Система управління економічними ризиками на підприємстві

      Фінансовий  менеджер постійно зіштовхується з  проблемою вибору джерел фінансування. Особливість полягає в тому, що обслуговування того чи іншого джерела  обходиться підприємству неоднаково. Кожне джерело має свою ціну. Рішення  фінансового характеру будуть точні в тій мері, у якій об'єктивна і достатня інформація. Рівень же об'єктивності залежить від того, у якому ступені ринок капіталів відповідає ефективному ринку. В основі ризику-менеджменту лежать цілеспрямований пошук і організація роботи зі зниження ступеня ризику, мистецтво одержання і збільшення доходу (виграшу, прибутку) у невизначеній господарській ситуації. Кінцева роль ризику-менеджменту цілком відповідає цільової функції підприємництва. Вона полягає в одержанні найбільшого прибутку при оптимальному співвідношенні прибутку і ризику.

      Сутність  правила максимуму виграшу полягає  в тім, що з можливих варіантів ризикових вкладень капіталу вибирається варіант, що дає найбільшу ефективність результату при мінімальному чи прийнятному для інвестора ризику.

      Досягнення  оптимальної імовірності результату полягає в тому, що з можливих рішень вибирається те, при якому імовірність результату є прийнятної для інвестора. На практиці застосування правила оптимальної імовірності результату звичайно сполучається з використанням правила оптимального коливання результату, сутність останнього полягає в тім, що з можливих рішень вибирається те, при якому імовірності виграшу і програшу для того самого ризикового вкладення капіталу мають найменший розрив. 

      2.2. Форми і види страхування фінансових  ризиків. 

      Страхування тісно пов'язане з підприємницькою  діяльністю, яка неможлива без ризику. При допомозі страхування створюються деякі фінансові гарантії стабільності й прибутковості виробництва.

      Для підприємця виключного значення набуває  страхування від політичних ризиків, комерційних, правових, технічних небезпек. Воно ж сприяє упорядкуванню фінансових і юридичних взаємозв'язків між різними суб'єктами ринку.

      Враховуючи, що метою будь-якої підприємницької  діяльності є одержання прибутку, особливо велике значення набуває страхування від можливої його втрати або неодержання передбачуваних доходів.

      Прийнято  вважати, що фактори, які викликають втрати (неодержання) прибутку, зумовлюються двома групами причин. До першої відносяться різні порушення нормального виробничого процесу внаслідок стихійних чинників, аварій та інших непередбачуваних подій. До другої групи відносять зміну ринкової кон'юнктури, погіршення або ж порушення умов виконання контрактів постачальниками, чи відмову споживачів від замовленої продукції (послуг).

      З розширенням ринкових форм господарювання буде посилюватись потреба страхового захисту підприємницьких структур, які до того ж значної зростуть кількісно. Разом з тим можливості їх страхування будуть також розвиватись, що зумовлено зміцненням фінансового становища страховиків.

      Страхування на випадок вимушеного простою техніки і устаткування виступає по своєму змісту як доповнення до страхування основних та оборотних активів, тому що вимушена перерва у виробництві супроводжується їх загибеллю або пошкодженням. Виходячи з цього, і склад страхувальників, і перелік страхових випадків при названих видах страхування може бути однаковим. Разом з тим це не означає їх автоматичного зв'язку. Клієнти можуть укладати договори по обох видах страхування або по одному з них. Економічно оправданим є одночасне заключення підприємцем договорів по страхуванню майна та страхуванню від вимушених простоїв. Для страховиків укладання двох названих договорів страхування дозволяє більш виважено і з меншими витратами розраховувати збиток при виникненні стихійного лиха або іншого страхового випадку.

      У разі непередбаченої зупинки виробництва  в страхову відповідальність можуть включатись втрати від простою, зумовленого перервами в електро- і газопостачанні, не подачі води, стисненого повітря, тощо, причинами яких є аварії, що відбулись не у страхувальника, а у відповідних його постачальників.

      Особливістю страхування від простоїв у виробничому процесі є те, що розмір збитку при цьому в значній мірі залежить від тривалості вимушених зупинок виробництва. Тому для визначення обсягу страхового відшкодування дуже важливо встановити тривалість відповідальності страхової організації, тобто період часу, на протязі якого діють зобов'язання щодо відшкодування збитків від простою. В світовій практиці найбільш розповсюдженим є встановлення такої відповідальності на період до одного року.

      В договорах страхування збитків  від простою здебільшого передбачається і встановлення деякої межі, перевищення якої зумовлює виникнення відповідальності страховика. В значені такої межі може бути використана франшиза в грошовому виразі, що широко застосовується в практиці майнового страхування, або період простою, лише при перевищенні якого страхувальник одержує право на відшкодування.

      Той збиток, що підлягає страховому відшкодуванню  від простою, включає такі елементи. В нього входять витрати, здійснені за час зупинки виробництва, не одержаного внаслідок цього прибутку, додаткових затрат на ліквідацію наслідків страхового випадку. Виходячи з того, що другий складовий елемент величини збитку, як правило, найбільш значний, можна вживати визначення "страхування втраченого прибутку" (доходу).

      До  складу витрат, здійснених в період зупинки виробництва, включаються ті затрати страхувальника, які він змушений нести незалежно від того, чи відбувається виробничий процес, чи він зупинений. Обчислюючи такі витрати, розмежовують ту їх частину, яка проявляється лише в умовах зупинки виробництва, від постійних затрат.

      Для визначення суми додаткових затрат, направлених на скорочення збитків від простою техніки й устаткування, необхідно проаналізувати облікові та звітні документи. В них міститься необхідна інформація про введення додаткових змін, оплату за понадурочні роботи, терміновий ремонт, залучення менш ефективних техніки й технології, тощо. Важливою умовою здійснення таких затрат є те, щоб їх сума не перевищувала можливого збитку по двох інших елементах у випадку, коли б цих затрат не було.

      Для страхування підприємницької діяльності застосовуються ті ж загальні обмеження відповідальності страховика, що й до інших видів страхування (порушення страхувальником правил і техніко-економічних умов експлуатації техніки й устаткування, військові дії, тощо). Крім них, в даному страхуванні виключається з відшкодування додатковий збиток, який викликаний зупинкою виробництва по таких причинах: зміною затвердженого проекту, ремонту чи реконструкції пошкоджених активів, забороною органами місцевої влади проведення відновлювальних робіт, недостатністю у страхувальника необхідних фінансових чи матеріальних ресурсів для подолання наслідків простою.

      При страхуванні підприємницької діяльності ставки платежів встановлюються у відсотках до грошової оцінки валової продукції, яка випускалась до настання страхового випадку. Можливе й використання середніх ставок по видах діяльності чи галузях з коригуванням їх стосовно конкретних підприємств. Тут необхідне врахування загального техніко-економічного стану майна, чіткості та організації виробництва, господарських зв'язків, ступеня ймовірності виникнення втрат. Вивчення цих чинників може бути в одних випадках підставою для зниження страхових платежів, а в інших — для їх підвищення. Залежно від конкретної ситуації оправданим може бути надання скидки зі ставки платежів у випадку, якщо страхувальник зумів не допустити настання страхових випадків на протязі декількох років, і він у цей період не претендував на страхове відшкодування. Навпаки, при частих чи крупних збитках на деяких виробництвах доцільно для них підвищувати ставки страхових платежів,

      Певні особливості є в страхуванні  ризиків, пов'язаних з впровадженням у виробництво нової техніки та технології. Ці ризики залежать від конкретних напрямів страхування. Одним з них є страхування самої техніки, транспортних засобів та устаткування технологічних ліній, тощо на випадок їх загибелі, зупинки, порушення ритму роботи. В цьому разі передбачається відшкодування від прямих збитків, пов'язаних з застрахованими об'єктами. Другий напрям — це страхування від раптових несприятливих наслідків, викликаних впровадженням науково-технічних та технологічних новинок, їх аваріями, руйнуванням. Тут йдеться про опосередковані збитки страхувальника, який змушений нести додаткові витрати та не одержувати на протязі деякого часу запланований обсяг прибутку. По вказаних напрямках страхування може здійснюватись як окремо, так і в комплексі.

      Страхування нової техніки та технології стосується ризиків, пов'язаних з їх експлуатацією. До них відносяться:

      - конструктивні помилки у виготовленні  техніки та розробці технології, підборі матеріалів, їх використанні;

      - непередбачене надходження на  ринок більш конкурентноздатної  чи дешевшої техніки або технології;

      - не виявлені під час випробувань  дефекти;

      - неправильні показання вимірювальних, регулюючих або попереджувальних приладів, що приводять до зниження якості продукції, інших негативних наслідків;

      - непередбачені показники напруги  й тиску, які викликають зупинку  техніко-технологічного процесу;

      - непрофесійні дії при обслуговуванні  устаткування, технологічних ліній,  машин та механізмів.

      Можливе страхування й від інших ризиків, реалізація яких приводить до зруйнування, поломки активної частини основних активів і зупинки виробництва.

      Як  можна помітити, особливість даного страхування полягає у відшкодуванні  збитків, що виникли з вини окремих юридичних або фізичних осіб.

      Враховуючи, що страхування нової техніки  і технології стосується високовартісних активів, його доцільно проводити з певними мінімальними затратами. Разом з тим, їх власник повинен мати право збільшувати розмір франшизи і, таким чином, розраховувати на відповідне зниження ставок платежів. Їх величину доцільно визначати в залежності від типів технічних або. технологічних засобів.

      Внаслідок пошкодження чи зруйнування основних активів можливі й непрямі  збитки, які також підлягають страхуванню. Для його організації використовують такі ж принципи страхування від  збитків, зумовлених перервами у виробництві, що викладені вище.

      Страхування комерційної діяльності — одне з  найбільш складних як на стадії укладання договору, так і на протязі всього періоду його дії. Справа в тому, що відповідальність страховика по забезпеченню захисту комерційних ризиків полягає у відшкодуванні страхувальнику втрат, що виникли внаслідок несприятливої, непередбаченої зміни ринкової кон'юнктури та погіршення інших умов для здійснення комерційних операцій.

      Обсяг страхової суми як межа відповідальності по договорах такого характеру (як і  по інших видах страхування) встановлюється по заяві страхувальника, але, звичайно, за погодженням зі страховою організацією. При цьому можливі два підходи до визначення величини страхової суми. Згідно першого, її величина встановлюється, не виходячи за межі капітальних вкладень страхувальника в комерційні чи фінансові операції, які він бажає застрахувати. Змістом другого підходу є включення в страхову суму не лише капітальних затрат, а також і певного прибутку (в межах нормативної величини), який очікується від вкладених коштів.

      Страхування комерційних та фінансових операцій полягає в тому, щоб відшкодувати можливі втрати у випадку, коли через  певний період застраховані угоди не дадуть очікуваної віддачі. Страхове відшкодування в такому разі встановлюється в обсязі різниці між страховою сумою та одержаним прибутком від застрахованої комерційної діяльності.

      Таким чином, при першому підході в  обсяг відшкодування включаються затрати страхувальника. Йдеться, фактично, про страхування інвестицій. Застосування другого підходу дозволяє відшкодувати затрати й величину нормативного прибутку, а тому такс страхування можна назвати страхуванням доходу.

      Зміст й орієнтація даного виду страхування  викликають деякі обов'язкові вимоги до укладення договорів. Страхувальник повинен мати дозвіл, ліцензію чи патент на ведення комерційної діяльності та інші необхідні документи. В своїй письмовій заяві він повинен інформувати страхову організацію про передбачувані операції, очікувані витрати та доходи, підписані контракти й інші обставини, які дозволяють страховику оцінити ступінь ризику.

      При укладанні договорів страховим  організаціям доцільно оговорити обов'язок партнерів повідомляти про всі  відомі їм зміни в рівні страхового ризику та попереджувати дії, що ведуть до його зростання.

      При страхуванні комерційних ризиків також застосовуються деякі обмеження в прийомі на страхування. Зокрема, з нього виключається посередницька діяльність, вклади в організацію казино, тоталізаторів, тощо. З страхової відповідальності, як правило, виключаються можливі збитки внаслідок військових дій, змін політичного курсу, негативної динаміки курсів валют.

      Тарифні ставки по страхуванню комерційних  ризиків визначаються в залежності від багатьох чинників, рівня стабільності ринкових відносин й прогнозу перспектив їх динаміки, строку страхування, виду діяльності, тощо. Враховуючи, що для кожного підприємства ризик має специфічні характеристики, необхідна конкретизація ставок страхових платежів.