Контроль якості ювелірних виробів

Вищий навчальний заклад Укоопспілки

«ПОЛТАВСЬКИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ»

Кафедра товарознавства непродовольчих товарів

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Товарознавство непродовольчих товарів»

 

на тему:

 

«Контроль якості ювелірних виробів»

 

 

Студентки 4 курсу 42 групи

напряму підготовки ТТП

спеціальності ТЕМС

                                                                  Носенко Інни Анатоліївни

^(ПІБ)

Керівник Кобищан Анна Дмитрівна

___________________________________

^{(посада, вчене звання, науковий ступінь, ПІБ)}

Національна шкала___________________

Кількість балів:____ Оцінка: ЕСТS _____

                                                        Члени комісії:

_____________ (підпис)	______________________ (ПІБ)
_____________ (підпис)	______________________ (ПІБ)
_____________ (підпис)	______________________ (ПІБ)

 

 

 

 

 

 

 

 

Полтава – 2012

 

План

 

Вступ

1. Проблеми якості ювелірних виробів на сучасному ринку
2. Характеристика чинників, що формують якість ювелірних виробів

2.1. Характеристика дорогоцінних сплавів

2.2. Характеристика  способів виготовлення ювелірних  виробів

2.3. Основні види  дорогоцінного каміння

2.4. Види декоративної  обробки

3. Порядок клеймування  ювелірних виробів

3.1. Процедура  клеймування

3.2. Зміст марковання

4. Вимоги до якості ювелірних виробів
5. Характеристика дефектів ювелірних виробів
6. Характеристика методів контролю якості ювелірних виробів
7. Результати контролю якості золотої каблучки

Висновки і  пропозиції

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Ювелірне мистецтво - один з найдавніших і широко розповсюджених видів декоративно-прикладного мистецтва. У ньому знаходить втілення властиве людині прагнення до краси. Ювелірні вироби – це предмети прикраси і побуту з благородних металів у сполученні з дорогоцінними, напівкоштовними  каменями, а також художні вироби з недорогоцінних матеріалів, виконані з великою майстерністю.

Для ювелірного мистецтва характерне тонке розуміння  особливостей матеріалу, уміле виявлення  його декоративних властивостей і висока майстерність художнього виконання. Майстри-ювеліри прагнуть до того, щоб ожив камінь, заграв метал, заблищало скло.

За останні  роки значно збільшився випуск ювелірних  виробів, розширився їхній ассортимент  і художнє оформлення.

Сьогодні в  Україні зареєстровано понад 100 заводів  та малих підприємств, що виготовляють ювелірні вироби. З них лише київські та львівські ювелірні вироби мають ярлики із захисними голограмами. Споживачеві з'ясувати, який ювелірний виріб якісний, а який, м'яко кажучи, сумнівне, надзвичайно важко.

В наш час  надзвичайно важливо попередити та застерегти покупців ювелірних виробів від придбання підробки.

Актуальність  теми полягає в тому, що ювелірні вироби являються товаром, який з часом дорожчає, і в товарний обіг масово потрапляють фальсифіковані вироби з підробкою фірменних знаків, підробка якості і т.ін. Тому є актуальним дослідження питань якості ювелірних виробів.

Метою курсової роботи є відпрацювання навичок із визначення якості ювелірних виробів на прикладі золотої каблучки.

Об’єкт курсової роботи: золота каблучка.

Завданнями даної курсової роботи є:

1. Виявлення проблем якості ювелірних виробів на сучасному ринку;
2. Вивчення чинників, що формують якість ювелірних виробів;
3. З’ясування порядку клеймування ювелірних виробів;
4. Визначення якості золотої каблучки.
 

1. Проблеми якості ювелірних виробів на сучасному ринку

 

Ювелірна галузь України підійшла до тієї стадії свого  розвитку, коли ювелірне підприємство аби досягти успіху на ринку повинно приділяти увагу не тільки дизайну, а технологічним процесам, для виготовлення конкурентоздатних ювелірних виробів.

У світлі нових процесів та тенденцій, однією з найбільш актуальних проблем ювелірної галузі є передусім проблеми пов'язані з їх якістю, зокрема безпекою та надійністю. Це обумовлено насиченням ринку ювелірними виробами низької якості, в ході експлуатації яких проявляються значні механічні пошкодження, різноманітні зміни кольору поверхні, потьмяніння та численні алергічні реакції у споживачів. Це пов'язано з різними чинниками. Передусім, йдеться про використання імпортних лігатур для виготовлення виробів і припоїв, які не пройшли оцінку на відповідність встановленим вимогам щодо механічної та хімічної стійкості, а також про порушення технології.

Крім цього, варто зважити  на те, що в Україні видобуток  золота незначний, більшість золота, яке використовується ювелірами, або вилучене з брухту, відходів та "електронного лому", або це є готова імпортна лігатура, інколи невідомого повного хімічного складу. Для того, щоб провести ретельний афінаж, потрібне дороге технологічне обладнання, а для значної частки підприємств це не під силу. Тому в ювелірні прикраси потрапляють такі хімічні елементи як кадмій, свинець, індій, ртуть, залізо, олово, марганець, хром та інші, які чинять, до того ж, і негативний вплив на здоров'я людини [19].

На жаль, переважна більшість виробників вважають, що склад дорогоцінного сплаву характеризує, передусім, стабільність технологічного процесу, а не споживні властивості готових виробів. Проте безпека та надійність ювелірних товарів повною мірою визначається складом дорогоцінного сплаву та дотриманням технологічного процесу.

Якщо до розв'язання питань виробництва і оцінювання якості ювелірних виробів в Україні лише підійшли, то міжнародне співтовариство вже давно проявляє значну зацікавленість до проблем їх безпеки та надійності. Дослідження іноземних науковців указують на те, що важкі метали, потрапляючи до організму людини, накопичуються і поступово його руйнують.

Найбільш негативний вплив  мають легуючі компоненти дорогоцінних сплавів, зокрема кадмій, цинк, нікель та ін [18].

Але чи ненайбільше суперечок  існує навколо нікелю, який використовують у багатьох золотих сплавах, зокрема для отримання білого золота. Нікель є найбільш поширеною причиною появи контактної алергії. Алергічні явища щодо нікелю проявляються у 10-20 % жінок, 5-10 % чоловіків. Подразнення викликається поглинанням шкіри іонів нікелю, що виділяються з матеріалів, які містять нікель і знаходяться в безпосередньому контакті зі шкірою. Нікель широко використовується в Україні при виготовленні ювелірних виробів.

Практика покриття ювелірних виробів родієм відтягує початок негативного впливу цього елементу на організм. Це найбільш білий дорогоцінний метал після срібла, платини та паладію, яким до того ж часто покращують зовнішній вигляд виробів. На жаль, тривалість дії родієвої плівки від шести місяців до двох років у кращому випадку, після цього вона стирається і крім зміни кольору прикраси виникає небезпека контакту шкіри із алергенним сплавом.

Тому, Європейське співтовариство працює у напрямі з розробки загального законодавства щодо обмеження використання в дорогоцінних сплавах нікелю. Деякі європейські країні ввели власні обмеження щодо використання нікелю у ювелірних виробах. Наприклад, Великобританія забороняє виробництво та продаж ювелірних виробів із сплавів з вмістом нікелю (≥0,01 %) для стрижнів сережок, а також для інших виробів, що контактують із шкірою. Швеція, Німеччина ввели жорсткі обмеження щодо вмісту нікелю у ювелірних сплавах з середини 90-х років минулого століття. З 1993 року встановлено обов'язкові попереджувальні записи на етикетках для деталей, що входять уконтакт зі шкірою.

Данія (з1989 р.) заборонила продаж коштовностей з вмістом нікелю, міграція якого більше 0,5 мікрограма на квадратний сантиметр за тиждень.

Швеція встановила ліміт  вмісту нікелю, що становить не більше 0,05 % для вушних коштовностей. В інших країнах Євросоюзу такі обмеження вступили в силу з 20 січня 2000 р. [19].

Торгово-промислові нормативи, що спрямовані на обмеження вмісту нікелю у виробах і товарах побутового призначення діють нині не лише у Європі, а і в Японії, Китаї, інших країнах. У США тим часом ще не розроблені стандарти, що обмежують вміст нікелю у ювелірних виробах. Проте в маркувальному ярлику обов'язково зазначається інформація стосовно наслідків негативного впливу на організм людини сплавів з вмістом нікелю.

В Україні у 2005 р. Інститутом гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України проведені наукові дослідження з токсиколого гігієнічної оцінки впливу цинку, кадмію, індію, нікелю, на організм (методом in-vitru). Отримані результати вказують, що при постійному контакті з біолоічними середовищами ці метали є хімічно нестабільними і через місяць експозиції проявляються у фізіологічних розчинах. Вони свідчать про значно меншу концентрацію вмісту хімічних елементів, яка вивільняючись у біоло- гічний розчин, спричинює негативні зміни контролюючих параметрів організму вже через тиждень. Тобто, загроза організму наступає і при сотих частках цих елементів у біологічно активному середовищі. Враховуючи шкідливий вплив зазначених вище елементів на організм людини Інститутом гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України рекомендовано Мінздраву України заборонити використання цинку, нікелю, кадмію, індію у виробах, що мають контакт із шкірою людини.

За часів Радянського Союзу на ювелірних підприємствах більш як 90 % ювелірних виробів із золота вироблялись на основі сплаву ЗлСрМ 583-80 за ГОСТ 6835, в менших об'ємах використовувались сплави ЗлСрМ 750-180, ЗлМНЦ 750 та ін. Срібні ювелірні вироби випускали зі сплавів системи Ag-Cu в основному 925, 875 та 500 проб. Такі сплави насправді володіли невисокими технологічними та естетичними характеристиками, а відповідальність за їхню якість несли великі металургійні підприємства, які виготовляли як дорогоцінні сплави, так і напівфабрикати з них [18].

Після розпаду Союзу виявилось, що в Україні немає жодного спеціалізованого підприємства, яке б виготовляло сплави для ювелірного виробництва. Вітчизняні ювеліри не змогли оволодіти повноцінним металургійним циклом, який необхідний для виробництва виробів із традиційних сплавів.

Виробництво ювелірних сплавів  було нерентабельним через велику кількість браку, а на тлі появи зарубіжних ювелірних сплавів – неконкурентним.

З появою на українських  підприємствах мобільного, малогабаритного закордонного обладнання, ювеліри почали використовувати іноземні сплави та лігатури, які пропонували фірми-виробники металургійного обладнання.

Тому, на українському ринку ювелірні вироби були виготовлені  із різноманітної кількості сплавів  з дорогоцінних металів, які застосовуються для виготовлення ювелірних виробів, склад яких відпрацьовувався роками і до того ж він гармонізований з МС ІСО "Ювелірні вироби. Проби благородних металів в сплавах". Ще 20 сплавів рекомендовано технічними умовами [19].

Аналіз вмісту ювелірних сплавів свідчить, що на Українському ринку 20 % сплавів з дорогоцінних металів не стандартизовані, і питання їхньої якості викликають сумніви.

В умовах пробірного нагляду на пробірному камені та методом пробірної плавки зазвичай встановлюється лише проба дорогоцінного металу. А вміст шкідливих легуючих компонентів залишається поза увагою. Ефективним методом визначення домішок є рентгенівська спектроскопія, зокрема рентгенофлуоресцентний аналіз, який надає змогу підтвердити відповідність сплаву чинним вимогам та визначити вміст негативних токсичних домішок.

Дорогоцінні камені також можуть бути небезпечними для  здоров'я людини у випадках їх штучного синтезу, зміни кольору шляхом радіаційного опромінення. Варто зазначити, що жоден із основоположних документів з контролю якості ювелірних виробів не передбачає перевірки виробів на токсикологічну безпеку та походження. На сьогодні невелика кількість підприємств-виробників (серед них ВАТ "Київський ювелірний завод") з власної ініціативи наносять подібне маркування.

Не менш загрозливе становище навколо проблем надійності ювелірних сплавів із дорогоцінних металів [18]. Надійність ювелірного виробу, як і безпечність також обумовлюється оптимальним поєднанням легуючих компонентів для забезпечення певної міцності, твердості, пластичності тощо. Такі показники якості як досконалість та вид заключної та декоративної обробки, проба, вміст легуючих компонентів та домішок обумовлюють твердість, міцність, потьмяніння та ін., формують надійність виробу під час експлуатації і гарантуються чинною документацією на ювелірні сплави та вироби.