Моделювання процесу прийняття управлінських рішень в Японських, Американських та Європейських організаціях

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ МОДЕЛЮВАННЯ У ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ……………………………

1. Основні поняття дослідження моделювання у процесі прийняття управлінських рішень…………………………………………………………………
2. Історія дослідження моделювання у процесі прийняття управлінських рішень………………………………………………………………………………….
3. Методологія дослідження моделювання у процесі прийняття управлінських рішень ……………………………………………………………….

РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ МОДЕЛЮВАННЯ У ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ……………………………

2.1. Сутність моделювання у системі прийняття рішень……………………

2.2. Моделі прийняття управлінських рішень ……………………………….

2.3. Порядок розробки та  використання моделей у процесі прийняття управлінських рішень………………………………………………………………..

РОЗДІЛ 3 ПРАКСЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ МОДЕЛЮВАННЯ У ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ…………………………..

3.1. Моделювання процесу прийняття управлінських рішень в Японських, Американських та Європейських організаціях …………………………………….

3.2. Оптимізація процесу моделювання у системі прийняття управлінських рішень…………………………………….…………………………..

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………...

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Складова частина будь-якої управлінської функції – це прийняття рішень, оскільки рішення – це головний продукт праці менеджера. Необхідність прийняття рішень виникає на всіх етапах процесу управління, пов'язана з усіма ділянками і аспектами управлінської діяльності.

Вироблення і прийняття рішень – це творчий процес у діяльності керівників будь-якого рівня, успішне здійснення якого забезпечує досягнення підприємством поставлених перед ним цілей. Для того, що менеджери мали змогу досягти значних успіхів у мистецтві управління, рішення у будь-яких умовах має бути своєчасним, об’єктивним і ефективним.

Прийняття управлінських рішень вимагає глибоких теоретичних знань і наявності практичного досвіду. Менеджеру відомо, що добре структуровані проблеми мають різноманітні рішення і одним із способів, який дозволяє оптимізувати процес прийняття управлінських рішень, є моделювання. Ефективне прийняття рішень необхідне для виконання управлінських функцій. Наука управління намагається підвищити ефективність організацій шляхом збільшення здатності керівництва до прийняття обгрунтованих об'єктивних рішень в ситуаціях виняткової складності за допомогою моделей. Тому вивчення моделювання в системі прийняття рішень є актуальним дослідженням.

Проблемна ситуація полягає в тому, що через невміння якісно і раціонально здійснювати процес прийняття рішень, через відсутність в організації механізму його здійснення, технології, страждає більшість фірм і підприємств, державних установ і органів в Україні.

Об’єктом дослідження є процес прийняття управлінських рішень.

Предметом дослідження є моделювання прийняття управлінських рішень.

Метою курсової роботи є вивчення моделювання у процесі прийняття управлінських рішень на підприємстві.

Завдання роботи:

• розглянути визначення основних понять дослідження моделювання у процесі прийняття управлінських рішень;
• ознайомитися з історією дослідження моделювання у процесі прийняття рішень;
• описати методологію дослідження;
• розкрити сутність моделювання у системі прийняття рішень;
• розглянути класифікацію моделей прийняття управлінських рішень;
• з’ясувати порядок розробки та використання моделей;
• дослідити моделювання у процесі прийняття рішень на
• надати рекомендації щодо оптимізації застосування моделювання у процесі прийняття рішень.

Основна гіпотеза полягає в тому, що моделювання є найефективнішим способом оптимізації управлінських рішень, так як воно впливає на якість роботи персоналу, на розвиток та вдосконалення організації, на виконання поставлених завдань, мети та цілей.

Курсова робота виконана на ... сторінках, складається з вступу, 2-х розділів (поділених на підрозділи), висновків, списку використаних джерел (…джерел).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ МОДЕЛЮВАННЯ У ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

 

 

1.1. Основні поняття  дослідження

 

Жодна людина не може не пізнати на практиці процес прийняття рішень. Кожен із нас кожного дня приймає їх десятки, а протягом життя – і тисячі. Деякі з них прості, інші більш складні і вимагають ретельного обдумування. Для менеджера прийняття рішень – це постійна, досить відповідальна робота. Необхідність прийняття рішень пронизує все, що робить керівник будь-якого рівня, формулюючи мету і добиваючись її досягнення. Навіть одним із показників діяльності менеджера є його здатність приймати правильні рішення. [Осовська, ст. 338].

У зв’язку із зовнішніми та внутрішніми обставинами виникає потреба у прийнятті рішення. Рішення – це відповідна реакція на внутрішні та зовнішні впливи, які спрямовані на розв’язання проблем і максимальне наближення до заданої мети. 

Рішення – це основна форма управлінської діяльності, яка відбиває зміст праці керівника; це діяльність суб'єкта управління, спрямована на досягнення цілей, які поставлені перед керованою системою (об'єктом) — підприємством, його структурними підрозділами, працівниками [Подсолонко, с. 148]. Це свідомий вибір того, як себе вести або мислити визначеним чином у даних обставинах [Хміль, ст.187].

Усі господарські процеси на підприємстві, в його підрозділах та в об’єднаннях підприємств спрямовуються їх керівництвом. В основу управління цими процесами покладаються управлінські рішення.

За визначенням Хміля Ф.І., управлінські рішення - це сукупний результат творчого процесу (суб’єкта) та дій колективу (об’єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи. (Хміль, ст. 40). Фатхутдінов Р.А. вважає, що управлінське рішення - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обгрунтування і вибору альтернативи з безлічі варіантів досягнення конкретної мети системи менеджменту.

Управлінське рішення – результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації [Шегда, c. 94].

Прийняття рішення являє собою свідомий вибір з наявних варіантів чи альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом організації [Віханський, ст. 432].

Будь-яка цілеспрямована діяльність, у тому числі розробка і прийняття рішень пов'язані з моделюванням.

Що ж таке «моделювання»? Моделюванням називається створення деякого образу об'єкта-оригіналу, названого моделлю, що у визначених умовах може заміняти сам об'єкт-оригінал, відтворюючи цікавлячі дослідника властивості і характеристики оригіналу й одночасно забезпечуючи наочність, видимість, приступність іспиту, легкість оперування й інші переваги [Виноградський, с. 230].

Лебедєва О.Т. припускає , що модель – це уявлення об'єкта системи або ідеї в деякій формі відмінної від самої цілісності. Вона є спрощеним зображенням конкретної управлінської ситуації. Іншими словами, в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини і т.д. [ст. 243].

Модель ухвалення рішень є формалізованою частиною рішення управлінської задачі. Одержане на її основі рішення оптимальне лише з погляду формалізованих умов задачі. Суб'єкт управління доповнює одержане «модельне рішення» необхідним якісним аналізом, враховує свій досвід та інтуїцію і формулює рішення [Мескон, c. 178].

Побудова моделі допомагає звести складні – і часом нездоланні – чинники, пов’язані з проблемою ухвалення рішення, у логічно струнку схему, доступну для детального аналізу.

Отже, управлінський процес постає як комплекс взаємопов'язаних операцій, які виконуються в певній послідовності та спрямовані на розв'язання конкретних завдань і досягнення цілей. Використання моделювання у процесі прийняття управлінських рішень дозволяє приймати рішення, при обґрунтуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають у складних умовах виробничо-господарської діяльності.

 

1.2. Історія дослідження  моделювання у процесі прийняття  управлінських рішень

 

Розробка управлінських рішень є важливим процесом, що зв'язує основні функції управління: планування, організацію, мотивацію, контроль. Саме рішення, прийняті керівниками будь-якої організації, визначають не тільки ефективність її діяльності, а й можливість стійкого розвитку, виживання в швидкоплинних світі.

Історія дослідження процесу прийняття управлінських рішень налічує не один десяток років і навіть століть. Так, історію розвитку прийняття рішень можна простежити за часів античності. Давньогрецький філософ Арістотель (384 – 322 рр. до н. е.) розробив вчення про те, що в процесі міркування не можна підмінювати один предмет думки іншим, одночасно визнавати два висловлення, що виключають одне одного тощо [Мазаракі, c. 379].

Розвиток теорії прийняття управлінських рішень як наукової дисципліни:

1. 40-і роки XX століття, коли під час другої світової війни в Англії групі вчених було доручено вирішити такі складні управлінські проблеми, як оптимальне розміщення об'єктів цивільної оборони, вогневих позицій, оптимізація глибини прориву протичовнових бомб і конвою транспортних караванів. У працях вчених Г. Кунца і С. Донела викладено нові підходи до прийняття рішень  в умовах невизначеності, приділено особливу увагу аналізу ступеня ризику, «дерева рішень» і теорії переваг. [Чемерис, c. 224].
2. 50-60-тих роках XX століття сформовано систему методів прийняття управлінських рішень, яка була переосмислена і сформульована у вигляді спеціально виниклих наукових дисциплін, таких, як дослідження операцій, системний аналіз, управління технічними системами й ін. В наступні роки основну увагу стали приділяти математичним (кількісним) аспектам вирішення управлінських завдань, використовуючи методи спостереження, формулювання гіпотези, моделювання. Широко використовувалися фізичні, імітаційні, математичні моделі.
3. 80-ті роки і до сьогодні. В даний час розроблено ефективні управлінські технології, характерні для сучасних організацій. Використовується обчислювальна техніка, здатна оперувати великим обсягом кількісної і якісної інформації; створено комп'ютерні системи підтримки прийняття рішень, автоматизовані системи експертного оцінювання. Вони використовуються в процесі прийняття рішень і дозволяють приймати ефективні рішення в складних ситуаціях.

Великі успіхи та визнання в усіх галузях сучасної науки принесло широке застосування у XX ст. моделювання. Однак методологія моделювання тривалий час розвивалась незалежно окремими науковцями. Була відсутня єдина система понять, термінологія. Лише поступово визначалося значення моделювання як методу наукового пізнання, як важливої наукової категорії. Саме тому використання моделей управління є актуальним на сучасному етапі.

Визначенням «моделі» займались Мескон, Альберт та Хедуорі. Так вони під моделлю розуміють спрощення реальної життєвої ситуації, до якої вона застосовується.

Шеннон під моделлю розуміє уявлення об'єкта, системи або ідеї в деякій формі, відмінній від самої цілісності.

Медоуз в монографії "Межі зростання" затверджує, що модель - це просто упорядкований набір припущень про складну систему.

Вивченням класифікації моделей прийняття управлінських рішень займався Райлян Я.Р., який розділив моделі на дедуктивні та індуктивні.

Врум та Йетон розробили графічну модель вибору оптимального процесу прийняття рішення. Також в своїх працях Дафт визначає основні моделі прийняття рішень: класична і адміністративна.

Дивлячись на дослідження, можна зробити висновок, що історія формування та розвитку прийняття управлінських рішень несе свій початок ще від часів античності і до сьогодні. При чому з кожним роком вчені різник країн доповнювали, розвивали та збагачували теорію управління, що призвело до впровадження моделювання у процес управління.

 

1.3. Методологія  дослідження моделювання у процесі прийняття управлінських рішень

 

Цей підрозділ присвячено тому, які підходи, принципи та методи дослідження моделювання у процесі прийняття рішень ми використовували під час написання курсової роботи.

Принцип (від лат. - основа) - центральне поняття, логічне вираження пізнання, основна ідея, що пронизує систему знань і встановлює субординацію цього знання.

Метод (від грецьк. – шлях дослідження, теорія, вчення) – систематизований спосіб досягнення теоретичного чи практичного результату, розв'язання проблем чи одержання нової інформації на основі певних регулятивних принципів пізнання та дії, усвідомлення специфіки досліджуваної предметної галузі законів функціонування її об'єктів.

Для написання першого розділу курсової роботи ми використали процесний підхід. Процесний підхід трактується як серія безпосередніх взаємопов’язаних дій.

Термінологічний принцип передбачає вивчення історії термінів і позначуваних ними понять, розробку або уточнення змісту та обсягу понять, встановлення взаємозв'язку і субординації понять, їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої базується дослідження. За допомогою даного принципу ми розкрили сутність таких поняття як: «рішення», «управлінське рішення», «прийняття рішень», «модель» та «моделювання».