Глобальні проблеми як об'єкт міжнародного співробітництва

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ім. О. Гончара

 

 

Центр заочної та вечірньої форм навчання

Спеціальність економіка  підприємства

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З Теми: Глобальні проблеми як об'єкт міжнародного співробітництва

 

 

 

 

                                                     Виконавець

                                                                          студент групи ЕП-12-2В

“__”________ 2013 р. Дікунов О.О.

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2013

 

 

Вступ.

1. Глобальні проблеми: причини  виникнення та шляхи вирішення.

2. Сучасні форми вияву  і можливості розв'язання глобальних  проблем людства.

3. Глобальні проблеми  і їх вплив на світовий розвиток.

4. Міжнародне регулювання  глобальних проблем.

Висновки.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Великі економісти минулого неодноразової підкреслювали діалектичну  єдність природного і соціального, природного і суспільного на всіх рівнях людських відносин. Людське  суспільство внутрішньо пов'язане  з природним середовищем через  виробничу діяльність, яка залежить від форми соціальної організації  й характеру виробничих відносин, властивих певному суспільству. Виникнення глобальних проблем пов'язане  як з конкретною сферою життєдіяльності  суспільства, так і з конкретним соціально-економічним середовищем, де реалізується та чи інша сфера діяльності людей.

На виникнення подібних проблем  вперше звернули увагу західні вчені  в 60-х роках XX ст. Наприклад, Р. Фолк, О. Тоффлер, Д. Медоуз, Дж. Форрестер, Р. Хейлбронер до глобальних проблем відносять  досить вузьке коло питань - перенаселення  планети, порушення екологічної  рівноваги, виснаження ресурсів. Такі вчені, як В. Леонтьєв, Е. Пестель, Я. Тінберген, визнаючи наявність багатьох глобальних проблем, найголовнішою вважають економічну відсталість країн, що розвиваються. Г. Кан, Дж. Фелпс вважають, що перед  людством стоїть близько 20 глобальних проблем, 9 з яких - найголовніші. Близько  до теоретичного обґрунтування глобальних проблем підійшли вчені колишнього СРСР В. Загладін, Д. Гвішиані, М. Максимова, І. Фролов та ін. Хоч їхні точки зору не завжди збігаються і вони не завершили  розробку цілісної концепції, у їхніх  обґрунтуваннях наведено визначення причин, що породжують глобальні проблеми, критерії, які дають змогу виділити їх серед безлічі проблем, що стоять перед людством; розкрито конкретно-специфічні форми їхнього прояву; означено внутрішні  зв'язки і взаємозалежності між окремими проблемами та намічено шляхи розв'язання їх.

У цілому глобалістика як самостійна галузь знань про найзагальніші, планетарні проблеми сучасного і  майбутнього розвитку людської цивілізації  перебуває в процесі становлення.

Проблеми взаємовідносин людини і суспільства з природою і самих суспільних відносин класифікують як глобальні, якщо: а) вони мають загальносвітовий характері тобто стосуються інтересів  усіх або значної групи держав; б) нерозв'язання їх викликає загрозу  людству, регрес в умовах життя людей, у розвитку продуктивних сил; в) вони потребують невідкладних і рішучих  дій на основі колективних і скоординованих зусиль світового товариства. Глобальність - не географічне поняття. Вона означає, що подібні проблеми стосуються інтересів  усіх класів і верств населення, усіх країн і народів планети, впливають  на всі сфери суспільного життя  і відбиваються певною мірою на стані  справ у всіх районах планети.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Глобальні проблеми: причини виникнення та шляхи  вирішення

Оскільки глобальні проблеми - результат якісних змін у розвитку продуктивних сил у сфері економіки, політики, культури й т.д., їх не можна  пояснити з позиції лише якої-небудь однієї науки. Розглянемо деякі форми  їхнього прояву, обумовлені економічної  діяльність людини.

Найважливішою причиною, що привела людство до глобальних протиріч, є в першу чергу нагромадження  величезної виробничої потужності. Воно натискало на природу, сприяло виснаженню її ресурсів. З початку століття населення Землі зросло в 3 рази, а обсяг господарської діяльності - в 20. Перехід до постіндустріалізму змінив цільові настанови суспільного  виробництва. Погоня за максимальною вигодою, перехід до інтенсивного розвитку виробництва  супроводжувалися структурними кризами, нерівномірністю розвитку, ростом конфліктності. Цьому сприяв і стрибок у військовій справі, що поставив під погрозу  самої людини як біологічна істота.

Особливе місце в загостренні  глобальних проблем займає науково-технічний  прогрес. Масштаби його впливу на навколишнє середовище не мають подоби в історії  розвитку людства. Природне середовище насичується не тільки відходами  виробництва, але й зовсім новими речовинами виробничої діяльності, які  не розкладаються під впливом  природних процесів. Проблема забруднення  навколишнього середовища й утилізації відходів (особливо радіоактивних) придбала планетарний характер.

Науково-технічний прогрес  сприяв виникненню й ряду інших проблем, що зачіпають інтереси всієї цивілізації: приборкання перегони озброєння, освоєння космосу й Світового океану й  ін.[1,с.50]

При всім розходженні глобальні  проблеми мають ряд загальних  рис, що дозволяють об'єднати їх у єдине, хоча й внутрішньо суперечливе ціле. Насамперед кожна з них і всі  вони, разом узяті, принципово важливі  для доль людства, а затримка з  їхнім дозволом грозить загибеллю  цивілізації або погіршенням  умов життя й виробничої діяльності на Землі. Вони характеризуються глибоким зв'язком між собою й взаємозалежністю своїх економічних, політичних, науково-технічних  і інших аспектів. У глобальних проблемах відбиваються поглиблення  й ускладнення світогосподарських зв'язків і інтернаціоналізація  інших сторін громадського життя.

Нарешті, особливість глобальних проблем у тім, що вони можуть бути вирішені лише на основі зусиль всіх держав миру, тому що абсолютно всі народи зацікавлені в порятунку людства  від знищення в ядерній катастрофі, від хвороб, викликаних забрудненням навколишнього середовища й ін. Знайти спільне рішення цих проблем - значить забезпечити умови виживання  всіх народів і можливості подальшого поступального розвитку цивілізації.

Глобальні проблеми становлять особливий ряд соціальних процесів і явищ у сучасному світі, які  відрізняються всепланетарним по своїх  масштабах і значенню характером, пов'язані з життєвими інтересами народів всіх країн незалежно  від їхнього соціального ладу, рівня економічного розвитку й географічного  положення.[3,с.318]

Глобалізація світогосподарських зв’язків загострює глобальні проблеми людства, які можна визначити  як комплекс зв’язків і відносин між  державами і соціальними системами, суспільством і природою в загальнопланетарному масштабі, які зачіпають життєві  інтереси народів всіх країн світу  і можуть бути вирішені лише в результаті їх взаємодії.

Класифікація глобальних проблем:

1. Політичні проблеми (недопущення  світової ядерної війни і забезпечення  стабільного миру, роззброєння, військові  та регіональні конфлікти).

2. Природно-екологічні проблеми (необхідність ефективної і комплексної  охорони навколишнього середовища, енергетична, сировинна, продовольча,  кліматична, боротьба з хворобами,  проблеми світового океану тощо).

3. Соціально-економічні проблеми (стабільність розвитку світового  співтовариства, ліквідація відсталості  країн, що розвиваються, проблема  розвитку людини, злочинність, стихійні  лиха, біженці, безробіття, бідність  та ін.).

4. Наукові проблеми (освоєння  космічного простору, довгострокове  прогнозування тощо).

Кожна з названих глобальних проблем породжена специфічними причинами, які зумовлені, з одного боку, особливостями розвитку продуктивних сил, географічним положенням країн, рівня  прогресу техніки, природно - кліматичними умовами, тобто матеріальним змістом  суспільного способу виробництва, а з іншого боку, - специфічною  суспільною формою, особливостями розвитку відносин власності. При численності  глобальних проблем їм притаманні причинно-наслідкові зв’язки, які визначають розвиток технологічного способу виробництва.

Демографічна проблема. Найбільш поширеною причиною загострення  глобальних проблем є інтенсивне зростання в останні роки народонаселення  планети, або, так званий, демографічний  бум, який до того ж супроводжується  нерівномірністю зростання чисельності  населення в різних країнах та регіонах, причому найвищий приріст  населення спостерігається в  країнах з низьким рівнем розвитку продуктивних сил. Так, якщо темпи приросту населення в країнах, що розвиваються протягом ХХ ст. складав близько 2,5% в рік, то в розвинених країнах  не перевищував 1%. Це стало причиною того, що в Африці, Азії і Латинській Америці близько 1 млрд. чол. Живуть в умовах абсолютної бідності, близько 250 млн. дітей хронічно недоїдають, а  від голоду і недоїдання щорічно  помирає майже 40 млн. чол.

Демографічний вибух спричиняє  загострення таких глобальних проблем  як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична. Важливою причиною загострення  глобальних проблем з точки зору матеріально-речового змісту є низький  рівень впровадження ресурсо- та енергозберігаючих, а також екологічно чистих технологій. Внаслідок цього з природної  речовини, яка залучається у виробничий процес лише 1,5% приймає форму кінцевого  продукту.

Екологічна проблема. Важливою складовою глобальних проблем є  екологічні, спричинені варварським  відношенням людини до природи, що проявляється у масовій вирубці лісів, знищенні річок, створенні штучних водосховищ, забрудненні шкідливими відходами  прісної води. Щорічно у світі  знищується 15 млн. га лісів, на одне посаджене  дерево припадає 10 вирубаних.

Порівняно з початком ХХ ст. споживання прісної води зросло більше, ніж в 7 разів і у 90-х  рр. складало майже 300 кубометрів в рік  на людину. Враховуючи, що чверть людства  відчуває нестачу прісної води, проблема забезпечення населення якісною  питною водою висувається на перше  місце. При цьому за даними Світової організації з охорони здоров’я, виникнення близько 80% різноманітних  захворювань пов’язане зі споживанням  неякісної питної води. [12, c. 163]

Злочинно халатне відношення людей до природи спостерігається  і у втраті величезних масивів  землі. За останні 100 років людство  втратило 200 млн. кв. км землі, а на сьогодні щорічно втрачає близько 6-7 млн. га родючих земель.

З початку 70-х років розпочалася  екологічна криза, яка означає різне  загострення протиріч між людиною  і природою, їх конфлікт, глобальне  порушення рівноваги у природному кругообігу речовин.

Важливими ознаками цієї кризи  є глобальні зміни клімату  і виникнення парникового ефекту. В результаті безпрецедентних масштабів  впливу людини на навколишнє середовище, виходу людської діяльності за межі планети  у космічний простір, втягування у виробничий процес всіх складових  біосфери (повітря, води, рослинного і  тваринного світу) озоновий шар над  планетою різко зменшується, що може призвести до всесвітнього потепління, танення льодовиків Арктики, затоплення більшої частини населених пунктів  Землі, посилення ураганів інше.

Ще однією ознакою екологічної  кризи є проблема відходів внаслідок  виробничої діяльності людини. Значні відходи накопичуються у Світовому  океані. Океанський планктон щорічно  поглинає близько 50 млрд. т вуглекислого газу, значна частина якого осідає на дно. Цей процес суттєво впливає  на зростання вмісту вуглекислого газу в атмосфері планети. Експорт  отруйних речовин складає на сьогодні більше 3 млн. т. в рік.

Шляхи вирішення екологічної  проблеми. Основними шляхами вирішення  екологічної проблеми з точки  зору матеріально-речового змісту суспільного  способу виробництва є:

· швидкий розвиток і використання таких основних видів самовідновлюваної  енергії як сонячна, вітрова, океанічна, гідроенергетична інше;

· структурні зміни у використанні існуючих невідновлюваних видів  енергії, а саме: збільшення частки вугілля в енергобалансі при  зменшенні долі нафти і газу, оскільки запаси останніх на планеті значно менші, а їх цінність для хімічної промисловості набагато більша;

· необхідність створення  екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без шкідливих  викидів газу. Це потребує значних  державних витрат на природоохоронні  заходи. Але якщо у США і Німеччині  на ці цілі використовується щорічно  до 2% ВВП, в Японії – 3%, то в колишньому СРСР – лише 1,2%;

· розробка всіма країнами конкретних заходів з дотримання екологічних стандартів – чистоти  повітря, водних басейнів, раціонального  споживання енергії, підвищення ефективності своїх енергетичних систем;