Художня своєрідність роману А. Моруа «Олімпіо, або Життя Віктора Гюго»

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних  мов

Кафедра ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

РОМАН-БІОГРАФІЯ  В ТВОРЧОСТІ А. МОРУА

(НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ  «ОЛІМПІО, АБО ЖИТТЯ ВІКТОРА ГЮГО»)

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

 

 

Виконавець:

студентка 421 групи

факультету французької мови

Скакун Альона Романівна

 

 

 

Науковий керівник:

к.філол.н., доц.

Ольхова Ніна Андріївна

 

Горлівка – 2011

 

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРО БІОГРАФІЧНУ ЛІТЕРАТУРУ.......................................5

1.1. Загальна характеристика біографічної літературі.................................................5

1.2. Роман-біографія як вид художньої біографії….....................................................7

РОЗДІЛ 2. РОМАН-БІОГРАФІЯ В ТВОРЧОСТІ А. МОРУА (НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ «ОЛІМПІО, АБО ЖИТТЯ ВІКТОРА ГЮГО»)........................................10

2.1. Літературно-естетична позиція А. Моруа. Формування творчого стилю письменника...................................................................................................................10

2.2. Художня своєрідність роману А. Моруа «Олімпіо, або Життя Віктора Гюго»..............................................................................................................................17

ВИСНОВКИ...................................................................................................................26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................................28

 

ВСТУП

 

Андре Моруа – відомий  французький письменник. Серед його творів – психологічні романи й  оповідання, фантастичні новели й  подорожні нариси, біографії великих людей та літературні портрети.

У 1923 р. був опублікований перший твір письменника, написаний в жанрі «біографічного роману» або «художньої біографії»: «Аріель, або Життя Шеллі».

У творчому спадку Моруа  біографії займають особливе місце. Про їх успіх свідчать численні нагороди, яких удостоєний письменник. Техніці цього жанру він міг навчитися ще у Плутарха, але були, звичайно, й ближчі вчителі – адже особливого поширення біографічний жанр набув у XX ст. Це пов’язане, очевидно, з пильною увагою до особистості.

Критики й літературознавці, розповідаючи про біографічні книги Моруа, оперують різними поняттями: художня біографія, біографічний роман, романізована й навіть белетризована біографія. Останнє визначення письменник рішуче доводив сам тим, що у своїх роботах він спирається виключно на факти; документ стає у нього необхідною, органічною частиною книги.

У центрі біографічних романів  Моруа – творча особистість, людина дії, трудівник, бунтар. Песимістичному смутку в людині він протиставляє віру в індивідуума, якого створюють не лише зовнішні обставини, але й вона сама. Такими виникають у нього Шеллі, Дж.Г. Байрон, В. Гюго, О. де Бальзак, Жорж Санд та Дюма. Його біографічні дослідження виникли на зламі історичного дослідження, аналізу літературознавства й психологічного роману.

Моруа цікавить, передусім, духовний розвиток особистості, історія  виступає тут лише як фон в тій  мірі, в якій вона необхідна для  розуміння цього розвитку. Йому цікаво простежити, як поступово формується характер в зіткненні з людьми і подіями. Письменнику важливо показати романтичну особу, яка обирає свободу. Він знає смак читача, його зацікавленість інтимним життям великих. Моруа іноді на зло пише про це з метою збільшення популярності. Він хотів показати велику людину не лише у величі, але й у слабкості.

Актуальність роботи полягає в тому, що процес сучасного розвитку роману-біографії відносно мало досліджений, хоча про окремі твори цього роду написано досить багато приватних рецензій. Крім того, роман-біографія чітко відрізняється серед інших різновидів художньо-біографічного оповідання. Більше того, стикаючись з іншими жанровими різновидами сучасного роману, роман-біографія увібрав у свою систему деякі їх елементи.

Мета дослідження –  дослідити роман-біографію в творчості А. Моруа (на прикладі роману «Олімпіо, або Життя Віктора Гюго»).

Для досягнення поставленої  мети необхідно розв’язати наступні завдання:

1. Надати загальну характеристику біографічній літературі.
2. Розглянути роман-біографія як вид художньої біографії.
3. Визначити літературно-естетичну позицію А. Моруа. Охарактеризувати формування творчого стилю письменника.
4. Проаналізувати художню своєрідність роману А. Моруа «Олімпіо, або Життя Віктора Гюго».

Об’єкт дослідження  – творчість А. Моруа (роман «Олімпіо, або Життя Віктора Гюго»).

Предмет дослідження – роман-біографія.

Методи дослідження: біографічний, історично-порівняльний, історично-функціональний.

Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані  для поглибленого вивчення не лише творчості А. Моруа, але і для розробки спецкурсів з французької літератури XX століття.

Структура курсової роботи. Робота складається із вступу, двох розділів (перший має два підрозділи, другий – два підрозділи), висновків і списку використаних джерел (20). Загальний обсяг роботи – 29 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1

 

ПОНЯТТЯ ПРО БІОГРАФІЧНУ  ЛІТЕРАТУРУ

 

 

1.1. Загальна характеристика біографічної літературі

 

«Биография – жанр жизнеописания; предполагает художественное или научное осмысление истории жизни личности, нацеленное на поиск и выявление истоков общественно значимой деятельности человека в его индивидуальном биографическом опыте» [18, Стб.90].

Передумовою створення біографії  служить визнання значущості цієї особистості  для історії, культури, політичного  життя або побуту в національному  або світовому масштабі. «В биографии события жизни героя являются документальным материалом, фактографической стороной; сюжет биографии, выявляемый автором в жизни героя или формируемый им, составляют динамика, развитие личности и его закономерности» [18, Стб.90]. Міра присутності автора в біографії, міра перевтілення його в героя та об’єм трансформації життєвих подій можуть бути різними.

Інтерпретація подій життя, їх логічний аналіз, моральна оцінка та емоційний  настрій в біографічних жанрах можуть співвідноситися по-різному. Відповідно до цього виділяються жанри художньої біографії (суб’єктивність автора, упереджене трактування виступає необхідною рисою стилю), наукової, популярної та академічної біографії. «Возможно взаимодействие жанровых тенденций: существуют научно-популярные биографии; художественные биографии могут приобретать черты документальности и научности, научно-популярные биографии обогащаются стилистической живописностью, образностью» [18, Стб.91]. Біографії наших сучасників часто зближуються з репортажами і нарисами.

Джерела біографії йдуть до античних «Порівняльних життєписів» (I ст.) Плутарха, до «Життєпису Агриколи» (97) Тацита, «Життєпису дванадцяти цезарів» (119–121) Светонія.

В ході становлення жанру біографії  активізується властивий їй дидактичний початок: середньовічні біографії існують переважно у вигляді агіографічної літератури (житія) та оповідають про релігійних подвижників, мудрих правителів, талановитих полководців.

У добу Відродження в Європі, а  в Росії в ХVII ст. житіє перетворюється на біографію однієї людини (складені Дж. Вазарі життєписи знаменитих живописців, творців й архітекторів; біографічні твори П. Де Б. Брантома; «Повість про Улянію Осорьїну»), що пов’язане з цікавістю до неповторного душевно-інтелектуального світу особистості й до різноманітності людських талантів та їх проявів.

У добу Просвітництва біографія  характеризується прагненням виявити  закономірності взаємодії індивідуального  і соціального буття людини, виявити  мотивацію діяльності в цілому й  окремих вчинків досліджуваної особистості; вона будується на ґрунтовних документальних дослідженнях й в історичній перспективі («Історія Карла XII» (1731) Вольтера, «Життя С. Джонсона» (1791) Дж. Босуелла). З’являються перші біографічні словники («Досвід історичного словника про російських письменників» (1772) М.І. Новикова).

У ХІХ ст. жанр біографії процвітає  як в Європі, так і в Росії. Особлива увага приділяється життєпису письменників і поетів та їх духовному й громадському місцю у своєму часі: в Європі біографії створюються Дж. Мільтоном, В. Скоттом, Ч. Діккенсом; виникає жанр літературної автобіографії (С.Т. Кольридж). У Росії традиції біографічного жанру розвивають «Фон-Візін» (1830) П.А. В’яземського, «О.С. Пушкін в Александровську добу» (1874) П.В. Анненкова; виходить восьмитомний «Словник достопам’ятних людей російської землі» (1836–1847) Д. Бантиш-Каменського.

На рубежі ХІХ–ХХ ст. практика створення  біографічних словників триває («Критико-біографічний словник російських письменників та вчених. Від початку російської вченості до наших днів» (Т. 1–6, незакін., 1886–1904) під ред. С. Венгерова, «Російський біографічний словник» А.П. Половцева (1896–1913, Т. 1–25).

У ХХ ст. особливою популярністю користуються художні біографії, написані С. Цвейгом, А. Моруа, Р. Ролланом, Д. Вейсом, Г. Манном, сповнені авторського світосприйняття та націлені на дослідження долі людей, що внесли внесок в різні сфери громадського життя. У Росії визнання отримала заснована М. Горьким в 1933 серія «Жизнь Замечательных Людей», що включає біографії людей науки, мистецтва, політичних діячів різних часів. «Биографические произведения этой серии часто носили идеологический характер, что направило жанровое развитие биографии в сторону иллюстративности» [18, Стб.92].

 

 

1.2. Роман-біографія як вид художньої біографії

 

Для А. Моруа звернення до жанру роману-біографії було не лише відповіддю на вимоги часу, але й водночас вираженням його творчих пошуків та ідейно-художнього розвитку.

Ось чому особлива увага в цій  роботі приділяється роману-біографії, бо процес його сучасного розвитку відносно мало досліджений, хоча про окремі твори цього роду написано досить багато приватних рецензій. Крім того, «роман-биография явственно обособляется среди других разновидностей художественно-биографического повествования. Более того, соприкасаясь с другими жанровыми разновидностями современного романа, роман-биография вобрал в свою систему некоторые их элементы» [3, с.123].

Зберігаючи свою науково-пізнавальну  роль, роман-біографія орієнтований переважно на розкриття сенсу моральних пошуків героїв, на оцінки їх вчинків з точки зору тих моральних норм, які письменник вважає справжніми й справедливими. Саме тому така значуща ідейно-моральна позиція художника, який відтворює образи історичних діячів.

Усі види художньо-біографічного оповідання підпорядковані визначенням – художня, біографія. «Виды художественной биографии определяются по двум основным признакам: по событийно-количественному и по степени научности, по соотношению научно-исторического и художественного начал» [3, с.124]. За першою ознакою слід виділити роман-біографію, біографічну повість та художньо-біографічний нарис. Розчленовування визначається кількістю подій, більшою або меншою панорамністю, розгорнутою в часі й просторі.

«Роман-биография определяется как вид художественной биографии, представляющий сочетание художественного изложения жизни исторического лица с научностью исторического повествования и глубиной психологического романа, данных на более узком, чем в историческом романе, фоне» [3, с.124]. Основа художньої структури роману-біографії – документ, тут немає вигаданих персонажів, сюжетом служить життя героя, через яке ми й пізнаємо історію. Завдання зображення історичної особи в романі-біографії А. Моруа зумовили його специфіку й ідейно-художню своєрідність жанру.

Дослідження характерів героїв своїх романів-біографій  автор не обмежує сферою психології або соціальною спрямованістю. До кожного  з героїв у автора своє індивідуальне  ставлення, яке склалося в результаті вивчення самої історичної особистості та часу, коли вона жила. Приділяючи основну увагу головному герою, А. Моруа тим самим звужує історичний фон. Роман-біографія, не дивлячись на те, що він в жанровому відношенні зближується з історичним романом, історично-біографічною повістю й тому подібним, не перестає бути самостійним видом.

«Для романа-биографии, как особого жанра историко-художественного повествования, характерно органическое сочетание документальности и научно-исторического анализа с острой сюжетностью, занимательностью и увлекательностью повествования, вымыслом и домыслом – в виде мысленного эксперимента разного рода, а также известной свободой в компоновке материала и явно выраженной этической и эстетической оценкой исторического процесса и его деятелей» [3, с.126]. Визначені основні жанрові ознаки усі важливі, усі в сукупності характеризують сутність жанру.

Відмінна риса цього  виду – своєрідність історичної правди художньої вигадки. Введення документа  в роман-біографію обмежило рамки  художньої вигадки, змінило й  роль автора. Документ – об’єктивний, автор – суб’єктивний, упереджений, ось чому художник іноді полемізує з документом. Авторський коментар доповнює, поглиблює його. Життя історичних осіб в романі-біографії А. Моруа піддається мікроскопічному аналізу.

Основні біографічні  твори А. Моруа кваліфікуються в роботі як романи-біографії. При цьому у кожному окремому випадку книги письменника аналізуються не лише з ідейного боку, але і визначається їх художня своєрідність (сюжет, характери, композиція, боротьба і взаємозв’язки персонажів, портретні характеристики й так далі ). Компонентам його романів-біографій властиві наступні особливості: документу – емоційна виразність; проблематиці – гуманістичний аспект; особистості автора – суб’єктивізм й психологізм; художньому твору – органічна цілісність структури, історична достовірність. Ці особливості знаходяться в тісному взаємозв’язку та організовують єдність, властиву художньому твору великої епічної форми – роману-біографії.