Поэтический мир Сергея Есенина

Весной и  солнце на лугу

Обвита желтая дорога,

И та, чьё имя  берегу,

Меня прогонит от порога.

“Желтая дорога ” – дорога в никуда.

Пізніше з'явиться сірий, замість золотистого - лимонно-жовтий. Таким уявляється автору бездушне місто, з будівлями-скелетами, вулицями-«кам'яними печерами». Немає гармонії в навколишньому світі, і в поетиці чується дисонанс: «визжат дроги», «стонет коровий рев теней» ... Зовсім інше бачиться поетові на рідних просторах, він відчуває радість, подорожуючи по отчому краю.

Дремлет взрытая  дорога.

Ей сегодня  примечталось,

Что совсем-совсем немного 

Ждать зимы седой  осталось.

Ах, и сам  я в чаще звонкой 

Увидал вчера  в тумане:

Рыжий месяц  жеребенком

Запрягался  в наши сани.

Поетичний дух Єсеніна безпосередньо пов'язаний з настроєм поета, загальним станом навколишнього світу. Зі зрілістю і мудрістю він пов'язує багряно-червоні і золотисто-оранжеві тони.

Отговорила  роща золотая,

Березовым, веселым  языком,

И журавли, печально пролетая,

Уж не жалеют больше ни о ком.

Не обагрят  рябиновые кисти,

От желтизны не пропадет трава,

Как дерево роняет тихо листья,

Так я роняю  грустные слова.

Дійсність протверезила поета, показала різні сторони життя. На зміну безтурботної юності прийшла зрілість, досвід і перші гіркі розчарування. І відтепер у його віршах переважають червоно-бордові відтінки, кольори, политі золотим дощем сонячних променів або осіннім листопадом.

 

3.3 Малиновий

 

Коли треба надати пейзажу звучність, Єсенін вживає малинову фарбу:

О Русь – малиновое  поле

И синь, упавшая  в реку

Або:               Синее небо, цветная дуга,

  Тихо степные бегут берега,

  Тлеется дым, у малиновых сел.

Правда використовує він цю фарбу рідко і бережливо. Частіше замінює малинові "земли" менш вишуканими кольорами:

Алый мрак в небесной черни

Начертил пожаром  грань

Або:               Там, где капустные грядки

  Красной водой поливает восход

З пурпуровим споріднюється жіночий образ:

С алым соком  ягоды на коже,

Нежная красивая была.

На закат  ты розовый похожа

И как меч  лучиста и светла.

Малиновий колір вривається в поезію С. Єсеніна яскравим мазком, хоча цей насичений та соковитий колір не властивий його поезії, і в основному поет користується іншими фарбами.

 

3.4 Контраст білого та чорного

 

Використання контрасту білого і чорного було дуже характерним для давньоруської літератури, де білий використовувався для позначення всіляких справ і спонукань, а чорний - для показу злих сил. Така символізація кольору була звичайною в Древній Русі. Цю традицію ввібрав у свою поезію Єсенін. Найбільш яскраво це демонструється в поемі "Черный человек", де все страшне, нещадне, зле ставлення до душевного світу людини, її переживань уособлюється в чорній, диявольській подобі людини. Білим кольором поет розфарбовував місяць над дахом, гладь річки, і місячний промінь у Єсеніна - «белоснежное перо».

Білий і чорний кольори символізували для поета зрілість, яку він порівнював з осінню. Це гарна і яскрава пора, але вона сумна, тому що за нею йде зима - старість з контрастними білим і чорним тонами. Єсенін рідко пише білим, але завжди по білому.

Нет исхода из вьюги,

И погибнуть  мне весело,

Завела в  очарованный круг,

Серебром своих  вьюг занавесила...

Поет любить стежити за тим, як колір змінюється, тече, струмує, рухається, залежно від характеру освітлення. Одним лише білим кольором поет користується як готовою палітрою, де, поєднавши відображення, можна отримати необхідний відтінок:

Белая береза

Под моим окном

Принакрылась  снегом

Точно серебром.

На пушистых ветках

Снежною каймой

Распустились  кисти

Белой бахромой.

И стоит береза

В сонной тишине

И горят снежинки

В золотом  огне.

А заря, лениво

Обходя кругом,

Обсыпает ветки

Новым серебром.

1913 г.

ВИСНОВОК

«Его поэзия есть как бы разбрасывание обеими

Пригоршнями сокровищ его  души.»

О. М. Толстой.

 

Слова А. М. Толстого про Єсеніна можна поставити епіграфом до творчості видатного російського поета ХХ століття. І сам Єсенін зізнавався, що хотів би “всю душу выплеснуть в слова”. “Половодье чувств”", затопило його поезію, воно не може не викликати у відповідь душевне хвилювання і співпереживання. 
           Єсенін - це Росія. Його вірші - це розмови про Русь, її минуле, сьогодення і майбутнє. І, звичайно ж, час визначив значення єсенінській поезії, народної по своїй суті. В її центрі - великі протиріччя епохи, і перш за все - національна трагедія російського народу, розкол між народом і владою, владою і особистістю, її сирітство і трагічна доля. Ці риси в характері російського народу, в російській душі і увійшли в характер ліричного героя С. Єсеніна.

Таким чином, метою роботи було виявлення своєрідності поетики С. Єсеніна. 
Для цього вирішувалися такі завдання:

- Визначення ролі традицій давньоруської літератури та фольклору. 
Було визначено, що поезія Сергія Єсеніна та фольклор мають дуже тісний зв'язок, а також слід сказати про потужний вплив на Єсеніна давньоруської літератури та іконопису.

- Вивчення гоголівських традицій у творчості С. Єсеніна. 
Прямі паралелі з Гоголем ми виявляємо в поемах Єсеніна «Страна негодяев», «Анна Снегина», «Чёрный человек», в статье «Железный Миргород», численних ліричних віршах. Приховані паралелі пронизують, мабуть, весь творчий доробок Єсеніна.

- Розгляд основних тем творчості. 
В результаті дослідження були зроблено висновок, що основними темами творчості Єсеніна були теми села, батьківщини, природи і любові.

- Виявлення особливостей художнього стилю і поетичної техніки С. Єсеніна. 
Як результат: для Єсеніна характерно одухотворення природи, приписування їй людських почуттів, тобто прийом уособлення. 
            Поезія Єсеніна насичена зверненнями, часто це звернення до природи. 
            Велике місце в творчості Єсеніна займають епітети, порівняння, повтори, метафори.

- Використання кольору в поезії.

Поезія Єсеніна багатобарвна, але не просто наділена фарбами, а органічно злита музикальністю і кольором з внутрішнім світом поета і тим навколишнім простором, в якому він живе і творить. Найбільше використовується синій колір, який асоціюється у поета з Батьківщиною.

В результаті проведеної роботи були виконані поставлені завдання, досягнута загальна мета роботи. Були виявлені теми поезії С. Єсеніна, проаналізовано вірші, наведені приклади, зроблені висновки.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Есенин С.А. Собр. соч.: в 3 т. Т. 1, 3. М., 1977.

2. Гоголь Н. В. Собр. соч.: в 8 т. Т.1, 7. М., 1984.

3. Жизнь Есенина: рассказывают современники. М., 1988.

4. Марченко А.М. Поэтический мир Есенина. М., 1989.

5. Лазарев В. Долгая память // Поэзия российских деревень, М., 1982.

6. Литература в школе. Научно – методический журнал. М., 1996.

7. Прокушев Ю. Л.: Жизнь и творчество Сергея Есенина. М.: Дет. Лит., 1984.

8. Роговер Е. С. Русская литература ХХ века: Учебное пособие. – 2-е издание.- СПб. 2004.

9. В.Ф. Ходасевич. Некрополь: Воспоминания.- М.: Советский писатель, 1991.

10. Эрлих В.И. Право на песнь // С.А.Есенин в воспоминаниях современников: в 2 т. Т.2. М., 1986.

11. П.Ф. Юшин. Поэзия Сергея Есенина 1910-1923 годов. М., 1966.

12. Андреев А. Есенин - Москва 2006.

13. Безруков В. Есенин - Санкт - Петербург 2005.

14. Ваксберг А.  Любовь и коварство - Москва 2007.

15. Воронский А.  Об отошедшем. Писатели о писателях. - Москва 2006.

16. Воспоминания «О Есенине». - Москва 1975.

17.“ Сергей Есенин. Проблемы творчества. ” Сборник статей. Составитель П. Ф. Юшин, изд. “ Современник ”, Москва 1978.

18. Есенин С. Стихи, поэмы. - Москва 1958.

19. Есенин С. Собрание сочинений в трех томах. - Том III. - Москва 1970.

20. Кузнецов В. Есенин. Казнь после убийства. – Санкт-Петербург, Москва 2005.

21. Куняев С. Сергей Есенин. - Москва 1995.

22. Мариенгоф А. Роман без вранья. - www.Esenin.ru

23. Мариенгоф А. Мой век, моя молодость, мои друзья и подруги / www.Esenin.ru

24. Марченко А. Сергей Есенин: Русская душа. - Москва 2005.

25. Прокушев Ю. Сергей Есенин. - Москва 1971.

26.Ю. Прокушев “Сергей Есенин. Образ, стихи, эпоха”, изд. “Новая Россия”, Москва 1979 г.

27. Ройзман М. Все, что я помню о Есенине. - Москва 1978.

28. Хлысталов Э. Тайна гибели Есенина. - Москва 2005.

29. Шершеневич В. Великолепный очевидец - www. Esenin.ru

30. Шнейдер И. Встречи с Есениным. Воспоминания. - Москва 1966.

31. Эрлих В. - Право на песнь. - www. Esenin.ru

¹ Тут і далі вірші та цитати надаються мовою оригіналу

² Жизнь Есенина: рассказывают современники. М., 1988, с. 67.

³ В.Ф. Ходасевич. Некрополь: Воспоминания.- М.: Советский писатель, 1991.- 192с..

⁴ В.Ф. Ходасевич. Некрополь: Воспоминания.- М.: Советский писатель, 1991.- 194с..

⁵ Эрлих В.И. Право на песнь // С.А.Есенин в воспоминаниях современников: в 2 т. Т.2. М., 1986.

⁶ Лазарев В. Долгая память.  // Поэзия российских деревень, М., 1982, с. 6.

⁷ В.Ф. Ходасевич. Некрополь: Воспоминания.- М.: Советский писатель, 1991.- 192с.

⁸ Роговер Е. С. Русская литература ХХ века: Учебное пособие. – 2-е издание.- СПб. 2004.- 194с.

⁹ Марченко А. М. Поэтический мир Сергея Есенина // Литература в школе, 1995. № 6. С. 34

¹⁰ Марченко А.М. Поэтический мир Есенина. М., 1989. С. 193