Шляхи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства

План

Вступ

1).Загальна характеристика основних виробничих фондів підприємства.

1.1).Сутність ,склад  і структура основних  виробничих фондів  підприємства.

1.2).Знос  основних виробничих  фондів та методи  його визначення.

1.3).Амортизація  основних  фондів.

2).Амортизація резервів покращення використання основних виробничих фондів підприємства.

2.1).Сутність  і система показників  ефективності використання  основних виробничих  фондів підприємства.

2.2).Чинники  і резерви покращення  використання основних  виробничих фондів підприємства.

2.3).Методи  факторного аналізу  фондовіддачі.

3).Шляхи  підвищення ефективності  використання основних  виробничих фондів  підприємства.

Заключення.

Список  літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

Основні фонди - це найважливіша частина національного  багатства, як підприємства в цілому, так і країни. Матеріальною основою виробничого процесу виступають насамперед засоби праці, які характеризують технічний

і економічний рівень розвитку суспільства. На підприємствах  сукупність засобів праці, що застосовують, набуває економічної форми основних фондів.

Основні фонди створюють  необхідні умови  для науково-технічного прогресу,як фактора  розвитку народного  господарства і соціального  розвитку суспільства. Збільшення обсягу виробничих основних фондів, удосконалення їх якісного складу виступають передумовою поліпшення умов праці,підвищення її продуктивності. Зростання основних виробничих фондів, їх удосконалення є з головною метою розвитку господарства.

Зміни в інвестиційній  політиці значною  мірою сприяють зростанню

виробничого апарату, а отже і активної частини засобів праці, приводять до зміни галузевої структури основних фондів у бік підвищення частини тих галузей, що сприяють розвитку науково-технічного прогресу, підвищенню добробуту населення.

Підвищення  активної частини основних фондів свідчить про зростання технічного озброєння праці і сприяє поліпшенню використанню засобів праці і підвищенню її продуктивності. 

 

1).Загальна характеристика основних виробничих фондів підприємства.

1.1).Сутність ,склад  і структура основних виробничих фондів підприємства.

Знаряддя праці (які  є найбільш активною частиною основних фондів) становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства. Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію вироблюваної продукції (сировина, матеріали, напівфабрикати), створюють необхідні передумови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія, пара, вода), збереження і транспортування сировини та готових виробів.

Основні фонди - це засоби праці, що беруть участь у виробництві тривалий час (більше 365 днів), не змінюють своєї речовинної форми і переносять свою вартість на щойно виготовлений продукт частинами, по мірі їх зносу (шляхом амортизаційних відрахувань).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. №288/4509, зі змінами та доповненнями, внесеними Наказами Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. №304 та 25.11.2002 р. №989 (далі - П(С)БО 7), основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єктами основних засобів є:-

- закінчений пристрій  з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

- конструктивно відокремлений  предмет, призначений для виконання  певних самостійних функцій;

- відокремлений комплекс  конструктивно з'єднаних предметів  однакового або різного призначення,  що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі компонентів, а не самостійно;

- інший актив,  що відповідає визначенню основних  засобів, або частина такого активу, яка контролюється підприємством.

Об'єкт основних засобів  визнається активом, якщо існує ймовірність  того, що підприємство отримає в  майбутньому економічні вигоди від  його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Класифікація основних засобів наведена на схемі

Співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній  вартості представляє виробничу  структуру основних фондів. Чим вище питома вага активних основних фондів, тим більш прогресивною є їхня структура.

На структуру основних фондів впливають такі фактори:

- особливості матеріально-технічної  бази виробництва;

- рівень концентрації  виробництва, розмір підприємства;

- технічний рівень  виробництва, механізація, автоматизація  та комп'ютеризація процесів;

- географія розміщення  підприємства;

- співвідношення  між різними видами капітальних  робіт - будівництвом нових та  реконструкцією діючих підприємств  тощо.

Відповідно до виробничого  призначення  розрізняють виробничі  та невиробничі фонди. При цьому  до виробничих фондів відносять всі фонди виробничого призначення, які беруть безпосередню участь у всіх виробничо-господарських процесах підприємства, є знаряддями праці в своїй натура-; льній формі, утворюють нову споживчу вартість. Витрати на їх придбання, виготовлення чи поліпшення поступово відносять на зменшення скоректованих прибутків в межах норм амортизаційних відрахувань. Виробничі фонди відтворюються за рахунок амортизаційного фонду.

До невиробничих фондів відносять капітальні активи, які не беруть участі у виробничих процесах і не створюють вартості. їх вартість не підлягає амортизації. Разом-з тим вони відтворюються за рахунок національного доходу (фонду накопичення). До них належать:

- капітальні активи (або їх структурні компоненти), що підпадають під визначення І групи основних фондів, в тому числі орендовані;

- капітальні активи, що підпадають під визначення  II, III і IV груп основних фондів, які є невід'ємною частиною, розташовані чи використовувані для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення І групи основних фондів, або вилучені з місця здійснення господарської діяльності підприємства і передані в безоплатне користування особам, які не є платниками прибуткового податку.

Поліпшення структури  основних фондів можна забезпечити за рахунок відновлення і модернізації устаткування; удосконалення структури устаткування; більш ефективно використання наявних основних фондів; ліквідації застарілого і зайвого устаткування.

1.2) Знос основних виробничих фондів та методи його визначення.

В процесі використання основні виробничі фонди підлягають спрацюванню. Розрізняють фізичний, моральний та вартісний знос.

Фізичний знос (Зф) - втрата основними виробничими фондами  первісної споживчої вартості, через  яку вони поступово втрачають  свою дієздатність.

Фізичний знос основних виробничих фондів визначають трьома способами:

1) в залежності  від строку служби;

2) за даними експертних  оцінок їх технічного стану 

3) в залежності  від обсягів продукції належної  якості 

Факторами, які впливають  на швидкість фізичного зносу, є:

1) вплив структури  основних виробничих фондів (активна  чи пасивна частина) на перебіг  технологічних процесів;

2) якість застосовуваних  фондів та їх відповідність  міжнародним стандартам;

3) інтенсивність  використання основних виробничих фондів (режим роботи, ступінь завантаження обладнання);

4) специфіка технологічних  процесів в залежності від  сфери та видів діяльності  підприємства; w

5) якість обслуговування  основних виробничих фондів (здійснення  капітальних та поточних ремонтів).

Моральний знос представляє  собою передчасне знецінювання фондів (до закінчення строку їх фізичної служби), існує дві форми морального зносу:

1. Моральний знос  першої форми (ЗмІ) передбачає  знецінювання вже існуючих серійно  виготовлюваних основних виробничих фондів в результаті зниження витрат на їх виробництво в сучасних умовах.

2. Моральний знос  другої форми (ЗмІІ) пов'язаний  з втратою доцільності використання  застарілих основних виробничих  фондів через появу більш удосконалених  предметів і засобів праці (з поліпшеними технічними і технологічними параметрами.

Факторами, які впливають  на швидкість морального зносу, є:

1) темпи розвитку  науки в кожній галузі;

2) швидкість реалізації  наукових здобутків в галузях  промисловості та непроми-словій  сфері;

3) швидкість науково-технічноґо прогресу в цілому в країні;

4) швидкість впровадження  інноваційних технологічних розробок;

5) розвиток раціоналізаторської  діяльності на кожному окремому  підприємстві.

Вартісний знос (Зв) - це вид зносу, при якому балансова  вартість визначеного виду основних виробничих фондів за роками експлуатації поступово переноситься на зменшення скоректованого прибутку в межах норм амортизаційних відрахувань. Таке поняття часто заміняється поняттям "амортизовані" основні виробничі фонди 

1.3) Амортизація основних фондів.

Процес амортизації  означає перенесення частинами  вартості основних фондів протягом терміну  їх корисної служби на вироблену продукцію  і наступне використання цієї вартості дпя відшкодування спожитих основних фондів.

Амортизаційні відрахування - це грошова сума перенесеної вартості основного виробничого фонду на вироблену продукцію.

Об'єктом амортизації  є вартість основних засобів (окрім  вартості землі і незавершених капітальних  інвестицій). Нарахування амортизації  здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні його на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Під строком корисного  використання {експлуатації) слід розуміти очікуваний період часу, протягом якого  необоротні активи будуть використовуватися  підприємством або з їх використанням  буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, поспуг).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

- очікуване використання  об'єкта підприємством з урахуванням  його потужності або продуктивності;

- передбачений фізичний  та моральний знос;

- правові або інші обмеження щодо строків використання (експлуатації) об'єкта та інші фактори.

Нарахування амортизації  здійснюється щомісяця. Ступінь, з яким повинна бути відновлена вартість основних фондів називається нормою амортизації (На) .

Амортизованою вартістю необоротних активів (у тому числі основних фондів) (АВ) є первісна вартість таких активів чи переоцінена вартість, зменшена на ліквідаційну вартість, тобто вона враховує реальні витрати, пов'язані з придбанням об'єкта основних засобів.

Ухвалення рішення  про вибір методу нарахування амортизації основних засобів напежить засновникам, інвесторам, акціонерам тощо, тобто залежить від облікової політики держави.