Организация обслуживающих производств на предприятии

       Система «Tracker» підвищить якість транспортних послуг у  результаті:

• прискорення обробки заявок на перевезення;
• раціонального складання маршрутів і довгострокового планування перевезень;
• миттєвого доступу до інформації про місцезнаходження і стан автотранспорту, прибутті і відправлення вантажів.

   Система «Tracker» підвищить безпеку перевезень  завдяки:

• відправленню водію тривожного повідомлення в будь-який момент;
• оперативному контролю відхилення автомашини від заданого маршруту і виходу з заданої області;
• відстеженню бортовим комплектом різних станів автомашини (у т.ч. відкриття вантажного відсіку), а також вилучене включення диспетчером виконавчих пристроїв (замки дверей, ланцюг запалювання).

       Переваги  запропонованої системи наступні.

       1. Централізована мапа. При підключенні до системи немає необхідності купувати мапи міст, районів або областей. Необхідні карти вже є. Регулярно провадиться відновлення карт.

       2. Централізоване програмне забезпечення. Для організації диспетчерського центру досить будь-якого комп'ютера з доступом в Інтернет. Усю необхідну інформацію можна одержувати через веб-браузер. Крім того, без додаткових вкладень можна організувати кілька розподілених диспетчерських центрів.

       3. Висока надійність. Інформаційний центр системи побудований на високопродуктивних серверах і оснащений системами резервування і безперебійного харчування . Це означає, що дані про переміщення і стан транспорту зберігаються в центральній базі даних навіть тоді, коли диспетчерський центр підприємства-клієнта не працює.

       При перебуванні об'єкта в зоні упевненого радіо покриття мережі GSM інформація передається на сервер у режимі реального часу. У випадку виходу об'єкта за межі зони обслуговування мережі GSM, або при виникненні неполадок у мережі оператора стільникового зв'язку, пристрої переключаються в режим автономного реєстратора інформації, зберігаючи дані про маршрут і події для передачі на сервер після відновлення зв'язку.

       4. Безкоштовне відновлення програмного забезпечення. Періодичне відновлення програмного забезпечення здійснюється безкоштовно. Нові можливості по контролі і керуванню транспортом стають доступні клієнтам системи без додаткових вкладень.

       5. Компактність. Бортовий комплект складається з 3-х основних елементів: системний блок, в якому міститься плата обробки інформації, і антени GPS і GSM. Комплект легко розмістити усередині транспорту.

       6. Економічність. Для роботи із системою немає необхідності створювати відділ або наймати окремого фахівця, працювати із запропонованою системою зможе один з працюючих співробітників.

       Ефект упровадження системи наступний.

       Запропонована система допоможе значно знизити операційні витрати за  рахунок :

• оптимізації оперативних функцій диспетчера;
• зменшення непродуктивного і неодруженого пробігу;
• виключення нецільового використання автотранспорту, приписок пройденого шляху;
• прийняття управлінських рішень на основі достовірних статистичних звітних даних;
• економії палива й інших ресурсів, зв'язаних з експлуатацією автотранспорту. По оцінках російських експертів, системи подібного класу заощаджують до  25%  витрат на автопарк.

3.3. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВІД ЗАПРОПОНОВАНИХ ЗАХОДІВ

       Ефективність  як економічна категорія.

       Проблема  ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою - від власників приватного підприємства до керівників держави. У даному розділі розглянемо сутність категорії "ефективність" та розрахуємо ефективність від запропонованих заходів на ТОВ «ТОРПАЛ».

       Термін  ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект - це дельта, приріст деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Значення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом і окремо не розглядати.

       Фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.

       Питання стосовно того, що вважати результатами виробництва, а що - витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені-економісти висунули чимало пропозицій стосовно вирішення цього питання.

       Але з усієї їх множини найбільш обґрунтовані точки зору можна об'єднати в межах  таких трьох підходів:

       1) ресурсний, коли економічний результат  зіставляється з економічною  оцінкою виробничих ресурсів, які  застосовуються під час виробництва;

       2) витратний, коли економічний результат  порівнюється з поточними витратами,  які безпосередньо пов'язані з  його досягненням;

       3) ресурсно-витратний, що, як це  видно з самої назви, являє  собою певний компроміс між  двома попередніми. Тобто до  уваги береться як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має бути дуже зваженим і обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництв (фондомісткості, капіталомісткості, трудомісткості тощо).

       Кожен із цих підходів має свої переваги та недоліки, і доцільність застосування того чи іншого з них визначається конкретними обставинами й поставленими завданнями.

       Завдання  визначення ефективності виникає в  різних ситуаціях, і його раціональне вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик. Можна виділити такі загальні напрямки, за якими визначається ефективність.

       1. Оцінювання ефективності виробництва  з метою забезпечення оптимальної стратегії управління ним. У межах цього напрямку досліджується насамперед ефективність використання ресурсів підприємства.

       2. Оцінювання ефективності підприємства  з метою визначення його привабливості  як потенційного об'єкта інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися самим підприємством, потенційним інвестором або ж для забезпечення об'єктивності  - -  незаінтересованою організацією. При цьому портфельні інвестори, як правило, задовольняються фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить комплексна її оцінка.

       3. Оцінювання ефективності підприємства  на макрорівні з боку держави.  Не слід вважати, що цей напрямок  стосується виключно радянських  часів, хоча об'єктивно в ті  часи спостерігався розквіт діяльності  в цьому напрямку. Але і в умовах ринку завдання такого плану вирішуються, хоча, звичайно, в інших масштабах.

       Класифікація  видів і форм прояву ефективності

       Розглянемо  основні ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до цих ознак.

       1. За наслідками отриманих результатів. За цією ознакою можна виділити три види ефективності: економічну, соціальну та соціально-економічну.

       Економічний ефект відображає різноманітні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва  напідприємстві. Формами прояву економічної ефективності є різноманітні економічні ефекти: зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, що виготовляється, збільшення прибутку, зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції тощо.

       Форми прояву соціальної ефективності пов'язані  з отриманням соціальних ефектів: поліпшення умов праці, зростання життєвого  рівня народу, поліпшення екологічних  параметрів, збільшення тривалості життя  людей та ін.

       Соціальний  ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення кількості нових робочих місць і рівня зайнятості населення, поліпшення умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (збільшення безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

       Форми прояву соціально-економічної ефективності зумовлені намаганням отримати максимальний економічний ефект при заданих  параметрах соціального характеру.

       2. За характером здійснюваних витрат. За цією ознакою розрізняють ефективність застосовуваних  ресурсів та ефективність витрат (спожитих ресурсів). До ефективності застосовуваних ресурсів відносять: ефективність виробничих фондів, ефективність трудових ресурсів, ефективність нематеріальних активів. До ефективності витрат належать: ефективність капітальних вкладень, ефективність поточних витрат, ефективність сукупних витрат. Як видно вже з самих назв окремих видів ефективності, що входять до першої та другої груп, поділ на ці групи зумовлений необхідністю дати відповідь на таке запитання: при визначенні ефективності отриманий ефект слід відносити до всієї сукупності ресурсів, застосовуваних на підприємстві, чи тільки до тієї їх частини, що безпосередньо бере участь у створенні цього ефекту. Аналіз аргументів прибічників того чи іншого варіанта відповіді на це запитання свідчить, що єдиної думки тут немає. А в конкретній ситуації у разі необхідності оцінювання ефективності діяльності підприємства слід застосовувати той варіант, котрий є більш адекватним економічному завданню, що вирішується. Тому право на існування мають показники ефективності обох зазначених груп.

       3. За видами господарської діяльності. До цієї групи показників ефективності  належать: ефективність виробничої, торговельної, банківської, страхової та інших видів діяльності. Специфіка виду діяльності, безперечно, накладає певний відбиток на методологію визначення ефективності діяльності конкретного підприємства чи його структурних підрозділів, що проявляється в специфіці навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього.

       4. За рівнем об'єкта господарювання. До цієї групи відносять: ефективність  економіки в цілому, ефективність  галузі, об'єднання підприємств,  підприємства, структурного підрозділу підприємства, ефективність виробництва окремих видів продукції.

       5. За рівнем оцінювання. Відповідно  до цієї ознаки ефективність  може бути рівня суспільства  та рівня суб'єкта підприємництва (господарювання). Необхідність поділу  показників ефективності на ці дві групи зумовлена певною антагоністичністю інтересів суспільства та індивіда або їх інституційних аналогів - держави та підприємства. Як наслідок, має місце невідповідність між критеріями оцінювання ефективності тих чи інших явищ або заходів (наприклад, економічних законів, зокрема з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а підприємства - свої, і вони часто істотно різняться. Так, оцінюючи економічний ефект діяльності підприємства, держава обчислює його валовий прибуток. Останній містить суму податків та інших обов'язкових платежів, що виплачуються з прибутку. Для підприємства ж ефект - це чистий прибуток, котрий залишається у його розпорядженні після сплати всіх обов'язкових платежів.

       6. За умовами оцінювання. За цією  ознакою виділяють реальну, розрахункову та умовну ефективність. Реальна ефективність - це фактичний рівень витрат та результатів за даними бухгалтерського обліку та звітності. Розрахункова - базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом. Умовна ефективність

використовується  для оцінювання роботи структурних  підрозділів підприємства.

       7. За ступенем збільшення ефекту. Ця ознака дає змогу виокремити первісну та мультиплікаційну ефективність. Необхідність такого поділу видів ефективності викликана тим, що в результаті здійснення тих чи інших заходів може спостерігатися як одноразовий ефект, так і мультиплікаційний.

       Мова  про мультиплікаційний ефект  може йти тоді, коли початковий ефект  повторюється й примножується на різних рівнях даного підприємства, а  також поширюється на інші підприємства та організації.