Художня своєрідність роману А. Моруа «Олімпіо, або Життя Віктора Гюго»

Біографічному жанру  за своєю суттю властива внутрішня  динаміка. Особливо виразно це виступає на прикладі життєпису Гюго, який для  Моруа «был с детских лет связан с историей Франции» [6, c.35]. Розвиток образу головного героя визначається рухом часу, знаходиться в тісній з ним взаємодії. Звідси – поліфонічна будова книги, коли через увесь твір проходить, наростаючи, декілька провідних мотивів.

Біографія Гюго написана з непідробним блиском. Як і раніше, Моруа розкидає влучні вислови. В  «Олімпіо» афоризм виконує різні художні функції, грає різноманітні ролі. «На первый план выдвигаются максимы о человеке, его поведении в современном обществе, его эгоизме и тщеславии» [6, c.246]. У стилі Ларошфуко Моруа пише: «Великие мира сего любят покровительствовать рассеянным чудакам, так как всегда кажется, что те нуждаются в покровительстве»; «Каждый жаждет тех почестей, в которых ему отказано, и проклинает те, что сами плывут ему в руки»; «Равнодушие порождает снисходительность»; «Кто разбивает сердца, платит за это» [6–7].

Сам Гюго мав пристрасть до афоризмів. Надаючи слово своєму герою, Моруа як би наближається до нього. Але ніколи з ним не зливається. «В руках биографа верное средство – ирония» [6, c.247].

Успіх «Олімпіо, або Життя  Віктора Гюго» пов’язаний з очевидними літературними достоїнствами книги. Але інтерес до неї пояснюється і вірним вибором героя.

Моруа говорить: «От башен Собора Парижской богоматери до купола Дома инвалидов, где еще колышутся полотнища знамен, развевающихся от его дыхания, от Триумфальной арки до Вандомской колонны — весь Париж предстает перед нами как ода Виктору Гюго, как поэма из камня, где строфами были вершины нашей Истории» [6, c.15]. Біограф розповідає про те, як народ Парижу святкував в 1952 році 150-річчя із дня народження Гюго. Говорячи про посмертну долю Гюго, Моруа посилається на статтю Ромена Роллана «Старий Орфей» (1935).

Легко собі уявити, як в  окупованій Франції звучали рядки  Гюго із збірки «Відплата»: «Вам нечем драться? Ладно! Молот Возьмите в руки или лом! Там камень мостовой расколот. Сквозь стену вырублен пролом. И с криком ярости, и с криком Надежды, в дружестве великом, – За Францию, за наш Париж! В последнем бешеном боренье, Смывая с памяти презренье, Ты свой порядок водворишь!» [6, c.32].

ВИСНОВКИ

Дослідивши загальну характеристику біографічній літературі та розглянувши роман-біографія як вид художньої біографії, ми дійшли декількох висновків.

Передумовою створення  біографії служить визнання значущості цієї особистості для історії, культури, політичного життя або побуту в національному або світовому масштабі. Виділяються жанри художньої біографії (суб’єктивність автора, упереджене трактування виступає необхідною рисою стилю), наукової, популярної та академічної біографії.

Середньовічні біографії існують переважно у вигляді агіографічної літератури (житія). У добу Відродження в Європі, а в Росії в ХVII ст. житіє перетворюється на біографію однієї людини. У добу Просвітництва біографія характеризується прагненням виявити закономірності взаємодії індивідуального і соціального буття людини. У ХІХ ст. жанр біографії процвітає як в Європі, так і в Росії. Особлива увага приділяється життєпису письменників і поетів та їх духовному й громадському місцю у своєму часі. У ХХ ст. особливою популярністю користуються художні біографії.

Зберігаючи свою науково-пізнавальну  роль, роман-біографія орієнтований переважно на розкриття сенсу  моральних пошуків героїв, на оцінки їх вчинків з точки зору тих  моральних норм, які письменник вважає справжніми й справедливими.

Усі види художньо-біографічного  оповідання підпорядковані визначенням  – художня, біографія. Основа художньої  структури роману-біографії –  документ, тут немає вигаданих  персонажів, сюжетом служить життя  героя, через яке ми й пізнаємо історію.

А. Моруа був одним з тих письменників, які розвинули жанр художньої біографії, він на практиці сприяв затвердженню методу критичного реалізму в романі-біографії. Він – один з кращих біографів в сучасній літературі.

Визначивши літературно-естетичну позицію А. Моруа та розглянувши формування творчого стилю письменника, проаналізувавши художню своєрідність роману А. Моруа «Олімпіо, або Життя Віктора Гюго», нам вдалося дослідити роман-біографію в творчості А. Моруа та підвести підсумок його літературній діяльності.

Значна частина творчої спадщини Моруа – автора величезної кількості книг і статей, визнаного класика біографічного роману – продовжує зберігати свою привабливість для читача.

За своїми поглядами  він близький до просвітників XVIII ст. Письменник, які б погляди він не сповідував, до якої б школи не належав, повинен, на думку Моруа, дотримуватися лише трьох заповідей: говорити правду, прагнути до прекрасного, захищати свободу, адже без свободи немає правди.

У центрі біографічних романів  Моруа – творча особа, людина дії, трудівник, бунтар. На думку письменника, біографія в естетичному плані має певні переваги над романом. Моруа цікавить, передусім, духовний розвиток особистості, історія виступає тут лише як фон Моруа схильний бачити в кожному значному персонажі, створеному письменником, частку його особистості, його творче «я» Часто Моруа – і в біографіях і в критичних статтях – перебільшує значущість особистих стосунків письменника для його творів. На перехресті двох доріг – психологічного роману та історичного дослідження – якраз і складається літературний жанр, який приніс Моруа всесвітню популярність, жанр біографічного роману або художньої біографії.

Прекрасно відтворює  Моруа атмосферу доби в романі «Олімпіо, або Життя Віктора Гюго». На історичному фоні вимальовується фігура великої людини, поета й трибуна. Образ Віктора Гюго в книзі Моруа – простий й складний, піднесений й земний. Автор «Олімпіо» дуже точно характеризує двох жінок, які супроводжували Гюго на усьому його життєвому шляху, – Адель Фуше і Джульєтту Друе. Велика увага приділяється особистому життю Гюго, його любовним пригодам. Книга Андре Моруа називається «Олімпіо, або Життя Віктора Гюго». Олімпіо – ліричний герой, поетичний двійник Віктора Гюго.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Зонина Л. Предисловие / Л. Зонина // Превратности любви, Семейный круг / А. Моруа; [пер. с фр. Е.А. Гунста]. – М.: Худ.лит. – 1966. – С. 5–17.
2. Левянт М.Я. Мастерство Моруа-биографа / М.Я. Левянт // Эстетические позиции и творческий метод писателя. Ученые записки МГПИ им.В.И.Ленина. – М.: 1972. – С. 92–104.
3. Левянт М.Я. Теория биографическою романа А. Моруа / М.Я. Левянт // Вопросы зарубежной литературы. – М., 1971. – С. 122–136.
4. Луначарский А.В. Виктор Гюго: Творческий путь писателя / А.В. Луначарский // Собрание сочинений в 8-ми т. / А.В. Луначарский. – М.: Просвещение, 1965. – Т. 6. – с. 73–118.
5. Моруа А. О биографии как художественном произведении / А. Моруа // Писатели Франции о литературе: Сборник статей. – М.: Прогресс, 1978. – С. 121–134.
6. Моруа А. Олимпио, или Жизнь Виктора Гюго: Роман: Ч. 1–7.[пер. с фр.] / А. Моруа // Собрание сочинений: В 6 т. / А. Моруа; [сост. и общ. ред. М. Ваксмахера]. – М.: Просвещение, 1992. – Т. 5. – 350 с.
7. Моруа А. Олимпио, или Жизнь Виктора Гюго: Роман: Ч. 8–10. Литературные портреты. .[пер. с фр.] / А. Моруа // Собрание сочинений: В 6 т. / А. Моруа; [сост. и общ. ред. М. Ваксмахера]. – М.: Просвещение, 1992. – Т. 6. – 316 с.
8. Моруа А. От Монтеня до Арагона: Сборник; [пер. с фр.] / А. Моруа. – М.: Радуга, 1983. – 677 с.
9. Моруа А. Шестьдесят лет моей литературной жизни: Сб. ст. / А. Моруа; [пер. с фр.]. – М.: Наука, 1977. – 296 с.
10. Муравьева А. Гюго / А. Муравьева. – М.: Молодая гвардия, 1961. – 283 с. – (Жизнь замечательных людей).
11. Наркирьер Ф.С. Андре Моруа: жизнеописания Гюго и Бальзака / Ф.С. Наркирьер // От Роллана до Моруа: Этюды о французских писателях / Ф.С. Наркирьер. –М.: Советский писатель, 1990. – С. 233-262.
12. Наркирьер Ф.С. Андре Моруа: литературные воспоминания / Ф.С. Наркирьер // Шестьдесят лет моей литературной жизни: Сб. ст. / А. Моруа. – M.: Советский писатель, 1977. – С. 5–26.
13. Наркирьер Ф. Андре Моруа: Литературные портреты / Ф. Наркирьер // От Монтеня до Арагона: Сборник; [пер. с фр.] / А. Моруа. – М.: Радуга, 1983. – С. 7–26.
14. Наркирьер Ф.С. Андре Моруа / Ф.С. Наркирьер. – М.: Художественная литература, 1974. – 220 с.
15. Тимофеев Л.И. Основы теории литературы. / Л.И. Тимофеев; [изд.5-е]. – М.: Просвещение, 1976. – 548 с.
16. Чернец Л.В. Литературные жанры (проблемы типологии и поэтики) / Л.В. Чернец. – М.: Изд.Моск.ун-та, 1982. – 192 с.
17. Словарь литературоведческих терминов / [ред.-сост.: Л.И. Тимофеев и С.В. Тураев]. –М.: Просвещение, 1974. – 509 с.
18. Соболевская О.В. Биография / О.В. Соболевская // Литературная энциклопедия терминов и понятий / [под ред. А.Н. Николюкина]. –М.: НПК «Интелвак», 2003. – Стб. 90–92.
19. Строев А.Ф. Андре Моруа-публицист / А.Ф. Строев // Надежды и воспоминания художественная публицистика / А. Моруа; [пер. с фр.]. – М: Просвещение, 1983. – С. 5–20.
20. Толмачев М.В. Свидетель века Виктор Гюго / М.В. Толмачев // Собрание сочинений в 6 томах. / В. Гюго. – Т. 1. – М.: Правда, 1988. – С. 3–55. – (Библиотека «Огонек»).