Економічна суть та причини виникнення державного боргу

    Відстрочення  погашення позики потрібно проводити тоді, коли випуск нових позик є фінансово недоцільним, оскільки всі доходи від позик використовують на обслуговування раніше випущених позик. Анулювання боргу означає відмову уряду від його погашення. Анулювання боргів може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави, тобто банкрутством, або політичними мотивами.

    Відстрочення  погашення боргових зобов’язань, а  також анулювання боргу може застосовуватися  як до внутрішніх, так і зовнішніх позик.

    Управління  як зовнішнім, так і внутрішнім боргом включає також комплекс заходів  щодо його обслуговування — це погашення  позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення  випущених позик. Погашення позик  здійснюється за рахунок бюджетних коштів. У деяких випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості через випуск нових позик.

    Виплата процентів, виграшів, коштів із погашення  позик становить основну частку витрат на обслуговування державного боргу. До інших належать витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів, тиражів погашення і деякі інші витрати.

    При обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього боргів визначають коефіцієнт обслуговування. Для зовнішнього боргу його розраховують як відношення всіх платежів із зовнішньої заборгованості до валютних надходжень держави, виражене в процентах. Сприятливим рівнем обслуговування вважається значення показника 25 %.

Висновки

    Розвиток  грошових відносин досягнення значного рівня розвита призвів до стімкого розвитку економічних систем.

    Можливість  використання грошей як платіжного засобу призвела з часом до виникнення кредитних грошей,  адже у будь  яких  системах  час від  часу відбуваються певні труднощі,  у результаті яких  держава не може справитися с розрахунками. Такі періодичні явища,  з часом призвели до появи Державного боргу.

    Державний борг – це усі заборгованості, які  певна держава повинна виплатити  іншим суб’єктам економіки. До державного боргу відносяться усі боргові зобов’язання, відсотки і невиконані фінансові зобов’язання держави.

    Існує багата структура розподілу державного боргу за видами, типами,  відповідно до його певних властивостей. До найважливіших  можна віднести розподіл на державний та внутрішній, капітальний та поточний, умовний та прямий, а також розподіл за строком (коротко-, середньо-, довгострокові),  валютою (національна, міжнародна тощо) та кредиторами (внутрішні, зовнішні).

    Наявність боргів у наші дня стала цілком природним станом,  але так чи інакше, метою кожної  країни є намагання подолати бюджетний дефіцит та перекрити борги.

      До категорії країн із надмірним  рівнем заборгованості належать  ті, які протягом останніх років  мали перевищення критичного значення хоча б одного з таких показників, як відношення величини накопиченого боргу до ВВП,  яке повинно було  становити понад 80 % або відношення величини боргу й відсоткових платежів до експорту (перевищувало 220 %)

    Сумарна державна заборгованість всіх країн світу у 2010 році досягла 68% від світового ВВП (номінальний світовий ВВП в 2010 році за прогнозами Світового банку складе $ 58 трлн).

    За  сумами боргу розвинені країни є  безперечними лідерами. На десять найбільших боржників (всі країни G7, а також Іспанія, Китай і Індія) припадає близько 80% всієї світової заборгованості. Проте за темпами зростання боргу першість утримують країни, що розвиваються.

    Так Латвія очолює ТОП-10 країн які нарощували держборг найшвидшими темпами в 2008-2010 роках (середньорічний приріст - 67%). З початку 2008 року заборгованість цієї прибалтійської держави виросла в 4,2 рази - до $ 10 млрд. (44% ВВП).

    Слідом  за Латвією йде Люксембург, його борг зріс за неповних три роки майже  в 4 рази. На третьому і четвертому місці  Ботсвана (3,4 рази) і Чилі (2,8 рази).

    Україна в рейтингу країн, що найбільш динамічно  позичають, розташувалася на 13-му місці. За останні три роки держборг України  виріс більш ніж удвічі - до $ 36 млрд..

    З метою забезпечення платоспроможності  держави, тобто можливості погашення боргів, застосовуються різноманітні методи коригування позикової політики. Найпоширенішими є рефінансування боргу та реструктуризація заборгованості.

    Рефінансування  державного боргу — це погашення  основної заборгованості й процентів  за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик. Для успішного застосування механізму рефінансування необхідна висока фінансова репутація країни-позичальника. На світовому фінансовому ринку репутація позичальників виражається в рейтингах, що присвоюються відповідній країні спеціальними агентствами відповідно до міжнародних правил рейтингування.

    Реструктуризація  заборгованості полягає в тому, що на певних умовах відстрочується виплата  частки боргу. Зокрема, сьогодні використовується кілька варіантів реструктуризації зовнішньої заборгованості, які відпрацьовані Паризьким клубом офіційних кредиторів.

    Один  із варіантів — це коли на певних умовах проводиться відстрочення виплати  частки боргу терміном до трьох років. Існують також варіанти конверсії  боргів на акції для вкладення їх у національну економіку.

      Збільшення доходів бюджету також досягається за рахунок установлення нових податків та інших обов’язкових платежів або додаткових державних позик. Додаткове запозичення потребує додаткових видатків для обслуговування державного боргу, а введення нових податків може підірвати заінтересованість підприємців до бізнесу.

    Оскільки  джерелом погашення державного боргу  є доходи бюджету, зокрема податкові  надходження, то можна стверджувати, що зростання боргу порушує збалансованість бюджету і провокує бюджетний дефіцит із його негативними економічними соціальними і фінансовими наслідками.

    Досвід  більшості європейських країн підтверджує, що лише ті країни зуміли уникнути серйозних  боргових труднощів, які змогли контролювати дефіцити своїх бюджетів. Використання державних запозичень на фінансування поточних витрат бюджету, у тому числі на обслуговування державного боргу, є найменш ефективним способом. На жаль, така ситуація характерна майже для всіх постсоціалістичних країн Європи. 
 

Список  використаної літератури

1. Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. Херсон: Олді-плюс, 2002, 352 с.
2. Управління державним боргом: Навч. посіб. – Прутська О. О., Сьомченков О. А., Гарбар Ж. В., Губанова Л. І., Руденко В. В.,/ за заг. ред. Прутської О. О. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 216 с.
3. Фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — 2-ге вид., перероб. і доп. / О. Р. Романенко, С. Я. Огородник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова. — К.: КНЕУ, 2003. — 387 с.
4. Управління державним боргом: підручник / Г. В. Кучер; Київськ. нац. торг. -екон. ун-т. - К. : [б. и. ], 2002. - 341 с.