Форма внутрішнього змісту правової норми

8) По  безпосередньому предметі впливу  правові норми можна класифікувати  на соціально-технічні й соціальні. Соціально-технічні — регулюють  використання людиною технічних  кошт, сил природи (правила експлуатації  технічних кошт, технологічні режими, стандарти, норми витрати сировини, норми у сфері охорони природи  і так далі..). Будучи затвердженими  компетентними органами, вони стають  юридично обов'язковими і тим  самим виступають регуляторами  відносин між людьми. Їхнє значення  в епоху науково-технічної революції  й зростання ролі права в  зміцненні зв'язку науки з виробництвом  усе більш зростає. Соціальні  — регулюють суспільні відносини, суб'єктами яких є люди, їхні  колективи, громадські організації  та інші.

9) Класифікацію  норм права можна проводити  і по ознаках, властивим гіпотезі, диспозиції, санкції .

Отже правові норми класифікуються за багатьма критеріями: за галузевою приналежністю, юридичною чинністю, за ступенем спільності, за характером (або складом), ступенем активізації, способах установлення правил, технічних прийомах, безпосередньому предметі впливу по ознаках, властивим гіпотезі, диспозиції, санкції .

РОЗДІЛ 3: ДІЯ НОРМ ПРАВА У ЧАСІ, ПРОСТОРІ Й ЗА КОЛОМ ОСІБ

Дія адміністративно-правових норм у часі

Це має дуже велике практичне значення. Від його правильного рішення досить часто залежить, який закон – новий чи старий – буде застосовуватися.Щоб визначити часові рамки дії норми, потрібно з'ясувати: дату її вступу в силу; межі її дії після вступу в силу.

За загальним правилом, закон, а виходить, і норма, що міститься в ньому, набирає сили через 10 днів після офіційного опублікування, якщо законодавець не установить інший термін. Нерідко в постанові про вступ закону в силу обмовляється різний час початку дії різних норм (статей, пунктів), що містяться в одному законі.Норми, що містяться в актах Президента й Уряду України, набирають сили після закінчення семи днів після опублікування, якщо в акті не встановлений інший термін.

Нормативні акти міністерств і відомств, що торкаються права, волі і законні інтереси громадян чи такі, що носять міжвідомчий характер, що пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, підлягають офіційному опублікуванню, якщо інше не передбачено законодавством. Вони набирають сили з дня опублікування чи з зазначеної в акті дати після дня опублікування (а акти, що розширюють права, і раніше).

Акти інших органів виконавчої влади, за загальним правилом, набирають сили негайно, якщо не названий інший термін.

Виходить, норма адміністративного права починає діяти на основі загального правила (через 10, 7 днів після опублікування, негайно) чи зі спеціально названого терміну.

Можна розрізняти три варіанти часових меж дії адміністративно-правової норми:

1.    перспективне — на факти, відносини, що виникли після вступу її в силу (наприклад, норма, що підсилює покарання);

2.    негайне — на знову виниклі і раніше виниклі правовідносини, але з дати вступу її в силу;

3.  зворотною силою — на знову виниклі відносини і на правовідноси-ни, що виникли до її вступу в силу, але з більш ранньої дати (наприклад, норма, що усуває, пом'якшує відповідальність).

Базуючись на положеннях Ст. 58 Конституції України, у КпАП закріпляться:

Ст. 8. Чинність закону про відповідальність за адміністративні правопорушення

Особа, яка вчинила адміністративне  правопорушення,  підлягає відповідальності  на  підставі  закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Закони,  які  пом'якшують  або скасовують відповідальність за адміністративні   правопорушення,   мають   зворотну  силу,  тобто поширюються  і  на правопорушення, вчинені до видання цих законів.

Закони,   які   встановлюють  або  посилюють  відповідальність  за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Провадження  в  справах  про  адміністративні  правопорушення ведеться  на  підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. 

Припинення дії норми: слід уточнити, цілком чи частково вона перестала діяти.

Норма може бути скасована прямо: заздалегідь визначається дата, коли вона перестає діяти. Непряме скасування: з дня вступу в силу нової.

Можливі три варіанти встановлення меж припинення дії старої норми. Вона:

1.   переживає себе, якщо продовжує регулювати відносини, що виникли на її основі.

(збереження колишнього розміру  заробітної плати після вступу  в силу нової норми, що зменшила  посадовий оклад)

2.   негайно з дати втрати нею сили припиняється дія на усі відносини, що вона раніше регулювала;

3.   достроково якщо правовідносини, що раніш регулювалися нею, а згодом стали регулюватися новою нормою зі зворотною силою.

Дія адміністративно-правових норм у просторі.

Дія більшості адміністративно-правових норм обмежена територією держави. Причому, серед них слід розрізняти норми, які діють у масштабах всієї держави, а також норми локальні (це норми, прийняті обл- або держадміністрацією, органами місцевого самоврядування). 

Однак є група адміністративно-правових норм, дія яких не обмежена державним кордоном. По-перше, це норми, які регламентують поведінку екіпажу і пасажирів на суднах торгового флоту і риболовецьких судах у відкритому морі, по-друге, це норми, що регламентують діяльність українських установ (дипломатичних представництв, консульств і т. п.) за кордоном, поведінка екіпажу на військових судах як у відкритому морі, так і в іноземних портах.Тобто ці норми необмеженої дії, так само можна виділити групу адміністративно-правових норм, які регламентують внутрішні відносини, що виникають у процесі функціонування міжнародних урядових і неурядових установ. Всесвітня митна організація, Міжнародна морська організація та інші, статути яких передбачають компетенцію підрозділів і інших структурних одиниць цих міжнародних органів (норми матеріального міжнародного адміністративного права) і порядок її здійснення (норми процесуального міжнародного адміністративного права).

Норми адміністративного права України діють і щодо поведінки громадян, які перебувають у польоті, при перетині державного кордону України. Відповідно до ст. 38 Конвенції ООН з морського права «Прилегла зона», прибережна держава може встановлювати прилеглу зону (ширина її не може бути більшою ніж 12 морських миль від лінії державного кордону країни). Конвенція передбачає, що в цієї додаткової зоні можуть діяти норми, які встановлюють митні, фіскальні, імміграційні стандарти, правила та відповідальність за їх порушення. У цій же Конвенції ООН 1982 закріплюється положення про виняткові економічні зони. Розвиваючи це положення, Верховна Рада України в 1993 р. прийняла Закон «Про виключну (морську) економічну зону», а 12 червня 1996 Кабінет Міністрів України затвердив Положення про порядок охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Згідно з цими актами, Україна, з метою забезпечення своїх суверенних прав, приймає акти щодо розвідки, експлуатації, охорони живих ресурсів та управління ними, а також встановлює адміністративні санкції за порушення норм, що містяться в цих актах. 

Дія адміністративно-правових норм за колом осіб

Дія адміністративно-правових норм за колом осіб розрізняється залежно від їх поширення на всіх громадян або на окремі їх групи (військовослужбовців, біженців, пасажирів, працівників окремих міністерств), тобто на так званих спеціальних суб'єктів адміністративного права.

За колом спеціальних суб'єктів адміністративного права - розподіляються на адміністративно-правові норми, які регулюють діяльність органів виконавчої влади, та ті, що встановлюють компетенцію посадових осіб, права та обов'язки державних службовців тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Норма права — це загальнообов'язкове, певне-формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), установлене чи санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, що офіційно закріплює міру волі і справедливості відповідно до суспільними, груповими й індивідуальною інтересами (волею) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примуса.

Можна зробити висновки, що норма права є мірою волі і справедливості; є результатом владної діяльності держави, що складає в узагальненні і систематизації типових конкретних правовідносин, що виникають у цивільному суспільстві; має завжди загальний характер, тобто це таке розпорядження, що адресоване до необмеженого числа індивідуально невизначених суб'єктів і розраховано на багаторазовість застосування при визначених життєвих обставинах.

Правові норми в сучасному світі дуже різноманітні, оскільки вони відбивають весь строкатий спектр суспільних відносин, всю розмаїтість типових життєвих ситуацій. Для виявлення характерних рис конкретних правових норм, їхнього місця і функціональної ролі в системі права їх класифікують. Підстави таких класифікацій усілякі.

Нормативно-правовий акт — офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб'єктів права, що встановлює (скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Чи інакше: акт правотворчості, що містить юридичні норми. Основний структурний елемент нормативно-правового акта — стаття. Співвідношення норми права і статті залежить від рівня розвитку галузі, задуму законодавця, розвиненості юридичної техніки. Змістом будь-якої статті є припис законодавця. стаття нормативно-правового акта може виступати зовнішньою формою як юридичної норми, так і юридично-нормативного припису, за допомогою якого ця норма «організовується», будується.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко «Теорія держави і права» Академічний курс Підручник Київ Юрінком Інтер2006
2. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов. — М.: Норма. — 2000. — 552 с.
3. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. — К.: Атіка. — 2001. — 176 с.
4. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. — Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. — 704 с.
5. Андрусяк Т. Теорія держави і права. Львів: Фонд "Право для України", 1997..
6. Алексеев С.С. “Теория права. - 2-е изд., переработка и доброботка.” - М.: БЕК. 2005. – 458с.
7. Брайнин Я.М. “ Карний закон і його застосування.” М.: Юридична література, 2003. - 362с.
8. БабкинаО.В, ВолинкаК.Г “Теория государства и права.”“Городець”, 2008.
9. Кравчук В. М., Угриновська О.І. Науково практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України – К.:Істина, 2006. – 944с.
10. Васьковский Е.В. “Керівництво до тлумачення і застосування законів.” М: Юридичне бюро. 2003. – 325с.
11. Котюк В.О. “Теорія права. Курс лекцій. Навчальний посібник для юридичних факультетів вузів.” - К.: Вентурі, 199610. “Теорія права і держави.” М.: Видавництво БЕК, 2005. – 763с.

 

 

1 Енгибарян Р.В., Краснов Ю.К. Теория государства и права: Учебное пособие. — М.: Юрист. — 1999. — с.191.

2 Теория государства и права / Под ред. А.Б. Венгерова. — М.: Норма. — 1995. — с. 153.

3 Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов. — М.: Норма. — 2000. — с. 394-396

4 Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. — Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. — с. 298-299.

5 Хропанюк В.Н. Теория государства и права. — М.: Юрист. — 1995. — с. 325.

6 Леушин В.И. Юридическая практика в системе общественных отношений. — Красноярск, 1987.- с. 290.

7 Перевалов В.Д., Югов А.А. Проблемы теории и практики законотворческого процесса в Российской Федерации // Российский юридический журнал. — 1993. — №2, с. 35.

8 Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. — Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. — с. 299