Проектування лінійних споруд міської телефонної мережі

2.5 Для кожного із трьох напрямків міжстанційних з’єднань РАТС-1 з РАТС-3, РАТС-2 з РАТС-3, РАТС-3 з АМТС розрахуємо кількість комплектів системи передачі по формулі:

                                                                                          (2.6)

  

 

 

- число з’єднувальних  ліній з «і» станцією;

 - число сигналів, що забезпечуються одним комплектом системи передачі.

* Результати  розрахунків округлюємо до більшої  цілої величини.

Для заданої  силової цифрової системи передачі (ЦСП) або волоконно-оптичної системи передачі (ВОСП). Значення може бути визначено за наступною таблицею.

Таблиця 2.2

Число каналів  і кабелів використані із системи  передачі

 

*… - ємність  кабелю (число пар, четвірок або  волокон);

** - при двокабельній  чотирьох провідній системі, для  організації двохстороннього зв’язку  використовують два кабелі, у кожному задіяно два провідника;

*** - при однокабельній  двоволоконній для організації  двохстороннього зв’язку використовують  один кабель, у якому задіяно два оптичних волокна (одне для напрямку передачі, друге – для прийому).  

2.6 Для кожного із трьох напрямків міжстанційних з’єднань: РАТС-3 з РАТС-1, РАТС-3 з РАТС-2, РАТС-3 з АМТС, знаючи тип і число необхідних комплектів системи передачі, варто вибрати тип кабелю (таблиця 2.2) і його ємність виходячи з наступного:

• ємність кабелів ТППеп визначається виходячи зі співвідношення 1СП1пара й ряду ємностей цього кабелю (10х2, 20х2, 30х2);
• ємність кабелів МКСАШп визначається виходячи зі співвідношення 1СП -1пара (або 2СП 1 четвірка) і ряду ємностей цього кабелю (1х4, 4х4, 7х4);
• ємність волоконно-оптичних кабелів ОКЛ визначається виходячи із співвідношення 1СП -2 волокна і ряду ємностей цього кабелю (4, 6, 8, 12, 16, 18, 24, 32);

* варто використовувати  мінімальну ємність (обов’язково  обрану із існуючого ряду ємностей, а не довільну) здатну забезпечити  роботу розрахованої кількості  систем передачі.

** при виборі марки кабелів ТППеп і МКСАШп крім необхідної кількості жил варто передбачити запас - 10%, а для оптичних кабелів - 2 додаткових резервних волокна (це пов’язано з необхідністю мати запасні ланцюги на випадок ушкодження основних кабельних ланцюгів у процесі експлуатації). 

2.7 Визначимо марку кабелю, що прокладається від РАТС-3 до УВАТС. Для цього напрямку варто використати кабель ТППеп-…х2х0,5.Ємність кабелю визначається значенням виходимо із співвідношення 1ЗЛ 1пара, і рядом ємностей цього кабелю (10х2, 20х2, 30х2).

* у кабелі  для з’єднувальних ліній із  УВАТС варто передбачити 10% експлуатаційний  запас пар. 

2.8 Результати по даному розділу й обрані марки кабелів помістимо в таблицю:

 
 
 

3. Визначення місця встановлення РАТС-3 

3.1 Визначаємо два основних методи визначення теоретичного центру телефонного навантаження (ТЦТН).

 * ТЦТН - умовна точка на плані району відстань від якої до всіх абонентів мінімізована. Якби район виявив собою рівномірно насичені телефонами квартали, при відсутності зовнішніх виводів (РАТС-1, РАТС-2, УВАТС, АМТС, ВА), то ТЦТН перебував би в геометричному центрі району проектування.

     Графічний метод

На плані району обслуговування проектованої РАТС-3 біля зображення кожного будинку вказується проектовану кількість телефонів і прямих проводів на першому і другому етапах розвитку мережі. На цьому ж кресленні вказують число ЗЛ з боку їх підходу до проектованого району. Кожна ЗЛ при визначенні ТЦТН враховується як один телефонний апарат.

Паралельно головній вулиці району розташовують лінійку, переміщуючи її паралельно самій собі до тих пір, поки з обох сторін від лінійки не виявиться рівну кількість телефонних апаратів. У цьому місці проводять пряму лінію. Якщо все зроблено вірно, то зверху і знизу від цієї лінії буде по N_разр телефонів, де:

N_разр=0.5(N₀+N_с.л.-N_пр)                 (3.1)

Потім лінійку  повертають на 90 і знову переміщують її паралельно самій собі до тих пір, поки з обох сторін від лінійки не буде рівна кількість телефонів. Проводять другу лінію. Точка перетину ліній і дає приблизне місце розташування ТЦТН.

Графічний метод  є найбільш простим і доступним. Проте до його недоліків слід віднести:

- велику погрішність  при визначенні центру телефонного  навантаження;

- велику ймовірність  появи помилки, так як дані  для підрахунку телефонних апаратів  зверху і знизу зчитуються  проектувальником безпосередньо  з креслення після кожного  переміщення лінійки. Імовірність  помилки зростає із збільшенням  числа будинків і площі району;

- велику трудомісткість. 

Координатний  метод

Даним методом  доцільніше скористатися при наявності  ЕОМ або калькулятора. У полі креслення  проектованого району, виконаного в  масштабі 1:5000, проводяться осі координат. В отриманій прямокутній системі визначаються координати (x, y) центру ТЦТН кожного будинку. 

Координати центру телефонного навантаження визначаються за формулами:

         (3.2)                              (3.3) 

Де:

D - число будинків  у проектованому районі;

 - число проектованих зв'язків у i-тій будівлі.

Місце розташування АТС, а значить і ТЦТН слід визначати  з урахуванням перспективи розвитку мережі, тобто для другого етапу  розвитку мережі.

Якщо в центрі ТЦТН будинок АТС розташувати  не можна, то обирається найближча майданчик, вільна від забудови і задовольняє  перерахованим вимогам. Остаточне  місце розміщення АТС необхідно  обгрунтувати, порівнявши між собою  трохи найбільш підходящих варіантів. Потім окреслюють межі зони прямого підключення (ЗПП) радіусом 500 м з центром у вибраному місці розташування АТС.

За межами ЗПП  виділяють шафові райони. При виділенні  шафових районів необхідно прагнути до того, щоб у перспективі при  збільшенні ємності мережі не довелося проводити їх перепланування. Для цього максимальне навантаження шафи повинна забезпечувати перспективну потребу в телефонному зв'язку даного шафового району. Отже, необхідно враховувати розраховане раніше розподіл номерів АТС між усіма споживачами. Територія шафового району повинна бути компактною, по можливості прямокутної форми із співвідношенням сторін 1:4 або 1:2. Межами шафових районів доцільно вибирати межі кварталів, природні перешкоди (ріки, сади, бульвари, яри, залізні дороги, великі кордону в міській забудові, вулиці і т.д.). У разі відсутності природних перешкод кордону шафових районів проводять всередині кварталу, виділяючи для цього компактно розташовані будинки з достатньою кількістю абонентських установок. Якщо в межах проектованого району існує мережа зв'язку, її необхідно використати з мінімальним числом перебудов.

Не слід поєднувати в одному шафовому районі абонентські  установки, розташовані по різні  сторони від проїжджої частини  вулиць. Виділяти шафові райони необхідно  так, щоб абонентська проводка була продовженням кабелів розподільчої мережі цих шафових районів. Кабелі розподільчої мережі в свою чергу, повинні бути продовженням кабелів магістральної мережі. Слід уникати паралельного прокладання цих кабелів у зустрічних напрямках, інакше кажучи, треба виключати так зване зворотне підключення. 

3.2 Визначимо ТЦТН з огляду на всі типи з’єднувальних ліній та абонентських ліній від віддалених абонентів, якщо телефони підключені в точці підведення цих з’єднувальних ліній або абонентських ліній.  

3.3 Відзначимо на плані району ТЦТН. Визначимо місце установки РАТС-3 і відзначимо його на плані району.

Рекомендується  розташовувати РАТС-3 на краю кварталу (не більше 30м від дороги), при  ємності РАТС-3 не менше 10 000 на другому етапі, варто встановлювати будинок РАТС-3 на розі кварталу біля перехрестя вулиць, тому що в цьому випадку в станцію буде організовано два уведення кабельної каналізації під кутом 90.

Розрахуємо місце  знаходження ТЦТН з урахуванням  району проектування

 

Різниця: 4027-3992= 35.

Необхідно зрушити  лінію вліво на: 35/2=17 номерів.

Оскільки вертикальна  лінія перетинає чотири квартали: 17/4=4.

Визначимо на яку  частину кварталу варто зробити  зрушення (4/430)100%= 1%.

 

Різниця: 4063-3958= 107.