Функції створення комічного ефекту в телесеріалі «The Big Bang Theory».

ЗМІСТ

 

ВСТУП................................................................................................................

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ КОМІЧНОГО ЯК ЕСТЕТИЧНОЇ КАТЕГОРІЇ.......................................................................................

1.1. Загальна  природа комічного..............................................................................

2. Основні теоретичні концепції комічного........................................................

РОЗДІЛ ІІ. ЛІНГВІСТИЧНА ПРИРОДА КОМІЧНОГО.......................................

2.1. Види комічного...................................................................................................

2.2. Прийоми створення комічного..........................................................................

РОЗДІЛ ІІІ. ПРИЙОМИ СТВОРЕННЯ КОМІЧНОГО ЕФЕКТУ В МОВЛЕННІ ПЕРСОНАЖІВ ТЕЛЕСЕРІАЛУ «The Big Bang Theory»................

3.1. Основні прийоми створення комічного ефекту в телесеріалі «The Big Bang Theory»..............................................................................................................

3.2. Функції створення комічного ефекту в телесеріалі «The Big Bang Theory»........................................................................................................................

ВИСНОВКИ...............................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..........................................................

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Однією з найскладніших естетичних категорій є категорія комічного. Теоретичне осмислення цієї категорії привертало увагу дослідників ще з часів античності і продовжує цікавити науковців сьогодні. Останнім часом спостерігається помітне підвищення інтересу до проблем комічного з боку філософів, культурологів, психологів, літературознавців і лінгвістів.

Вивчення  комічного в лінгвістичному аспекті  пов’язано насамперед із всебічним  вивчення мови. До найвідоміших праць  слід віднести роботи англійських та американських дослідників С. Аттардо, А. Кестлера, М. Мінського, В. Раскіна, У. Фрая. Вітчизняні лінгвісти розглядають різні аспекти цього явища: лінгвістичні засоби реалізації гумору (Н. М. Бочегова, Д. М. Вавринюк, В. М. Вакуров, О. О. Володіна, М. О. Паніна, В. А. Самохіна), гумористичні літературні жанри (В. І. Карасик, О. М. Радіна) тощо.

Комічне має  різноманітні форми прояву. Перш за все це гумор і сатира, які є  протилежними точками комічного. Іронія і сарказм також виступають як повноправні форми комічного, хоча і тяжіють до сатири.

Сміх є важливим компонентом людського життя. Повсякденне  життя стає живильни середовищем  комічного. Завдяки сміху ми краще  розуміємо світ та сутність самого суспільства і людини, яка є  невід’ємною частиною цього суспільства.

Актуальність роботи зумовлена зростанням інтересу до категорії комічного як загальнолюдського інтеркатегоріального феномена, потребою у системному та комплексному вивченні мовних засобів реалізації комічного, а також у з’ясуванні універсальних та специфічних особливостей мовного механізму комічного. Крім того, подальшого вивчення вимагають лінгвістичні засоби створення комізму в живому розмовному мовленні, що зокрема представлено в телесеріалах.

Наукова новизна зумовлена доповненням даних про лінгвістичні засоби створення комічного ефекту в англійському розмовному мовленні, зокрема шляхом категоризації виявлених прийомів у 1-2 сезонах американського телесеріалу «The Big Bang Theory».

Метою дослідження є з’ясування механізму створення комічного ефекту та комплексне дослідження мовних засобів його створення в мовленні персонажів американського телесеріалу «The Big Bang Theory» (на матеріалі 1-2 сезонів).

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. з’ясувати сутність категорії комічного та її основних форм;
2. визначити і систематизувати мовні засоби реалізації категорії комічного;
3. визначити, охарактеризувати і проаналізувати найбільш характерні прийоми реалізації комічного ефекту у телесеріалі «The Big Bang Theory»;
4. визначити функціонально-стилістичне навантаження виявлених у досліджуваному матеріалі мовних засобів створення комічного ефекту.

Основними методами дослідження є текстово-інтерпретаційний метод, що уможливив виявлення й аналіз текстових фрагментів з елементами комічного ефекту та дозволив з’ясувати функціональне навантаження окремих мовних одиниць у вираженні авторської ідеї та сприйнятті її адресатом. Метод контекстуального аналізу дав змогу виокремити мовні засоби реалізації гумористичного ефекту в мовленні персонажів телесеріалу, а метод кількісного аналізу дозволив визначити найбільш характерні прийоми реалізації комічного ефекту.

Об’єктом дослідження є категорія комічного та його види, зокрема гумор, іронія і сарказм, у мовленні персонажів телесеріалу «The Big Bang Theory».

Предметом дослідження є мовні засоби створення комічного ефекту в мовленні персонажів телесеріалу «The Big Bang Theory».

Матеріалом  дослідження слугують текстові фрагменти з перших двох сезонів телесеріалу «The Big Bang Theory», що містять мовне вираження комічного ефекту в мовленні персонажів.

Теоретичне  значення дослідження полягає в комплексному вивченні й аналізі категорії комічного, а також у лінгвістичному підході до вивчення мовних засобів реалізації комічного ефекту в текстах телесеріалу, що поглиблює лінгвістичний доробок про комічне і дозволяє визначити продуктивні мовні засоби вираження гумору.

Практична цінність роботи полягає в тому, що результати нашого дослідження можуть бути використані для більш глибокого вивчення та інтерпретації мовлення персонажів як у художніх текстах, так і у живому мовленні. Також матеріали дослідження можуть допомагти при викладанні семінарських та практичних занять з  англійської стилістики.

Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів (двох теоретичних та одного практичного), загальних висновків та списку використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ КОМІЧНОГО ЯК ЕСТЕТИЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

 

1. Загальна природа комічного

 

Категорія комічного  є складною світоглядною категорією людського життя. В останні роки ХХ століття відвищується інтерес лінгвістів до проблеми вивчення цієї багатоаспектної категорії, яка регулює емоційну сферу діяльності людини. Комічне охоплює всі сфери людського життя, але не зважаючи на те, що вивченням цього феномена займалися ще античні філософи, до недавнього часу питання про сутність комічного, як і про причини виникнення комічного ефекту, розглядалися лише у рамках естетики, психології, культурології та літературознавства.

Витоки вивчення комічного  сягають часів Аристотеля, який протиставляв комічне трагічному. В історії філософії категорія комічного розглядалася у порівнянні з іншими естетичними категоріями. Так, наприклад, І. Кант трактував цей феномен людського буття як нікчемне та протиставляв його піднесеному, Жан-Поль розглядав цю категорію як протилежну сторону розумного, а нідерландський теоретик культури та філософ Й. Гейзинга розглядав комічне як ігрове і протиставляв йому серйозне [].

У літературознавстві проблемами вивчення комічного займалися такі вчені, як М. М. Бахтін, В. Я. Пропп, Д. С. Ліхачов, Б. Дземідок, Ю. Б. Борєв. Вітчизняні дослідники розглядали та продовжують розглядати різні аспекти цього явища: природу та психологію гумору, механізми його породження (В. Т. Бондаренко, Ю. Б. Борєв, А. В. Карасик, О. Н. Лук), гумористичні літературні жанри (В. І. Карасик, О. М. Радіна) тощо.

В останні десятиріччя ХХ століття з’явилась велика кількість лінгвістичних робіт, присвячених різним аспектам комічного. Серед лінгвістів, котрі займаються структурно-семантичним напрямом, комічне найчастіше розглядається, або в рамках вивчення окремої лексичної одиниці або в рамках окремого речення за допомогою використання словникових одиниць. Так, вивченням цього аспекту займається Н. Д. Арутюнова та І. Р. Гальперін []. Такі вчені, як Н. М. Богачева, В. М. Вакуров, О. О. Володіна, М. О Паніна та В. О. Самохіна, присвятили свої праці вивченю лінгвістичних засобів реалізації гумору [].

Але незважаючи на досить значну кількість публікацій, присвячених гумору, ставлення до цього феномену залишається неоднозначним: якщо для більшості вітчизняних і російських учених гумор – це вид комічного, то дослідники країн Західної Європи та США ототожнюють поняття «комічне» та «гумор», віддаючи перевагу останньому, тобто гумор для них – категорія більш широка, ніж для дослідників із країн пострадянського простору. Так, на думку Юрія Борєва, який називає комізм «прекрасної сестрою смішного, вважає, що «сміх і смішне – ширше комічного. Вони охоплюють і позаестетичні явища. Смішне не завжди є комічним. Комічне порджує «високе» [].

Тієї ж думки  дотримується й О. Н. Лук: «... не все смішне є комічним, але все комічне є смішним. Іншими словами, володіючи усіма ознаками смішного, комічне має ще додаткові ознаки. Це ознака суспільної значущості» [].

Тобто не все  смішне є комічним: окрім комічного сміх може викликати, наприклад, лоскотання). Але й не все комічне є смішним: виникнення комічного ефекту у вигляді сміхової реакції на сприйняття комічного повідомлення залежить від самого адресата.

Комічне, поряд  з прекрасним, піднесеним, трагічним і героїчним, є однією  з найбільш складних і багатоаспектних категорій. Комічне носить соціальний характер. Ця категорія є предметом вивчення багатьох научних дисциплін: філософії, естетики і соціології, психологій і антрооплогії, а зараз дуже активно вивчається лінгвістами і літераторознавцями. Комічне пов’язано із певним протиріччям, що виникає або внаслідок властивостей об’єкта комічного сприймання, або в свідомості суб’єкта, тобто не лише міститься в об’єкті, але й залежить від особливостей світогляду суб’єкта, від соціальних чинників. Отже, йдеться про маскування. «Маска, з одного боку, приховує, а з іншого – завжди щось демонструє» []. У комічній ситуації людина інтуїтивно осягає невідповідність між неповноцінним, недосконалим змістом явища і його формою, яка претендує на повноцінність і значущість, між високою метою і негідними засобами її досягнення. Ті суспільні явища, які втрачають свою доцільність, необхідність, але претендують на історичне буття, вагомість, вартісність, прагнуть видати себе не тим, чим вони є насправді, стають об’єктом комічного висміювання. Так, наприклад, в іронії смішне приховане під маскою серйозності і має негативне ставлення до об’єкту висміювання. У сатирі та сарказмі за зовнішньою благовидністю вдало маскується потворність.

Інструментом комічного є жарт. Вдало вигаданий жарт знімає напругу, смуток або страх. Однак, жарт може викликати не тільки радість, а й бути актом агресії, оскільки людина може побачити в ньому зловмисну образу і приниження. Отже, для створення комічного ефекту потрібно продумувати всі тонкощі і ситуації, які можуть виникати. Гете казав, що «гумор – один із елементів генія», а Бернард Шоу дав йому ще вищу оцінку: «... гумор риса богів!.. Немає нічого серйознішого, ніж глибокий гумор».

Іноді комічне  розуміють як категорію полярну  трагічному або піднесеному. Наприклад, німецький письменник і теоретик мистецтва Жан-Поль визначив комічне  як «зворотний бік піднесеного» [].

Сфера комічного  надзвичайно різноманітна, у неї  виділяються різні сторони і відтінки від м’якого гумору до жахливого гротеску. Комічне в усіх своїх модифікаціях має величезний вплив, елементи комічного входили як складові частини у твори художньої творчості від самих примітивних до найбільш розвинених. Елементи комічного включають навіть поеми Гомера.

О. Н. Лук у праці «Про почуття гумору і потепності» включає відчуття комічного до списку «естетичних почуттів» []. «Комічне може бути названо естетично організованим смішним, що створює певну комічну тональність тексту та має безліч форм і відтінків» []. За своїм походженням, сутностю та естетичною функцією комічне носить соціальний характер. Комічне може проявлятися по-різному: у невідповідності нового і старого, змісту і форми, мети і засобів, дії і обставин, реальної сутності людини та її думки про себе. Видом комічного є, наприклад, спроба потворного, історично приреченого, лицемірного зобразити себе прекрасним і гуманним. У цьому випадку комічне викликає гнівний сміх і сатиричне, негативне ставлення. У тому випадку, коли смішне доставляє задоволення, радість, ми можемо говорити про естетичний феномен комічного.

Комічне збуджує  сміх, але не чисто фізіологічну реакцію на роздратування спеціальних  нервових центрів, а сміх, викликаний інтелектуально-смисловою грою. Як стверджує Ю. Борєв: «Сміх – сильна зброя, оскільки ніщо так не викриває порок, як усвідомлення того, що він розгаданий, і що з приводу цього вже пролунав сміх. Сміх не тільки карає недосконалість світу, але й, омивши(????) світ свіжою емоційною хвилею радощів і веселощів, перетворює й оновлює його. Сміх – це сила, яка не тільки заперечує, а й утверджує» [].

Енциклопедичний словник наук про мову дає наступне визначення комічного: «Another very old and very widespread classification opposes tragedy and comedy. It is all more evident that these (historical) genres must be distinguished from the general categories of the tragic and the comic. Aristotle noted the opposition without explaining it. In Italian and French classicism tragedy is characterized by every day actions characters of low estate and the happy ending...» []. Інше визначення комічного ми можемо знайти у Стислій літературній енциклопедії О. О. Суркова: «Комічне – естетична категорія, що передбачає відображення в мистецтві явищ, які містять у собі невідповідності, неподобність або алогічне протиріччя, і їх оцінку за допомогою сміху». Далі вже вказуються різновиди і одночасно втілення естетичної категорії в мистецтві у гумор, сатиру, сарказм і гротеск []. Словник сучасної російської літературної мови дає два визначення комічного: 1. той, що є характерним для комедії; 2. смішний, кумедний або потішний [].