Система управління економічними ризиками на підприємстві

      7. Варіабельность рівня. Перш за все фінансовий ризик змінюється в часі, тобто залежить від тривалості здійснення фінансової операції, так як фактор часу безпосередньо впливає на його рівень.

      Розглянуті  характеристики категорії фінансового ризику дозволяють наступним чином сформулювати його поняття:

      Під фінансовим ризиком підприємства розуміється  ймовірність винекнення несприятливих  фінансових наслідків у формі  втрати доходу чи капіталу у ситуацій невизначенності умов здійснення його фінансової діяльності. 

      1.2. Класифікація фінансових ризиків 

      Виділяють наступні види фінансових ризиків:

• Ризик зниження фінансової стабільності (або ризик порушення рівноваги фінансового розвитку) підприємства. Цей ризик генерується недосконалою структурою капіталу (використання великої частки позичених коштів ), що породжують незбалансування вхідних і вихідних грошових потоків підприємства по об’ємах.
• Ризик неплатоспроможності (або ризик несбалансованої ліквідності) підприємства.Цей ризик генерується зниженням рівня ліквідності оборотних активів, що породжують розбалансування вхідного і вихідного грошових потоків підприємства в часі.
• Інвестиційний ризик. Він характеризує можливість виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства. У відповідності до видів цієї діяльності розділяють і види інвестиційного ризику – ризик реального інвестування і ризик фінансового інвестування.
• Інфляційний ризик. Цей вид ризику характеризується можливістю обезцінення реальної вартості капіталу (у формі фінансових активів підприємства), а також очікуваних доходів від здійснення фінансових операцій в умовах інфляції. 
• Процентний ризик. Він полягає в непередбаченій зміні процентної ставки на фінансовому ринку (як депозитної, так і кредитної). Причиною винекненн6я даного виду фінансового ризику є зміна кон’юнктури фінансового ринку під впливом державного регулювання, зростання чи спад пропозиції вільних грошових ресурсів та інші фактори. Негативні фінансові наслідки цього виду ризику проявляються в емісійній діяльності підприємства (при емісії як акцій, так і облігацій), в його дивідентній політиці , в короткострокових фінансових вкладеннях і деяких інших фінансових операціях. 
• Валютний ризик. Даний вид ризику властивий підприємствам, що ведуть зовнішньо-економічну діяльність. Він проявляється в недоотриманні передбачених доходів в результаті безпосереднього впливу зміни обміного курсу іноземної валюти, що використовується в зовнішньо-економічних операціях підприємства,на очікувані грошові потоки від цих операцій . Так, імпортуючи сировину і матеріали, підприємство програє від підвищення обмінного курсу відповідної іноземної валюти по відношенні до національної. Зниження ж цього курсу визначає фінансові втрати підприємства при експорті готової продукції.
• Депозитний ризик. Він відображає можливість неповернення депозитних вкладів (непогашення депозитних сертифікатив). Він зустрічається досить рідко і пов’язаний з неправильною оцінкою і невдалим вибором комерційного банку для здійснення депозитних операцій підприємства.
• Кредитний ризик. Він має місце у фінансовій діяльності підприємства при наданні ним товарного (комерційного) чи споживчого кредиту покупцям. Формою його прояву є ризик неплатежу чи несвоєчасного розрахунку за відпущену підприємством в кредит готову продукцію, а також перевищення розрахункового бюджету по інкасації боргу.
• Податковий ризик. Цей вид фінансового ризику має ряд проявів: ймовірність введення нових видів податків і зборів на здійснення окремих аспектів господарської діяльності; можливості збільшення рівня ставок діючих податків і зборів; зміна строків і умов здійснення окремих податкових платежів; ймовірність відміни діючих податкових пільг у сфері господарської діяльності підприємства . 
• Структурний ризик. Цей вид ризику генерується неефективним фінансуванням поточних витрат підприємства, що обумовлюють високу питому вагу постійних витрат в загальній їх сумі. Високий коефіцієнт операційного левериджу при несприятливих змінах кон’юнктури товарного ринку і зниженні валового об’єму вхідного грошового потоку по операційній діяльності герерує значно більш високі темпи зниження суми чистого грошового потоку по цьому виду діяльності .
• Криміногенний ризик. В сфері фінансової діяльності підприємства він проявляється у формі оголошення його партнерами фіктивного банкрутства; підробки документів,що забезпечують незаконе привласнення сторонніми особами грошовіх та інших активів; викрадення окремих видів активів власним персоналомта інші.
• Інші види ризиків. Ця група ризиків досить громіздка. До неї відносять ризики стихійних лих та інші аналогічні ”форс-мажорні ризики”, які можуть привести не лише до втрати передбачуваного доходу , але й частини активів підприємства (основні засоби, запаси ТМЦ), ризик несвоєчасного здійснення розрахунково-касових операцій; ризик емісійний та інші.

     Фінансові ризики класифікуються також за такими основними ознаками:

      1. По характеризуючому об’єкту. виділяють наступні групи фінансових ризиків:

       - ризик окремої фінансової операції .Він характеризує в комплексі весь спектр видів фінансових ризиків, властиві певній фінансовій операції (наприклад, ризик властивий придбаню конкретної акції);

       - ризик різних видів фінансової діяльності (наприклад, ризик інвестиційної чи кредитної діяльності підприємства); 

       - ризик фінансової діяльності підприємства в цілому. Комплекс різноманітних видів ризиків, властивих фінансовій діяльності підприємства, визначається специфікою організаційно-правової форми його діяльності, структурой капітала, складом активів співвідношенням постійних і змінних витрат.

      2. По сукупності інструментів, що досліджуються, фінансові ризики поділяються на наступні групи:

       - індивідуальний фінансовий ризик. Він характеризує сукупний ризик властивий, що окремим фінансовим інструментам;

       - портфельний фінансовий ризик. Він характеризує сукупний ризик, що властивий комплексу однофункціональних фінансових інструментів об’єднаних в портфель (наприклад, кредитний портфель підприємства, його інвестиційний портфель);

      3. За комплексністю дослідження виділяють наступні групи ризиків:

       - простий фінансовий ризик. Він характеризує вид фінансового ризику, який не розкладається на окремі його підвиди. Прикладом простого фінансового ризику є інфляційний ризик;

       - складний фінансовий ризик. Він характеризує вид фінансового ризику, що складається з комплексу його підвидів, що розглядаються. Прикладом складного фінансового ризику є ризик інвестиційний (наприклад, ризик інвестиційного проекту). 

      4. За джерелом виникнення виділяють наступні групи фінансових ризиків:

       - зовнішній, систематичний або ринковий ризик. Цей ризик характерний для всіх учасників фінансової діяльності і всіх видів фінансових операцій. Він виникає при зміні окремих стадій економічного циклу, зміні кон’юнктури фінансового ринку та в інших аналогічних випадках на які підприємство в процесі своєї діяльності вплинути не може. До даної групи ризиків можуть бути віднесені інфляційний ризик, процентний ризик, валютний ризик, податковий ризик і частково інвестиційний ризик (при зміні макроекономічних умов інвестування);

       - внутрішній, не систематичний або специфічний ризик. Він може бути пов'язаний з некваліфікаційним фінансовим менеджментом, неефективною структурою активів і капіталу, недооцінки господарських партнерів, великою схильністю до ризикових фінансових операцій з високою нормою прибутку.

      5. За фінансовими наслідками ризики поділяються на такі групи:

       - ризик, що спричиняє лише економічні втрати. При цьому виді ризику фінансові наслідки можуть бути лише негативними (втрата доходу чи капіталу); 

       - ризик втраченої вигоди. Він характеризує ситуацію коли підприємство в силу об’єктивних і суб’єктивних причин, що склалися не може здійснити заплановану фінансову операцію (наприклад, при знижені кредитного рейтингу підприємство не може отримати необхідний кредит і використати ефект фінансового левериджу );

       - ризик, що спричиняє як економічні втрати, так і додаткові доходи. Він пов’язаний зі здійсненням спекулятивних фінансових операцій.

      6. За характером прояву у часі виділяють дві групи фінансових ризиків:

       - постійний фінансовий ризик.Він характерний для всього періоду здійснення фінансових операцій і пов’язаний з дією постій них факторів. Прикладом такого фінансового ризику є процентний ризик, валютний ризик;

       - тимчасовий фінансовий ризик.Він характеризує ризик, що носить перманентний характер і який виникає лише на окремих етапах здійснення фінансової операції.Прикладом такого виду фінансового ризику є ризик неплатоспроможностіефективно функціонуючого підприємства.

      7. За рівнем фінансових втрат ризики поділяються на наступні групи:

       - допустимий фінансовий ризик. Він характеризує ризик фінансові втрати по якому не перевищують розрахункової суми прибутку по здійснюваній фінансовій операції;

       - критичний фінансовий ризик. Він характеризує ризик, фінансові втрати за яким не перевищують розрахункової суми валового доходу по здійснюваній фінансовій операції;

       - катострофічний фінансовий ризик. Він характеризує ризик фінансові втрати за яким визначаються частковою чи повною втратою власного капіталу.

      8. За можливістю передбачення фінансові ризики поділяються на наступні дві групи:

       - прогнозований фінансовий ризик.Він характеризує ті види ризиків, які пов’язані з циклічним розвитком економіки, зміною стадій кон’юнктури фінансового ринку;

       - непрогнозований фінансовий ризик.Він характеризує види фінансових ризиків, які не можна передбачити. Прикладом таких ризиків є ризик форс-мажорної групи, податковий ризик.

      9. За можливістю страхування фінансові ризики поділяють на такі дві групи:

       - фінансові ризики,які можна застрахувати;

       - фінансові ризики, які не страхуються.До них відносять ті їх види на які відсутні пропозиції відповідних страхових продуктів на страховому ринку. 

      Розділ 2. Система управління економічними ризиками на підприємстві 

      2.1. Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків. 

      Фінансові ризики - це комерційні ризики.  Інвестор, здійснюючи венчурне вкладення капіталу, заздалегідь знає, що для нього  можливі тільки два види результатів - доход чи збиток. Особливістю фінансового  ризику є імовірність настання збитку в результаті проведення яких-небудь операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто ризику, що випливає з природи цих операцій. Існують внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків. А саме:

      1. Диверсифікованість, що являє собою процес розподілу інвестованих засобів між різними об'єктами вкладення капіталу, безпосередньо не зв'язаних між собою, з метою зниження ступеня ризику і втрат доходів; диверсифікованість дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності (наприклад, придбання інвестором акцій п'яти різних акціонерних товариств замість акцій одного суспільства збільшує імовірність одержання їм середнього доходу в п'ять разів і, відповідно, у п'ять разів знижує ступінь ризику).

      2. Придбання додаткової інформації про вибір і результати - більш повна інформація дозволяє зробити точний прогноз і знизити ризик, що робить її дуже цінною.

      3. Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п., застосовується банками для зниження ступеня ризику при видачі позичок, що хазяюють суб'єктами для продажу товарів у кредит, надання позик, визначення сум вкладення капіталу і т.п.

      При самострахування підприємець воліє підстрахуватися сам, ніж купувати страховку в страховій компанії; самострахування являє собою децентралізовану форму, створення натуральних і грошових страхових фондів безпосередньо в що хазяюють суб'єктах, особливо в тих, чия діяльність піддається ризику; основна задача самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових утруднень фінансово-комерційної діяльності.

      4. Страхування - захист майнових інтересів суб'єктів, що хазяюють, і громадян при настанні визначених подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, формованих зі страхових внесків, що сплачуються ними. Правові норми страхування в Україні встановлені законодавством.

      Страхування варто розглянути докладніше. Воно являє собою економічну категорію, сутність якої полягає в розподілі збитку між всіма учасниками страхування. Це свого роду кооперація по боротьбі з наслідками стихійних лих і протиріччями усередині суспільства, возникаемими через господарські відносини між членами суспільства. Страхування виконує чотири функції: ризикову, попереджувальну, ощадну, контрольну. Зміст ризикової функції виражається у відшкодуванні ризику. У рамках дії цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасниками страхування в зв'язку з наслідками випадкових страхових подій. Ризикова функція страхування є головної, тому що страховий ризик безпосередньо зв'язаний з основним призначенням страхування по відшкодуванню матеріального збитку потерпілим.

      Призначенням  попереджувальної функції страхування є фінансування за рахунок засобів страхового фонду заходів щодо зменшення страхового ризику. Зміст ощадної функції полягає в тім, що за допомогою страхування зберігаються засоби на дожиття. Це заощадження викликане потребою в страховому захисті досягнутого сімейного статку. Сутність контрольної функції виражається в контролі за строго цільовим формуванням і використанням засобів страхового фонду.

      Страхування може здійснюватися в обов'язковій  і добровільній формах. Обов'язковим страхуванням є страхування, здійснюване в силу закону. Види, умови і порядок проведення обов'язкового страхування визначаються відповідними законодавчими актами РФ. Витрати по обов'язковому страхуванню відносяться на собівартість продукції.

      Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.