Сучасний стан ринку працi Українi

забезпечити спрямовування  частини коштів, виділених на професійну освіту, на її модернізацію, належне  технологічне оснащення і забезпечення методично-навчальною літературою; 

забезпечити безпосередній  зв'язок між стандартами оплати праці  та освітньо-кваліфікаційним рівнем працівників; 

запровадити багатоканальне фінансування професійної освіти; 

забезпечити трансформацію  професійно-технічної освіти, належну її відповідність потребам ринку праці;  

істотно збільшити  масштаби професійної підготовки та перепідготовки безробітних;  

направляти осіб, що втратили роботу, на перекваліфікацію якомога раніше;  

формувати державне замовлення на підготовку робочої сили, спираючись на результати прогнозу потреби економіки країни в робочій силі за професіями, і на тендерних засадах розміщувати замовлення у навчальних закладах (вищих та середніх);  

забезпечити запровадження  практики обов'язкової роботи протягом 3-річного періоду в державних навчальних закладах (передусім дошкільної, навчальної, середньої та професійної підготовки) усіх випускників педагогічних навчальних закладів, які здобули освіту за бюджетні кошти. Напрями регулювання трудової міграції. З метою підвищення територіальної мобільності робочої сили в межах України необхідно Кабінету Міністрів України:  

створити систему  постійного інформування населення  про наявні вакансії на загальнонаціональному  ринку праці;  

запровадити систему доступних кредитів на житло, включаючи придбання житла на вторинному ринку; 

реалізувати механізм надання доступного тимчасового  житла. 

З метою скорочення масштабів нелегальної трудової міграції населення за межі країни та посилення соціального захисту українських працівників за кордоном  

Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України:  

приєднатися до конвенцій МОП щодо захисту прав працівників-мігрантів, статей Європейської Соціальної Хартії (оновленої) та забезпечити  ратифікацію цього документа;  

прийняти Закон  України "Про особливості ліцензування та впровадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном".  

Кабінету Міністрів  України:  

інтенсифікувати зусилля щодо підписання угод про  працевлаштування з країнами-реципієнтами української робочої сили, а також розширення квот для працевлаштування українців у тих країнах, з якими договори вже укладено;  

запровадити спеціальні посади у дипломатичних та консульських представництвах за кордоном у країнах  призначення мігрантів, створити спеціальні приймальні, забезпечити надання юридичних консультацій;  

 розробити  програму стимулювання самозайнятості  та мікропідприємництва     для осіб, які повертаються після трудової діяльності за кордоном. Кабінету Міністрів України та місцевим органам влади:  

активізувати  зусилля з просвітницької діяльності щодо умов та наслідків нелегальної  трудової діяльності, поширення інформації (рекламно-інформаційні буклети, спеціальні телепередачі, цільові випуски газет) щодо існуючої системи міждержавних угод про працевлаштування, законодавства України та країн-реципієнтів у сфері трудової міграції та регулювання ринку праці в цілому, а також можливості отримання допомоги з боку українських дипломатичних установ під час перебування за кордоном;  

посилити контроль за діяльністю організацій-вербувальників вітчизняної робочої сили для  роботи за кордоном та підвищити ефективність дій силових структур з виявлення  та припинення діяльності фірм, що працевлаштовують громадян України за кордоном, не маючи на це дозволу.  

Основні напрями  реформування оплати праці. Через обмеженість  можливостей протягом найближчих років  підвищити рівень заробітної плати  за рахунок традиційних джерел необхідно  повною мірою задіяти потенціал  джерел, пов'язаних із реструктуризацією собівартості та цін і збільшенням у них частки заробітної плати, інших видів доходів працюючих на основі зменшення податкового навантаження на фонди оплати праці з одночасним зростанням абсолютних розмірів останніх; перегляду ставок і відрахувань з доходів підприємств; запровадження системи оподаткування прибутку, яка б стимулювала економію матеріальних ресурсів. Для цього необхідно:  

Кабінету Міністрів  України за участю суб'єктів соціального  партнерства на національному рівні:  

підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України

зміни та доповнення до Закону України "Про оплату праці" у частині, що стосується вдосконалення  порядку визначення та затвердження мінімальної заробітної плати; 

проект законодавчого  акта, що закріпить форми участі найманих працівників в управлінні виробництвом і розподілі його результатів, конкретні організаційно-правові механізми розвитку виробничої демократії на підприємствах і в організаціях України; 

забезпечити поетапне наближення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму, встановленого на працездатну особу;  

підвищити значення угод і договорів, які укладаються  відповідно до Закону України "Про  колективні договори і угоди", у  регулюванні рівнів, структури і  диференціації доходів від трудової діяльності;

розробити механізм підвищення доходів від трудової діяльності через використання джерел, пов'язаних з реструктуризацією  витрат на виробництво, реалізацією  резервів ресурсозбереження, стимулювання зниження матеріальних витрат та підвищення частки заробітної плати у собівартості продукції;

забезпечити вдосконалення  оплати праці в бюджетній сфері, ввести в дію Єдину тарифну  сітку оплати роботи працівників  бюджетної сфери, передбачити поетапне встановлення міжкваліфікаційної (міжпосадової) диференціації в оплаті праці, побудованої з урахуванням відмінностей у складності виконуваних робіт (кваліфікації) та їхньої відповідальності. 

Кабінету Міністрів  України та Національній академії наук України розробити та здійснити  експериментальне впровадження порядку  встановлення мінімальної заробітної плати не в абсолютній сумі, а у відсотках до вартісної величини прожиткового мінімуму з урахуванням регіональних відмінностей.  

Основні напрями  поліпшення соціального захисту  безробітних. Кабінету Міністрів та місцевим органам влади:  

забезпечити істотне  збільшення масштабів надання населенню (не тільки безробітним, а й тим, хто  звертається до центрів зайнятості ще до втрати роботи) профорієнтаційних  та консультаційних послуг;  

розширити масштаби професійної підготовки та перепідготовки безробітних на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця;  

забезпечити поширення  громадських робіт у соціальній сфері;  

істотно збільшити  масштаби надання допомоги на відкриття  власної справи шляхом організації  попередньої підготовки та дальшого супроводу, надання консультаційних послуг у перші роки самостійної діяльності;  

використовувати сучасні методи інформування працедавців  щодо пропозиції робочої сили, а  населення - щодо попиту на неї.  

Трансформація політики ринку праці має бути спрямована на забезпечення достойною роботою населення незалежно від місця проживання, на стимулювання економічної активності населення, розвиток та реалізацію трудового потенціалу. Це стане вагомим чинником дальшого економічного зростання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                                                8. ВИСНОВОК 
 

Україні відбувається природне скорочення постійного населення.

Зараз щороку відбувається скорочення населення в межах 350-400 тис.

осіб. Якщо в 1995 році воно складало 50,9млн, то вже у 2004році

скоротилось на 3,8млн. осіб.  

Спостерігається тенденція зменшення кількості  економічно активного

населення. У 1995 році економічно активного населення  було 25562,1тис.

осіб, а в 2004 році – 22202,4тис. осіб. Тобто, відбулося його скорочення

на 13% у порівнянні з 1995 роком. Це відбувається з цілого ряду

економічних та соціальних причин. Однією з яких є  нестабільний рістекономіки. 

Здавалося б, що так як кількість постійного та економічно активного

населення зменшується, то й рівень економічної активності повинен

залишатися майже  однаковим. Але відбувається його зниження. У порівнянні

з 1995 роком рівень економічної активності знизився з 50,3% до 47,2%. Це

пов’язано з тим, що темпи зменшення економічно активного населення

перевищують темпи  зменшення постійного населення. 

Таким чином, можна  зробити висновок, що ринку праці  в Україні притаманні слідуючи риси: 

Відбувається  скорочення кількості постійного населення  та робочої сили.

До того ж  темпи скорочення робочої сили випереджають темпи скорочення кількості постійного населення. 

Зменшення рівня  безробіття відбувається не за рахунок  працевлаштування

безробітних, а  за рахунок скорочення чисельності  економічно активного

населення. 

Ріст рівня  зайнятості відбувається не за рахунок  росту працевлаштування

безробітних, а  за рахунок зменшення робочої  сили. 

Усе це свідчить, про необхідність регулювання ринку  праці з боку

держави. Головними  напрямками при цьому мають бути: підвищення кількості робочих місць, підвищення життєвого рівня, реальної заробітної плати та прожиткового мінімума, медичного обслуговування. 
 
 
 

9.СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 
 

1. "Основи економічної теорії", с/а Міщенко В.С., К., 1994 

2. "Экономика и рынок труда", М., 1994 

3. "Сегментація ринку праці: теорія і практика регулювання", Петрова              І.Л., К., Таксон, 1997. 

4. http://www.ukrstat.gov.ua/"  www.ukrstat.gov.ua . 

5. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.:

МАУП, 2000. – 176с.: іл. – Бібліогр.: с.166-169. 

6. Економічна теорія: Підручник/ За ред.. В.М. Тарасевича. –

Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2005. – 784с.