Історія мобільного зв’язку в Україні

Історія мобільного зв’язку в Україні

Якщо сьогодні у натовпі задзвонить телефон, мало хто з оточуючих зверне на це увагу. Але ще 15017 років тому,почувши музичний дзвін, багато хто починав крутити головою навкруги, намагаючись знайти джерело звуку. Деякі дивилися на людину з мобільним телефоном із заздрістю, а деякі з повагою. На той час людина з таким пристроєм повинна була мати не аби які статки, бо мобільний телефон коштував дуже дорого, майже як потриманий автомобіль. Перші моделі мобільних мали величезні розміри та були громіздкими з мінімальним набором функцій. Сьогодні трансформація цього пристрою зв’язку дійшла до того, що його можливо носити на зап’ясті, а деякі з екземплярів можуть мати функції не менш ніж стаціонарній комп’ютер. В деяких випадках мобільній телефон може повністю замінити ноутбук, який було придбано два роки тому. Дослідження компанії Research & Branding Group виявило, що в Україні засобами мобільного зв’язку користуються майже 89% людей. Та при цьому практично кожний дев’ятий українець має два або декілька стільникових. Навіть не віриться, що ця інноваційна революційна технологія почалася всього лише 20 років тому, коли був здійснений перший виклик і перша розмова з мобільного. Цей технічний прогрес взяв свій старт разом з незалежністю України, адже разом зі суверенністю країна потребувала власної системи зв’язку. Неможливо уявити, наприклад Англію яка користується зв’язком наданим іншою країною. Але в кінці 90 років всі дзвінки зроблені на території України за кордон йшли через апаратне обладнання яке було розташоване в Росії, так як не мали власного устаткування. Всі телефонні комунікації на той момент були аналоговими, про надання інтернету або мобільного зв’язку мови не йшло. Але Міністерство зв’язку України знайшло вихід з такого положення, завдяки залученню закордонних інвесторів, це і стало стартом розвитку технічного прогресу, не зважаючи на нестабільне економічне положення в країні. В створенні мобільного оператора були залучені компанії лідери стільникового зв’язку з Данії, Германії та Нідерландів. Створення спільного Україно-німецько-датско-голандське підприємства UMS, зареєстрував Печерський  райвиконком у місті Києві. Це сталося 11 листопада 1992 році, новостворена компанія отримала ліцензію на мобільній зв'язок та радіо частоти. Контрольний пакет акцій (51%) отримало Міністрество зв’язку України. А інвестори Dtutsch Telecom, PTT-Telecom та TDC поділили між собою 49% акцій. Статут компанії був складений так, що керуючі, ключові посади займали представники зарубіжних компаній - засновників. Генеральним директором став громадянин Нідерландів, технічним – з Данії, фінансовим – з Германії, а українця призначили директором з персоналу. Міністерство зв’язку досить ретельно здійснювало відбір кандидатів на посади для UMC. Співбесіди проводилися в три етапи. При цьому у кандидатів окрім відмінних характеристик з попереднього місця роботи. Встановлення обладнання в Україні закінчили на при кінці 1992 року. Це були перше обладнання для мобільного зв’язку - комутатор та шість базових станцій Nokia, які працювали у стандарті NMT-450.

Одразу після святкування Нового Року у січні 1993 року на роботу в UMC були прийняті перші сім технічних співробітників, які поїхали до Фінляндії вчитися монтувати комутаційне обладнання. А в цей час в Україні почала будуватися перша мережа стільникового зв'язку. Перші антени базових станцій були встановлені на київській телевежі, готелі «Славутич», Київському інституті легкої промисловості, на місці колишньої «глушилки» радіостанції "Голос Америки" по вул. Ольговський, в Борисполі та на АТС-290 по вул. Московської на Печерську (в цьому ж будинку був розташований і перший комутатор). До 8 березня 1993 року перший сегменти мережі NMT вже були готові до роботи и мали можливість активно працювати,однак офіційний старт відклали ще майже на чотири місяці. Цей час компанія потребувала для завершення останніх приготувань перед запуском і також для підготовки персоналу першого магазину стільникового зв’язку.

Цікаво те, що першим українським користувачем мобільного зв'язку став ні хто не будь, а перший Президент незалежної України Леонід Кравчук. Хоча дзвінки у тестовому режимі по розгорнутій у Києві мережі NMT пролунали в березні - тоді техніки які повернулися з навчання, вже перевіряли обладнання і якість зв'язку. Про те днем ​​народження мобільного зв'язку в Україні все-таки прийнято вважати 1 липня 1993 року, саме тоді у приміщенні АТС-290 на вул. Московській, де був встановлений комутатор, відбувся офіційний запуск мережі NMT. Президент України Леонід Кравчук урочисто з мобільного телефону зателефонував послу України в Німеччині Івану Піскову. «Алло, Іван ...», - так це були перші слова абонента, що пролунали в мережі UMC, на велику відстань. Учасники подій згадують, що на церемонії відкриття мережі NMT всі дуже хвилювалися. Під час розмови Президента з послом поруч зі сценою стояв перший заступник міністра зв'язку Юрій Соловйов з резервним телефоном в кишені, аби уникнути технічних несподіванок. В той час як Леонід Макарович розмовляв з Пісковим, Соловйов підтримував зв'язок з секретарем посольства. За попередньою домовленістю, у разі неполадок вони повинні були оперативно передати резервні телефони учасникам розмови,та техніка не підвела, і відкриття мережі пройшло без ексцесів і несподіванок. До речі, користуватися своїм мобільним телефоном Леонід Макарович з незвички почав лише через кілька місяців, бо постійно забував телефон у дома. Свої рахунки за стільниковий зв'язок він оплачував сам, з власної кишені. Таким чином незалежна Україна була першою із країн СНД, де з’явився мобільний зв'язок. На період початку дев’яностих стільниковий зв'язок був лише в Росії та Узбекистані.    

     Мережа UMC поступово почала поширюватися на інші міста України, і до неї стали підключатися все більше і більше людей. Відразу послуги компанії були не дешевим задоволенням, адже на той момент платили за розмову обидва абоненти - і той хто дзвонив, і той хто приймав дзвінок. З кожним роком кількість користувачів збільшувалась, а  тарифи зменшуватись.

На сьогодні в Україні налічується вже більше 51 млн абонентів, так як і  мобільних операторів більше ніж один. Всього за 10 років користування мобільним зв'язком кількість абонентів збільшилась у 1000 разів у порівнянні з 1997 роком. Мобільні телефони - це основний засіб комунікації і невід'ємна складова життя кожного українця.

Робота мобільного зв'язку забезпечується розвинутою мережею базових станцій (фіксованих антен), які передають інформацію на комутаційні центри за допомогою радіочастотних сигналів (РЧ-сигнали). По всьому світі на сьогодні експлуатується близько 1,4 мільйона базових станцій, із них 20 000 розташовані саме в Україні. Кожна компанія стільникового зв’язку з метою забезпечення підвищення якості мобільного зв'язку, кожного року збільшують кількість базових станцій та здійснюють їх постійне переоснащення відповідно новітніх технологічних розробок галузі телекомунікації.

Зараз в Україні існують три основні мобільні оператори GSM, а також 5 операторів CDMA (множинний доступ з кодовим поділом каналів - одна з можливих технологій мультиплексування, тобто одночасної передачі даних в загальному діапазоні (так званому каналі) радіочастот.