Інноваційні технології в закупівельній логістиці підприємства

виконання певних завдань (рис. 1.2) [1] :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                   

Рис. 1.2. Основні завдання закупівельної логістики

 

Ефективне функціонування закупівельної діяльності в організації залежить від дотримання основних принципів [10]:

принцип «точно  в  термін» – терміни  закупівлі  матеріалів,  сировини  та

комплектуючих повинні бути строго дотримані, що забезпечує  скорочення або

ліквідацію запасів;

принцип    мінімізації    матеріальних    запасів   –   установлення    точної

відповідності між кількістю постачань і потребою в них;

принцип забезпечення гарантій – дотримання вимог щодо якості матеріалів, сировини та комплектуючих;

принцип    оптимальної   вартості    –    пошук   закупівлі    матеріалів    за мінімальну ціну.

Значення функцій закупівель на практиці важливо розглядати в двох аспектах:

1) оперативному; 2) стратегічному [4].

Закупівлі     в    оперативному     плані     характеризуються     щоденними

операціями, пов’язаних з придбанням ресурсів та спрямовані на усунення проблем, що виникають при відсутності необхідного предмету закупівель.

Із стратегічної точки зору закупівельна діяльність представляє собою процес управління закупівлею необхідної сировини, допоміжних матеріалів, а також управління взаємовідносинами з постачальниками та іншими підрозділами підприємства, планування нових закупівельних схем, методів та інше [4].

Крім того, закупівельна логістика забезпечує організацію необхідними умовами для досягнення стратегічних цілей, а саме [13]:

доступ   до   зовнішніх  ринків   –   через   зовнішні   контакти   з   ринком

постачальника відділ закупівель може отримувати важливу інформацію про нові технології, матеріали або послуги, нові джерела поставок та зміни ринкових умов. Отримуючи подібну інформацію, відділ закупівель допомагає корегувати стратегії підприємства з урахуванням нових можливостей;

управління взаємовідносинами  та  їх розвиток – встановлення контакту з

новими   постачальниками    та    розвиток   відносин   із   наявними   допомагає

підприємству реалізувати стратегічні цілі;

взаємовідношення  з  іншими функціями – співпраця відділу закупівель  з 

іншими  функціональними  підрозділами  має  важливе  значення, оскільки можуть включатися в процес прийняття важливих рішень. Отримана якісна інформація дозволяє фахівцям із області закупівлі здійснювати більш точні   прогнози     та    ураховувати    запити    інших    функціональних    підрозділів,

надавати підтримку, що, у  свою чергу, приводить  до  більш  високого ступеня

залучення персоналу відділу закупівель до інших процесів.

 

1.2. Аналіз основних  методів закупівельної діяльності

З метою конкретизації закупівель необхідно враховувати характер використання виробничо-технічної продукції. Виділяють два класи продукції: перший клас – продукція, що витрачається при використанні; другий клас – продукція, що витрачає свій ресурс (рис. 1.3).

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Характер використання виробничо-технічної продукції

Також в залежності від визначення підстав для здійснення закупівель на підприємстві з метою оптимізації закупівельної діяльності розроблена наступна класифікація, згідно з якою закупівлі поділяються на [25]:

закупівлі  на  підставі  плану  виробництва  – забезпечують безперебійний

виробничий процес підприємства. Головна особливість даного виду закупівель – пряма залежність обсягу закупівель від розробленого плану виробництва;

закупівлі на підставі норм споживання – здійснюються для забезпечення основних   і  допоміжних   технологічних  процесів  підприємства  допоміжними матеріалами    та   визначаються   за   допомогою   місячних   потреб   згідно  із затвердженими нормами споживання;

закупівлі    на   підставі   заявок  –  являють  собою  одноразові   закупівлі

товарно-матеріальних цінностей за ініціативою уповноважених посадових осіб підприємства і при наявності відповідних внутрішніх погоджень.

Аналіз та вибір методу в закупівельній діяльності являється одним із важливих етапів при плануванні та організації закупівель на підприємстві. Вибір методу здійснюється на основі аналізу та оцінки діяльності підприємства, а також з урахуванням інших важливих чинників (рис. 1.4).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.4. Фактори, що впливають на вибір методу закупівель

Найбільш широке розповсюдження та застосування  мають  інші  методи,

при виборі яких враховуються основні недоліки та переваги з метою скорочення часу та мінімізації витрат, що забезпечує ефективне функціонування закупівельної діяльності на підприємстві (табл. 1.4).

 

Таблиця 1.4

Характеристика основних методів закупівельної діяльності

№ п/п	Метод	Сутність		Переваги	Недоліки
1	2	3		4	5
1.	Закупівлі за довгостроковим контрактом	Приватні постачання матеріальних ресурсів в міру необхідності у виробництві		Прискорення обороту капіталу, зниження рівня запасів до нульового	Високі вимоги до якості матеріальних ресурсів, термінам і обсягам постачань
2.	Оптові закупівлі	Поставка великими партіями за один раз		Торгові знижки, гарантія поставки всієї партії	Велика потреба в складських приміщеннях, зростання запасів і витрат, уповільнення обороту капіталу
3.	Регулярні закупівлі	Поставка матеріальних ресурсів невеликими партіями		Прискорення обороту капіталу, економія площі складу	Зростання витрат і ймовірність замовлення неякісних матеріальних ресурсів
4.	Оперативні закупівлі	Поставка дешевої часто використовуваної сировини		Зниження витрат на зберігання, своєчасність доставки	Постійний контроль за рівнем запасів матеріальних ресурсів
Закінчення табл. 1.4
1	2	3	4		5
5.	Закупівля з негайною здачею	Поставка рідко використовуваних  матеріальних ресурсів різними постачальниками	Своєчасність і точність поставки, зниження витрат на зберігання		Зростання витрат, пов’язаних з детальним оформленням документів

 

Також   на  практиці   виділяють  три   метода,  які  застосовуються    при

визначенні потреби в матеріальних ресурсах [38]:

детермінований  (застосовується  при    наявності  інформації  про  період

виконання замовлення та потреби в матеріальних ресурсах);

стохастичний    (основою    для   розрахунків    являються    математично-

статистичні методи);

евристичний (потреба в матеріальних ресурсах визначається на основі досвіду працівників).

Взагалі    логістичне   управління    системою    закупівель   в    організації 

забезпечує розширення номенклатури продукції, зниження витрат та усунення збитків, позбавлення від повільно реалізованих запасів продукції, контроль над виконанням замовлень, збільшення або зменшення частки закупівель.

Таким чином, закупівельна логістика являється однією із сфер діяльності, яка спрямована на виконання певних завдань та функцій, пов’язаних з управлінням процесу закупівель. В основі закупівельної логістики лежить задоволення потреб виробництва необхідними матеріалами, сировиною та комплектуючими необхідної якості та кількості, доставлених у потрібне місце та у відповідний час з мінімальними витратами. Закупівельна діяльність являється джерелом успіху підприємства, оскільки забезпечує безперебійний процес виробництва, зумовлює зростання ефективного управління матеріальними потоками, знижує рівень витрат, створює необхідні умови для досягнення стратегічних цілей підприємства.

 

1.3. Огляд нормативно-правових  засад функціонування закупівельної  діяльності

На  сучасному  етапі  розвитку  для  успішного  здійснення  закупівельних операцій виникає необхідність у розумінні  окремих положень  Господарського кодексу України.

Відповідно  до  статті  264 Господарського кодексу України, матеріально-

технічне постачання продукції виробничо-технічного  призначення  та  виробів

народного  споживання  як  власного  виробництва,  так  і   придбаних  у  інших

суб’єктів господарювання, здійснюються суб’єктом господарювання шляхом поставки, а в передбачених Господарським кодексом України випадках також на основі договору купівлі-продажу [17].

Найдоцільнішим інструментом нормативно-правового регулювання господарських відносин з постачання товарів та продукції являється договір поставки. Основні   вимоги   щодо   укладення   та   виконання   договорів   поставки встановлюються ГКУ та іншими законодавчими актами України.

Договір – це основний документ, що визначає права та обов'язки сторін з поставок усіх видів товарів. Підприємства є вільними у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, за винятком випадків поставки товарів за міждержавними угодами [30].

У статті 265 Господарського кодексу України регулюються відносини, що виникають при укладенні договору на здійснення поставки необхідних матеріальних ресурсів. За договором поставки – одна сторона – постачальник зобов’язується передати в обумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язаний прийняти  вказаний  товар  та  сплатити  за  нього  певну грошову суму [17].

Договір   поставки   складається   із   основних   елементів: ціна,  предмет,

форма, термін та сторони договору, які  розкривають  та доповнюють його сутність (рис. 1.5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      

 

 

Рис. 1.5. Основні елементи договору поставки

Договір поставки є:

двостороннім – права й обов’язки виникають для двох сторін: замовник

і постачальник;

консенсуальним  –  укладення  договору  на поставку товарів з  моменту

досягнення між сторонами згоди;

оплатним  –  покупець   зобов’язаний   здійснити   певну  грошову   суму

постачальників за поставку товарів.

Господарський кодекс України доповнює, що сторонами    договору    поставки    можуть    бути     наступні   суб’єкти господарювання:

• господарські організації –  юридичні   особи,  створені  відповідно   до

Цивільного кодексу України;

• державні,   комунальні  та  інші  підприємства,  створені  відповідно до

Господарського кодексу України;

• інші  юридичні   особи,  які   здійснюють  господарську  діяльність   та

зареєстровані у відповідному законом порядку;

• громадяни    України,   іноземці    та    особи    без    громадянства,   які

здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. 

Укладений договір поставки повинен відповідати вимогам Міжнародних правил, які відомі як правила Інкотермс.

Під  правилами  Інкотермс  розуміють  міжнародні   торгові  терміни,  що

представляють собою стандартні умови договору купівлі-продажу, які регламентують [17]:

розподіл між продавцем і покупцем зобов’язань і транспортних витрат, тобто визначається які витрати і до якого моменту буде нести продавець, і які й до якого моменту нестиме витрати покупець;

момент  передачі  ризиків  ушкодження,   втрати   або   випадкової  гибелі

вантажу від продавця до покупця;

дату та місце поставки  товару,   тобто   визначення   моменту   фактичної

передачі продавцем товару покупцеві.

У  статті 266  Господарського  кодексу  України   визначаються  предмет,

кількість і асортимент поставки. У кодексі зазначається, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби  з  найменуванням, зазначеним у прейскурантах, товарознавчих довідниках, у стандартах. Кількість товарів, яка підлягає поставці, визначається за згодою сторін.

Крім   цього,  у   Господарському  кодексі  України  стаття  268 закріплені

основні  положення  щодо  якості   товарів,  які  поставляються.  У  даній   статті зазначається,  що  якість  товарів  повинна   відповідати  стандартам,  технічним умовам  та  іншій  технічній  документації.  Якість   товарів,   що  поставляється, постачальник повинен  підтвердити  належним  товаросупровідним  документом постачальник повинен підтвердити належним товаросупровідним документом, якщо інше не передбачено договором.

Декретом Кабінету Міністрів України прийнято, що нормативні вимоги щодо якості товарів закріплені в наступних документах із стандартизації:

галузеві стандарти;

технічні умови;

стандарти підприємств;

державні стандарти України;

стандарти науково-технічних та інженерних товариств та спілок.

У разі порушення постачальником закріплених у договорі умов щодо якості товарів, які поставляються, покупець має наступні права [17]: 

здійснення поставки товарів нижчої якості, ніж вимагається відповідними документами, замовник має право відмовитися від прийняття й оплати товарів, а якщо плата за товари здійснилася покупцем раніше, то він в праві вимагати повернення сплаченої суми;

якщо поставлені товари відповідають стандартам та технічним умовам, але виявляться з нижчим сортом, ніж було обумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, яка встановлена для товарів відповідного сорту, або відмовитися від поставленого товару.