Особливості формування доходів державного бюджету та шляхи їх зміцнення

Вкрай нелегко відбувалося і становлення державної податкової служби. Щоденні перешкоди, нехтування державними інтересами з боку тих, хто уповноважений їх відстоювати, - ось що доводилося долати.

Україна як міцна держава вживає багато заходів щодо створення потужної податкової системи, але є ряд важливих проблем які на даний час є не вирішеними.

Економічне зростання держави забезпечують такі характеристики податкової системи:

• загальний рівень оподаткування (для його оцінки використовується показник частки доходів сектора державного управління у ВВП країни, розрахований як співвідношення суми податків, обов'язкових платежів у бюджет і внесків по обов'язковому соціальному страхуванню до ВВП країни);
• нейтральність оподаткування з точки зору впливу на розподіл обмежених народногосподарських ресурсів як у часі, так і між різними секторами економіки;
• приведення у відповідність дохідної та видатної частин зведеного бюджету.

Основними проблемами в сфері податкової політики залишаються:

• нестабільність та недосконалість податкового законодавства, відсутність Податкового кодексу;
• високий податковий тиск;
• безсистемне та невиправдане надання податкових пільг та звільнень від оподаткування, що звужує базу оподаткування та призводить до нерівномірності податкового навантаження та викривлень структури економіки;
• зростання податкового боргу;
• невідповідність окремих норм діючого податкового законодавства вимогам законодавства ЄС;
• неузгодженість бухгалтерського і податкового обліку;
• недосконала податкова амортизаційна політика;
• несвоєчасне відшкодування ПДВ з бюджету поряд з наявністю численних випадків безпідставного декларування платниками до відшкодування від'ємного значення податку.[17;с.25]

Для того щоб змінити стан податкової системи необхідні структурні зрушення в даній сфері.

Серед основних напрямків реформування податкової системи доцільно назвати:

• зниження податкових ставок;
• спрощення механізму обчислення податків;
• стимулювання розвитку бізнесу та підвищення ефективності виробництва;
• посилення оподаткування екологічно шкідливих і небезпечних виробництв.

Вихідним пунктом реалізації зазначених напрямів реформування податкової системи в сучасних умовах є створення цілісного та стабільного податкового законодавства.

Також, необхідно розпочати масштабну податкову реформу на основі запровадження таких заходів і пріоритетів:

• поступового скорочення кількості податків, зборів та обов’язкових платежів, зниження ставок податків і удосконалення предмета оподаткування;
• розширення бази оподаткування за рахунок суттєвого зменшення масштабів ухилення від системи податків та уникнення оподаткування, ліквідації неефективних податкових пільг;
• оподаткування надприбутків, які отримують фінансово-промислові групи і монополісти від експлуатації корисних копалин та природних ресурсів, державної власності, недосконалих бюджетних пільг і дотацій;
• приведення правил визначення доходів і видатків суб’єктів господарювання у відповідність із загальновизнаними принципами єдиного бухгалтерського обліку, на якому ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності;
• гарантії стабільності податкової системи, створення умов для прямої дії податкового законодавства.[26;с.73]

Вирішити задачу збільшення доходів держави не можна лише шляхом адміністративного тиску, не створивши при цьому для підприємств ефективних економічних стимулів для сплати податків. Варто скоротити податкові пільги, однак це скорочення не повинне бути механічним. Одержання податкових пільг повинне залежати від корисності і важливості для суспільства того чи іншого виду діяльності.

Велика кількість податкових пільг для одних підприємств означає високі податкові ставки для інших, що змушує останніх ховати свої доходи з метою збереження конкурентоздатності. 

 

3.2 Альтернативи шляхи  наповнення доходної частини  державного бюджету України

 

Україна вступає до етапу свого розвитку, який потребуватиме відчутного збільшення абсолютного обсягу бюджетних видатків з метою фінансування цілей реалізації соціальних програм, державного будівництва та соціально-економічного розвитку. Між тим, ця потреба не повинна ототожнюватися з можливістю значного збільшення позичкового фінансування бюджету, особливо - із зовнішніх джерел.

Збереження можливості звернутися до інструментів позичкового фінансування у випадку депресії та стагнації вимагає скористатися періодом економічного зростання, яке відбувається під впливом активної зовнішньої кон’юнктури, з позитивним сальдо поточного рахунку платіжного балансу та зростанням надходження прямих іноземних інвестицій, для зменшення обсягів зовнішньої заборгованості України. Відтак, враховуючи також комплекс макроекономічних проблем та загроз, які супроводжують процес позичкового фінансування державних видатків, економічна стратегія держави має бути спрямована на пошук альтернатив такому фінансуванню.[9;с.84]

Йдеться як про безпосереднє наповнення бюджету держави завдяки послідовній політиці оптимізації податкового навантаження та детінізації економіки, так і про зменшення потреби в прямих бюджетних видатках внаслідок децентралізації фінансування відповідних завдань. На нашу думку, пріоритетними напрямками такої політики мають бути:

- оптимізація ефективності фінансування завдань, які належать до сфери компетенції держави та місцевої влади: житлово-комунальної сфери, медичного обслуговування, інформаційного забезпечення тощо, шляхом залучення до їхнього підрядного виконання на тендерній основі приватних компаній та суб’єктів підприємництва;

- розвиток страхових механізмів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, страхових принципів фінансування отримання вищої та спеціальної освіти тощо;

- заохочення комерційного кредитування суб’єктів господарської діяльності, насамперед, тих, які сьогодні обґрунтовано отримують державну фінансову підтримку у вигляді податкових та інших пільг, субсидій, дотацій тощо;

- заохочення розвитку механізмів випуску корпоративних облігацій, розрахованих як на внутрішній, так і на зовнішній ринки;

-  цілеспрямований розвиток інститутів та інструментів фондового ринку, в тому числі - підтримка первинної емісії цільових інвестиційних цінних паперів.[11]

Зважаючи на специфічне призначення ЗВР, їх безпосереднє спрямування на фінансування бюджетних програм, безперечно, є недоцільним. Між тим, вони можуть бути використані, по-перше, як гарантійний фонд для залучення інвестиційних кредитів, по-друге, як фонд для довгострокового рефінансування банківської системи.

В умовах існування надліквідності банківської системи слід зважати на можливість інфляційних наслідків використання коштів ЗВР. Це обумовлює важливість дотримання умов жорсткої інвестиційної спрямованості інвестицій, гарантованих за рахунок ЗВР чи наданих за рахунок рефінансування банків. Необхідними передумовами включення відповідних механізмів є ринковий, а не державно-бюрократичний характер механізмів розподілу фінансових коштів, ефективна робота фінансових інститутів, використання державних фінансових активів для підтримки та активізації дії ринкових механізмів.

Слід зазначити, що за умови збереження значного позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу створені на базі ЗВР гарантійні фонди також виконуватимуть функцію стерилізації валютних надходжень, що дозволить зняти гостроту необхідності стерилізації емісії грошової маси внаслідок викупу валюти.[9;с.18]

До перешкод на шляху розвитку інституту місцевих позик в Україні належать існування значних макрофінансових ризиків, обумовлених непрозорістю фінансових операцій на місцевому рівні, труднощами, пов’язаними з оцінкою ризикованості місцевих інвестиційних проектів, відсутністю навичок управління проектами на місцевому рівні, слабким захистом прав кредиторів щодо повернення вкладених коштів (держава не несе відповідальності за зобов’язаннями щодо запозичень до місцевих бюджетів). Високий рівень ризиків значно підвищує вартість місцевих позик, тим самим зменшуючи можливості їх застосування.[3;с.25]

Існуюча законодавча база є фрагментарною і неповною, не містить цілісної системи регулювання запозичень місцевих органів і виконання їх зобов’язань перед кредиторами. Діюча в Україні система нормативно-правового регулювання місцевих позик врегульовує технічні питання ведення реєстру місцевих запозичень та зобов’язує місцеві органи погоджувати розмір позик з Міністерством фінансів України. Законодавчо встановлюються сума запозичень, мета запозичень і напрями використання коштів, види забезпечення і способи захисту прав кредиторів. Між тим, законодавством практично не унормовано питання захисту прав кредиторів, надання державних гарантій за місцевими позиками, інструменти цільового використання запозичених коштів, регламентацію предметів застави і процедури врегулювання дефолтів. Відтак розробка ефективного регулятивного механізму управління місцевими запозиченнями все ще залишається на порядку денному.

 

ВИСНОВКИ

 

 Для забезпечення виконання  державою покладених на неї  функцій необхідні державні доходи, які формуються завдяки податковим  та іншим надходженням, що визначені  законодавством України на безповоротній  основі. Під доходами Державного  бюджету ми визначили сукупність  грошових відносин, що є частиною  внутрішноьо-валового ВВП і використовується  державою для здійснення свої  функцій. Основними методами формування  доходів країни є продуктивна  діяльність, доходи від державного  майна та ресурсів, податкові  надходження, позичені державою  кошти та емісійний дохід. Різновидами  державних доходів є: частина  прибутку державних підприємств, компенсаційні доходи (відрахування  на геологорозвідувальні, дорожні  роботи тощо), доходи від приватизації, орендна плата, доходи від корпоративних  прав, платежі за ресурси, концесії, податки, зовнішні та внутрішні  позики, емісійний дохід. Основними  джерелами формування доходів  є ВВП, зовнішні надходження і  національне багатство. Застосування  державою різноманітних методів  та засобів формування й мобілізації  державних доходів сприятиме  становленню та розвитку ефективної  податкової системи ринкового  типу. Ефективне збалансування доходів  та видатків підвищує соціально-економічне  становище країни, отже, доходи, у  свою чергу, є суттєвим інструментом, що застосовується для покриття  державних видатків. [5;с.60]

Нами було здійснено дослідження основних складових елементів доходів Державного бюджету та їх аналіз. Ми переконалися в тому, що більше 60 % у загальній структурі надходжень займають саме податкові. Проаналізувавши динаміку зміни доходів бюджету, стало зрозуміло, що на них впливає велика сукупність макро- та мікроекономічних факторів, які щороку змінюють рівень участі кожного структурного елемента у загальній системі. Здійснивши оцінку сучасного стану доходів бюджету, було розроблено економетричну модель множинної регресії, яка відобразила найбільшу тісноту їх зв’язку з податковими надходженнями. Коефіцієнти еластичності підтвердили пряму залежність доходів від податків та зборів. Крім того, виявилася цікава тенденція щодо збільшення участі найменш впливових раніше доходів від операцій з капіталом у загальній сумі бюджетних надходжень за останні 2 роки.

Отже, відповідно до поставленої мети було досліджено загальну структуру доходів державного бюджету України; охарактеризувано вплив макро- та мікроекономічних факторів на їх формування; визначено залежність між складовими елементами доходів Державного бюджету та ступінь їх впливу на сукупний показник доходів; проведено аналіз динаміки розвитку податкових та неподаткових надходжень, доходів від операцій з капіталом та міжбюджетних трансфертів; проведено оцінку сучасного становища дохідної бази України; обґрунтувано шляхи підвищення надходжень до Державного бюджету України. [11]

Підсумовуючи вище наведені фактичні дані, робимо висновок, що для підвищення доходів Державного бюджету України необхідно, перш за все, удосконалювати чинну систему оподаткування, вносити певні зміни щодо порядку справляння доходів та їх ефективного використання. Нашій державі треба терміново прийняти фінансово-економічних заходів задля усунення можливості подальшого падіння доходів у майбутньому. Наголошуючи на тому, що врегулювання податкових надходжень – це досить глобальна та клопітка справа,  пропоную звернути увагу на менш значимі фактори впливу на формування доходів – цільові фонди та доходи від операцій з капіталом. Подальша політика, щодо податкових стягнень може призвести до  спаду в доходах, що змусить нас перейти до пошуку нових шляхів удосконалення доходів, так як постійна надія на податкові платежі не забезпечить стійку фінансову ситуацію, пов’язану з доходами держави.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Базилевич В. Д. Державні  фінанси : навчальний посібник / В. Д.Базилевич, Л. О. Баластрик ; за аг. Ред.. Базилевича В. Д. – К. : Атіка, 2014. –368 с.

2. Біла О. Г. Фінанси : навчальний  посібник / О. Г. Біла, І. Р. Чуй ;Мін-во  освіти і науки України. – Львів: «Магнолія 2006», 2010. – 390 с.

3. Богомазова В. М. Деякі  підходи до прогнозування податковихнадходжень  до бюджету / В. М. Богомазова // Формування  ринковихвідносин в Україні. – 2014. - № 9. – С. 79-84.

4. Бойко С. В. Статистичне  вивчення доходів Державного  бюджетуУкраїни / С. В. Бойко // Статистика України. – 2011. - № 2. – С. 39-44.

5. Бурденко І. М. Аналіз  стану й напрямки розвитку  податковоїсистеми України та  її вплив на зростання економіки / І. М. Бурденко //Актуальні проблеми економіки. – 2013. - № 4. – С. 67-75.

6. Бюджетний кодекс України : Офіційне видання / Україна.Верховна  Рада – К. : Парламентське вид-во, 2010. – 1778 с.

7. Виконання Державного  бюджету [Електронний ресурс] /Міністерство  освіти і науки України // Офіційний  сайт. – Режим доступу :http://www.mon.gov.ua/ua/activity/76/vikonannya-derzhavnogo-byudzhetu/. –