Сучасний стан ринку працi Українi

Однак здобуття вищої освіти не гарантує зайнятості. З одного боку, збереження високого ступеня монополізації економіки  обумовлює існування значної  частки технологічно відсталих виробництв, що суттєво обмежує можливості застосування отриманих знань та навичок безпосередньо у виробничому процесі. З другого - якість отриманих у процесі навчання знань часто не відповідає вимогам до робочої сили, які висуваються з боку високотехнологічних виробництв. Дається взнаки і стрімке старіння знань, обумовлене швидкими економічними зрушеннями, зокрема економічним піднесенням. Тому для забезпечення належної якості професійно-освітньої підготовки робочої сили необхідно запроваджувати систему освіти протягом всього трудового життя.  

Після тривалого  скорочення стабілізувалися обсяги підготовки кваліфікованих робітників у системі професійно-технічної  освіти. Є позитивні тенденції  розвитку закладів професійно-технічної  освіти, зорієнтованих насамперед на підготовку спеціалістів для аграрного сектору економіки. Збільшення обсягів виробництва і надання послуг створює об'єктивні потребою стає реформування системи професійно-технічної освіти відповідно до нових вимог. Аналіз і прогноз потреби в робочій силі за професіями та рівнями кваліфікації має стати дієвим інструментом реформування системи передумови для зростання потреби в кваліфікованих робітниках, а отже, нагальною професійної підготовки. 
 

5. Зовнішня трудова міграції. 
 

При обмежених можливостях працевлаштування і низькій заробітній платі чимало економічно активних громадян України, передусім у віці 20-49 років, стають трудовими мігрантами. Понад 80% учасників трудових міграцій не мали постійної роботи в Україні і ще 7% перебували в неоплачу-ваних відпустках.

Отримання можливостей праці за кордоном хронологічно збіглося з початком економічного спаду  і стало засобом поліпшення не тільки економічного становища, а й  соціального статусу, особливо у  сільській місцевості та невеликих  містах західних регіонів. Не змінилася на краще ситуація з працевлаштуванням і з початком економічного зростання. Понад те, за оцінками Нацбанку, обсяги переказів заробітної плати робітників, які працюють за кордоном менше 1 року, за 2000-2002 pp. збільшилися у 2,2 раза, а тих, хто працює за кордоном більше 1 року, - вдвічі. Тривала ця тенденція і в 2003 р. Тимчасові поїздки українських громадян за кордон стали об'єктивною реальністю і, без сумніву, масовим явищем, масштаби якого, за оцінками, становлять близько 2 млн. осіб на рік. При цьому за сприянням офіційних посередників за кордоном працевлаштоване лише трохи більше 40 тис. осіб. Водночас, виходячи з фінансових потоків, зменшується зайнятість іноземної робочої сили в Україні.  

Найчастіше трудовими  мігрантами стають особи з професійно-технічною та повною середньою освітою. Мало освічені люди через низьку кваліфікацію мають заздалегідь невеликі шанси працевлаштування за кордоном, а високоосвічені прошарки менше зацікавлені в цьому через кращі можливості працевлаштування в Україні. Українські трудові мігранти-чоловіки зайняті переважно малокваліфіко-ваною працею, зокрема на будівництві. Галузева структура зайнятості жінок-мігрантів у різних країнах різна залежно від потреб національних економік. Загалом наші співгромадяни займаються переважно роботами, які мало сприяють підвищенню їхньої кваліфікації, набуттю навичок, потрібних для майбутньої продуктивної діяльності в Україні.  

Основними центрами тяжіння українських трудових мігрантів  є Росія (40-50%), Польща (15-20%), Чехія (10-15%), Італія (майже 10%), Португалія (4-6%). У цілому понад 90% загального потоку трудових мігрантів припадає на країни СНД (Росія і частково Білорусь), країни Вишеградської групи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина) та держави Південної Європи.  

Тривалість перебування  наших громадян на роботі за кордоном становить у середньому близько  шести місяців. Оскільки в трудових міграціях бере участь майже 10% економічно активного населення, то пропозиція робочої сили громадян України за межами нашої держави складає 5% від загальної пропозиції робочої сили. Таким чином, сучасна трудова міграція не тільки зменшує масштаби пропозиції робочої сили на українському ринку праці, а й знижує їіякість.  

Ситуація, ймовірно, істотно зміниться вже найближчим часом у зв'язку зі вступом до ЄС західних сусідів України. Поліпшення можливостей зайнятості в країнах Південної Європи (Португалія, Греція) не компенсує втрати таких можливостей у Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині. Менше 10% колишніх трудових мігрантів відкриває в Україні власну справу, і лише окремі особи створюють робочі місця для найманих працівників - переважна частина після повернення працює за наймом. Отже, ймовірне зменшення масштабів трудової міграції викличе певне посилення навантаження на вітчизняний ринок праці.  

Таким чином, основними  проблемами у сфері пропозиції робочої  сили є:  

невідповідність потребам економіки за професійно-кваліфікаційними     ознаками;  

високий рівень старіння, насамперед у сільській  місцевості;  

вимивання " через  трудову міграцію прошарку населення  із середнім рівнем кваліфікації, але  високою економічною активністю.  
 
 
 
 
 

6 . Безробіття

Економічне зростання  закономірно віддзеркалилося у  зменшенні масштабів безробіття, але поки що не супроводжується відповідним скороченням його тривалості.  

Масштаби безробіття. Зниження безробіття у відповідь  на економічне зростання вдвічі перевищує  теоретичні очікування. За 2000-2003 pp. при  зростанні реального ВВП на 32,9% осяги безробіття скоротилися на 23,5%. Рівень безробіття . визначений за методологією МОП зменшився з 11,7% у 2000 р. до 9,1% за 9 місяців 2003 р. Найвищим він був у Рівненській (14,3% економічно активного населення віком 15-70 років) та Сумській (13,6%) областях; найнижчий - в Одеській області та м. Києві (по 5,1%).  

Підприємства, збільшуючи обсяги виробництва, поступово зменшують  кількість працюючих в умовах вимушеної неповної зайнятості. Скорочення часткового безробіття, яке розпочалося  у 2000 p., набуло значних темпів у 2001 р. і збереглося у 2002-2003 pp.  

Поліпшення ситуації відчули представники всіх без винятку  вікових груп, але найбільше скоротилося  безробіття серед молоді.  

Характерною ознакою українського безробіття є  безумовна відсутність будь-яких виявів тендерної дискримінації.

     Тривалість і причини безробіття. Понад половина безробітних в Україні не           мають роботи більше 1 року. Такий високий рівень, характерний для більшості країн з перехідною економікою, є наслідком недостатньо динамічного розвитку економіки, невисокої мобільності робочої сили та загальної негнучкості ринку праці. Цілком імовірно, що дається взнаки також поширення незареєстрованої зайнятості.  

Основними причинами  втрати роботи залишаються звільнення за власним бажанням, з економічних  причин (у зв'язку з реорганізацією, ліквідацією виробництва, скороченням чисельності або штату працівників підприємств, установ, організацій), неможливість знайти роботу після закінчення навчального закладу.  

Зневірені. Активне  вжиття заходів щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в країні обумовило залучення до складу економічно активного населення осіб, які раніше не пропонували свою робочу силу на ринку праці через відсутність надії знайти роботу. Після 2001 р. спостерігається помітне зменшення чисельності осіб, які припинили пошук роботи у зв'язку з втратою надії на працевлаштування, як у містах, так і в селах України.  

Допомога по безробіттю. Стандарти тривалості надання  допомоги по безробіттю в Україні  цілком відповідають загальноєвропейським, зафіксованим Конвенцією Міжнародної організації праці № 102 "Мінімальні норми соціального забезпечення", але рівень цієї допомоги є невиправдано низьким. І хоча протягом 2000-2003 pp. середній розмір допомоги по безробіттю істотно збільшився (як в абсолютному вимірі, так і стосовно встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб або до середньої заробітної плати), він становить лише 118,32 грн. (грудень 2003 p.).  

Такий рівень не компенсує у прийнятних межах  втраченого доходу, а отже не забезпечує необхідного соціального захисту безробітних і є однією з причин того, що більшість з них не реєструється у центрах зайнятості.  

На позитивну  оцінку заслуговує істотне збільшення частки виплат допомоги по безробіттю, що надається авансом для відкриття  власної справи. Всього за 2002 р. таку допомогу отримали 39,2 тис. осіб, які завдяки цьому зайнялися (на умовах самозайнятості чи підприємництва) фермерством, птахівництвом, тепличним господарством, торгівлею, пошиттям одягу, автосервісом, транспортними послугами тощо. Але з огляду на 2,8 мільйона осіб, які отримали соціальні послуги та матеріальне забезпечення протягом року, ця група є надто малою.  

Поряд з безумовними  позитивними зрушеннями останніх 3 років у сфері безробіття існують  серйозні проблеми: високий рівень і значна частка у складі безробітних осіб, які не мають роботи понад 1 рік; низькийрівень соціального захисту безробітних. 
 

7.Основні напрями регулювання ринку праці. 
 

Напрями збільшення кількості та поліпшення якості робочих  місць. Економічне зростання створює передумови для створення нових та реконструкції вже існуючих робочих місць. Метою такої реконструкції має бути зменшення питомої ваги робочих місць з важкими та шкідливими умовами праці, забезпечення сучасного технологічного рівня виробництва, захист навколишнього середовища. Відповідно необхідно:  

Верховній Раді України забезпечити прийняття  Законів України:  

"Про затвердження  Державної програми зайнятості  населення на 2005-2008   роки";  

"Про зайнятість  населення" (у новій редакції);  

Кабінету Міністрів  України запровадити:  

механізм пільгового кредитування створення нових робочих  місць на визначений термін та відповідно до кількості створених робочих  місць;  

систему дотацій  підприємцям на створення нових  робочих місць;  

розширення практики державного замовлення;

систему дієвих субсидій підприємцям на працевлаштування безробітних,                 передусім із соціальне вразливих верств населення та тих, хто не має роботи понад 6 місяців;  

організацію короткострокових безкоштовних курсів, семінарів з правових       основ підприємництва, бухгалтерського та податкового обліку, забезпечення безкоштовними методичними матеріалами;  

забезпечення  консультаційного, інформаційно-рекламного обслуговування новостворених підприємницьких  структур, зокрема включення до місцевих рекламно-інформаційних довідників безкоштовної юридичної консультації, інформації про державні та громадські установи, які працюють з підприємцями; 

сприяння об'єднанню  підприємців у громадські організації, спілки для захисту своїх інтересів і здійснення спільних заходів; 

 стимулювання  розвитку фермерських господарств  та інших підприємств, які займатимуться  сільським господарством на професійній  основі і з використанням сучасних  індустріальних технологій;  

 диверсифікацію зайнятості сільського населення, розвиток переробної промисловості та інших галузей агропромислового комплексу, соціальної сфери;  

 законодавче  врегулювання статусу і діяльності  особистих селянських господарств,  в основу визначення яких має  закладатися не лише розмір, а й переважний напрям використання землі;  

 визначення  прав членів домогосподарств  на державний соціальний захист  і допомогу, у т. ч. допомогу  по безробіттю, з урахуванням  демографічного складу сім'ї (чисельність  працездатних осіб, дітей, людей похилого віку) та об'єктивних можливостей здати земельну ділянку в оренду (наявність підприємств, згодних взяти землю в оренду, розмір орендної плати); Кабінету Міністрів України розробити механізми та віднайти необхідні фінансові ресурси для зацікавлення приватного інвестора у вкладенні коштів відповідно до визначених пріоритетів.  

Напрями підвищення якості робочої сили. Необхідно створити передумови для істотного підвищення мобільності робочої сили (професійної, соціальної, територіальної) шляхом належної професійно-освітньої підготовки робочої сили відповідно до поточних та перспективних вимог економіки та створення реального ринку житла. З цією метою:  

Верховній Раді України забезпечити прийняття  Закону України "Про професійний  розвиток персоналу на виробництві".  

Кабінету Міністрів  України та Національній академії наук України розробити довгостроковий прогноз потреби економіки країни у робочій силі за професійно-кваліфікаційними групами. Кабінету Міністрів України:  

 розробити  механізми збільшення масштабів та розширення напрямів освіти дорослого населення, своєчасної підготовки та перепідготовки зайнятої робочої сили;