Контрольна робота з «Трудове право»

2) для суддів - 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів (ст. 130 Закону України від 7 липня 2010 р. "Про судоустрій і статус суддів");

3) для працівників, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного  забруднення, у ст. 47 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"1 передбачено надання щорічної відпустки тривалістю пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу:

- у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення - 44 календарних дні. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 56 календарних днів;

- у зоні  гарантованого добровільного відселення - 37 календарних днів. Загальна тривалість  відпустки не повинна перевищувати 49 календарних днів;

- у зоні  посиленого радіоекологічного контролю - 30 календарних днів. Загальна тривалість  відпустки не повинна перевищувати 42 календарних дні. Зазначені відпустки надаються без урахування додаткової відпустки, передбаченої законодавством України;

4) для медичних  працівників, які були заражені  вірусом імунодефіциту людини  або захворіли на СНІД унаслідок  виконання професійних обов'язків, встановлено право на щорічну  відпустку загальною тривалістю 56 календарних днів з використанням  її у літній або інший зручний  для них час (ст. 27 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання захворюванню на СШД та соціальний захист населення"")2.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами пращ тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих чинників, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 "Про затвердження Списків виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці")3.

Законодавством передбачено також надання додаткової відпустки за особливий характер праці, а саме:

1) окремим  категоріям працівників, робота  яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України у постанові від 17 листопада 1997 р.№ 1290;

2) працівникам  з ненормованим робочим днем - тривалістю до семи календарних  днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених  колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:

1) час фактичної  роботи (в тому числі на умовах неповного робочого дня) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) час, коли  працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством  зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю  або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

3) час, коли  працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце  роботи (посада) і йому виплачувалася  допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) час, коли  працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце  роботи (посада) і йому не виплачувалася  заробітна плата у порядку, визначеному  ст. 25 і ч. 2 ст. 26 Закону України "Про  відпустки", за винятком відпустки  без збереження заробітної плати  по догляду за дитиною до  досягнення нею шестирічного  віку;

5) час навчання  з відривом від виробництва  тривалістю менше 10 місяців на  денних відділеннях професійно-технічних  закладів освіти;

6) час навчання  нових професій (спеціальностей) осіб, звільнених у зв'язку із змінами  в організації виробництва та  праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням  підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

7) інші періоди  роботи, передбачені законодавством.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:

1) час фактичної  роботи із шкідливими, важкими  умовами або з особливим характером  праці, якщо працівник зайнятий  у цих умовах не менше половини  тривалості робочого дня, встановленої  для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

2) час щорічних  основної та додаткових відпусток  за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

3) час роботи  вагітних жінок, переведених на  підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих чинників.

Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з декількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після сплину шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до сплину шестимісячного строку безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених ч. 7 ст. 10 Закону України "Про відпустки".

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного строку безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

1) жінкам - перед  відпусткою у зв'язку з вагітністю  та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

2) інвалідам;

3) особам віком  до вісімнадцяти років;

4) чоловікам, дружини яких перебувають у  відпустці у зв'язку з вагітністю  та пологами;

5) особам, звільненим  після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

6) сумісникам - одночасно з відпусткою за  основним місцем роботи;

7) працівникам, які успішно навчаються в закладах  освіти та бажають приєднати  відпустку до часу складання  іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8) працівникам, які не використали за попереднім  місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для  санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

10) батькам-вихователям  дитячих будинків сімейного типу;

11) в інших  випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові у будь-який час відповідного робочого року.

Творча відпустка - тимчасове звільнення власником або уповноваженим ним органом працівника, який працює за трудовим договором (контрактом) незалежно від форм власності підприємства, для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством.

Умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток врегульовано у постанові Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 45 "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток".

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

До інших додаткових відпусток, передбачених законодавством, належать, зокрема, відпустки, які надаються державним службовцям згідно з постановою Кабінету Міністрів від 27 квітня 1994 р. № 250

"Про порядок  і умови надання державним  службовцям додаткових оплачуваних  відпусток"1. Державним службовцям, які мають стаж державної служби  понад 10 років, надається додаткова  оплачувана відпустка тривалістю  п'ять календарних днів, а починаючи  з 11-го року ця відпустка збільшується  на два календарних дні за  кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів. Додаткові оплачувані відпустки державним службовцям надаються одночасно із щорічною відпусткою згідно з установленим графіком або за згодою сторін окремо від неї.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Спори, які виникають щодо надання відпусток, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про працю.

3. Соціальні відпустки та відпустки без збереження заробітної плати.
4. Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі – Закон № 504), статті 74–84 КЗпП України та інші законодавчі акти встановлюють державні гарантії права на відпустки, визначають умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб і інтересів, всебічного розвитку особистості.
5. Згідно зі статтею 4 Закону № 504 установлюються такі види відпусток:
6. • щорічні основна та додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, за особливий характер праці та інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
7. • додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
8. • творча відпустка;
9. • соціальні відпустки (у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей);
10. • відпустки без збереження заробітної плати. >>>
11. З метою задоволення життєво важливих потреб і інтересів працівників статтею 25 Закону № 504, статтею 84 КЗпП, а також іншими нормативно-правовими актами врегульовано питання надання їм двох видів відпусток без збереження заробітної плати:
12. • відпустки, що надаються в обов'язковому порядку працівникам за їх бажанням на підставі суб'єктивного права, визначеного законом (таблиця);
13. • відпустки, за згодою сторін, тобто відпустки що надаються за сімейними обставинами та з інших причин.
14. Таблиця
15. Правові підстави для надання в обов'язковому порядку працівникам відпусток без збереження заробітної плати

№ пор	Категорії працівників		Тривалість відпустки
Стаття 25 Закону № 504
1	Мати або батько, який виховує дітей без матері (в т. ч. й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда		До 14 календарних днів щорічно
2	Чоловік, дружина якого перебуває в післяпологовій відпустці		До 14 календарних днів
3	Мати або інші особи, зазначені в частині третій статті 18 (батько, баба, дід, інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину) і частині першій статті 19 Закону № 504 (жінка, яка працює і має двох або більше дітей до 15 років або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинока мати, батько, який виховує дитину без матері, у т. ч. у разі її тривалого перебування матері у лікувальному закладі), а також особа, яка взяла дитину під опіку, у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду		Визначається у медичному висновку, але не як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі, якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), – шістнадцятирічного віку
4	Ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною2, та особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII		До 14 календарних днів щорічно
5	Особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною3		До 21 календарного дня щорічно
6	Пенсіонери за віком та інваліди III групи (а також пенсіонери за віком, які одержують пенсію на пільгових умовах)		До 30 календарних днів щорічно
7	Інваліди I та II груп		До 60 календарних днів щорічно
8	Особи, які одружуються		До 10 календарних днів
9	Працівники у разі смерті:  – рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер;		До 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад
	– інших рідних		До 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад
10	Працівники для догляду за хворим родичем по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду		Визначається за медичним висновком, але не більше 30 календарних днів
11	Працівники для завершення санаторно-курортного лікування		Визначається за медичним висновком
12	Працівники, допущені до вступних іспитів у вищі навчальні заклади		15 календарних днів без урахування  часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад
13	Працівники, допущені до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівники, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки		Визначається тривалістю, необхідним для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад
14	Сумісники		До закінчення відпустки за основним місцем роботи
15	Ветерани праці		До 14 календарних днів щорічно
16	Працівники, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію		До 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи
17	Працівники, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості (за наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини)		12 календарних днів без урахування  часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі
Частина 3 статті 218 КЗпП
18	Протягом десяти навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів працівникам, за їх бажанням, може бути надано додатково ще один-два вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати.	1–2 вільних від роботи дні  на тиждень
Частина 5 статті 218 КЗпП
19	Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання	1 вільний від роботи день на  тиждень