Процес глобалізації міжнародних економічних відносин

Негативні ж фактори глобалізації призвели до розповсюдження ідей антиглобалізму серед вчених і суспільства загалом (від відкритих противників до реформаторів).  Реформи перед усім спрямовані на ліквідацію нерівності у світовому суспільстві (пропозиція введення податку на розкіш, ліквідації податку на операції на валютній біржі). Вилучені кошти пропонується направити у найвідсталіші країни [2,c.55].

     Глобалізація  може мати наступні тенденції, в залежності від того, який з суб’єктів глобалізації буде найактивніше діяти на світовій арені.

     Якщо провідні позиції у світовому устрої займатимуть  країни, що розвиваються, то очевидно, що ТНК змушені будуть враховувати інтереси цих країн. Вже було створено комісію ООН з питань ТНК з метою розроблення універсального кодексу поведінки ТНК, координації їх діяльності в сфері політики, конкуренції, соціальних відносин. В такому випадку глобалізація матиме характер регульованого процесу, який враховує інтереси країн і спрямований на подолання бідності [3,c.45]. Альтернативною тенденцією глобалізації і зростання ролі ТНК є зацікавленість в підвищенні суспільного благополуччя всіх жителів планети. Пропонується розробка теорії „Другого золотого мільярда”, яка базується на зростанні купівельної спроможності населення, яка розрахована на 20-30 років. Ця стратегія повинна включати заходи з ліквідації абсолютної бідності в світі. Рушійними силами мають стати країни зі значним виробничим потенціалом і великим населенням – Китай, Індія, Росія, Індонезія, Бразилія. Ці країни повинні розвивати свої ТНК, що принесе збитки вже існуючим корпораціям.

     За  прогнозами експертів банку Goldsmit Sach, до 2050 року Росія скоротить відставання від США за ВВП на душу населення з 13,2 до 1,7 раза, однак її населення скоротиться до 76 млн. чол. Лідером стане Китай, який за рівнем ВВП на душу населення досягне показників США до 2042 року, третьою за потужністю економікою стане Індія. Умовам реалізації прогнозу є стабільність, відкритість економіки, участь даних держав у процесах глобалізації [10,c.44-45].

ВИСНОВКИ 
 

     Проведений  аналіз специфіки глобалізації  в постіндустріальну епоху дозволив окреслити такі її основні ознаки:

1. реальна інтеграція економік країн на регіональному чи глобальному рівнях внаслідок дїї міждержавних угод і транснаціональних компаній.
2. формування глобальних проблем у сферах енергетики, демографії, екології, забезпечення продовольством, поширення ядерної і звичайної зброї, а також нерівномірність економічного розвитку регіонів планети.
3. стрімкий розвиток міжнародної торгівлі, який поєднує економіки країн, що раніше ніколи не торгували між собою.
4. посилення процесів міжнародного поділу праці при одночасному поширенні інтенсивних технологій у процесі об’єднання окремих частин народногосподарських комплексів різних раїн, задіяних у створенні кінцевого продукту.
5. формування міжнародної транспортної мережі в акваторії Світового океану та на материках, при створенні на території останніх так званих транспортних коридорів для переміщення товарів і вантажів.
6. розвиток мережі кабельних і супутникових систем зв’язку. Це забезпечило не тільки формування міжнародного інформаційного простору у сфері швидкого обміну інформацією, а й об’єднання через систему телебачення культур різних народів, що поліпшує взаєморозуміння людей з різними поглядами, а також взаємне проникнення культур.
7. формування світової банківської мережі фінансових розрахунків між країнами та фірмами, що прискорює обіг капіталу, створюючи нові можливості його нарощування
8. підтримка міжнародними установами принципів і форм створення міжнародних ринків праці при забезпеченні прав людини на працю, зумовлених посиленою міграцією населення бідних країн до країн „Золотого мільярда”.
9. зміна ролі держави як формотворної основи національних економік.
10. встановлення єдиних стандартів на сировину, продовольчу продукцію, промислові товари, бухгалтерський облік, інтелектуальну власність тощо.

     Глобалізація  загострює такі ключові питання  суспільного розвитку як протиріччя техногенного характеру, розшарування суспільства планети, маніпулювання  суспільною думкою за допомогою ЗМІ [1] [15].

Розвинуті країни виграли від глобалізації як лідери економічної ефективності, які зосередили основні виробничі (інтелектуальні та технологічні) потужності і капітал, і як експортери виробництв, забруднюючих навколишнє середовище, в країни, що розвиваються. Економіки країн, що які залишилися за межами глобалізаційних процесів відчували на собі стагнацію. Концентрація одних процесів у державах „центру”, та інших – в державах „периферії” визначає побудову в них різних типів політичних структур, наслідком цього є система світової нерівності, яка контролює і підтримує осьовий поділ праці.

ПІІ стали  інструментом вирішення питань економічного зростання, що, однак, викликає зміщення в національних режимах для залучення інвестицій. Одним з найважливіших факторів є віртуалізація фінансових операцій [1,c.94]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Агеева  А. А. Глобализация как современная тенденция развития мирового хозяйства: сущность, противоречия и перспективы//Економічний вісник Донбасу. –2007.-№1.-С.83-95.
2. Апокин А. Проблема глобальных дисбалансов в мировой экономике// Вопросы экономики.- 2008.-№4.-С.51-61.
3. Бродель Ф. Динамика капитализма. Смоленск, «Полиграмма», 1993, 124с
4. Валлерстайн И. Конструирование народа: раса, нация, этническая группа// Балибар Э., Валлерстайн И. Раса, нация, класс. Двусмысленные идентичности. М.: Логос, 2004. С.83-102.
5. Владимирова, И. Г., Глобализация мировой экономики: проблемы и последствия //Менеджмент в России и за рубежом, -№ 3.-2001, (май-июнь). - С.97-111.
6. Денчев К. Феномен антиглобализма.– М. Издательский дом  ГУ ВШЭ, 2005.-218 с.
7. Згуровский А. Войны глобализации// Зеркало недели.- 30.09.2006.-№37-С.6.
8. Интриллігейтор М. Глобализация мировой экономики: выгоды и издержки // Мир перемен. 2004.- № 1,- с.129.
9. Колодко Г. Глобализация и экономический рост // Мир перемен. 2004.- № 1. -С.140.
10. Кочетов Э.Г. Глобалистика. Теория, методология, практика. Учебник для вузов. М.: НОРМА.- 2002- с.601)
11. Кошкаров А. Рост наперегонки //Эксперт.-2003.-№39.-с.44-48.
12. Либман А. Институты управления глобализацией// проблемы теории и практики управления. -№7. – 2008.-С.24-33
13. Митиль А. Критика и библиография//Вопр. Философии. -2002. - №9.-С.178-181.)
14. Мозиас П. Прямые иностранные инвестиции: современные тенденции// Мировая экономика и международные отношения. – 2002.-№1-с. 65-72.
15. Старостіна А. Суперечливі шляхи економічної глобалізації// Економіка України – 2008.- №8.- С.58-65.
16. Тоффлер Э. Третья волна. –М.: ООО «Издательство АСТ», 2002. С.517-525
17. Уткин А. И. Мировой порядок XXI века. — М.: Эксмо, 2002. С.38 – 75
18. Базельский комитет по банковскому над зору/http://ru.wikipedia.org/wiki/Базельский_комитет_по_банковскому_надзору
19. Доклад о мировых инвестициях /http://www.un./org/russian/ esa/economic /invest_reports.htm
20. Дорохов Е., Экономическое определение глобализации. http: //globalization.report.ru/ material.asp? MID=242
21. Kearney A. T./ Foreign Policy Globalization Index 2006/ http://www.atkearney.com./shared_res/pdf/Globalization-Index_FP_April-May-09_S.pdf
22. Транснациональные корпорации и инфраструктурный вызов// http://www.un.org/russian/esa/economic/invest_report.htm.
23. G10/http://ru.wikipedia.org/wiki/Группа_десяти

     ДОДАТОК А 

Порівняльна діаграма соціального вимірювання  глобалізації в Європі (дані 2006 року) 
 
 

ДОДАТОК Б 

Таблиця змін обсягів виробництва з 1961 по 2003 рр.