінських  структур, зниженню витрат виробництва, переведенню фінансово-економічної діяльності на вищий ступінь (з використанням персональних ЕОМ, елементів автоматизації та оптимізації цих та інших процесів) мають математичні методи обгрунтування управлінських рішень.

    Отже, нами був розглянутий математичний підхід до впровадження управлінських рішень у життя. Зробимо наступні висновки:

1. Рішення – це вибір альтернативи, свідомий вибір з наявних варіантів напрямку дій.
2. Рішення – продукт управлінської праці, а його прийняття – це процес, що призводить до появи цього продукту.
3. Вибір рішення повинен грунтуватися на особливостях проблемної ситуації.
4. Вибір методу прийняття рішення повинен базуватися на ступеню проінформованості особи, що приймає рішення.
5. Незалежно від класифікації методів обгрунтування управлінських рішень, особа, що приймає рішення може застосовувати будь-яку модель (фізичну, аналогову або математичну).
6. Математична модель краще пристосовується під процес прийняття рішення, якщо приймається рішення організаційного характеру.
7. В основі прийняття управлінського рішення при застосуванні будь-якої моделі (в тому числі і математичної) лежить принцип оптимізації.
8. Поняття “оптимальне рішення” не може мати ступенів порівняння, тобто це рішення є вже найкращим серед кращих.

 

    В процесі написання даної роботи я усвідомив різницю в трактуванні понять “модель” і “метод”, усвідомив необхідність поглибленого оволодіння математичними та статистисними знаннями при підготовці майбутніх менеджерів. Приведені в роботі приклади з застосуванням математичних моделей на мою думку досить добре проілюстрували весь процес прийняття рішення з боку даної методології.

    Головний  висновок може бути таким, що незалежно  від обраної професії, незалежно  від життєвої ситуації людина повинна  приймати раціональне рішення. Для  того щоб запобігти помилок і  отримати необхідну користь, потрібно розуміти весь процес прийняття рішення. Що стосується окремо менеджерів, то незалежно від їх рівня в організації, кожен з них рано чи пізно приймає безпосередню участь в вирішенні проблемної ситуації і для цього потрібні спеціальні знання, в тому числі і математичні, як необхідні і достатні.

    Отже  нам стає зрозуміло, що методи науки  управління підвищують якість рішень, що приймаються за рахунок використання наукового підходу, системної орієнтації та моделей [5, с.244].

    Для формування якісних кадрів в вітчизняних організаціях слід насамперед звертати увагу як на покоління молодих менеджерів, так і взагалі на робітників з вищою управлінською освітою. Якщо наші організації як державні, так і недержавні будуть оснащені таким персоналом, це вирішить багато проблем раціонального використання ресурсів, проведення якісної політики фірми та взагалі оптимізації більшості організаційних процесів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література.

 

1. Беспалов  Б.А.  

      Наука и искусство принятия управленческих

      решений.-К.: Вища школа, 1985. 

2. Войнаренко  М.

Діалоговий  алгоритм розв’язання  задачі вибору  

      оптимальних варіантів розвитку підприємства//

      Економіка України-1995.-№6.-с.85-88. 

3. Евланов Л.Г.        

      Основы  теории принятия решений: М.: АНХ, 1979. 

4. Конспект  лекцій з курсу  “Теорія управління, прочитаних канд. екон. наук, доц. Соболем  С.М. студентам 2 курсу  спец. 6201 денної форми  навчання, 1999 р.

 

5. Мескон  М.Х., Альберт М., Хедоури  Ф.

    Основы менеджмента: Пер. с англ.-М.: Дело, 1998.

     

6. Морріс Г.Б.        

      Керівник  той, хто знаходить  вихід// Освіта і

    управління-1998.-№3.-с.77-87.  

7. Сіднєв  С.П., Шарапов О.Д.     

    Математичні методи підвищення якості 

    управлінських рішень: Підручник.-К.: ІЗМН, 1997. 

8. Трояновский В.М.       

    Математическое моделирование в 

      менеджменте. Учебное пособие. - М.: Русская

    Деловая Литература, 1999. 

9. Эддоус  М., Стэнсфилд Р.     

    Методы принятия решений: Пер. с англ. под ред.

       член-корр. РАН И.И. Елисеевой.-М.: Аудит, Юнити, 1997.  

       
 

10. Gary Barfoot

         Quantitive Methods For Organizational Decision  

         Making. Стаття, опублікована в мережі Internet 4-го