Контроль якості ювелірних виробів

Оксидування - це покриття в декоративних цілях поверхні срібних і посріблених виробів  або окремих її місць темним нальотом, іноді з поступовим переходом до світлого тону. Анодування (анодне оксидування) - це одержання штучної плівки та фарбування виробів з алюмінію під колір золота і в інші кольори.

Гравіювання виробів  проводять вручну, механізованим способом і шляхом витравлювання поверхні. При гравірування вручну по контуру малюнка, нанесеного на поверхню виробу, за допомогою сталевих різців (штихелем) вибирають метал (поглиблення різного профілю) і створюють таким чином гравірований малюнок.

Чорніння - це прикраса виробів з срібла малюнками з  черні, що на вигляд нагадує чорну  емаль. Малюнки бувають орнаментальними  і сюжетними.

Емаль - це склоподібний шар, що наноситься на різні металеві вироби та закріплюється на них шляхом випалу у спеціальних печах.

Інкрустування - спосіб обробки, при якому окремі поглиблення на лицьовій поверхні виробів  з дерева або металу заповнюють кісткою, металом, склом або ювелірними каменями.

Карбовані роботи є одним із видів художньої  обробки металів і виробляються вручну або методом штампування на пресах.  
             3 Порядок клеймування ювелірних виробів

 

3.1 Процедура  клеймування

 

Торгівля ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів здійснюється суб'єктами підприємницької  діяльності на території України лише за наявності державного пробірного клейма [9].

Органи державного пробірного контролю у порядку, встановленому нормативно-правовими актами, здійснюють обов'язкове клеймування ювелірних та побутових виробів, виготовлених з дорогоцінних металів суб'єктами підприємницької діяльності в Україні. Не підлягають обов'язковому клеймуванню в органах державного пробірного контролю такі вироби:

• напівфабрикати і зливки з дорогоцінних металів;
• вироби з дорогоцінних металів, які мають історичну або археологічну цінність;
• ордени, медалі й монети;
• дрібна насічка (інкрустація) золотом і сріблом на зброї і предметах побуту, релігійного культу тощо;
• сухозлітка жовта і сухозлітка срібна;
• прилади;
• лабораторний посуд, інші вироби, що виготовляються з дорогоцінних металів і призначені для наукових, виробничих, медичних та інших цілей.

Клеймо наноситься методом механічного штампування, лазерним та електроіскровим.

Останнім часом  у світі почали широко застосовувати  лазерні технології в маркуванні та клеймуванні ювелірних виробів, дорогоцінних сплавів та каміння.

Одним з найбільш цікавих методів обробки дорогоцінних металів є їх маркування та гравірування. Сучасні прилади, обладнані комп'ютерним управлінням, дають можливість наносити на метал методом лазерного маркування практично будь-яку графічну інформацію: малюнки, надписи, вензеля, логотипи. При чому зображення можна наносити як у растровому, так й у контурному вигляді.

Сучасне обладнання дає змогу  переміщувати лазерний промінь зі швидкістю  більше двох метрів за хвилину та забезпечувати графічне розрішення на металі до 10-15 смужок на міліметр. Така техніка надає можливість виготовляти різноманітні підвіски, шпильки та інші ювелірні вироби зі специфічною лазерною графікою та низькою собівартістю.

Цікавим застосуванням  лазерної технології гравірування є нанесення різноманітних логотипів, вензелів власників, товарних марок та знаків на елементи столового посуду як з дорогоцінних, так і з недорогоцінних металів (позначка "нерж." на вістрі ножа). Високе розрішення (тонка смужка), точність та повторюваність графічного малюнка на металі надає можливості ефективно застосувати лазерне маркування для розмітки виробів під подальше ручне гравірування.

 

 

 

3.2 Зміст марковання

 

Усі ювелірні вироби з дорогоцінних металів, які призначено для продажу, повинні мати державне пробірне клеймо та іменник (Рис. 3.1).

Рис. 3.1 Зразок іменника

 

Державне пробірне клеймо - знак встановленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів. Опис державного пробірного клейма та його форми затверджується Міністерством фінансів України та виготовлюється за його замовленням[1].

Пробірні клейма поділяють на 2 групи: основні й додаткові.

Основні пробірні клейма мають самостійне значення і засвідчують кількість  вмісту дорогоцінного металу (Рис. 3.2).

Рис. 3.2 Зразки основних пробірних  клейм

 

Додаткові використовують в поєднанні з основними для клеймування роз'ємних та додаткових частин виробу (Рис. 3.3).

Рис. 3.3 Зразки додаткових пробірних клейм

Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва, використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння  та контроль за операціями з ними" встановлює для ювелірних виробів з дорогоцінних металів такі проби:

• платина – 950, 900;
• срібло - , 800, 830, 875, 925, 960;
• золото - , 375, 500, 585, 750, 958, 999;
• паладій - 500, 850.

Проба - державний  стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого вироблено виріб з дорогоцінних металів, і засвідчує вміст вагомих одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву.

У світовій практиці відповідність сплавів за вмістом  дорогоцінних металів опробовують  в метричній системі. Метрична проба характеризує наявність дорогоцінного металу в 1000 вагових одиницях сплаву. Наприклад, якщо срібло має 925 пробу - це означає, що в сплаві масою 1000 г є 925 г хімічно чистого срібла, а решта 75 г складають лігатурні метали. Чистому сріблу відповідає 1000 проба.

В Англії, США, Швейцарії  використовують каратну систему. Каратна проба - це наявність дорогоцінного металу в сплаві з 24 частин.

До 1927 р. Росія  практикувала золотникову систему  проб. Золотникова проба виражається числом золотників дорогоцінного металу у фунті сплаву. Фунт дорівнює 96 золотникам, або 409,5 г, а золотник - 4,266 г.

В Україні основну  масу виробів виготовляють зі сплавів  проб 750, 585. За кордоном широко використовують 18- і 14-каратні сплави.

Основні пробірні клейма мають самостійне значення та засвідчують, що виріб пройшов пробірний контроль та задовольняє вимогам Положення про пробірний нагляд. Відбиток основного клейма має три складові:

• Знак посвідчення, який може бути різним залежно від того, в якому році цей виріб було виготовлено:
• 1908-1927 рік випуску - "жінка в кокошнику";
• 1927-1958 роки випуску - "голова робітника з молотом";
• 1958-1993 роки випуску - п'ятикутна зірка з серпом та молотом всередині;
• з 1993 року випуску українські виробники мають знак- посвідчення - тризуб;
• з 1998 року суб'єкти підприємницької діяльності:

Шифри інспекції  пробірного нагляду розташовують в  нижньому лівому куті відбитка клейма.

Додаткові клейма застосовують для клеймування роз'ємних та легко від'ємних деталей виробів. Ці клейма не мають самостійного значення і застосовуються лише разом з основними.

В Україні існують певні суб'єкти підприємницької діяльності, що виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів та мають право (за наявності акредитованої у встановленому Державним комітетом зі стандартизації, метрології та сертифікації порядку лабораторії) на клеймування виробів власного виробництва державним пробірним клеймом (Рис. 3.4).

Це такі підприємства, як:

• Львівський державний ювелірний завод;
• Вінницьке державне підприємство "Кристал";
• ВАТ "Українські ювеліри", Київ;
• ЗАТ "Харківський ювелірний завод".

 

 

Рис. 3.4. Зразки клейм підприємств з правом клеймування власних виробів

 

Інші ювелірні підприємства зобов'язані клеймувати вироби у відповідних органах  державного пробірного контролю.

Суб'єкти підприємницької  діяльності, які виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, зобов'язані мати іменник, відбиток якого проставляється виготовлювачем на всіх виробах. Іменник - це спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів. Відбиток іменника щорічно підлягає реєстрації в органах державного пробірного контролю [19].

Іменник має  форму прямокутника або прямокутника з загостреним кінцем, в якому  умовно позначені десятиріччя випуску, рік виготовлення в десятиріччі, шифр інспекції пробірного нагляду та індивідуальний шифр виробника Крапка, дві крапки або відсутність крапки, а також цифра або літера алфавіту, починаючи з А (2000), Б (2001) і т. ін.) (на початку або в кінці) засвідчують рік виготовлення у визначеному десятиріччі, далі ідуть літери (К, JI (Д), X, О), які позначають шифр інспекції пробірного нагляду та шифр виробника. З 1998 р. в іменниках можуть стояти літери КЮ, JIJI, KB, ХЮ, що засвічують шифр суб'єктів підприємницької діяльності.

 

 

4. Вимоги до якості ювелірних виробів

 

Сплави благородних  металів, що застосовуються для виготовлення ювелірних виробів, мають відповідати  естетичним, експлуатаційним та технологічним  вимогам, тобто задовольняти потреби  споживачів в подальшому використанні ювелірних виробів, що виготовляються з таких сплавів, а також бути придатними (мати відповідні властивості) для виготовлення таких ювелірних виробів.

Корозійна стійкість  ювелірних сплавів повинна забезпечувати  стійкість поверхні ювелірних виробів до впливу зовнішнього середовища у нормальних (побутових) умовах експлуатації. Зносостійкість сплавів має бути достатньою для збереження якості поверхні виробів при механічних впливах в умовах експлуатації, тобто забезпечувати стійкість проти утворення рисок та подряпин на поверхні. Зносостійкість ювелірних сплавів забезпечується певним рівнем твердості сплаву.

Механічна міцність ювелірних сплавів має забезпечувати  цілісність, незмінність форми ювелірного виробу і відсутність деформації окремих частин у процесі експлуатації. Найбільш високі вимоги за механічною міцністю висуваються до елементів ювелірних виробів, які забезпечують закріплення каменя.

Технологічні  особливості конкретних ювелірних  виробів визначають вимоги до технологічності  сплавів на різних операціях, які в загальному вигляді можна сформулювати так: щільний однорідний злиток при литті в ізложницю з рівномірним розповсюдженням компонентів за висотою; придатність до пластичної деформації зі значним ступенем обтискування; дрібнозерниста структура при точному литті; відсутність червоноламкості при паянні, можливість зворотної переробки металу без помітного погіршення міцності та пластичності сплаву.

ГОСТ 6835-80 "Золото и золотые сплавы. Марки" встановлює марки золота та золотих сплавів, які призначені для виготовлення напівфабрикатів, виробів (листів, стрічок, смуг, дроту, труб, профілів, литих заготовок та інших виробів) методом лиття, гарячої або холодної деформації. Цей ГОСТ регламентує хімічний склад золота та його сплавів, встановлює орієнтовну галузь використання золотих сплавів і є єдиним, нормативно-технічним документом, який регламентує вимоги до їх якості.

Відповідно  до вимог ГОСТ 6835 - 80 [14], хімічний склад золота та золотих сплавів повинен відповідати кількісному та якісному вмісту легуючих домішок.

Для усіх сплавів  ювелірного виробництва надзвичайно  важливим показником якості є вміст  основного дорогоцінного металу (відповідність проби фактичному вмісту), а також вміст таких  елементів, як свинець та вісмут. Окрім  цього, у сплавах дорогоцінних металів нормується вміст заліза, сурми, іридію, родію та в деяких сплавах - паладію.

ГОСТ 6835 - 80 має  посилання на нормативно-технічні документи, відповідно до яких повинен визначатися  хімічний склад золота та золотих  сплавів[14].

ДСТУ 3527-97 поширюється на золотарські вироби з коштовних металів серійного і одиничного виробництва, а також реставровані [15].

Пояснення термінів, які застосовані у цьому стандарті, наведені в ДСТУ 3375- 96. Цей стандарт установлює терміни та визначання основних понять у галузі золотарського виробництва для виробів, їхніх складників, конструктивних та геометричних елементів[16].

Терміни, регламентовані в цьому стандарті, обов'язкові для  використання в усіх видах нормативної  документації, у довідковій та навчально-методичній літературі, що належить до галузі золотарського виробництва, а також для робіт з стандартизації в цій галузі або у разі використання результатів цих робіт, включаючи програмні засоби для комп’ютерних систем.