Сучасна масова культура в Україні

Міністерство освіти і науки України

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ЗВ'ЯЗКУ  ІМ. О. С. ПОПОВА

Реферат

з дисципліни:

«Історія української культури»

Виконала: Бортюк О.М.

Студентка 3 курсу

Групи СЕП-32

 

 

 

 

Одеса 2014р

План

1. Сучасна масова культура в Україні, контркультура та інноваційний процес.

2. Особливості культурного процесу кіммерійського та скіфського періоду.

3. Проаналізуйте міфологічну модель світу праслов’ян, основні універсалії та символи культури.

 

Сучасна масова культура в Україні, контркультура та інноваційний процес.

МАСОВА КУЛЬТУРА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

У статті розглядається стан масової культури в Україні на сучасному етапі та її вплив на формування і виховання естетичних ідеалів та смаків української молоді, а також на становлення та розвиток сучасної української культури.

Політична, економічна соціальна та культурна криза пострадянського простору не в останню чергу пов’язана з проблемою самовизначення широких мас після виходу з лона радянської соціокульту- рної реальності. Різкий вихід з-під жорсткого адміністративного контролю та цензури на всі види діяльності середньостатистичного громадянина країн посткомуністичного регіону спричинив багатоманітне, неоднорідне та вивернуте ставлення ще вчора повністю контрольованих народів до поняття "свобода". Свобода політична, свобода вибору, свобода пересування і навіть свобода самовизначення постають і до сьогодні в усій своїй неоднозначності. Ця проблема стосується кожного з нас, що зумовлено її складністю, великою кількістю шляхів вирішення, що і становить актуальність теми дослідження.

Метою цієї статі є аналіз впливу масової культури на сучасну українську культуру і визначення результатів взаємодій цих двох культур.

Сьогодні українська культура переживає переламний момент. Не треба багато доказів, що свідчили б про розповсюдження у вітчизняній культурі та житті у цілому тих глибинних процесів масові- зації (інше розуміння сенсу життя, інші критерії оцінок...), у результаті яких стало можливим стрімке розповсюдження масової культури [3, 41].

В рамках певної історичної епохи завжди існували різні культури. У сучасному суспільстві особливе значення має масова культура, яка не виражає вишуканих смаків чи духовних пошуків народу. Вона зрозуміла й доступна людям різного віку, всім верствам населення незалежно всі рівня освіти. Вона має меншу художню цінність, ніж елітарна чи народна культура. Вона задовольняє миттєві запити людей, реагує на будь-яку нову подію і відображає її. Тому зразки її, зокрема шлягери, швидко втрачають актуальність, застарівають, виходять з моди.

Інтерес до явища масової культури виник досить давно. На сьогоднішній день існує багато досліджень, теорій і концепцій "масової культури". Автори більшості з них схильні розглядати її як особливий соціальний феномен, що має свій генезис, специфіку і тенденції розвитку. Найбільш впливові теорії це: теорія масової культури як культури "масового суспільства"; теорії Франкфуртської школи; теорії окремих філософів, соціологів, культурологів.

Явище масової культури є не просто різновидом "традиційної культури", але істотною зміною культури в цілому. Тобто розвиток засобів масової інформації і комунікації (радіо, кіно, телебачення, ілюстровані журнали, Інтернет), індустріально-комерційний тип виробництва і розподіл стандартизованих духовних благ, відносна демократизація культури, підвищення рівня освіченості мас при парадоксальному зниженні духовних запитів. Масова культура - явище не однорідне, воно має свою структуру й рівні. В сучасній культурології, як правило, виділяють 3 основні рівні масової культури: кіч- культура, мід-культура, арт-культура.

Кіч є однозначним: він не ставить питань, він містить лише відповіді, заздалегідь підготовлене кліше. Не викликає духовних пошуків, складного психологічного дискомфорту.

Щодо мід-культури, слід відзначити її подвійний характер. Вона має деякі риси традиційної культури, але водночас включає в себе риси масової культури.

Арт-культура розрахована на найосвіченішу частину публіки. Головним завданням арт- культури є максимальне наближення масової культури до норм і стандартів традиційної культури.

Як самостійне явище масова культура оцінюється суперечливо. В цілому існуючі точки зору можна розділити на дві групи. Представники першої групи дають негативну оцінку цьому феномену. На їх думку масова культура формує у її споживачів пасивне сприйняття дійсності. Така позиція аргументується тим, що в творах масової культури пропонуються готові відповіді на те, що відбувається в соціокультурному просторі довкола індивіда. Крім того, деякі теоретики масової культури вважають, що під її впливом змінюється система цінностей: прагнення до розважального стає домінуючим. Масова культура грунтується не на образі орієнтованому на реальність, а на системі іміджів, що впливають на несвідому сферу людської психіки. Покликання і призначення дійсної культури - облагороджування і вдосконалення людини. Масова культура виконує зворотні функції - вона реанімує нижчі аспекти свідомості і інстинкти, які, у свою чергу, стимулюють етичну, естетичну і інтелектуальну деградацію особистості.

Інші спеціалісти, говорячи про негативні сторони, зазначають, що метою масової культури є не стільки заповнення дозвілля і зняття напруги і стресу у людини індустріального і постіндустріального суспільства, скільки стимулювання споживчої свідомості в реципієнта (тобто у глядача, слухача, читача), що у свою чергу формує особливого типа - пасивного, некритичного сприйняття цієї культури у людини. Все це і створює особу, яка досить легко піддається маніпулюванню [1, 128]. Іншими словами, відбувається маніпулювання людською психікою, експлуатація емоцій і інстинктів підсвідомої сфери відчуттів людини, перш за все відчуттів самотності, провини, ворожості, страху, самозбереження.

Тим часом дослідники, що дотримуються оптимістичної точки зору на роль масової культури в житті суспільства, вказують що:

вона притягує до себе маси, що не уміють продуктивно використовувати свій вільний час;

створює свого роду семіотичний простір, який сприяє тіснішій взаємодії між членами високо- технологічного суспільства;

дає можливість широкій аудиторії познайомитися з творами традиційної (високої) культури;

Очевидно, що вплив масової культури на суспільство не є однозначним і не вписується в бінарну

схему "біле - чорне". У цьому полягає одна з головних проблем аналізу масової культури.

Крім об‘єктивних причин популярності масової культури (необхідність усередненої мови спілкування) можна виділити й інші, які безпосередньо пов‘язані з особливостями людської свідомості:

небажання індивіда брати участь в соціальних явищах і процесах духовно або інтелектуально. Іншими словами, початкова пасивність свідомості більшості членів суспільства;

бажання піти від повсякденних проблем, від повсякденності і рутини;

бажання розуміння і співпереживання своїм проблемам з боку іншої людини і суспільства.

О. Хакслі відзначає і такі причини її популярності, як те, що вона легко впізнається і є доступною. "Суспільство має потребу в постійному підтвердженні великих істин, - вельми справедливо зауважує він, - хоча робить це масова культура на низькому рівні і без смаку" [1, 130].

Масова культура, враховуючи всі ці особливості свідомості, надає продукцію, яка легко сприймається, дозволяє поринути у світ мрій та ілюзій, створює враження звернення до конкретного індивіда.

"Масову культуру" називають  по-різному: розважальним мистецтвом, мистецтвом "анти- втоми", напівкультурою. Характеризуючи її, американський психолог М. Бел підкреслює: "Ця культура демократична. Вона адресована всім людям без відмінності класів, націй, рівня бідності і багатства. Крім того, завдяки сучасним засобам масової комунікації людям сталі доступні багато творів мистецтва, що мають високу художню цінність" [1, 131].

Стосовно масової культури Радянського Союзу (частиною якої була й українська), то вона не лише відображала світ і людину такими якими вони є, а й пропонувала взірець, якими вони повинні бути, впроваджуючи у масову свідомість стандарти, стереотипи поведінки та морально-духовні орієнтири та полегшуючи процес адаптації. За своєю функціональною природою радянська масова культура є адаптаційною і відмічена такими особливостями, як переважання ідеї над художністю, прагнення до маніпуляції масовою свідомістю через запровадження ідеологічних міфів , штампів та стереотипів. Радянська масова культура була пройнята ідеєю державної доцільності та відмічена присутністю у долі героя зверх особистої мети, що часто знижувало самоцінність особистості та ставило її оцінку у пряму залежність від відповідності особистої концепції її буття суспільній концепції буття держави.

Сам герой радянської масової культури являв собою абсолютно особливий соціокультурний тип, принциповим чином відмінний від типа героя-індивідуаліста, створеного у рамках західного мас- культа. Він достатньо повно виражав цінності руської культури, заснованої на принципах колективізму, жертовності, аскетизму, особливої чистоти та поетизації почуттів, "відірваності" від задоволення повсякденних потреб та спрямованості у майбутнє. Саме ідеологічна домінанта, що складала основний зміст радянської культури, принциповим чином відрізняє її від західних аналогів з їх комерційною природою, а основними функціями радянської масової культури агітаційна та пропагандистська, але вже точно не комерційна [1, 122 ]. Після розпаду Радянського Союзу та соціально-політичних перетворень 90-х років, коли Україна стає незалежною державою тип її суспільного устрою піддався значним трансформаціям. Основним призначенням масової культури у сучасній Росії стає згладжування та нівелювання суперечностей, напруг та конфліктів між соціальними стратами, маскуванні різниці між їх системами цінностей та етносом [1, 123]. І особливу роль тут відіграє реклама, яка представляє товари та послуги в якості стандарту споживання.

Основне завдання сучасної масової культури, як завжди, обслуговування еліти - політичної, а сьогодні і економічної, доставка аудиторії певних стандартів поведінки, духовних запитів, доказ правомірності ідентифікації на зразках і "з життя", формування іміджів і стереотипів свідомості, а також реабілітація економічного переважання певного соціального прошарку запровадженням міфів про рівні можливості всіх перед всіма. Гомогенізації, нехай і зовнішній, сучасного суспільства сприяє уніфікація стилів життя, де універсалізація товарів масового попиту, системи харчування та відпочинку, освіти, інформації, художньої продукції створює ілюзію соціальної рівності. Споживання стає, поряд з продукцією масової культури, засобом ілюзорного досягнення прагнень та ідеалів, виконує ескапістсь- ку функцію, служить засобом психологічного захисту індивіда в умовах соціального дисбалансу.

Масова культура є для дезорієнтованої людини набором стереотипів поведінки, іміджів, через які вона може ідентифікуватися з тим прошарком, до якого належить чи намагається належати. З цим зв’язана популярність у масових виданнях рубрик, які присвяченні моді, стилю життя зірок, актуальним тенденціям на ринку житла та автомобілів, подіям художнього життя.

Якщо говорити про фактичний стан речей в масовій культурі в сучасній Україні, не можна не визначити значних досягнень у творчості численних музикантів, письменників, художників, у проведенні чисельних музичних та кінофестивалів, тощо, які саме завдяки незалежності позбулися ідеологічного пресу і мають умови для вільних творчих пошуків, хоча часто знаходяться у матеріальній скруті.

Та, на превеликий жаль, в Україні спостерігається й зовсім інше. І це ми бачимо зараз дуже чітко на прикладі багатьох зразків продукції тої масової культури, яка надходить до нас з різних країн, нині особливо інтенсивно - з Росії та США. "Блатні" і так звані "приблатненньїе" пісні, які виконують спеціально дібраними голосами, або естрадні пісні з нелюдським верещанням, для виконання і сприйняття яких бажано відключити головний мозок, залишивши в активному стані спинний, пропагують насильство, низькі інстинкти, розпусту [3, 5]. Дуже часто домінантою таких "творів" виступає повна байдужість, але демонстративно і нахабно підкреслена - до людей, життя, зрештою до всього на світі. Об’єктивні вимірювання фіксують їх негативний вплив не лише на психіку людей, а навіть на основні фізіологічні процеси. Особливо вразливою для таких психофізіологічних атак є молодь, оскільки процеси формування не лише світогляду, а й самої психіки та організму в цілому у молодих людей ще не повністю завершені. Використання сучасних можливостей електронної техніки, зокрема й комп’ютерів, дозволяє викликати у слухача чи глядача стан "готовності до злочину". Дуже часто це робиться в інтересах злочинних груп або просто заради матеріальної вигоди виробників та торгівців відповідною продукцією.