Грошово-кредитна політика: сутність, різновиди, досвід застосування в сучасних умовах

Із 1992 р. по 1994 р. в Україні здійснювалося пряме емісійне фінансування дефіциту бюджету, яке було передбачене законодавством на той час. Але емісійні кошти спрямовувалися нераціонально, здебільшого на підтримку великого виробництва. Обсяг емісії був невиправдано значним і це викликало надто високу інфляцію [16].

Другий етап – 1994 – 1999 рр. – деякою мірою все ще були відчутні результати першого періоду, незважаючи на проголошення курсу формування ринкового механізму, проведення жорсткої антиінфляційної політики, сприяння розвитку підприємницької сфери та на підвищення ролі грошово-кредитної політики в системі економічного регулювання [15]. В1994 році гіперінфляція була фактично приборкана. Економіка наповнилася грошовою масою та встановився сприятливий клімат для підприємницької діяльності в країні.

Грошово-кредитна політика 1995 р. і першої половини 1996 р. забезпечила стабілізацію економічних процесів, насамперед: уповільнення інфляції; зміну курсу національної валюти; уповільнення темпів зниження промислового виробництва та обсягу ВВП; зростання активності домогосподарств; поліпшення результатів зовнішньоекономічної діяльності[7].

З 1995 року починають впроваджуватися непрямі (ринкові) інструменти грошово-кредитної політики, а саме уніфіковані резервні вимоги, розпочинається перехід від цільових кредитів до системи кредитних аукціонів.

З 1996 по 1997 рік курс гривні утримувався, шляхом регулювання пропозиції валюти, в межах коридору, за допомогою валютних інтервенцій Національного банку. У даний період, у грошово-кредитній політиці з’являється ломбардне кредитування та операції репо.

Третій етап розвитку грошово-кредитної політики України розпочався в 2000 р. і тривав до 2008 р. Під час цього етапу НБУ ставить перед собою наступні завдання:

• перехід до режиму прямого таргетування інфляції;
• підтримка економічного зростання;
• стабільність валютного курсу;
• перехід до нової конвертованості національної валюти [18,C.226-227].

Але, на жаль, не всіх цілей вдалося досягти. Перехід НБУ до режиму прямого таргетування інфляції так і не відбувся.

Світова економічна криза та внутрішні протиріччя в грошово-кредитній політиці України спричинили те, що в 2008 році гривня зазнала досить суттєвого удару.

Четвертий етап (сучасний) – від вересня 2008 року до сьогодення.

У даному етапі проявляються наслідки попередніх помилок у сфері грошово-кредитної політики та регулювання грошово-кредитних відносин. До них належать:

• жорстка прив’язка гривні до долара разом з поступовоюревальвацією. Наслідок - дефіцит торговельного балансу в 2008 році становив 16,1 млрд. дол.
• дозвіл видачі валютних кредитів населенню, який призвів до підвищення валютних ризиків.
• дезінформування населення щодо реального співвідношення долара та гривні [18].

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ ТА ЇХ ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

3.1 Аналіз проведення грошово-кредитної політики в Україні

Сучасний стан розвитку української економіки висуває нові вимоги стосовно економічної політики держави. Задля цього грошово-кредитна   політика НБУ повинна бути направлена на підтримку стабільності грошової системи та банківського сектору, який виступає ключовим механізмом при взаємодії економічних агентів та забезпечення нормальної життєдіяльності національного господарства завдяки руху грошових коштів між суб’єктами ринку [19].

У січні – вересні 2014 року Національний банк України вжив заходів за такими напрямами [20].

1. Сприяння процесам відновлення  економічного зростання

В умовах стабілізації цінової динаміки Національний банк України послідовно реалізовував заходи, спрямовані на підвищення доступності кредитних ресурсів для реального сектору економіки, у тому числі шляхом:

• поетапного зниження облікової ставки (розмір якої в січні – вересні знижувався двічі і з 13.08.2014 становить 6,5 %) та ставок за кредитами рефінансування;
• активного проведення операцій з підтримки ліквідності банківської системи;
• удосконалення монетарних механізмів та інструментів. Зокрема було розширено перелік видів забезпечення за кредитами рефінансування;
• надання банкам більшої гнучкості в управлінні власною ліквідністю за рахунок оптимізації вимог до формування обов’язкових резервів.

Зазначені заходи сприяли позитивним зрушенням на грошово-кредитному ринку, що полягали в активізації банками кредитування одночасно зі зменшенням вартості кредитних ресурсів.

Так загальний обсяг кредитів, наданих суб’єктам господарювання, за січень – вересень 2014 року збільшився на 7,1 %, водночас у відповідному періоді минулого року – на 3,5 %.

Разом з тим середньозважена процентна ставка за кредитами в національній валюті у вересні 2014 року зменшилася до 15,2 % з 17,6 %.

2. Підтримка стабільної  та прогнозованої ситуації на  грошово-кредитному ринку

З метою убезпечення фінансової системи країни від проявів зовнішніх шоків вживалися заходи щодо дедоларизації економічних відносин у країні. З цією метою у 2014 році двічі збільшувалися нормативи обов’язкового резервування за залученими коштами в іноземній валюті, тоді як нормативи за коштами в національній валюті залишилися на нульовому рівні.

Ініційовано посилення контролю за безумовним виконанням усіма суб’єктами господарювання норм законодавства в частині визначення цін на товари, тарифів на послуги (у тому числі в рекламних оголошеннях) виключно в грошовій одиниці України.

Водночас Національний банк України застосовував важелі системи валютних обмежень, що сприяло ритмічності надходження іноземної валюти на ринок.

Стабільний розвиток грошово-кредитного ринку у січні – вересні 2014 року проявлявся насамперед у:

• посиленні довіри до національної грошової одиниці України та банківської системи. Збільшення обсягу депозитів у національній валюті в січні – вересні 2014 року становило 22,8%, в іноземній валюті – 1,4 % [20];

• покращенні кон’юнктури валютного ринку, що проявилося в зниженні попиту на іноземну валюту та збереженні прогнозованої динаміки обмінного курсу гривні. На міжбанківському валютному ринку за підсумками січня –вересня 2014 року зафіксована чиста пропозиція іноземної валюти в обсязі 2,4 млрд. дол. США, тоді як у відповідному періоді минулого року був зафіксований чистий попит – 4,3 млрд. дол. США.

3. Удосконалення роботи  фінансово-кредитних механізмів  розвитку

Ця робота здійснювалася за такими напрямами:

1) удосконалення засад  проведення процентної політики  через посилення дієвості коридору  процентних ставок овернайт. Відповідно нижньою межею коридору ставок Національного банку є ставка за депозитними сертифікатами овернайт, а верхньою – за кредитами овернайт під забезпечення державними цінними паперами;

2) розвиток фінансового  ринку в цілому та його фондового  сегмента зокрема, у тому числі  шляхом:

• активної співпраці з Урядом над удосконаленням нормативно-правової бази з питань поліпшення фінансових механізмів економічного розвитку;

• оптимізації активів, які банки можуть зараховувати в покриття обов’язкових резервів, що спрямовано на стимулювання банків активізувати участь у роботі фондового ринку з відповідним збільшенням завдяки цьому ліквідності фінансових інструментів.

Покращення очікувань та підвищення довіри до національної грошової одиниці відповідним чином сприяло зростанню попиту на гривню, що вимагало адекватного збільшення грошової пропозиції.

Монетарна база в січні – вересні 2014 року збільшилася на 11,5 % – до 284,6 млрд. грн. З урахуванням дії механізму мультиплікації (значення грошового мультиплікатора за станом на 01.10.2014 збільшилося до 3,06 порівняно з 3,03 на початок поточного року) це сприяло розширенню грошової маси в цей період на 12,7 % – до 871,5 млрд. грн. [20]

Зростання грошової маси відбувалося переважно за рахунок збільшення коштів у національній валюті (на 18,0 % – до 619,2 млрд. грн.), що відображало підвищення довіри до грошової одиниці України. Кошти в іноземній валюті за цей період підвищилися на 1,6 % – до 252,3 млрд. грн.[21].

Грошова маса збільшувалася завдяки зростанню як депозитної, так і готівкової складових.Готівкова складова грошової маси за січень – вересень 2014 року збільшилася на 10,4 % – до 224,3 млрд. грн. Водночас з огляду на те, що обсяг готівки поза банками зростав повільніше порівняно з депозитами, питома вага готівки в грошовій масі за цей період зменшилася до 25,7 % порівняно з 26,3 % за станом на початок поточного року.

3.2 Проблеми та перспективи грошово-кредитної політики України

Досліджуючи сучасну систему національних грошово-кредитних відносин, варто зазначити, що в Україні продовжує діяти різноплановий монетарний устрій, тобто визначається відразу декілька цілей проведення грошово-кредитної політики, які пов’язані з рівнем інфляції, обмінним курсом та обсягами грошових агрегатів. Впровадження грошово-кредитної політики в життя забезпечується змішаним методом – частково з використанням ринкових інструментів та частково – адміністративних [22].

У результаті, нагальними завданнями для НБУ на сучасному етапі, на нашу думку, є стабілізація та зміцнення довіри до банківської системи, збільшення капіталізації та скорочення кількості комерційних банків, створення різноманітних грошових фондів для стабілізації курсу, страхування вкладів, страхування та стабілізації банківської системи. Національний банк України ще в "Основних засадах грошово-кредитної політики на 2002 рік" проголосив намір поступово створювати умови для переходу в перспективі до "прямого таргетування інфляції".

Але на шляху до запровадження режиму таргетування інфляції в Україні все ще стоять такі проблеми як:

1)відносно високі темпи  інфляції, що ускладнюють її прогнозування;

2) значна інфляційна інерція, зумовлена впливом змін валютного  курсу на ціни ( в країнах, що  розвиваються, вона, як правило, вища) і поширеними

явними та неявними механізмами індексації;

3) неможливість відмови  від встановлення будь-яких інших  номінальних цільових показників, окрім інфляції в умовах нестабільності;

4) недостатній рівень незалежності  НБУ;

5) відсутність нормативного документа регулювання відносин між Урядом та Центральним банком, який надавав би останньому право визначати цільовий рівень інфляції;

6) відсутність базового  документа – середньострокової  монетарної стратегії, який би  визначав монетарний режим таргетування інфляції на середньострокову перспективу;

7) неможливість побудови  точної та надійної економетричної  моделі прогнозування цільового  рівня інфляції;

8) офіційно чітко не  розмежовано поняття "чистої інфляції", що розраховується виключно за  індексами нерегульованих (ринкових) цін, "брудної інфляції" (з урахуванням індексів регульованих цін);

9) недостатня узгодженість  позицій Центрального банку та  Уряду щодо впливу заходів  соціально-економічної політики  на інфляцію;

10) неузгодженість позицій  Уряду, профспілок і роботодавців щодо вимог підвищення заробітної плати;

11) відсутність надійних  очікувань з боку суб’єктів  господарювання –домашніх господарств, фінансових і нефінансових організацій.

Також варто зазначити, що цілу низку труднощів як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру має прогнозування інфляції в Україні. Воно пов’язане перш за все з ще не розвиненою якісною системою збору статистичної інформації; по-друге, з відсутністю достовірних та перевірених методик та моделей, що могли б достатньо точно передбачити розвиток макроекономічної ситуації; по-третє, в Україні сьогодні існує фактор заполітизованості всіх процесів, пов’язаних з діяльністю Національного банку, що не дозволяє проводити достатньо ефективний та об’єктивний аналіз процесів, що відбуваються в економіці. Ще однією, не останньою за значенням, стоїть проблема фахової підготовки працівників Національного банку України та їх зацікавленості в роботі.

         Головною метою грошово-кредитної політики у 2015 році та середньостроковій перспективі залишатиметься забезпечення стабільності грошової одиниці України. Виконуючи свою основну функцію, Національний банк України виходитиме з пріоритетності підтримки цінової стабільності в державі. У міру наданих законодавством повноважень, Національний банк також сприятиме подальшому забезпеченню стабільності банківської системи та дотриманню стійких темпів економічного зростання. У процесі грошово-кредитного регулювання вагомою залишатиметься роль кількісних показників грошової пропозиції як проміжних орієнтирів грошово-кредитної політики. Виважене регулювання обсягу монетарної бази даватиме змогу Національному банку вчасно реагувати на монетарні ризики для стабільності національної грошової одиниці [23].