Обов’язки сторін авторського договору

      Отже, сценарний договір - це договір про  створення сценарію для здійснення будь-якого задуманого масового видовища, кіно-або телефільму, радіо чи телебачення.

      За  сценарним договором автор зобов'язується передати або створити і передати замовнику сценарій для здійснення будь-якого видовища у визначений договором строк. Замовник зобов'язаний розглянути поданий твір, схвалити, відхилити чи запропонувати його доопрацювати. Безперечно, сценарний договір оплатний. Сторонами у договорі виступають автор, яким завжди є фізична особа, та замовник, яким може бути як фізична, так і юридична особа.

     Об'єктом  договору є літературний сценарій, що має відповідати обумовленим  у договорі умовам і вимогам. Умови  сценарію за загальним правилом визначаються у творчій заявці, що складається і затверджується замовником, де окреслюється основна ідея сценарію, визначаються сюжетна лінія, характеристики виконавців. У сценарії має бути викладено повний, детальний і послідовний опис дій, діалогів, вчинків тощо. Сценарій - це закінчений драматичний твір.

      Права і обов'язки сторін у сценарному договорі виникають з моменту його підписання. Зазначені права і обов'язки сторін складають зміст сценарного договору.

      Договір художнього замовлення є угодою, за якою автор зобов'язується створити і передати замовнику в установлений договором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобов'язується сплатити автору обумовлену винагороду.

      Особливість договору художнього замовлення полягає  в тому, що його сторонами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Справа в тому, що на стороні автора можуть бути художні майстерні, художні  спілки, товариства. Часто договір художнього замовлення укладається з тими юридичними особами, які діють в інтересах автора.

      Права і обов'язки сторін також виникають  з моменту підписання договору сторонами. Договір художнього замовлення краще укладати в письмовій формі, проте закон не містить заборони укладати такі договори в усній формі.

      Автор зобов'язаний створити і передати замовникові  твір образотворчого мистецтва. У договорі має визначатися два строки для створення твору - спочатку подати замовникові ескіз твору, а потім - готовий твір. Автор може подати замовникові кілька ескізів. Після схвалення ескіза автор може приступати до створення твору. Проте замовник може відхилити ескіз без будь-якого мотивування. Це його право. Замовник може також запропонувати певні зміни до ескіза, які автор повинен врахувати. Якщо протягом визначеного у договорі строку від замовника не надійде будь-яких зауважень щодо ескіза, він вважається схваленим, що дає автору право створювати твір.

      Предметом договору художнього замовлення є права  на твір образотворчого мистецтва. Це твори живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва, фотографічні твори і твори, одержані способами, аналогічними фотографії. Перелік творів образотворчого мистецтва невичерпний, оскільки досягнення науково-технічного прогресу обумовлюють появу нових об'єктів авторського права, отже, і нових об'єктів художнього замовлення.

      Особливістю цього договору є й те, що твір образотворчого мистецтва, створений на замовлення, переходить у власність замовника, якщо інше не передбачено договором.

      Договори  на використання в  промисловості творів декоративно-прикладного  мистецтва. Названі твори широко використовуються в промисловості і потребують належного правового регулювання. За договором про використання в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва автор зобов'язується передати або створити і передати твір декоративно-прикладного мистецтва для використання промисловому підприємству, яке зобов'язується виплатити автору обумовлену договором винагороду.

      Суб'єктами договору є автор твору і промислове підприємство. У цьому аспекті  автори творів декоративно-прикладного  мистецтва поділяються на дві групи: штатні працівники підприємства і нештатні, які трудовим договором з підприємством не зв'язані. Штатним вважається лише той автор, який пов'язаний трудовим договором з тим підприємством, на якому він створив твір. Отже, для інших підприємств цей художник буде нештатним.

      Об'єктом  договору є твір декоративно-прикладного  мистецтва, яке є одним із видів  образотворчого мистецтва. У спеціальній  літературі і законодавстві визначення поняття декоративно-прикладного  мистецтва немає. Є лише перелік творів, які прийнято вважати об'єктами декоративно-прикладного мистецтва. Питання про те, чи є даний твір об'єктом декоративно-прикладного мистецтва, вирішують фахівці. Проте практика виробила певний перелік творів, що можуть бути визнані об'єктами декоративно-прикладного мистецтва. До цього переліку відносять серветки, килими, хустки, взуття, одяг, вироби із шкіри, кісток, пластмаси; іграшки, значки, сувеніри, вироби із скла, фарфору, металу; ювелірні і галантерейні вироби тощо.

      Зазначений  перелік конкретизується такими критеріями - твори, які мають утилітарне, сувенірне або декоративне значення чи відзначаються оригінальними художньо-естетичними властивостями.

      Права і обов'язки за цим договором складають  його зміст. Як і за будь-яким авторським договором, автор зобов'язаний передати або створити і передати підприємству твір декоративно-прикладного мистецтва у визначені договором строки. На кожний твір складається паспорт, в якому визначається тираж твору. Відповідальність за порушення договору настає за загальними правилами цивільного права.

      Договори  на створення і  використання об'єктів  суміжних прав. Охорона суміжних прав виникла в Україні недавно - з прийняттям Закону України “Про авторське право і суміжні права” 23 грудня 1993 р. Тому належного досвіду у цій сфері ще немає. Проте помітне істотне зростання кількості і значення об'єктів суміжних прав. Нові технічні можливості сприяють розвитку видовищної індустрії, збільшується використання звукозаписів і відеозаписів. Набирають потужного розмаху використання теле- і радіопрограм.

      Висновок 

      Форми, прийоми, методи наукової і художньої  творчості можуть бути найрізноманітнішими, але вони завжди є результатом  творчого процесу, об’єктивним виявом покликання, пошуку, винахідливості тощо. Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Об’єктивні результати цих видів творчої діяльності людини і є предметом правової охорони.

      Нині  в Україні активно формується система національного законодавства в цій важливій сфері інтелектуальної власності. Держава прагне охопити нормами авторського права усі без винятку сфери використання творів, зокрема при їх виданні, публічному виконанні, тиражуванні засобами звуко- і відеозапису, при випуску промисловим способом, переробках, адаптаціях, розповсюдженні шляхом продажу, прокату.

      На  сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні об’єкти інтелектуальної  власності перетворилися в один з чинних факторів економічних відносин. Комерціалізація інтелектуальної власності, відповідно, ставить за основу проблему цивілізованого використання об’єктів інтелектуальної власності. Проблема комерційного використання результатів інтелектуальної діяльності в умовах ринку - комплексна, багатогранна проблема, що містить в собі правові, технологічні, економічні, виробничі та інші питання.

      Формою  правового регулювання відносин між автором (авторами) інтелектуальної  або художнього твору та юридичною  або фізичною особою, яка використовую цей твір, є авторській договір. Авторській договір - це згода сторін щодо використання творів науки, літературі і мистецтва, які охороняються авторським правом.

      Найбільш  часто авторськими договорами вважаються згоди між авторами та користувачами, згідно з якими автор передає  повністю або частково свої майнові права, тобто надає право використовувати свій твір; при цьому користувач сплачує йому деяку винагороду (гонорар). Всі інші згоди між автором та особою, яка використовує твір, вважаються додатковими згодами і, як правило, договорами не називаються.

      Всі інші права на використання твору, які  не передані по авторському договору, залишаються за автором. 

      Перелік посилань 

1. Базилевич, В.Д. Інтелектуальна власність : підручник / В.Д. Базилевич . - 2-ге вид., стер. - К. : Знання, 2008 . - 432с.
2. Право інтелектуальної власності: кадет. Курс: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / О. А. Підопригора, О. Б. Бутнік-Сіверський, В. С. Дробязка та ін..; За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. – 2-ге вид., переробл. та допов. – К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2004. – 672 с.
3. Черевко, Г.В. Інтелектуальна власність : навч. посіб. / Г.В. Черевко . - К. : Знання, 2008 . ─ 413с. : іл., додатки.
4. Вачевський М. В., Кремень В. Г., Мадзігон В. М., Скотний В. Г., Левченко Г. Є., Вачевський О. М. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діїльості: Підручник / За ред. проф. М. В. Вачевського. - К.: ВД Професшал, 2005. – 448 с.
5. Мікульонок І. О. Основи інтелектуальної власності: Навч. посіб. - К.: ІВЦ "Видавництво «Політехніка», Ліра-К, 2005. - 232 с.