Вибір української моделі ринкової економіки

На подальші перспективи моделі державного соціалізму, на нашу думку, впливатимуть два основні фактори: 1) система влади, її організація, характер та структура 2) світова фінансово-економічна криза, яка розпочалася у 2008 р. Дедалі очевиднішою стає тенденція, яка вже переростає в закономірність, що діяльність економічних суб’єктів формується під впливом системи влади, в межах якої вони діють. Саме владна верства, яка являє собою прошарок людей, які зайняли ключові посади у державі, нав’язує свої інтереси та цілі суспільству. Тому залежно від того, хто формує і складає владну верству, залежить доля цієї моделі в Україні. Що стосується впливу кризи, то він є неоднозначним: з одного боку, за браком коштів у держбюджеті влада завжди схиляється до активізації такого їх джерела, як приватизація державних об’єктів, а з другого – аби не допустити банкрутства великих приватних господарських структур, може переводити їх у державну власність Наприклад, в Україні 10 червня 2009 р. Кабінетом Міністрів були ухвалені постанови про рекапіталізацію та націоналізацію трьох комерційних банків – „Родовід Банку” (Постанова КМУ № 580), „Київ” (Постанова КМУ № 566), „Укргазбанку” (Постанова КМУ № 567). 

У нашій країні наразі за відновлення цілісної моделі державного соціалізму виступає здебільшого комуно-соціалістична номенклатура, представники якої ще й досі перебувають при владі. Утім, своїх прихильників ця модель має і серед нового покоління політичних лідерів. 

Друга модель – модель державно-монополістичного капіталізму – передбачає створення замкнених груп олігархічного спрямування, базується на державно-монополістичній власності та орієнтується на пріоритетний розвиток експортоорієнтованої та сировинної моделі економіки. Сутність моделі: до влади приходить клан, що вийшов із надр комуністичної номенклатури. Він захоплює й перерозподіляє державну власність в особистих інтересах, усе більше трансформується у верховну касту, що здобуває риси фінансової олігархії. 

Економічна модель, де власність тотально монополізована і належить кільком кланово-корпоративним групам, що утворили систему владної олігополії, призводить до формування відповідної монопольної моделі влади. Влада, як і власність, зосереджується в руках однієї верховної касти. Для такої моделі характерні певні ознаки: 1) масова пауперизація та люмпенізація населення держави; 2) надзвичайно висока питома вага бюрократично-управлінського та карно-поліцейського апарату; 3) цілковитий контроль над усіма джерелами прибутку та бізнесовою діяльністю громадян; 4) сувора цензура і повний, насамперед фінансово-економічний, контроль над засобами масової інформації; 5) одержавлення інтелектуальної, науково-дослідницької та освітньої діяльності; 6) формування моделі „карнавальної нації”. Якщо проаналізувати всі ці параметри й накласти їх на реальну ситуацію в Україні, то очевидним є достатньо вагомий збіг. Отже, є підстави вважати, що в нашій країні стверджується кастово-монополістична модель державного капіталізму, рушійною силою якої є кастова олігархія [33].

За такої моделі вибудовується суспільство пірамідального типу, верхівку якогоутворює фінансово-лихварська олігархія (5% громадян) – панівні клани та касти, що паразитують на державному секторі та привласнюють монопольну частину суспільного доходу. Відомі в Україні клани (насамперед у енергетичному, горілчаному, банківському та ін. секторах економіки) накопичили величезні фінансові ресурси за рахунок пограбування мільйонів українських громадян. Олігархія, яка сформувалася у нашій країні, належить до монополістичного типу і за своєю суттю є космополітичною й компрадорською. Вона взяла під контроль Верховну Раду України та інші органи влади, особливо середні ланки державного управління, в законодавчій, судовій та виконавчій гілках влади.

Середня частина суспільної піраміди складається з двох частин: 1) впливові сили в структурах державного управління і поліцейсько-карний апарат (загалом 10% громадян), що обслуговують інтереси української кланової олігархії. Сьогодні цей прошарок уже має більш-менш розвинуті сегменти, як-от: податкова адміністрація та податкова міліція; економічні підрозділи СБУ; Міністерство внутрішніх справ; охоронні структури; вищий щабель менеджерів; засоби масової інформації; наукова еліта, яка одержує ордени за заслуги, проте не зорієнтована на реалізацію національних інтересів України; вища ієрархія різних церков, у тому числі православних, та багато інших представників суспільства; 2) середній клас (приблизно 15% громадян), який сьогодні перебуває у пригніченому стані.

Нижня частина (близько 70% громадян) – величезна маса злюмпенізованого народу, що має мізерні статки, відірвана від власності, позбавлена будь-яких важелів впливу як на олігархів, так і на владу. 
Аналіз зовнішнього виміру цієї моделі показує, що вона фактично орієнтована на створення так званої панслов'янської конфедерації, що передбачає об'єднання під патронатом державно-монополістичних кіл Росії двох підлеглих сил – української й білоруської кланових еліт – та перетворення нашої держави в залежну складову Московської імперії, яка нині відновлюється на практичному рівні. Вона прагне окупувати нашу країну неоколоніально, установити економічний диктат, скупивши промислові та інфраструктурні об’єкти української економіки (цукрові заводи, газові артерії, електростанції тощо) і забезпечивши проникнення російського капіталу в банківську сферу. 

Очевидно, що модель державно-монополістичного капіталізму становить небезпеку для України, бо орієнтована на побудову нерівноправного суспільства, що будується на принципах експлуатації та корупції, позбавлене моралі. Поступово країну, де панівною є модель державно-монополістичного капіталізму в кланово-корпоративній, олігархічній формі, беруть під контроль кримінальні елементи суспільства. Наслідком упровадження такої моделі буде незворотно стрімка депопуляція української нації, відрізаність економіки країни від світового господарства і світового поділу праці [34]. 

Однак попри зазначені загрози саме модель державно-монополістичного капіталізму сьогодні найбільше ствердилася у своєму розвитку в Україні, бо владні структури й олігархічні клани, які створюють їм фінансове підґрунтя, зацікавлені у практичній реалізації її принципів [36].

Третя модель – модель народного капіталізму, – на наше переконання, відповідає як національним інтересам України щодо забезпечення її економічної незалежності, так і ментальності українців. Основними параметрами економічної моделі народного капіталізму у внутрішньому вимірі є: 

• усунення умов для розвитку в Україні державно-монополістичної, кланово-олігархічної економічної моделі;

• скорочення питомої ваги етатизму в житті кожного громадянина та надання йому якомога більшого спектра свобод;

• упровадження експортоорієнтованої, інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки; 

• формування відносин між економічними суб’єктами на принципах відкритої конкуренції;

• перетворення приватної власності на органічний елемент суспільного устрою, притаманного більшості населення України, а не привілейованій вузькій касті олігархів;

• формування національної буржуазії, органічною складовою якої має стати потужний середній клас приватних власників;

• створення великої кількості малих та середніх приватних суб’єктів господарювання, що сприятиме відновленню генетично властивого українській нації тяжіння до приватної власності, зведення самостійних приватних господарств, вільного об'єднання для використання кооперативних форм праці;

• запровадження простої в адмініструванні моделі оподатковування, що заснована на п'яти прямих податках; 

• зміцнення національної грошової одиниці; введення валютного комітету, що передбачає прив’язку гривні до чотирьох основних валют;

• здійснення національної кадрової революції: в уряді, на підприємствах ключові позиції мають зайняти національне свідомі, економічно підготовлені, високоосвічені, ефективні фахівці, які дотримуються принципів християнської моралі в повсякденному житті.

Зовнішній вимір моделі народного капіталізму передбачає перетворення України в потужну центральноєвропейську державу. Якщо в результаті президентських і парламентських виборів 2010 р. до влади прийде стратегічно мислячий президент та реформаторський уряд, то першим кроком України повинен бути вихід із СНД, другим – активізація процесу інтеграції України в Європейський Союз, третім – докладання зусиль для створення Балто-Чорноморського економічного альянсу, де Україна займатиме провідне місце. 

Модель народного капіталізму має чимало прихильників серед представників державної влади, громадських організацій та політичних партій України. Ідеолого-політичним підґрунтям моделі є національно-патріотичний консерватизм та частково національний лібералізм. Утім, формування цієї сили штучно гальмується пануючими клановими фінансово-корпоративними групами, а також зовнішніми космополітичними утвореннями. 

. 

 

 

Висновки

 

В ситуації, що на сьогоднішній день економічної ситуації в світі ринкова економіка є тією системою, відповідно до якої розвиваються найбільш передові країни, такі як Німеччина, Франція, Японія, США тощо Перехід до моделі ринкових відносин у колишніх соціалістичних країнах має свої особливості та нюанси, як і сама модель розвитку їх національних економік.

До основних характеристик ринкової економіки належать:

- насиченість товарами масового  виробництва, суворої спрямованістю на задоволення потреб певних груп покупців;

- гнучке, адаптивне виробництво, здатне  відповідати найскладнішим запитам  споживачів;

- змінюються цільові функції  фірм. Фірми для підтримки конкурентоспроможності  зацікавлені в розширенні ринку, модифікації продукту, підвищення якості продукції, зниження витрат;

- відбувається зміна форм підприємницької  діяльності (крім великих корпорацій  з'являється малий бізнес);конкуренція  стає регульованою;

- в економіці йде становлення  нового типу трудових відносин, які передбачають участь найманих працівників в управлінні і у власності фірми.

Ринок же в свою чергу діє на основі наступних принципів:

- свобода вибору видів і форм  діяльності;

- загальність ринку;

- рівноправність ринкових суб'єктів з різними формами власності;

- саморегулювання діяльності;

- принцип договірних відносин;

- свобода ціноутворення;

- самофінансування;

- децентралізація управління і  самостійність;

- економічна відповідальність;

- конкуренція.

Україні нині відбуваються протилежні, з точки зору національних економічних інтересів, домінантні процеси: з одного боку, потужно розвивається державно-монополістичний клановий капіталізм, з другого – потугами дрібних і середніх приватних власників стихійно формуються фрагменти моделі народного капіталізму, що потребує відповідної системи влади, яка б захищала інтереси її представників і діяла за іншими законами. Не можна забувати й про те, що за певних політичних зсувів новий поштовх може дістати й модель державного соціалізму. 

Моделі державно-номенклатурного соціалізму і державно-монополістичного капіталізму об’єктивно вступають в антагоністичну суперечність із моделлю народного капіталізму. Доки перші дві будуть панівними, доти третя знаходитиметься в опозиції й між ними точитиметься боротьба. Цивілізовані взаємовигідні відносини між носіями різних економічних моделей розвитку і відповідними їх представниками у владних органах практично неможливі, бо йдеться про перерозподіл власності та прибутків на користь певних економічних суб’єктів чи груп. 

Сучасна глобальна науково-технологічна, інформаційна, кібернетична та екологічна революція потребує відповідних змін у моделях економічного розвитку [20]. Природно, що вони не можуть функціонувати на засадах авторитаризму, етатизму чи монополізму. Україна повинна враховувати ці процеси, визначаючи економічну модель свого розвитку. Виходячи із новітніх світових викликів і можливостей, щоб стати конкурентною державою у центрі Європи, Україна має вибудувати демократичну модель розвитку суспільства, якій повною мірою відповідає економічна модель народного капіталізму.

Система ринкових відносин в Україні тільки починає формуватися, і тут поки складно говорити про конкретної моделі ринкових відносин, але контури її намітилися. Отже, на сьогоднішній день ринкова модель економії України володіє наступними рисами:

 побудова соціально-орієнтованої ринкової економіки на фундаменті постсоціалістичної;

 побудова соціально-орієнтованого ринку, гармонійно поєднує антитоталитарный механізм соціального ринкового господарства та економічне макрорегулирование змішаної економіки;

 поєднання сильного державного та нового приватного сектора економіки;

 економіка України - це двоїста економіка, одним з головних критеріїв керованості якої є суперечливе єдність досить жорсткого регулювання економіки та ринкового саморегулювання.

 

Список використаних джерел

 

1. Аналітична довідка про роботу Фонду державного майна України та хід виконання державної програми приватизації у І півріччі 2009 року // Офіційний сайт Фонду державного майна України. – http://www.spfu.gov.ua/ukr/reports/analit/200906.pdf
2. Бальцерович Л. Социализм, капитализм, трансформация: очерки на рубеже эпох. – М.: Наука, 1999. – 352 с.
3. Бревнов, O.A. Організація приватного підприємства в Україні/ Бревнов А.А.-Харків: Одіссей, 2006.-506 с.
4. Бузгалин А., Колганов А. Теория социально-экономических трансформаций. – М.: ТЕИС, 2003. – 616 с.
5. Гальчинський А. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи. Методологічні аспекти: Наук. вид. – К.: Либідь, 2006. – 312 с.
6. Гирик, Л.Н., Вільдяєв, В.М. Економічне диво в Україні можливе, якщо.../ Л.М. Гирик, В.М. Вільдяєв.-Сімферополь: Доміно, 2007.-279 с.
7. Глазьев С. Ю. Выбор будущего. – М.: Алгоритм, 2005. – 352 с.
8. Держава несе збитки від власних управлінців. Аналітична записка Рахункової палати України, 25.11.2008 р. // Офіційний сайт Рахункової палати України.–http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/1287942; jsessionid=8244215236CDD4BB3C5C1F1FADD5DE84 
9. Довідник підприємця України з правових форм підприємницької діяльності / О.О Шевченко[та ін]; під ред. А.А. Шевченка.-М: Промінь, 1993.-88 с.
10. Економічна теорія: учеб. посібник / Н.И.Базылев, М.Н.Базылева, С.П.Гурко [та ін]; Під ред. М.І. Базылева, С.П. Гурко. 3-е изд.,перероб. і доп. - Мн.: БГЭУ, 2002.- 475 с.
11. Економічні системи: Монографія. Т. 1. / За ред. д.е.н., проф. Г. І. Башнянина. – Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. – 484 с.
12. Інформація Фонду державного майна щодо реформування відносин власності в Україні за І півріччя 2009 року // Офіційний сайт Фонду державного майна України. – http://www.spfu.gov.ua/ukr/reports/analit/2009__06.pdf
13. Історія економічних учень: Підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко, А. М. Поручник та ін.; за ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. – К.: КНЕУ, 2001. – 564 с.
14. Комітеті статистики України//Національний статистичний портал України [Електронний ресурс].-Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua/-Дата доступу: 28.10.2014.
15. Корнаи Я. «Путь к свободной экономике»: десять лет спустя (переосмысливая пройденное) // Вопросы экономики. – 2000. – № 12. – С. 41–55.
16. Кудров В. М. Рыночная трансформация экономики стран ЦВЕ: оценка результатов. – М.: ОГНИ ТД, 2006. – 109 с.
17. Кучма Л.Д. Своїм шляхом: роздуми про економічні реформи в Україні /Л.Д. Кучма.-Київ: In Юре, 2004.-406 с.
18. Лившиц В. Н., Лившиц С. В. Макроэкономические теории, реальные инвестиции и государственная российская экономическая политика. – М.: ЛКИ, 2008. — 248 с.
19. Михайлушкин, А.І., Шишка, П.Д. Основи економіки: навч. посіб, 2-е вид./ А.І. Михайлушкин, П.Д. Шишка.-СПб: Издат.дом Бізнес-преса, 2002.-352 с.
20. Михальченко М. І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. – Дрогобич; К.: Видавнича фірма "Відродження", 2004. – 487 с.
21. Міністерства економіки України//Національний економічний інтернет портал України [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://www.me.gov.ua/-Дата доступу: 28.10.2014.
22. Міністерства фінансів України// Національний економічний інтернет-портал України [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://www.minfin.gov.uа/-Дата доступу: 28.10.2014.
23. Мочерний С. В. Методологія економічного дослідження. – Львів: Світ, 2001. – 416 с.
24. Новицький, Є.В. Світова економічна діяльність / Є.В. Новицький.-Київ: Лібра, 2005.-387 с.
25. Норт Д. Інституції. Інституційна зміна та функціонування економіки. – К.: Основи, 2000. – 198 с.
26. Ослунд А. Строительство капитализма: Рыночная трансформация стран бывшего советского блока / Пер. с англ. Н. А. Ранневой, А. Ю. Молоканова; под ред. И. М. Осадчей. – М.: Логос, 2003. – 720 с.
27. Пахомов, Ю. М., Лук'яненко Д. Р. Глобалізація і економіка України / Пахомов Ю.М., Лук'яненко Д.Г..-Київ: Україна, 2003.-775с.
28. Підприємства в системі державного регулювання та управління/ В.І. Голіков, Н.В. Голікова [та ін]; Нац. акад. наук України, ін-т екон. прогноз-я.-Київ: НЕП, 1998.-383 с.
29. Ривок в ринкову економіку. Реформи в Україні: погляд зсередини./ Л. Хоффманн, А. Зиденберг [та ін]; під ред. К. Хоффманна, А. Зиденберга.-Київ: Фенікс, 1997.-303 с.
30. Ринок, маркетинг, менеджмент: учеб.пособие, 2-е вид./ А.І. Савінський, В.І. Єжель [та ін].-М: Дашков і К, 2002.-204 с.
31. Ромашкіна, Є.В. Необхідно переосмислення теорії та практики розвитку країни, її галузей і підприємств / Є.В. Ромашкіна// Голос України.-2009.-№6( 34)
32. Соловйова, О.А. Зовнішня торгівля України в умовах формування ринкової економіки/ А.А. Соловйова.-М: Дашков і К, 2009.-167с.
33. Соскін О. Моделі влади в Україні: спроба політико-економічного аналізу // Економічний часопис. – 1997. – № 1. – С. 3–6.
34. Соскін О. Модель народного капіталізму і національні економічні інтереси України // Економічний часопис. – 1998. – № 11–12. – С. 6–9.
35. Соскін О. Шлях України: через демократію до європейської спільноти // Економічний часопис-ХХІ. – 2007. – № 11–12. – С. 3–6.
36. Соскін О. Яку соціально-економічну модель вибирає Україна? // Економічний часопис. – 1996. – № 2. – С. 6–9.
37. Соціально-економічний розвиток міст промислового регіону / В.В. Фінагін, В.М. Амітан, O.A. Лук'янченко [та ін]; під ред. В.В. Фінагіна.-Донецьк: Юго-Восток, 2002.-253 с.
38. Філіпенко А. С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність. – К.: Знання, 2007. – 670 с.