Вивчення і дослідження лікарських рослин, що вміщують кумарини

      Для кількісного  визначення кумаринів використовують  електрофотометричні методи, де  враховується зміна оптичної  густини розчинів кумаринів при  довжині хвилі максимуму поглинання в УФ області спектру того чи іншого кумарину в залежності від його концентрації на основі окремих показників поглинання. Колориметричним, флуориметричним і спектрофотометричним методам часто передує хроматографічне розділення кумаринів на папері чи в тонкому шарі сорбенту і тому ці методи називаються хромато-оптичними методами.

     Кількісне  визначення кумаринів проводять  також полярографічним методом.

      Різноманіть  методів кількісного визначення  в сировині дозволяє провести  правильний вибір методу для аналізу рослинної сировини, враховуючи структуру природних кумаринів.

     Застосування

     Деякі кумарини  є інгібіторами  росту, інші стимулюють  проростання насіння, а ще інші  виступають в якості захисних  засобів при деяких захворюваннях.

     Кумарини володіють антикоагулятною дією. Дикумарол був запропонований як препарат для профілактики і лікування тромбозів і тромбофлебітів. На основі дикумаролу отримані синтетичні препарати. , які володіють більш високими антикоагулянт ними властивостями.

     Деякі кумарини  володіють фото динамічною активністю, тобто здатні підвищувати чутливість  шкіри до ультрафіолетових променів  і тому знайшли використання  в терапії вітиліго такі препарати, як аміфурин із плодів амі  великої, бероксан із плодів пастернаку посівного, псорален із плодів псоралеї кістякової та інші.

     Багато кумаринів  володіють спазмолітичною активністю; коронаророзширюючу дію виявляє  віснадін і дигідросамідин із  коренів вздутоплідника сибірського, атамантин із коренів і плодів смовді гірської, птерексин із порізника густоквіткового та інші. Деяким кумаринам притаманна антимікробна активність (остхол із жгун – кореня) і ряд кумаринів володіє естрогенною активністю (куместрани конюшини). Чистий кумарин і квіти буркуну застосовуються як ароматизатори при виготовленні деяких сортів курильного тютюну. Кумарин має велике значення в парфумерній  промисловості.

     Виявлено інгібуючу  дію на ліпазну активність  фурокумаринів – проралену, ангеліцину і імператорну. Ліпазотропна дія фурокумаринів негативно корелює з антиоксидантною, мембраностабілізуючою, протизапальною і позитивно корелює з анаболізуючою активністю.

Висновок

     Лікарські  рослини, що вміщують кумарини, характеризуються  різноманітною дією на організм  людини, проте широкого використання в медицині вони не отримали через відсутність оптимальних лікарських форм, створення яких утруднене поганою розчинністю кумаринів у воді. Тому перспективним є пошук і розробка нових лікарських форм для більш широкого використання кумаринів в медичній практиці та фармації, а також створення препаратів - інгібіторів ліпази на основі фурокумаринів , які знайдуть застосування при порушення обміну речовин, захворюванні підшлункової залози та печінки.

Загальна характеристика лікарських рослин і їх сировини.

Гіркокаштан звичайний (каштан кінський)

Aеsculus hippocastanum

Родина : гірко каштанові – Hippocastanaceaе

Сировина : насіння каштана – semina hippocastani

Листя каштана - filia hippocastani

     Свою назву  рослина отримала в зв’язку з віддаленою схожістю насіння і плодами каштана їстівного – Costanea sativa Mill ( родина букові – Fagaceaе , який проростає в Західному Закавказзі. Наукова назва рослини перекладається з латині як “дуб кінськокаштановий”.

      Опис рослини: Високе ( до 30м) листопадне дерево з широкою густою кроною. Листки супротивні, довгочерешкові, пальчатоскладні з 5-7 сидячими обернено-яйцевидними витягнено-загостриними листочками. Квіти неправильні, білі з червоно-розовими плямами, зібрані в прямостоячі пірамідальні волоті завдовжки до 20-30 см; вісь суцвіття та квітконіжка з рудуватим опушенням. Цвіте у травні. Плід кругла коробочка діаметром до 6 см., покрита великими м`якими шипами, всередині якої є 1-2 великі коричневі блискучі насінники. Плоди дозрівають у вересні – жовтні.

      Поширення: Походить із Греції. Росте у вологих місцях по долинах рік. В дикій природі зустрічається як реліктова рослина в гірських лісах Балканського півострова (Албанія, Греція, Югославія). Широко культивується з XVI ст.., як декоративна рослина, в парках і садах – як алейне і паркове дерево.

    Заготівля: Для  виготовлення ліків використовують  кору молодих гілок, листя, квіти  і плоди. Кору збирають навесні, розрізають на куски і сушать  відразу після збирання на  відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої кори виходить 50%. Квіти заготовляють в травні. Їх обшморгують з грубого загального суцвіття і сушать у перший день на сонці, а потім під наметом або в приміщенні. Сухої сировини виходить 16-17%. Листя заготовляють під час цвітіння рослини, зрізаючи без черешків. Сушать на вільному повітрі під наметом або в приміщенні, яке добре провітрюється, розстилаючи тонким шаром (2-3см.). Сухої сировини виходить 20-22%. Плоди збирають повністю достиглими, коли вони починають падати. Сушать їх під наметом або добре провітреному приміщенні при температурі до 250. Сухої сировини виходить 50%. Зберігають сировину у сухому місці і добре провітреному приміщенні до п’яти років. Аптеки сировину не відпускають.

     Сировина: Офіціальною сировиною в Україні є листя і плоди каштана. В інших країнах Європи для отримання лікарських засобів використовують також кору гілок, шкірку плодів і квіти рослини.

     Листки супротивні, п`яти-семипальчатоскладні, з довгими  жолобковидними черешками, близько 25 см. у поперечнику, сидячі, обернено-яйцевидні, коротко-загострені, злегка зубчасті, клиноподібні, темно-зеленого кольору зверху, знизу зеленого, молоді листки в основі жилок рудо волосяні.

      Насінини  неправильної круглої форми, злегка  сплюснуті, в діаметрі 3-5см., вкриті гладкою, блискучою, жорсткою брунатною шкіркою з великою сірою плямою біля основи. Запах відсутній. Смак – солодкуватий, після сушки – гірков`ялий, трохи маслянистий.

      Хімічний  склад: Насіння каштана містить  кумариновий глікозид ескулін (ескулозид) і його аглікон ескулатин (есцинол),оксикумариновий глікозид фраксин і його аглікон фраксетин, а також тритерпеновий салоні новий глікозид - аміринового типу есцину (вміст до 13%). Подальший хімічний аналіз показав, що есцин є сумішшю декількох речовин: - есцина, -есцина і криптосцина ( Н.Wagner і інші 1970) або есцинів Іа, Ів,ІІа, ІІв, ІІІа (N/Murakami та інші 1994), агліконами яких є есцингепін, протоесцигенін, баринтогеніни С,Д, В в плодах також знайдені есцини ІІІв,IV. V. VI., ізоесцини Ia.Ib. s V ( M/Yoshikawa та інші 1998). Основним компонентом, що визначає біологічну активність есцина, є -есцин, якого містить 76,35 – 79,294%. також присутні інші сапонінові глікозиди. Крім того в насінні каштана міститься близько 0,13% флавоноїдних глікозидів (кверцетину, ізокверцетину, кверцитрину і кемпферону), близько 0,9% дубильних речовин, жирну олію (5-7%), білкові речовини (до 11%), пектини, крохмаль (до 49,5%). У листках присутні глікозиди (3-монозиди температуру і квертицину), каротиноїди (лютеонін і віолаксантин), пектинові речовини; у корі - ескулін (3%), фраксин, есцин та їх аглікони, флавоноїд кверцетин, дубильні речовини, фігостерони (стигмастерон,- спінастерон), жирна олія (2,5 -7% ), цукри (9%), аскорбінова кислота, тіамін, філохінон.

     Кількісне визначення. Потенціометричне титрування препаратів гіркого каштану проводять згідно ТФС 42-368-74. Розчин 5мл. 95% спирті, додають 5мл. H2O, перемішують і титрують із мікробюретки потенціометрично 0,02н. розчином NaOH. В якості індикаторного електроду використовують скляний електрод, а ематродон порівняння служить насичений каломельний електрод. 1 шт. 0,02н. розчину NaOH відповідає С54H95O25, якого в висушеному препараті повинно бути не менше 95,0%.

     Експериментальні  та клінічні дані: В науковій  літературі наявна велика кількість  даних експериментальних та клінічних  досліджень каштана кінського, як  і його хімічно чистих біологічно-активних  речовин.

      Ескулін  підвищує резистентність капілярів, внаслідок пригнічення активності гіалуронінази, стимулює антитромбластичну активність сироватки крові, припиняє пригнічення утворення антитромбіна в ретикулоендотеліальній системі, сапонін експін знижує в`язкість крові і таким чином сприяє відтоку венозної крові.

        Встановлено, що препарати каштану мало  токсичні, характеризуються сильним  впливом на згортання крові.

       Особливо  ретельно проводили експериментальне  вивчення виділеного із каштану  тритерненового сапоніну – ексцину  і деяких його похідних, які володіють вираженими протизапальними і проти набряковими властивостями, покращують трофіку тканин при недостатньому кровопостачанні і набряках, що доведено численними експериментами.

       Важливе  значення в розвитку антиексудативної  дії есцину є його здатність підвищувати резистентність судин, що доведено на різних моделях запалення. Есцин зміцнює стінки капілярів, зменшує кількість пор і їх діаметр. В дослідах доведено, що за анти ексудативною дією есцин в 600 раз перевищує класичний флавон рутин. Існує припущення, що протизапальна дія есцину пов’язана з його впливом на кору наднирників і здатністю стимулювати секрецію глюкортикоїдів.

       Есцин, ескулозид, есцинол володіє вираженими  мембранотропними властивостями.

       Важливим  механізмом протизапальної і проти набрякової дії есцину є також веногонізуючий ефект.  Есцин попереджує адгезію і активацію нейрофілів, виступає в ролі антагоніста медіаторів запалення, чим попереджує ушкодження венозної стінки. Важливо, що інші біологічно активні речовини, які містять в сумарних витяжках каштана, потенціюють протизапальну дія есцину. Протизапальними властивостями також володіє петролейний екстракт кори каштана.(F/Ienatore і інші 1989).

      Антиексудативні  і капілярозміцнюючі властивості  есцину обумовлюють можливість його використання при набряках мозку, що було доведено численними експериментальними дослідженнями. Ліквідуючи порушення проникнення судинної стінки і підвищуючи тонус вен, а також усуваючи набряках різних структур мозку, есцин в значній мірі попереджує розвиток патофізиологічних механізмів, які лежать в основі больових подразнень і таким чином проявляють анальгезуючий ефект.

      Есцини  підвищують евакуаторну функцію  шлунка мишей, а також проявляють  гіпоглікемітичну дію (M/Yoshikawa та інші 1996). Їх гліпоглікемічний ефект пов`язують з пригніченням всмоктування глюкози в тонкому кишечникові.

      Антикоагулятний  ефект препаратів каштану кінського  пов'язаний також із фраксином. Але в цілому по антикоагулуючим  властивостям вони поступаються дику марину.

      Ескулозид  проявляє помірну салуретичну  активність, яка залежно від дози  підвищує рівень ниркової екскреції  хлоридів, натрію і калію. Діуретична  активність есцину значно слабша, в найбільш високій дозі досягається  мінімальний ефект ескулозиду (M/I/Marebin та інші 1990).

       В експерименті  продемонстровано слабку спазмолітину (папавериноподібну) дію ескулетину, ескуліну, фраксину і фраксетину  на гладку мускулатуру внутрішніх  органів і коронарних судин.

      Існують  дані, що саноніни (частково ескулетин) і сполуки пептидної природи плодів каштана пригнічують ріст деяких бактерії і грибів.

     Встановлено, що екстракт каштана проявляє  протипухлинні властивості.

    Побічна дія: Каштан  кінський не відноситься до  абсолютно безпечних рослин. Відомі випадки смертельного отруєння дітей його насінням. Токсичність рослини обумовлена алкалоїдами, глікозидами і санонінами. При отруєнні каштаном спостерігається: нервове посмикування м`язів , слабкість, втрата координації рухів, розширення зіниць, блювота, діарея, параліч і ступор. При отруєнні рекомендують промивання шлунку і симпатолітичну терапію. Препарат каштана добре переноситься пацієнтами, але в окремих людей може викликати алергічні реакції (висипка по шкірі, кропивниця і навіть анафіктичний шок). Рідше спостерігається відчуття гарячки, тахікардія, симптоми подразнення слизової оболонки ШКТ, нудота тощо. Можливе ушкодження функції нирок при передозуванні препаратом.

      Лікарські  засоби каштана протипоказані  при кровотечах, тяжких захворюваннях нирок, хронічній нирковій недостатності, в першому триместрі вагітності, гіперчутливості до його компонентів. Це можна використовувати одночасно з аміноглікозидами, оскільки може підвищуватися нефротоксичність.

     Пилок квітів  каштана може бути алергеном.

     Біологічна  дія і застосування: Багатосистемні  експериментальні дослідження дозволили  рекомендувати препарати каштана  кінського до клінічної апробації , а потім – до широкого використання  в медицині. Їх використовують  для профілактики і лікування різних судинних захворювань: післяопераційних тромбозів, тромбофлебітів, гемороїв, варикозному розширенні вен, посттравматичних набряків, артеріальній гіпертензії, захворювань серця, атеросклерозі.