Глобальні проблеми як об'єкт міжнародного співробітництва

Значної шкоди природі  й суспільству завдає підвищення в атмосфері концентрації вуглекислого газу, який утворюється при спалюванні вугілля, нафти, газу тощо. Вчені передбачають, що його накопичення може підвищити  до 2050 р. середню температуру на поверхні Землі на 1,5-4,5° С, що спричинить танення  криг у морях, океанах, горах і  призведе до підвищення рівня Світового  океану до 2100 р. на 1,4-2,2 м, внаслідок  чого будуть затоплені берегові зони, що негативно позначиться на економіці  багатьох країн. Тяжкими наслідками загрожують людству ерозія та руйнування озонового шару, який є захистом від сонячного радіаційного впливу.

Питання, пов'язані зі станом природи, виникають на різних рівнях: регіональному, коли йдеться про  забруднення чи порушення природи  на обмежених ділянках поверхні; національному, коли техногенний вплив зачіпає  інтереси цілої держави; планетарному, оскільки діяльність людини втручається  в глобальні природні процеси. Особливість  проблеми сьогодні полягає в тому, що ці рівні тісно взаємопов'язані. Регіональне і національне нині в багатьох випадках набуває глобальних масштабів. Наприклад, випадання кислотних  дощів на території сусідніх країн, експорт екологічної кризи шляхом розповсюдження у глобальних масштабах  за міжнародними каналами токсичної  технології, відходів підприємств або  свідомим перетворенням країн, що розвиваються, у звалища токсичних речовин. Конференцією ООН з навколишнього  середовища і розвитку було визначено 5 суб'єктів, які перешкоджають розв'язанню глобальних екологічних проблем. Це США, які відмовляються підписати  міжнародну конвенцію з біологічної  розмаїтості; Саудівська Аравія, яка  збільшує видобуток і продаж нафти; Японія, що підтримує США; Малайзія, на території якої нищать тропічні ліси; МАГАТЕ, яка підтримує подальший  розвиток атомної енергетики. Зрозуміло, що за таких умов розв'язання екологічних проблем можливе лише через розгортання міжнародного співробітництва.

На сьогодні людство ще не має єдиної програми розв'язання екологічних проблем. Зусилля вчених і господарників зосереджені  на розробці й запровадженні нових  технологій (перехід на ресурсозберігаючі  та безвідходні технології); вишукуванні  коштів для фінансування заходів  щодо охорони навколишнього середовища; розробці національних програм раціонального  природокористування.

Національні програми охорони  природного навколишнього середовища будуть ефективними лише тоді, коли відповідатимуть міжнародним потребам. Організатором і координатором  цієї діяльності виступає ООН та її спеціалізовані організації, насамперед створена в 1972 р. у системі ООН  Програма з навколишнього середовища (ЮНЕП). За її ініціативою було розроблено і прийнято Декларацію з розвитку навколишнього середовища (1992р.) - своєрідну  міжнародну екологічну конституцію. Нині ЮНЕП домагається прийняття міжнародної  конвенції про збереження глобальної біологічної розмаїтості.

Як і раніше, гостро стоїть проблема забезпечення людства сировиною  та енергією. Значення енергоносіїв і  сировинних джерел пояснюється тим, що вони є важливою передумовою і  фактором економічного зростання, прогресу продуктивних сил, фактором природокористування. Суть проблеми полягає у відсутності  на сучасному етапі нової, адекватної НТР, бази постачання суспільного виробництва  енергією та сировиною; затримці в освоєнні альтернативних енергоносіїв; наявності  диспропорцій у світовому енергобалансі; переважанні традиційних енергоносіїв, залежності енергозабезпечення багатьох країн від зовнішніх джерел тощо.

Енергетична проблема тісно  пов'язана з іншими глобальними  проблемами. З проблемою забезпечення миру і відвертання війни зв'язок двобічний. По-перше, гонка озброєнь пов'язана із зростанням непродуктивного  споживання великих обсягів сировини та енергоносіїв; по-друге, залежність від імпорту енергії та окремих  видів стратегічної сировини є причиною міжнародного напруження. Наочно зв'язок цих двох проблем виявився у кризі  й війні в Перській затоці. Суть зв'язку з екологічною проблемою  полягає в тому, що енергетика, видобуток  сировини змінюють антропогенне й природне середовище, руйнують родючі ґрунти, змінюють природний ландшафт.

Можливості запобігання  загостренню проблеми містяться  у пошуках альтернативних джерел енергії. На них і зосереджені  зусилля багатьох вчених з багатьох країн світу.

Останнім часом набула глобальності проблема освоєння Світового  океану. Світовий океан надає людству  біоресурси та мінеральну сировину.

Розвідані запаси нафти на континентальному шельфі становлять 1/4 світових розвіданих запасів. На морські  надра припадає близько 30 відсотків  олова, що видобувається в світі, 100 відсотків брому, 20 відсотків важкої води тощо.

Проблема економічного відставання  країн, що розвиваються, виявляється  також у кризі заборгованості. Вона належить до групи глобальних проблем, пов'язаних із взаємовідносинами  між державами. Рис глобальності їй надає те, що вона може бути подолана виключно глобальним і справедливим врегулюванням в межах світового  товариства, яке, в свою чергу, гарантувало  б економічну безпеку всіх країн ,і народів, сприяло б стабільному  і гармонійному розвитку світового  господарства.

Суттєві риси глобальних проблем, їхні ознаки, сфери і форми мають  реальне втілення, їх можна дослідити  за допомогою існуючих вже нині методів  глобалістики.

Особливого значення набуває  питання конверсії воєнного виробництва, демілітаризації економіки країн  світу, мирного співробітництва  між ними. Для країн, що утворилися після розпаду СРСР, вивільнення  коштів у ході роззброєння означає  можливість сконцентрувати зусилля  на розв'язанні завдань перехідного  періоду. У західних країнах відмова  від гонки озброєнь сприятиме  економічному зростанню, дасть змогу  скоротити податки з населення. Усім країнам, що розвиваються, роззброєння  принесе додаткові кошти для  подолання економічної відсталості. Роззброєння може суттєво вплинути на всю сукупність міжнародних відносин, перевести їх на загальновизнані  міжнародні норми спілкування народів.

Позитивний вплив роззброєння  на розв'язання глобальних проблем  людства важко переоцінити. Відмова  від гонки озброєння створила б сприятливі можливості для економічного розвитку всього світового товариства. Стрижневим економічним аспектом роззброєння  є питання про конверсію воєнного виробництва. Конверсія є ланкою процесу "роззброєння - розвиток" і способом вивільнення в ході роззброєння матеріальних, фінансових, людських і наукових ресурсів та спрямування  їх на розвиток цивільного сектора  господарства. В Україні конверсія  воєнного виробництва спрямована на переорієнтацію науково-технічного та виробничого потенціалу оборонної  і машинобудівної промисловості  на випуск цивільної продукції, технічне переозброєння інших галузей  господарства.

Сучасне людство знаходиться  перед вибором подальшого шляху  розвитку в зв’язку із загостренням екологічної кризи – посилюється  забруднення оточуючого середовища – повітря, води, ґрунту, виснаження невідтворюваних природних ресурсів, порушення стабільності і зменшення  різноманітності біосфери, погіршення здоров’я і якості життя. Все це вже за кілька десятиріч може обернутись екологічною катастрофою.

За даними ООН, щороку в  атмосферу викидається 1,5 млрд. т  двоокису вуглецю, 300 млн. – окису  вуглецю, 150 млн. – двоокису сірки, 50 млн. – окису азоту, 1 млн. т свинцю, 700 тис. т фреонів, 100 тис. т токсичних  хімікатів. На вселенське звалище перетворився світовий океан. До початку 90-х років  у нього скинуто 20 млрд. т сміття – від консервних банок до радіонуклідів  та хімікатів. Сьогодні на кожного жителя Землі виробляється по 20 т відходів на рік, які викидаються у біосферу. В силу цього ризик загинути від  кислотних опадів в індустріальних країнах удвічі вищий від ризику позбутися життя у автокатастрофах.

З початку століття площі, зайняті рослинністю, скоротилися  на третину, внаслідок чого концентрація вуглецю в атмосфері тільки за останні півсторіччя підвищилася  на 20%. Кількість озону в Північній  півкулі зменшилось за 1975-1990 рр. на 3%, що призвело до появи небезпечних  для здоров’я “озонових дірок”. В зв’язку з викидам окисів вуглецю виникає парниковий ефект. Є припущення, що до 2050 р. середня t поверхні Землі підвищиться на 1,5-4,5C, що призведе до підняття рівня моря на 1,4-2,2 м. Виникає  реальна загроза незворотних  кліматичних змін, яка тягне за собою непередбачуване збільшення стихійних лих – землетрусів, паводків, ураганів, циклонів, цунамі, внаслідок яких тільки за 70-80-ті роки загинуло 3 млн. чоловік і 800 млн. залишилось без даху над головою.

Ерозія щорічно руйнує 26 млрд. т родючих ґрунтів, 6 млн. га сільськогосподарських угідь перетворюються у пустелі. Щорічно знищується 11 млн. га лісів, що призводить не тільки до зменшення опадів і збільшення площі пустель, але й до загрози  зникнення близько 1/3 усіх видів  рослинного та тваринного світу. Нині майже дві третини населення  Землі позбавлені чистої питної води, щодня 26 тис. чоловік помирають внаслідок  вживання поганої води.

Кожен день у світі гине від голоду 40 тис. дітей у віці до 5 років. Більше 50 млн. дітей вимушені працювати здебільшого на шкідливих  виробництвах, близько 120 млн. дітей  у віці 6-11 років позбавлені можливості відвідувати школу.

Кожен п’ятий мешканець  Землі страждає від недоїдання або  голоду. В Африці таких 800 млн., з них 200 млн. – діти; населення 20 країн  з цієї причини знаходиться під  загрозою загибелі. Це при тому, що нинішні  ресурси планети та технології їх розробки могли б забезпечити  продовольством 7-9 млрд. населення (зараз  – 6 млрд.). Але воно дуже нерівномірно розподіляється між багатими та бідними  країнами. В цілому близько 10% населення  знаходиться на межі голодної смерті, 30% отримують їжу низької якості; 30% недоїдають, 20% харчуються нормально, і 10% – переїдають.

“Чумою ХХ століття”  називають страшенну хворобу  – СНІД. На початок 1996 р. у світі  вже було 30,6 млн. ВІЛ-інфікованих, з  них 21,8 млн. – хворих на СНІД (63% –  в Африці), 9,2 млн. вже померли від  СНІДу (7,6 млн. – в Африці). В деяких країнах Африки зараження СНІДом досягає 50% населення. За 1995 р. кількість  інфікованих зросла на 4,7 млн., при  цьому 516 тис. дітей народились вже  інфікованими. За темпами росту кількості  інфікованих останнім часом на перше  місце вийшла Росія, хоча абсолютні  показники там поки що значно менші, аніж, наприклад, у США. В Україні  за 10 років зареєстровано близько 9 тис. інфікованих, з них 254 отримали діагноз СНІД, а 111 – померли. Дієвих засобів лікування СНІДу поки що не знайдено.

Розв'язання глобальних проблем  сучасності, забезпечення майбутнього  людської цивілізації вимагають  розробки і реалізації колективної  програми економічної, воєнно-політичної безпеки людства. Фінансові засоби її здійснення пов'язані з процесом роззброєння, конверсією воєнного Виробництва, а суб'єктами втілення її в життя  є всі заінтересовані країни і  народи світу[2, c. 75-80].

3. Глобальні проблеми  і їх вплив на світовий розвиток

Сучасна наука вважає глобальними  ті проблеми, які:

а) мають загальносвітовий характер і стосуються інтересів  усіх або більшості країн;

б) створюють загрозу людству, ведуть до регресу в умовах життя  людей, у розвитку продуктивних сил;

в) вимагають невідкладних і рішучих дій на основі колективних  і скоординованих зусиль світового  співтовариства.

По цих із глобальні  проблеми ділять на три сфери їхньої дії:

До першого належать проблеми, що виникають із взаємодії природи  й суспільства й пов'язані з  використанням обмежених ресурсів. У другій половині сторіччя, що йде, виникла ситуація, коли гостро виявилося  протиріччя між потребами суспільства  в природних джерелах і можливостями природи задовольняти ці потреби.

До другої сфери ставляться проблеми суспільних взаємин між  державами різних соціально-економічних  систем і різних рівнів розвитку. Нині на перший план серед цих проблем  вийшла проблема регіональних конфліктів.

Третя сфера охоплює проблеми пристосування сучасної з до умов до постійно змінюється під впливом  НТР природного середовища. Проблему людини і його майбутнього вчені  з у якості загальної, у якій концентруються й багаторазово підсилюються всі  інші проблеми людського суспільства.

Наприкінці 60-х років Римський Клуб, що поєднує на добровільній основі сто найвидатніших учених і політиків  миру опублікував чергову доповідь, присвячена стану навколишнього  Середовища. У цій доповіді висунуті й обґрунтовані три ймовірні катастрофи, які можуть обрушитися на мир уже  в недалекому майбутньому.

Першої названа демографічна проблема, масштаби й наслідки якої важко переоцінити. Друга половина ХХ століття почалася демографічним  вибухом, тобто стрімким зростанням населення. Якщо на початок цього  сторіччя на Землі проживало близько 1,6 млрд. людина, на середину - 2,5 млрд., то до кінця століття загальна чисельність  населення перевищила 5,5 млрд. Вісімдесят відсотків усього приросту доводиться на Азію, Африку й Латинську Америку. У цих країнах зложилася суперечлива  ситуація. З однієї сторони проникнення  цивілізації зі значно скоротити  дитячу смертність, ліквідувати вогнища  масових епідемій, подовжити середню  тривалість життя.

З іншого боку, відсталість  умов існування людей, беззаперечне проходження віковим звичаям, традиціям, релігійним поглядам зберегли народжуваність на гранично-природному рівні. Імовірно такий граничний рівень відтворення  зі збережеться в більшості країн, що розвиваються, до середини ХХІ століття. До цього часу 90-95% усього населення  буде доводиться на Азію, Африку й Латинську  Америку, а загальна чисельність  населення Землі може наблизитися  до 10 млрд. людина. [4, c. 38-45]