Розробка пакета установчих документів та бізнес-плану відкриття хірургічного кабінету одного дня

     Монополізм  у підприємницькій діяльності - це домінуюче становище підприємця, яке дає йому можливість самостійно чи разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного  товару.[4]

1.2 Перевага  приватних  медичних  закладів

       В сучасному світі бути здоровою і успішною людиною не стільки модно, скільки життєво необхідно. Якщо ти здоров – це  вагомий чинник нашої особистої свободи. Це питання досить актуальне. Саме тому періодичне обстеження і своєчасне лікування  є першою і найважливішою сходинкою до здорового образу життя. 

         Приватні медичні заклади –  явище для України дедалі звичніше. З кожним роком їх кількість  зростає . Адже для відкриття  власної справи необхідні знання  не лише в медичній сфері.  Потрібно знати процедуру реєстрації  та одержання відповідних дозволів  і ліцензій, розумітися на веденні  бізнесу, оподаткуванні, бухгалтерії,  чинному законодавстві, що регулює  питання охорони здоров’я. 

           Медична діяльність – це регламентована  основами законодавства України  про охорону здоров’я, іншими  законодавчими актами з питань  охорони здоров’я, нормативно-правовими  актами Міністерства охорони  здоров’я України. Це діяльність, з надання громадянам лікувально-профілактичної  допомоги. Медична практика, що здійснюється  особами, які мають спеціальну  освіту, пов’язана з комплексом  спеціальних заходів, спрямованих  на поліпшення здоров’я, підвищення  санітарної культури, запобігання  захворюванням та інвалідності, на діагностику, допомогу особам  з гострими і хронічними захворюваннями  й реабілітацію хворих та інвалідів. 

     Перевагою приватного  хірургічного відділення є обладнання операційної відповідно до вимог Європейського Союзу.  Технології операцій, сучасні схеми  лікування проводяться у відповідності  до рекомендацій європейських та американських  товариств хірургів і відповідають кращим клінікам Заходу.

     Операція  «одного дня» без госпіталізації – найсучасніше лікування  .  Під  час операцій використовуються виключно одноразовий інструментарій, одяг та розхідні матеріали.  

          Вартість консультації лікаря  має свою градацію – досвідченість,  наявність наукового статусу,  спеціалізація. Мотивація для  лікаря працювати в приватному  закладі – гідна оплата, підвищення  престижу професії, повага пацієнтів,  які готові платити за кваліфіковані  консультації, час, увагу та культуру  обслуговування.

      1.3 Послуги приватного  хірургічного кабінету

      Лікування хворих з хірургічними  захворюваннями, що не вимагають  строгого постільного режиму  і виконання складних хірургічних  втручань, здійснюють в приватному  хірургічному кабінеті. Найбільшу  групу таких хворих складають  хворі з гнійно-запальними  захворюваннями  шкіри, підшкірної жирової клітковини  — фурункулами, карбункулами, панариціями,  трофічними виразками, опіками  і ін. і дрібними виробничими,  сільськогосподарськими травмами.  Виділяється приміщення для огляду  хворого і приміщення, де здійснюються хірургічні маніпуляції або операції (кабінет хірурга і операційна-перев’язочна). Виділяються  ізольовані кабінети для прийому хворих з «чистими» і гнійними захворюваннями. Перев’язувальні кабінети, де приймаються хворі без гнійно-запальних захворювань, за розкладом перетворюються на операційну, де в призначений операційний день виконуються планові операції — видалення поверхневих пухлин, чужорідних тіл, врослого нігтя, постановка   поліпропіленового  протезу та інше.

    Екстрені  операції (розтин і дренування гнійників  м’яких тканин) проводять в процесі  прийому, виконуючи їх під місцевою анестезією в гнійній перев’язувальній, а первинну хірургічну обробку свіжою рани роблять в перев’язувальній «чистого» хірургічного кабінету. Перев’язувальна (операційна) має бути оснащена операційним  столом, операційною лампою, декількома столами для розміщення інструментів, лікарських розчинів, апаратів. Основним медичним документом хворого є амбулаторна  карта. Паспортні дані в карту  записує медична сестра, дані медичного  огляду і оперативні втручання —  лікар. Крім амбулаторної карти, ведеться декілька реєстраційних журналів: операційний, витрати перев’язувального матеріалу, спирту і ряду лікарських засобі.

    Робота  медичної сестри хірургічного кабінету поліклініки досить багатообразна. Перш за все вона бере найактивнішу участь в прийомі хворих, виконуючи  одночасно функції медичної сестри приймального відділення, перев’язувальної і операційної.

    Вона  повинна досконало володіти десмургією, робити перев’язки, ін’єкції і венепункції, знати обов’язок операційної  сестри, володіти методами профілактики хірургічної інфекції. Свою щоденну  роботу медична сестра повинна починати з підготовки робочого місця: перевірити наявність необхідних засобів для  виконання маніпуляцій різного  характеру  

      Завдання приватного хірургічного  кабінету: надання кваліфікованої  допомоги  населенню та проведення  профілактичних заходів. Проведення  всіх маніпуляцій  здійснювати   згідно «режимним приказам» і  санітарним нормам.

РОЗДІЛ  ІІ

РЕЄСТРАЦІЯ  СУБ'ЄКТА  ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

             2.1  Організаційно-правова форма підприємства                           

        Приватне підприємство – це  організаційно-правова форма підприємства, заснованого на приватній власності  однієї і більше фізичних осіб.

      Визначення приватне, крім форми  власності, виражає головну особливість  правового становища підприємства  цієї організаційної форми. Згідно  із законодавством України власник  у даному разі водночас є  і підприємцем, тобто власність  і управління майном у приватному  підприємстві не розмежовуються.

       Відповідно до суб'єктів права  приватної власності, визначених  Законом «Про власність», можна  назвати три види приватних  підприємств: 

    - індивідуальне приватне підприємство, засноване на приватній власності  і праці однієї фізичної особи  (підприємство однієї особи);

    - сімейне приватне підприємство, засноване на приватній власності  та праці громадян, що проживають  спільно як члени однієї сім'ї  (наприклад, сімейним підприємством  може бути селянське (фермерське, господарство);

    - приватне підприємство з правом  найму робочої сили засноване  на приватній власності окремого  громадянина України, який використовує  найману працю. 

      Якщо приватне підприємство має  не одного, а кількох власників  (наприклад, сімейне), його майно  с спільною сумісною власністю.  Інша, тобто часткова спільна  власність, повинна бути встановлена  письмовою угодою власників майна  (ст. 18 Закону «Про власність») .[1]

      Домінуюче місце серед суб'єктів  господарського права належить  такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними  і соціальними функціями підприємства  в економічній системі, а саме  функціями товаровиробника, який  задовольняє суспільні потреби  у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства  або господарюючого суб'єкта с центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

       Усі основні закони та інші  нормативні акти господарського  законодавства приймаються, виходячи  з економічного та правового  становища підприємства.

        Поняття підприємство є узагальнюючим,  або збірним. Воно, по-перше, визначає  підприємства як суб'єкти господарського  права стосовно всіх форм і  видів власності в Україні  (організаційні форми і види  підприємств). По-друге, дане поняття  є загальногалузевим, тобто взагалі  визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торгові та інші підприємства.

        Підприємство як соціально-економічний  і правовий інститут має певну  сукупність економічних, організаційних  і юридичних ознак, за якими  кваліфікується як господарюючий  суб'єкт права. За допомогою  цих ознак, систематизованих статтею  1 Закону «Про підприємства в  Україні», уніфіковано визначається  правове становище підприємств  усіх форм власності і галузей  народного господарства.

            Закон визначає, що підприємство  є основною організаційною ланкою  народного господарства України.  Ця організаційна ознака кваліфікує  підприємство як організаційну  форму господарської («бізнесової») організації, тобто організації,  в якій власники засобів виробництва  і робочої сили об'єднують свої  виробничі ресурси для здійснення  господарської діяльності з метою  одержання прибутку. Визначення  основна ланка, з одного боку, відмежовує підприємство від  інших організаційних форм економічної  діяльності (типу домашніх господарств,  індивідуальних промислів без  створення підприємств, так званих  тіньових структур тощо), а з  іншого, – від суб'єктів господарського  права, які не належать до  основної ланки: об'єднань підприємств,  фінансових посередницьких інститутів, органів управління економікою. Закон також визначає, що підприємство  – це господарюючий суб'єкт.  Суть визначення господарюючий  суб'єкт полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін господарюючий говорить, що підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток.

        Підприємство є самостійним господарюючим  суб'єктом. Самостійність у прийнятті  господарських рішень є однією  з основних і необхідних умов  діяльності підприємства як товаровиробника.  Юридичний аспект даного визначення  полягає в тому, що підприємство  при здійсненні своєї господарської  діяльності «має право власної  ініціативи приймати будь-які  рішення, що не суперечать законодавству  України» (ст.27 Закону «Про підприємства  в Україні») .[2].

         Нарешті, підприємство – це  статутний господарюючий суб'єкт.  Статут підприємства як локальний  акт господарського законодавства  нормативне визначає цілі і  предмет діяльності окремого  підприємства, відхилятися від яких  без зміни статуту підприємству  заборонено. Статут також визначає  межі спеціальної правоздатності  підприємства як юридичної особи.  Це один з найважливіших правових  актів підприємства, тому стаття 9 Закону «Про підприємства в  Україні» спеціально зазначає  обов'язкові і альтернативні пункти, які включаються до статуту  підприємства.

         Підприємство має необхідне для  господарюючого суб'єкта майно  – основні і оборотні кошти,  інші цінності, якими воно володіє,  користується і розпоряджається  на певному правовому титулі (на  праві власності або повного  господарського відання). Це майно  юридичне відмежоване, як правило,  від майна власника підприємства  і закріплене за підприємством  як суб'єктом права. Основні  і оборотні кошти знаходяться  на самостійному бухгалтерському  балансі, гроші – на розрахунковому  рахунку підприємства в банку. 

          Підприємство с самостійним суб'єктом  права. З одного боку, закон  визначає його компетенцію (права  та обов'язки) як господарюючого  суб'єкта, з другого – зазначає, що підприємство с юридичною  особою, яка не має у своєму  складі інших юридичних осіб (стаття 1 Закону «Про підприємства в Україні»). Цим підприємство суттєво відрізняється від об'єднань підприємств (господарських об'єднань), до складу яких входять юридичні особи.

    Як  господарюючий суб'єкт з правами  юридичної особи підприємство починає  діяти від дня його державної  реєстрації.

    Таким чином, підприємство – це самостійна господарська організація, створена і  зареєстрована у встановленому  законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою  задоволення суспільних потреб у  товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє  на підставі статуту, користується правами  і виконує обов'язки щодо своєї  діяльності, с юридичною особою, мас самостійний баланс, розрахунковий  та інші рахунки в банках.[2]