Особливості формування доходів державного бюджету та шляхи їх зміцнення

Згідно наведених вище даних, перша група неподаткових надходжень включає доходи від власності та підприємницької діяльності, які впродовж 2012 - 2014 рр. зросли з 22,5 млрд. грн. до 32,8 млрд. грн. (на 10,3 млрд. грн.). Доходи від власності мають нестабільний характер і не являються надійним джерелом надходжень, хоча вони обумовлені виконанням економічних функцій державою як власника економічних ресурсів. Значна сума надходжень даної групи складають кошти, що перераховуються Національним банком України (у 2014 р. перераховано 23,6 млрд. грн.).

Друга група неподаткових надходжень включає адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, однак надходження від цього виду доходів є мізерними, у доходах зведеного бюджету вони становили 2,6 млрд. грн. у 2012 р. та 7,2 млрд. грн. у 2014 р. Вважається, що потенційною можливістю зростання таких доходів, є збільшення кількості послуг, що надаються державними органами та пошук нових видів платних послуг. Існує думка про можливість збільшеннянадходжень від державного мита можна розширити за рахунок розширення об’єктів його справляння [15].

Іншою групою неподаткових надходжень до бюджету є інші надходження, серед яких можна відзначити: надходження коштів від реалізації конфіскованого майна; надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій, установ, щодо яких минув строк позивної давності; надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна збройних сил України; інші надходження. Інші неподаткові надходження характеризуються нестабільністю їх надходження. Враховуючи незначне місце у доходах бюджетів, формування групи інших доходів у її складі є суперечливим, оскільки до неї входять,як правило, другорядні за своєю суттю і своїм фіскальним значенням платежі,тому її доцільно роз’єднати.

Значну частку серед неподаткових надходжень становлять власні надходження бюджетних установ, на яку ми рекомендуємо звертати увагу при пошуку резервів збільшення дохідної частини бюджету. Разом з тим, зважаючи на достатні обсяги таких надходжень, упроцесі бюджетного планування та виконання бюджету з боку фінансового апарату держави, фінансових служб бюджетних установ і організацій, на нашу думку, бажано концентрувати зусилля на диверсифікації джерел даного виду доходів, їхній стабілізації та зростанні обсягів, особливо у частині плати за послуги.[10]

Таким чином, з метою забезпеченості рівномірності надходжень та забезпечення диференціації в державний бюджет наповнення дохідної частини бюджету повинно йти з різних джерел для більшої стабілізації, рівноваги економічної системи та зменшення ризикованості надходжень. Для цього необхідно приділяти увагу найменш розвинутим статтям доходів, таким як доходи від операцій з капіталом, цільові фонди, збільшення яких дозволить зменшити навантаження та залежність державного бюджету, наприклад, від податкових надходжень.

2.2 Аналіз податкових та  неподаткових надходжень до Державного бюджету України за 2012-2014 роки

У статті 96 Конституції України встановлено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період, тобто бюджетний період в Україні збігається з календарним роком. Кожен бюджет складається з дохідної і видаткової частин [27]. Для того, щоб проаналізувати динаміку зміни складових доходу Державного бюджету України на сьогоднішній період ознайомимося з ситуацією, що склалася за останні 3 роки із нашим бюджетом. Нижче буде зроблена спроба обґрунтувати сучасне становище економіки України, що пов’язане з доходною частиною бюджету. Отже, розглянемо повну структуру надходжень до Державного бюджету України за період з 2012 по 2014 роки, що представлена у додатку А та порівняємо ці значення з метою застосування їх для подальшого аналізу. Можна стверджувати, що доходи Державного бюджету України складаються з 4 основних груп надходжень: податкові та неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, міжбюджетні (офіційні) трансферти. Пропуски в таблиці означають те, що на відповідний рік не було включено певних показників до доходів Державного бюджету України (біля яких власне і містяться ці пропуски) або вони змінили свою назву, а також, одним із варіантів, є включення їх до складу інших надходжень.

Таким чином, проаналізуємо спочатку вплив податкових та неподаткових надходжень окремо на загальну структуру доходів бюджету.Визначимо кількісну динаміку їх зміни за період з 2012 по 2014 роки. Для цього скористаємось додатком А, як бачимо, що податкові та неподаткові надходження відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні доходів Державного бюджету України, бо вони складають основну їх частину.

Отож, як бачимо податкові надходження почали активно зростати протягом аналізуемих 3 років. Таким чином, характеризуючи ці надходження можна одразу відмітити, що найбільшу кількість доходів від податків та зборів Державний бюджет отримав у 2014 році – 360576 млн. грн., а найменшу – у 2012 – 23447,7 млн. грн. відповідно. Проте, слід взяти до уваги ще й ту інформацію, яка є детальною структурою доходів Державного бюджету, де останній показник відображає загальну суму всіх доходів. Порівнюючи кількість податкових надходжень із цією сумою, розрахуємо відсотковий показник, що відображатиме частку податкових надходжень у загальній сумі доходів бюджету за кожний досліджуваний нами рік. Відобразимо отримані розрахунки на рисунку 2.2.

Рисунок 2.1 – Частка податкових надходжень у загальній структурі доходів Державного бюджету за період з 2012 по 2014 роки, [24].

Нагадуємо, що найбільше податкових платежів до Державного бюджету України надійшло саме у 2014 році. Аналізуючи дані з рисунку 2.2 можна зробити висновок, що ситуація підтверджується, бо у 2014 році, як бачимо, частка податкових надходжень у сукупній структурі доходів була найвищою – 83,2 %, до того ж, найнижча – знову у 2012 році – 38, 1 %. Отже, вирішальним чинником стає те, що податкові надходження забезпечують більшу половину від усіх надходжень до Державного бюджету України. Знову ж таки, аналізуючи те, що частка податкових надходжень у загальній структурі доходів також є найменшою, то стає зрозумілим, що у результаті зменшення податкових надходжень зменшився і сукупний результат – підсумкова сума всіх доходів, а це, у свою чергу, говорить про те,що інші 3 групи доходів не змогли покрити відповідні зменшення у надходженнях від податків та зборів.

Однією з причин зменшення надходжень до Державного бюджету стала проблема визначення бази оподаткування. Зокрема, прив’язка ставки оподаткування за чотирма місцевими податками і зборами (крім туристичного збору) не до ефекту від функціонування об’єктів оподаткування чи їх вартісної оцінки, а до величини мінімальної заробітної плати знижувала стимулюючу роль таких податків. Внаслідок значного обсягу тіньової діяльності та зайнятості поза увагою фіскальних органів залишились персональні доходи громадян, підприємницька діяльність незареєстрованих суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу. [24]

Зокрема, це стосується втрат бюджету від недоотриманого збору за запровадження окремих видів підприємницької діяльності, плати за землю та єдиного податку. Наявність значної кількості податків та зборів, з малим фіскальним значенням, більша частини яких зовсім не впливає на збільшення дохідної частини бюджету, які дійсно завищені і які важко адмініструвати, свідчать про неефективність системи формування доходів державного бюджету України, що прямопропорційно недоотриманню доходів [24].

У свою чергу, зростання податкових надходжень у 2014 році на 36,2% порівняно з попереднім періодом, зокрема, можна пояснити зміною бюджетної класифікації, коли окремі групи неподаткових надходжень були переміщені в податкові надходження, що, відповідно, призвело до зменшення об’єму неподаткових надходжень (рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси тощо), внаслідок прийняття Податкового кодексу, а відтак збільшило навантаження на підприємців.

Разом з тим, неподаткові платежі характеризуються певними особливостями, зокрема, мають у більшості випадків цільове призначення, їм притаманний необов’язковий характер, частково зараховуються до доходів бюджетів тих рівнів, державні органи яких проводять їх збирання.

Рисунок 2.2 – Частка неподаткових надходжень у загальній структурі доходів Державного бюджету України за період з 2012 по 2014 рр.

Роком-переможцем по неподатковим надходженням залишається 2012, бо його частка становить 27%, що є найбільшим показником за останні 3 роки. А найменшу, відповідно, займає 2014 рік – 5,6 %. Слід звернути увагу на те, що падіння неподаткових надходжень спостерігається також у 2013 році.

Різке падіння 2014 року свідчить,про те,що  все-таки ці надходження навряд чи можна рахувати стабільним і надійним джерелом доходів бюджету [24].

Якщо говорити про участь неподаткових надходжень у структурі всіх доходів Державного бюджету України, то одразу необхідно наголосити на тому, що вона є значно меншою від податкових надходжень. Тому стає зрозумілим, що на доходи від операцій з капіталом та офіційні трансферти залишається зовсім невагома частка у загальній структурі державних надходжень. У структурі самих неподаткових надходжень провідне місце посідають доходи від власності та підприємницької діяльності та власні надходження бюджетних установ. Рекомендуємо звертати особливу увагу на останні при пошуку резервів збільшення дохідної частини бюджету.

Отже, у результаті проведеного нами дослідження можна зробити певні висновки про те, що як податкові, так і неподаткові надходження відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні доходів Державного бюджету України. Від податкових надходжень залежить майже увесь стан сукупних доходів, їх склад переважає над усіма іншими складовими доходів бюджету. Узагальнюючи особливості механізму мобілізації неподаткових надходжень до бюджету доцільно акцентувати увагу на тому, що основною функцією цих надходжень є збалансування бюджету, заповнення недоотриманої частини доходів за рахунок податків. Функція балансування за відсутності податкових надходжень цього виду доходів обумовлена неможливістю держави нагромадити необхідний обсяг надходжень у зв’язку з обмеженими розмірами об’єктів оподаткування. Однак подібна ситуація не може бути оцінена як позитивне явище, оскільки є свідченням низької ефективності діяльності податкових органів у процесі мобілізації податків до бюджету та недоліків діючої системи оподаткування. Не одержуючи необхідної сумиподатків, держава змушена вишукувати інші джерела формування доходів і, насамперед, у формі неподаткових надходжень. Тобто, неподаткові надходження є своєрідним «гарантом» забезпечення фінансової стійкості держави. Тому доцільно формувати нові підходи до розробки ринкової моделі податкового механізму, який в перспективі забезпечить суттєве зростання обсягів податкових надходжень з одночасним зменшенням неподаткових.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ФОРМУВАННЯ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

3.1. Покращення чинної податкової системи України

Вагоме значення у вдосконаленні чинної системи доходів Державного бюджету України є покращення чинної податкової системи України.

Економічна ситуація в країні певною мірою залежить від стану податкової системи. Характер стягнення податків безпосередньо впливає на соціальний стан населення, рівень їхнього життя.

Податкова реформа - справа нелегка. Податки можуть бути як інструментами творення, так і стати силою руйнування, якщо не об’єднати в динамічній рівновазі економічні, фіскальні, соціальні та етичні фактори оподаткування.

На нинішньому етапі відродження національної економіки назріла потреба в реформуванні податкової системи, створення цілісного стабільного та раціонального податкового законодавства.

Крім цього, треба відзначити, що значний внесок у розбудову української держави зробила і податкова служба України.

Діяльність державної податкової служби спрямована на забезпечення виконання всіма громадянами, підприємствами, організаціями встановленого Конституцією та іншими законами України обов'язку зі сплати податків і зборів.[29;с.136]

Жодна держава світу не може існувати без податкової системи, адже податки це плата за цивілізацію. Тому слід усвідомити головне: як би не називалась служба, на яку покладено збирання податків, головне її завдання забезпечення економічної стабільності держави. Але, на жаль, до податкової служби завжди і всі ставляться з недовірою і не зовсім приязно. Звичайно, ділитися заробленими грошима з тими, хто цього потребує, певним особам не дуже хочеться. Почасти і деякі ЗМІ висвітлюють діяльність податківців не зовсім об'єктивно. Податкові ініціативи коментуються так однобоко, що податкова служба виглядає монстром, який тільки те й робить, що відбирає зароблені гроші. Таким чином формується негативна суспільна думка.

Проте державна податкова служба лише виконує функції, визначені чинним законодавством, і несе за це відповідальність перед державою.

Озираючись у минуле, слід зазначити, що розвиток податкової політики в Україні вимагає від податкової служби чималих зусиль щодо удосконалення у законодавчому порядку механізму нарахування та справляння податків. Проте ці зусилля нерідко зводилися нанівець через безсистемність податкової політики. Більшість прийнятих протягом цього періоду законопроектів було спрямовано не на вдосконалення податкової системи, а переважно на розв'язання проблем конкретних галузей економіки чи промисловості регіонів і навіть конкретних підприємств.[7;с.59]