Принципи оцінки вартості бізнесу згідно з міжнародними стандартами. Аналіз і оцінка ефективності окремих фінансових інструментів

На ціноутворення впливає конкуренція. Якщо галузь, в якій діє підприємство, приносить надлишкову прибуток, то у вільній ринковій економіці в цю область намагаються проникнути і інші підприємці. Це збільшить пропозицію в майбутньому і знизить норму прибутку.  
В даний час багато наших підприємств отримують надприбутки тільки в результаті свого монополістичного становища і в міру загострення конкуренції їх доходи будуть помітно скорочуватися. Звідси випливає, що при оцінці вартості підприємств слід враховувати ступінь конкурентної боротьби в даній галузі в даний час і в майбутньому.  
Зміст принципу конкуренції зводиться до наступного: якщо очікується загострення конкурентної боротьби, то при прогнозуванні майбутніх прибутків даний фактор можна врахувати або за рахунок прямого зменшення потоку доходів, або шляхом збільшення фактора ризику, що знову ж таки знизить поточну вартість майбутніх доходів.  
Вартість бізнесу визначається не тільки внутрішніми факторами, але, багато в чому, - зовнішніми. Вартість підприємства, вартість його майна в значній мірі залежить від стану зовнішнього середовища, ступеня політичної та економічної стабільності в країні. Звідси випливає, що при оцінці підприємства необхідно враховувати принцип залежності від зовнішнього середовища.  
Зміна політичних, економічних і соціальних сил впливає на кон'юнктуру ринку і рівень цін. Внаслідок цього вартість підприємства змінюється.  
Отже, оцінка вартості підприємства має проводитися на певну дату. У цьому полягає суть принципу зміни вартості. З цього принципу випливає, що для того, щоб розглянути можливі способи використання даного підприємства, необхідно виходити з умов ринкового середовища. Попит на ринку, можливості розвитку бізнесу, місце розташування й інші чинники визначають альтернативні способи використання даного підприємства.  
При розгляді альтернатив розвитку може виникнути питання про економічний поділ майнових прав на власність, якщо таке дозволить збільшити загальну вартість. Економічне поділ має місце, якщо права на об'єкт можна розділити на два або більше майнових інтересу, в результаті чого загальна вартість об'єкта зростає. Принцип економічного поділу свідчить, що майнові права слід розділити і з'єднати таким чином, щоб збільшити загальну вартість об'єкта.  
Результатом такого аналізу є визначення найкращого і найбільш ефективного використання власності, інакше кажучи, визначення напрямку використання власності підприємства, яке юридично, технічно здійснено і яке забезпечує власнику максимальну вартість оцінюваного майна.  
У цьому полягає принцип найкращого і найбільш ефективного використання. Даний принцип застосовується, якщо оцінка проводиться з метою реструктурування. Якщо ж метою оцінки є визначення вартості діючого підприємства без урахування можливих змін, то даний принцип не застосовується.

5.Оцінка ефективності інвестування  в окремі фінансові інструменти, як і при реальних інвестиціях, здійснюється на основі співставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, і суми зворотного грошового потоку по них - з іншого боку. Разом з тим, формування цих показників в умовах фінансового інвестування має істотні відмінні особливості. Перш за все, в структурі зворотного грошового потоку при фінансовому інвестуванні відсутній показник амортизаційних відрахувань, оскільки фінансові інструменти, на відміну від реальних інвестицій, не містять в своєму складі активів, що амортизуються. Через це основу поточного зворотного грошового потоку по фінансових інструментах інвестування становлять суми періодично сплачуваних по них процентів (на вклади в статутні фонди, на депозитні вклади в банках, по облігаціях та інших боргових цінних паперах) і дивідендів (по акціях та інших дольових цінних паперах). Крім того, фінансові активи підприємства, якими є фінансові інструменти інвестування, продаються (погашаються) наприкінці строку їх використання підприємством (або наприкінці обумовленого фіксованого строку їх обертання) за тією ціною, яка склалась на цей момент на фінансовому ринку, або по заздалегідь обумовленій фіксованій їх сумі. Відповідно, до складу зворотного грошового потоку по фінансових інструментах інвестування входить вартість їх реалізації по закінченні строку їх використання (фіксована вартість по боргових фінансових активах і поточна курсова вартість по дольових фінансових активах). Певні відмінності виникають і при оцінці необхідної норми прибутку на інвестований капітал. Якщо по реальних інвестиціях цей показник оцінюється виходячи з рівня очікуваного операційного прибутку, який складається в умовах об'єктивно існуючих галузевих обмежень, то по фінансових інвестиціях інвестор сам визначає очікувану норму прибутку з урахуванням рівня ризику вкладень у різні фінансові інструменти. Якщо застережливий або консервативний інвестор вважає за краще обрати фінансові інструменти з невисоким рівнем ризику (а, відповідно, і з невисокою нормою інвестиційного прибутку), то схильний до ризику або агресивний інвестор, незважаючи на високий рівень ризику, надає перевагу фінансовим інструментам з високою нормою інвестиційного прибутку

 

Основу поточного зворотного потоку по фінансових інструментах інвестування складають суми відсотків, що періодично виплачуються за ними (на внески в статутні фонди; депозитні внески в банках; за облігаціями і борговими цінними паперами) і дивідендів за акціями і іншими пайовими цінними паперами) Крім того, фінансові активи підприємства, якими є фінансові інструменти інвестування, не амортизуються, вони продаються (гасяться) в кінців терміну їх використання підприємством (або в кінці зумовленого фіксованого терміну їх звертання) ціною, яка склалася на них на момент продажу (або зазделегідь зумовленою фіксованою сумою) Отже, до складу зворотного грошового потоку за фінансовими інструментами інвестування входи вартість їх реалізації з закінченням терміну їх використання (фіксована вартість за борговими пайовими активами і поточна курсова вартість за пайовими фінансовими активами). 
 
Певні відмінності складаються і в формував норми прибутку на інвестований капітал. Якщо і реальними інвестиціями цей показник визначається 
 
Якшо фактична сума інвестиційних витрат по фінансовому інструменту буде перевищувати його реальну вартість, то ефективність фінансового інвестування знизиться (тобто інвестор не отримає очікуваної суми інвестиційного прибутку). І навпаки, якщо фактична сума інвестиційних витрат буде нижче за реальну вартість фінансового інструменту, то ефективність фінансового інвестування зросте (тобто інвестор отримає інвестиційний прибуток у сумі, більшій, ніж очікувалося). 
 
З урахуванням викладеного оцінка ефективності того або іншого фінансового інструмента інвестування зводиться до оцінки реальної його вартості, що забезпечує отримання очікуваної норми інвестиційного прибутку по ньому. Принципова модель оцінки вартості фінансового інструмента інвестування має наступний вигляд: 
 
 
 
ЗГП- ОЧіКуваний зворотний грошовий t-ийперіод використання фінансового інструмента 
 
нп - очікувана норма прибутку по фінансовому інструменту, виражена десятинним дробом (що формується інвестором самостійно з урахуванням ризику); 
 
п - число періодів формування зворотних показників (за всіма їх формами). 
 
Особливості формування зворотного грошового потоку за окремими видами фінансових інструментів визначають різноманітність моделей оцінки їх реальної вартості, що використовуються 
 
Розглянемо ЗМІСТ ЦИХ моделей СТОСОВНО борі вих і пайових фінансових інструментів інвестування на прикладі облігацій і акцій. 
 
Моделі оцінки вартості облігацій побудовані наступних показниках: 
 
- номінал облігації: 
 
- сума відсотків, що виплачується по облігації очікувана норма валового інвестиційного прибутку (норма прибутковості) по облігації; 
 
- кількість періодів до терміну погашення облігації. 
 
Базисна модель оцінки вартості облігації (Bust Bond Valuation Model), або облігації з період» ною виплатою відсотків, має вигляд: 
 
 
 
Економічний зміст базисної моделі оцінки вартості облігації (облігації з періодичною виплатою відсотків) полягає в тому, що її поточна реальна вартість рівна сумі всіх відсоткових надходжень по ній за період її звертання, що залишився, і номіналу, приведених до сучасної вартості за дисконтною ставкою, рівною очікуваній нормі валового ін- 
 
інвестиційного прибутку. 
 
Модель оцінки вартості облігації з виплатою 
 
всієї суми відсотків при її погашенні має наступний вигляд: 
 
 
 
де Bq„ - реальна вартість облігації з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні; 
 
В0 - сума відсотків по облігації, що підлягає виплаті наприкінці терміну ЇЇ звертання. 
 
Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість облігації з виплатою цієї суми відсотків при її погашенні дорівнює су- 
 
купним виплатам номіналу і сумі відсотків приведеним до сучасної вартості за дисконтною ставкою, рівною очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку. 
 
Модель оцінки вартості облігації, що, реалізується з дисконтом без виплати відсотків наступний вигляд: 
 
 
 
де ВОд - реальна вартість облігації, реалізовується з дисконтом без виплати відсотків по ній. 
 
Економічний зміст даної моделі полягає у тому, що поточна реальна вартість облігації що реалізується З ДИСКОНТОМ без виплати відсотків по ній, являє собою її номінал, приведений до сучасної вартості за дисконтною ставкою, рівною очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку. 
 
Трансформуючи відповідним образом указані моделі, можна на кожний вид облігацій розрахувати очікувану норму валового інвестиційного прибутку, якщо показник реальної вартості облігації замінити на фактичну ціну її реалізації на фондовому ринку (комплекс таких моделей широко представлений в спеціальній літературі з питань звертання фондових інструментів). 
 
Для оцінки поточного рівня валового інвестиційного прибутку за облігаціями використовується коефіцієнт її поточної прибутковості, який розраховується за формулою: 
 
 
 
Моделі оцінки вартості акцій побудовані на на- 
 
показниках: 
 
сума дивідендів, передбачувана до отримання в конкретному періоді; 
 
очікувана курсова вартість акції в кінці періоду її реалізації (при використанні акції протягом зазделегідь означеного періоду); 
 
- очікувана норма валового інвестиційного прибутку (норма прибутковості) по акціях; 
 
- число періодів використання акції. 
 
Модель оцінки вартості акції при її використанні протягом невизначеного тривалого періоду часу має наступний вигляд: 
 
 
 
де ВАн - реальна вартість акції, що використовується протягом невизначеного тривалого періоду часу; 
 
Да - сума дивідендів, передбачувана до отримання в кожному п-ому періоді; 
 
нп - очікувана норма валового інвестиційного прибутку з акцій, виражена десятичним дробом; 
 
п - число періодів, включених в розрахунок Економічний зміст даної моделі полягає у тому що поточна реальна вартість акції, яка використовується протягом невизначеного тривалого часу (невизначене число років), являє собою передбачуваних до отримання дивідендів з окремих майбутніх періодів, приведену до сучасної за дисконтною ставкою, рівною очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку Модель оцінки вартості акції, що використовується протягом зазделегідь означеного термінуй наступний вигляд: 
 
 
 
де ВАо - реальна вартість акції, яка використовується протягом зазделегідь означеного терміну t - номер періоду; 
 
КВА - очікувана курсова вартість акції в кіщ періоду її реалізації. 
 
Економічний зміст даної моделі полягає в тому що поточна реальна вартість акції, що викорисго» ється протягом зазделегідь означеного терміну, дорії нює сумі передбачуваних до отримання дивідендів в періодах, які використовуються, і очікуваній курсовій вартості акції в момент її реалізації, приведеній до сучасної вартості за дисконтною ставкою, рівною очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку. 
 
Перша з розглянутих моделей оцінки вартая акцій (тобто акцій, що постійно знаходяться в портфелі інвестора), має ряд варіантів. 
 
 
 
де BA3- реальна вартість акцій з постійно зростаючим рівнем дивідендів; 
 
До - сума останнього виплаченого дивіденду; Тд- темп приросту дивідендів, виражений десятинним дробом. 
 
Модель оцінки вартості акцій зі змінним рівнем дивідендів за окремими періодами має наступний вигляд: 
 
 
 
де BA - реальна вартість акції з рівнем дивідендів, що змінюється в окремих періодах; 
 
Д1 - Дп - сума дивідендів, яка прогнозується до отримання в кожному п-ому періоді. 
 
Для оцінки поточного рівня валового інвестиційного прибутку з акції використовується ряд показників, основним з яких є коефіцієнт співвідношення ціни прибутку з акції. Він визначається за формулою: 
 
 
 
де К - коефіцієнт співвідношення Ціни і акції; 
 
РЦА - поточна ринкова ціна однієї акції 
 
Да - сума Дивідендів, виплачених на одну акцію. 
 
Оцінка реальної вартості фінансового інструмента в зіставленні з ціною його поточного ринкового котирування або розрахована очікувана інвестиційного прибутку з нього є ним критерієм прийняття управлінських рішень здійсненню тих або інших фінансових інвестицій. Разом з тим в процесі прийняття таких упрвлінських рішень можуть бути враховані і інші чинники умови емісії цінних паперів, галузева або репорціональна приналежність емітента, рівень активу ті звертання тих або інших інструментів фінансового інвестування на ринку і інші.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК 
Моделі оцінки реальної вартості інструментів фінансових інвестицій можуть бути розширені через введення додаткових параметрів, що відбиватимуть умови емісії цінних паперів, галузевої та регіональної приналежності емітента, умови обертання обраних інструментів інвестування тощо. Ефективність інвестування в окремі фінансові інструменти як і при реальному інвестуванні обумовлена величиною зворотного чистого грошового потоку від них і її показники розраховуються на основі порівняння інвестиційних витрат і генерованого чистого грошового потоку від володіння ними. Моделі оцінки ефективності фінансових інвестицій є такими ж, як і при оцінці ефективності реальних інвестицій. Прийняття управлінських рішень при фінансовому інвестуванні буде більш обґрунтованим, якщо є можливість оцінки інвестиційних якостей обраних інструментів. У системі оцінки інвестиційних якостей дольових цінних паперів головне місце посідають такі параметри: - вид дольового цінного паперу; - інвестиційна привабливість галузі, в якій здійснює свою діяльність його емітент; - основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства-емітента; - характер обертання інструменту на фондовому ринку; - умови емісії. Параметри інвестиційної якості дольових інструментів фінансового інвестування (наприклад, акцій) можна розрахунково оцінити через таку систему коефіцієнтів. Головними параметрами оцінки інвестиційних якостей боргових цінних паперів (наприклад облігацій), можна визначити такі: - вид облігації відповідно до класифікаційної ознаки; - інвестиційна привабливість регіону - суб'єкта емісії; - фінансова стійкість та платоспроможність підприємства емітента; - характер обертання облігації на фондовому ринку; - умови емісії облігацій і т.п. При отриманні наведеної системи показників та параметрів оцінки наступним кроком у формуванні управлінського рішення щодо фінансового інвестування є розрахунок показників оцінки ризиків окремих фінансових інструментів інвестування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1.Грязнова А.Г., Федотова М.А. Оцінка бізнесу: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2012. - 496 с. 

 
2. Грязнова А.Г., Федотова М.А. Оцінка бізнесу: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2014. - 496 с. 

 
3.Данилевський Ю.А., Шапігузов С.М., Ремізов Н.А., Старовойтова Є.В. Аудит: Навчальний посібник. - М.: ІД ФБК-ПРЕС, 2002. - 544 с 

 
4. Грязнова А.Г., Федотова М.А. Оцінка бізнесу: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2012. - 496 с. 

 

5. http://pidruchniki.com/14940807/ekonomika/otsinka_vartosti_biznesu

6.  Оцінка вартості підприємства (бізнесу). Навчальний посібник. Під ред. Абдулаєва Н. О. М.: Изд-во «ЕКМОС», 2002 р .