Глобальні проблеми як об'єкт міжнародного співробітництва

Організації економічного співробітництва  та розвитку (ОЕСР) заснована у 1961 р. на базі Організації європейського  економічного співробітництва, правонаступницею якої вона є.

Членами ОЕСР є 28 промислово розвинутих країн: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Корея, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Японія.

Основною функцією ОЕСР є  координація економічної політики країн-учасниць з метою пом'якшення  протиріч, що виникають у світовій системі господарювання. Серед найбільш важливих напрямків діяльності ОЕСР – питання регулювання міжнародної  торгівлі, стабілізації валютно-кредитної  системи, проблеми взаємовідносин з  країнами, що розвиваються. Проте рішення, прийняті з цих питань, носять рекомендаційний  характер і рідко призводять до узгоджених дій.

Офіційні цілі ОЕСР:

• сприяння стійкому економічному і соціальному розвитку як країн-учасниць, так і країн, які не беруть участі в організації;
• розробка ефективних методів координації їх торгівельної та загальноекономічної політики;
• сприяння досягненню найбільш високого рівня стійкого економічного розвитку, зайнятості та рівня життя в країнах-членах при збереженні фінансової стабільності, вносячи, таким чином, внесок у розвиток світової економіки;
• сприяння розвитку світової торгівлі на багатосторонній недискримінаційній основі у відповідності з міжнародними зобов'язаннями;
• стимулювання і координування дій у сфері надання допомоги державам, що розвиваються.

“Група семи” або “Велика  сімка”, “G7”, є організацією самих  економічно потужних країн ОЕСР. Вона була заснована у 1975 р. для вирішення  глобальних фінансових і валютних питань, але згодом функції групи постійно розширювались, і зараз на щорічних зустрічах глав урядів обговорюється  весь спектр глобальних проблем. Великобританія, Німеччина, Італія, Канада, США, Франція  та Японія, що входять до групи, забезпечують зараз близько 60% світового ВВП, і  цей факт пояснює і визначає великий  вплив “Великої сімки” на розвиток світової економіки. В 1997 р. до “Групи семи” увійшла Росія, і тепер  її часто називають “Групою восьми”. Хоча “де-факто” Росія ще не стала  повноправним членом цього елітного клубу, і його, скоріш за все, правильніше  було б називати “Групою семи з  половиною”. Проте на зустрічі 2000 р. на японському острові Окінава Росія  показала, що вона вже набуває певного  впливу.

Міжнародне енергетичне  агентство (МЕА) є автономним органом  в рамках ОЕСР. Основними напрямками діяльності МЕА є:

• сприяння країнам-членам на основі довгострокового співробітництва у розвитку різноманітних джерел енергії шляхом заохочення ефективного використання вугілля, природного газу, гідроенергії, ядерної енергії, відновлених джерел енергії з урахуванням екологічних факторів;
• здійснення заходів з подолання надзвичайних ситуацій шляхом створення резервних запасів; скорочення споживання нафти; можливості швидкого переключення з нафти на інші види палива; збільшення місцевого виробництва енергії; підтримка на постійній основі системи розподілу нафти у надзвичайних ситуаціях;
• проведення аналізу політики країн-членів в області енергетики з метою сприяння ефективному використанню та збереженню енергоресурсів, аналізу використання джерел, альтернативних нафті;
• проведення досліджень світового ринку нафти; технологій в області енергетики.

Агентство з ядерної енергії (АЯЕ) також діє в рамках ОЕСР. Основними напрямками діяльності агентства  є координація політики країн-членів АЯЕ в області ядерної енергетики і здійснення програм з безпеки  реакторів і розвитку ядерної  енергетики. На долю членів АЯЕ доводиться 80% світового виробництва ядерної  енергетики.

Крім міжнародних організацій  систем ООН і ОЕСР є цілий ряд  організацій загальної компетенції, тобто, що займаються всім спектром соціально-економічних  проблем.

Рада Європи є міжурядовою  організацією широкого профілю. Її членами  є 40 країн Європи, включаючи Росію (з 1996 р.). Основними сферами діяльності Ради Європи є:

· права людини;

· засоби масової інформації;

· співробітництво в правовій області;

· соціальні та економічні питання;

· охорона здоров’я, освіта, культура, спорт і регіональне  управління;

· зовнішнє середовище.

Керівним органом Ради є Комітет міністрів, що складається  з міністрів іноземних справ 40 країн, а дорадчим – Парламентська  асамблея. Рада Європи виробляє конвенції  з питань міждержавного правового  співробітництва, які набувають  обов’язкову силу для ратифікуючих їх держав.

Співдружність націй –  добровільне об'єднання 53 незалежних держав, історично пов'язаних з Великобританією (колишні колонії та домініони). Главою співдружності визнається монарх Великобританії. Співдружність сприяє соціально-економічному розвитку країн-учасниць, проводить  наукові, культурні та екологічні програми.

Організація з безпеки  та співробітництва в Європі (ОБСЄ) створена у 1975р. як форум для ведення  діалогу і налагодження співробітництва  між країнами-учасницями. Членами  ОБСЄ є 55 країн. На форумах ОБСЄ збираються разом всі європейські країни, а також США і Канада, які  мають спільні норми в області  прав людини, основних свобод, демократії та законності. [11, c. 3-4]

Крім вищеназваних організацій  до цієї групи належать: Ліга арабських  держав, що об'єднує 22 близькосхідні  та північноафриканські країни, Організація  Ісламська конференція, яка ставить  за мету посилення мусульманської солідарності та об'єднує 50 мусульманських держав, включаючи  Азербайджан, Казахстан, Киргизію, Таджикистан; і Північне співробітництво, яке  організує взаємодію Данії, Норвегії, Швеції, Фінляндії та Ісландії.

Центральне місце серед  міжнародних фінансових організації  займає група Світового банку (World Bank).

До групи Світового  банку входять:

1. Міжнародний банк реконструкції  та розвитку (МБРР), створений в  1944 р. з метою надання кредитів  відносно багатим країнам, що  розвиваються.

2. Міжнародна асоціація  розвитку (МАР), заснована в 1960 р.  з метою надання кредитів на  особливо пільгових умовах країнам,  що розвиваються.

3. Міжнародна фінансова  корпорація (МФК), створена у 1956 р.  з метою сприяння економічному  розвитку в країнах, що розвиваються, шляхом надання підтримки приватному  сектору.

4. Багатостороннє агентство  з інвестиційних гарантій (МАІГ), основане у 1988 р. з метою  заохочення іноземних інвестицій  у країнах, що розвиваються, шляхом  надання гарантій іноземним інвесторам  від втрат, викликаних комерційними  ризиками.

5. Міжнародний центр з  урегулювання іноземних спорів (МЦУІС), створений у 1966 р. з метою  сприяння збільшенню потоків  міжнародних інвестицій шляхом  надання послуг по арбітражному  провадженню та врегулюванню  спорів між урядами й іноземними  інвесторами.

Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) створена у 1964 р. і  займається проблемами міжнародної  торгівлі, транспортування товарів  і фінансування торговельних операцій. Членами ЮНКТАД є 185 держав-членів ООН.

Основними напрямками діяльності ЮНКТАД є:

1. Регулювання торговельних  операцій і економічних відносин  між державами, розробка концепцій  і принципів світової торгівлі.

2. Розробка заходів з  регулювання міжнародної торгівлі  сировинними товарами. Кінцевою  метою є стабілізація цін на  світових ринках.

3. Розробка заходів і  засобів політики й економічного  співробітництва.

4. Сприяння розвитку економічного  співробітництва між країнами, що  розвиваються.

5. Ведення інформаційної  та аналітичної роботи з широкого  кола проблем.

ЮНКТАД випускає щорічні  доповіді про стан світової торгівлі та пов'язані з нею питання, що представляють безперечний інтерес  для всіх цікавих до розвитку світової економіки (www.unctad.org).

Найвищим органом ЮНКТАД є Конференція (слід розрізняти два  поняття конференція як найменування самої організації та Конференція  як назва найвищого органу). Конференція  збирається на сесії, що проводяться  один раз на чотири роки на рівні  міністрів з метою визначення головних напрямків політики та вирішення  питань, пов'язаних з програмою роботи. Всього було проведено 10 сесій.

Сесії ЮНКТАД представляють  собою багатосторонні економічні форуми, що проводяться в рамках системи  ООН. Більшість рішень ЮНКТАД по суті питань, які розглядаються, не мають  обов'язкової сили і носять рекомендаційних  характер.

Міжнародний торгівельний центр  ЮНКТАД/СОТ є допоміжним органом  ООН і СОТ, які діють через  ЮНКТАД. Основна його функція –  координація. Він дозволяє підвищити  ефективність використання коштів фондів ПРОООН.

Крім вищеназваних комплексних  торгівельних організацій існують  ще багато спеціальних організацій, котрі регулюють окремі товарні  ринки.

Міжурядові організації  з регулювання світових товарних ринків, так звані Міжнародні товарні  організації (МТО), включають:

• Міжнародні організації;
• Міжнародні ради;
• Міжнародні консультативні комітети;
• Міжнародні дослідницькі групи.

Міжнародні товарні організації  мають за мету спостереження за реалізацією  міжнародних товарних угод, а також  вивчення стану світових товарних ринків і обговорення проблем, пов'язаних з співвідношенням попиту і пропозиції на конкретних ринках, і продукування рекомендацій урядам країн-учасниць (Міжнародні консультативні організації та Міжнародні дослідницькі групи). Діяльність Міжнародних  товарних організацій певною мірою  обмежує можливості для односторонніх дій деяких країн – виробників сировини, перешкоджає створенню міжнародних об'єднань експортерів картельного типу.

Приміром, дуже важливою міжнародною  організацією картельного типу є  Організація виробників та експортерів  нафти (ОПЕК). Вона контролює більшу частину ринку нафти, і домовленості країн ОПЕК про розміри добування  практично визначають ціни світового  ринку. Розвинуті країни-імпортери  нафти постійно чинять тиск на ОПЕК з метою спонукання її до рішень про збільшення видобутку. Особливого загострення це питання набуло осінню 2000 р. у зв'язку з “бензиновою  кризою” в країнах Західної Європи[9, c. 176-178].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

За ознаками глобальні  проблеми поділяють на три сфери  дії.

Дії першої сфери належать проблеми, які виникають у сфері  взаємодії природи і суспільства. Серед них: надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, збереження природного навколишнього  середовища, освоєння ресурсів Світового  океану, оволодіння космічним простором. Витоки цих проблем закладені  в тенденціях і закономірностях  розвитку світових продуктивних сил, які  сприяють як розширенню можливостей  задоволення потреб людини в засобах  існування, так і зростанню старих потреб і виникненню нових. Особливість  переростання цих проблем у глобальні  полягає в тому, що сьогодні, як ніколи раніше, споживання ресурсів, що відновлюються  і що не відновлюються, досягло величезних масштабів і характеризується тенденцією до подальшого зростання. Виникла ситуація, коли з найбільшою гостротою виявилася  суперечність між потребами суспільства  в природних джерелах існування  і можливостями природи задовольнити ці потреби. Відносна обмеженість природних  ресурсів робить необхідним пошук радикальних  рішень проблеми, що склалася, у світовому  масштабі.

До другої сфери належать проблеми суспільних взаємовідносин, а саме: відносин між державами  різних економічних устроїв, подолання  економічної відсталості багатьох країн світу, локальні, регіональні  та міжнародні кризи тощо. На перший план серед них вийшла проблема регіональних конфліктів, у тому числі і в  державах, що переходять до ринкових відносин. Про це свідчать події у колишньому СРСР, колишній Югославії, на Близькому  Сході тощо. Важливою залишається  на цьому фоні проблема відвертання  загрози застосування ядерної зброї. У розв'язанні цієї проблеми заінтересовані не тільки держави, які мають ракетно-ядерний  потенціал, а й народи усієї планети. Тільки спільними зусиллями можна  відвернути загибель людської цивілізації.

Третя сфера - розвиток людини, забезпечення її майбутнього. Вона охоплює  передусім проблеми пристосування  сучасної людини до умов природного і  соціального середовища, що змінюються під впливом науково-технічного прогресу, питання сучасної урбанізації, боротьби з епідеміями і тяжкими  захворюваннями (серце-во-судинними, онкологічними, СНІДом). Проблему людини і її майбутнього  вчені розглядають як таку глобальну  проблему, в якій концентруються і  багаторазово підсилюються всі інші проблеми людського співжиття. ,